Суспільне виробництво, його економічна система і особливості

Виробництво – це процес створення життєвих благ, необхідних для існування і розвитку людського суспільства. Цей процес є суспільним, так як досягти мети можливо лише завдяки спільній праці з використанням багатств і можливостей природи.

Суспільне виробництво поділяється на матеріальне і нематеріальне.

Матеріальне виробництво є сферою суспільного виробництва, в якій виробляються: а) матеріальні блага: вугілля, метал, одяг, взуття, машини, обладнання і т. п.; б) матеріальні послуги: вантажний транспорт, оптова торгівля, обслуговування і ремонт техніки.

Нематеріальне виробництво – це сфера суспільного виробництва, в якій виробляються: а) нематеріальні послуги: роздрібна торгівля, громадське харчування, пасажирський транспорт, побутове обслуговування, охорона здоров’я, тощо; б) духовні цінності: освіта, культура, мистецтво.

Виробництво матеріальних і нематеріальних послуг становить сферу послуг.

Матеріальне виробництво – це вирішальна сфера людської діяльності. Вона визначає виникнення, становлення і розвиток нематеріальної сфери.

Суспільне виробництво за своєю структурою складається з таких фаз:

а) власне виробництво;

б) розподіл;

в) обмін;

г) споживання.

Усі ці фази в сукупності складають суспільне відтворення. Цей процес є постійний, що розвивається і удосконалюється.

Власне виробництво тісно пов’язане зі споживанням, яке буває матеріальне і особисте.

Перед тим як підійти до споживання, продукт передусім має бути розподіленим, розрізняють такі види розподілу:

а) розподіл засобів виробництва;

б) розподіл трудових ресурсів;

в) розподіл предметів споживання.

Обмін задовольняє безпосередньо конкретні потреби і виступає в трьох видах:

а) обмін діяльністю і здібностями;

б) обмін засобами виробництва;

в) обмін предметами споживання.

Споживання – кінцева фаза суспільного відтворення, на якій суспільний продукт використовується для задоволення потреб людей. Розрізняють виробниче споживання – використання засобів виробництва для виготовлення певного продукту, і невиробниче споживання, переважна частина якого становить особисте споживання – використання людиною вироблених продуктів для забезпечення життєдіяльності і розвитку.

За характером економічної діяльності людей розрізняють три великі сфери:

1) Основне виробництво – це галузі матеріального виробництва, де безпосередньо створюються предмети, і вони поділяються на два підрозділи:

- перший підрозділ (група А) – виробництво засобів виробництва (машинобудування, автомобільна промисловість, металургія і т. п.);

- другий підрозділ (група Б) – виробництво предметів споживання (харчова промисловість, текстильна і т. п.).

2) Виробнича інфраструктура – це комплекс галузей, які обслуговують основне виробництво і забезпечують ефективну економічну діяльність на кожному підприємстві і в кожному господарстві в цілому (транспорт, зв'язок, кредитно-фінансові заклади і т. п.).

3) Соціальна інфраструктура – це нематеріальне виробництво, де створюються нематеріальні форми багатства, які забезпечують всебічний розвиток людей (охорона здоров’я, фізична культура, освіта, побутове обслуговування).

Поиск по сайту: