Етичні вимоги до діяльності психотерапевта, які функціонують в Україні та за кордоном

Правова регламентація діяльності психолога, який займається психотерапією.

див. "Ресурс до Кроку 1": Наказ МОЗ України

Етичні вимоги до діяльності психотерапевта, які функціонують в Україні та за кордоном.

ЕТИЧНИЙ КОДЕКС

Української Спілки Психотерапевтів

ВСТУП

Всі члени Української Спілки психотерапевтів, національної організації - дійсного члена Європейської Асоціації Психотерапії, у своїй психотерапевтичній практиці зобов`язуються дотримуватись положень цього Етичного Кодексу. Психотерапевти у своїй практиці визнають взаємну відповідальність між собою і в стосунку до клієнтів/пацієнтів, які звернулись до них за допомогою. Це також стосується супервізорів, тренерів, кандидатів у психотерапевти, викладачів, наукових дослідників і студентів.

За ознайомлення членів УСП з Етичним кодексом відповідають голови осередків УСП.

Етичний кодекс Української Спілки психотерапевтів призначений для:

- захисту пацієнта/клієнта від неетичного застосування психотерапії психотерапевтами або ведучими навчальних груп;

- встановлення стандартів етики у психотерапевтичній практиці для його членів;

- дотримування норм професійної поведінки психотерапевта;

- захисту психотерапевта від посягання на його професійну честь і права;

- є підставою для вирішення суперечливих питань.

1. Застосування

Даний Етичний кодекс є обов`язковим для всіх членів УСП.

2. Професія психотерапевта

Психотерапія є окремою професією з власним теоретичним обґрунтуванням. Суть її полягає у діагностиці, науково обгрунтованому комплексному лікуванні розладів поведінки та/або захворювань психосоціального або психосоматичного походження за допомогою психотерапевтичних методів. Психотерапевтичний процес базується на взаємодії між одним або кількома пацієнтами/клієнтами і одним або кількома психотерапевтами з метою сприяння позитивним змінам та подальшому розвитку особистості.

Професія психотерапевта характеризується готовністю до відповідального виконання вищезгаданих завдань. Психотерапевти зобов`язані максимально використовувати весь свій досвід для допомоги пацієнтам/клієнтам, виявляючи повагу до їх особи. Вступаючи у професійні стосунки вони зобов`язані заявляти про свій професійний статус у відповідності до отриманої освіти.

3. Професійна компетентність та підвищення кваліфікації

Психотерапевти зобов`язані проводити свою практичну діяльність компетентно та з дотриманням етичних вимог. Вони зобов`язані постійно підвищувати свій професійний рівень і стежити за науковими досягненнями в галузі психотерапії.

Психотерапевти зобов`язані обмежити свою практику до таких галузей та методів лікування, в яких може бути доведене і підтверджене набуття ними достатніх знань та досвіду.

4. Конфіденційність

Психотерапевти зобов`язані дотримуватись принципу конфіденційності щодо всієї інформації, отриманої під час психотерапевтичної практики і супервізій, а також зобов`язані забезпечити дотримання конфіденційності допоміжним персоналом.

5. Рамки психотерапевтичної діяльності

Перед початком психотерапевтичного лікування психотерапевти зобов`язані ознайомити пацієнта/клієнта з його правами і рамками психотерапевтичного процесу, зробивши наголос на наступному:

- метод психотерапії, який буде застосовуватись, та рамкові умови (включно з можливістю відмови від даного метода, даного терапевта або допомоги взагалі);

- обсяг та можлива тривалість психотерапевтичного лікування;

- у випадку надання платних психотерапевтичних послуг - чітке визначення фінансових зобов`язань обох сторін;

- конфіденційність;

- процедура оскарження.

Пацієнтам/клієнтам повинна бути надана можливість на власний розсуд вирішувати і давати свою усвідомлену згоду, щодо їх бажання залучитися до психотерапевтичної процедури і право вільного вибору психотерапевта.

Психотерапевти зобов`язані діяти відповідально, беручи до уваги специфічну природу психотерапевтичних стосунків, які будуються на довірі і певному ступені залежності клієнта/пацієнта від психотерапевта. Зловживання довірою у психотерапевтичному стосунку розцінюється як нехтування професійними обов`язками психотерапевта у стосунку до клієнта/пацієнта. Задоволення власних інтересів і потреб психотерапевта - емоційних, соціальних або фінансових - категорично забороняється. Сексуальні стосунки між терапевтами і клієнтами/пацієнтами категорично забороняються. Будь-яка форма зловживання є порушенням психотерапевтичного професійного етичного кодексу. Відповідальність за це лежить виключно на психотерапевтові. Ухиляння від відповідальності у процесі психотерапії є суттєвою помилкою. Психотерапевти, тренери, супервізори і викладачі сприяють змінам, що покращують благополуччя тих, з ким вони вступають у професійні стосунки і у своїй діяльності захищають права своїх клієнтів.

6. Дійсна/об`єктивна та правдива інформація

Інформація, що надається пацієнту/клієнту повинна бути об`єктивною та правдивою. Будь-які свідомі неправдиві заяви є недопустимі. Прикладами цієї форми введення в оману та недопустимих заяв можуть бути: безпідставні гарантії одужання або демонстрування компетентності, яка не підтверджується достатньою завершеною освітою, що може справити враження більш всебічної та широкої психотерапевтичної освіченості, ніж є насправді. Психотерапевти зобов`язані дотримуватися меж допустимого рекламування своєї діяльності.

7. Професійні стосунки з колегами

Психотерапевти, у випадку необхідності, зобов`язані співпрацювати з колегами по фаху та представниками інших спеціальностей для блага пацієнта/клієнта. Недопустимим є нехтування повагою до колег по фаху і розповсюдження інформації, яка може нанести шкоду професійному авторитету колег або їх людській гідності. Засуджуються дії членів УСП, які проводять і організовують неузгоджені з керівництвом Спілки заходи, що наносять моральні і матеріальні збитки спільноті психотерапевтів, об`єднаній в УСП.

8. Етичні положення у психотерапевтичній освіті

Вищевказаний Етичний кодекс стосується супервізорів, тренерів та кандидатів в психотерапевти і викладачів та допоміжного персоналу.

9. Внесок в охорону здоров`я

Діяльність психотерапевтів спрямована на створення в суспільстві умов, які покращують, підтримують та відновлюють психологічне здоров`я і в цілому сприяють зрілості та розвитку людини.

10. Психотерапевтичні дослідження

В інтересах науково-теоретичного розвитку психотерапії, а також дослідження її ефективності, психотерапевти повинні приймати участь у відповідних дослідницьких проектах. Психотерапевтичні дослідження, а також публікації, є предметом, який підлягає вищезгаданому Етичним Кодексу і жодним чином не може шкодити інтересам пацієнта/клієнта.

11. Порушення етичних положень

Етична комісія УСП розглядає скарги та апеляції згідно до процедури, встановленої в 'Положенні про розгляд скарг та апеляцій.

12. Дотримання положень Етичного Кодексу призначене бути не лише керівництвом до дій, а й внутрішньою потребою кожного члена УСП.

Етичні положення

Європейської Асоціації психотерапії.

• Преамбула

• Принцип 1: відповідальність

• Принцип 2: компетентність

• Принцип 3: моральні та законодавчі норми

• Принцип 4: конфіденційність

• Принцип 5: благополуччя клієнта

• Принцип 6: професійні відносини

• Принцип 7: публічні заяви

• Принцип 8: техніки ассесмента

• Принцип 9: дослідницька діяльність

Преамбула

Психотерапевти поважають гідність і цінність особистості і борються за охорону і захист фундаментальних прав людини.

Вони повинні сприяти росту знань про людську поведінку і розумінню людьми себе та інших. Вони повинні використовувати це значення для того, щоб сприяти благополуччю людей.

Переслідуючи ці цілі, психотерапевти прикладають всі можливі зусилля, щоб захистити благополуччя тих, хто звертається за їх послугами, а також тих, хто пов`язаний з людьми, які використовують їх послуги (якщо це не вступає в конфлікт з потребами клієнтів), а також тих, хто може стати об`єктами дослідження.

Психотерапевти поважають інших представників своєї професії і представників суміжних професій і роблять все, що в їх силах, і не протирічить інтересам їх клієнтів, щоб надати повну інформацію і проявити взаємоповагу.

Вони застосовують свої навики, які погоджені з цими цінностями, і не дозволяють, щоб ними зловживали інші.

Вимагаючи для себе свободи і комунікацій, психотерапевти приймають на себе відповідальність, яку вимагає ця свобода, яка включає в себе компетентність, об`єктивність в застосуванні навиків, турбота про інтереси клієнтів, колег, студентів, учасників дослідження і членів суспільства.

Переслідуючи ці ідеали, психотерапевти підписують деталізовані етичні принципи в наступних областях:

1. відповідальність

2. компетентність

3. моральні та законодавчі норми

4. конфіденційність

5. благополуччя клієнта

6. професійні відносини

7. публічні заяви

8. техніки ассесмента

9. дослідницька діяльність

Психотерапевти співпрацюють з своїми професійними, національними та європейськими організаціями і асоціаціями, а також з Європейською Асоціацією психотерапії (ЕАР), швидко і повністю відповідаючи на запити і вимоги закладених етичних і професійних комітетів тих асоціацій і організацій, членами яких вони є або до яких вони належать.

Прийняття в реєстр Європейського сертифікату психотерапії зобов`язує суворо слідувати всім цим принципам.

• Принцип 1: відповідальність

Основний принцип: надаючи послуги, психотерапевти повинні підтримуватись високих стандартів своєї професії. Вони приймають відповідальність за наслідки своїх дій і прикладають всі зусилля, щоб впевнитись, що їх послуги використовуються вірно.

Принцип 1.а: як практики психотерапевти знають, що несуть велику соціальну відповідальність, тому що їх рекомендації і професійні дії можуть впливати на життя інших. Вони повинні пильно відноситись до особистих, соціальних, організаційних, фінансових, середовищних або політичних ситуацій і дій, які можуть привести до зловживання їх впливом.

Принцип 1.b: психотерапевти повинні заздалегідь проясняти зі своїми клієнтами всі питання, які відносяться до спільної роботи. Вони повинні уникати відносин, які можуть обмежити їх об`єктивність або створити конфлікт інтересів.

Принцип 1.c: психотерапевти зобов`язані старатися попередити перекручення, зловживання чи приховування ними тих даних тим інститутом чи закладом, який їх наймає.

Принцип 1.d: як члени національних чи організаційних органів, психотерапевти особисто відповідальні за підтримування самих високих стандартів своєї професії.

Принцип 1.e: як викладачі чи тренери психотерапевти визнають своїм першочерговим обов`язком допомагати іншим отримувати знання та навики. Вони повинні підтримувати високі стандарти навчання, надаючи інформацію об`єктивно, повно і чітко.

Принцип 1.f: як дослідники, психотерапевти приймають на себе відповідальність за вибір тем дослідження, методи, які використовуються в дослідженні, аналіз і звіт. Вони повинні планувати своє дослідження так, щоб мінімізувати можливість отримання невірних результатів, надавати всебічну інформацію про обмеженість своїх даних, особливо, якщо їх робота стосується соціальної політики яка може бути розтлумачена на шкоду людям певного віку, статі, етнічної, соціально – економічної чи інших соціальних груп. При публікації звітів про свою роботу вони не повинні приховувати данні, які не підтверджують гіпотезу і повинні припускати існування альтернативних гіпотез і пояснень своїх даних. Репутація психотерапевтів визначається тільки тією роботою, яку вони виконали на цей час. Вони повинні вияснити заздалегідь з відповідними людьми і закладами, як будуть розподілятися и використовуватися результати дослідження. Втручання в середовище, де збирається інформація повинна зводитись до мінімуму.

• Принцип 2: компетентність

Основний принцип: притримування високих стандартів компетентності є зобов`язанням, яке розділяють всі психотерапевти в інтересах професії і суспільства в цілому. Психотерапевти визнають межі своєї компетентності і обмеження своїх технік. Вони повинні надавати лише ті послуги і використовувати ті техніки, для використовування яких вони отримали достатню кваліфікацію завдяки навчанню і досвіду. В тих областях, де визнані стандарти поки що не існують, повинні розпочинатися всі можливі застереження, необхідні для того, щоб захистити благополуччя клієнтів. Психотерапевти повинні постійно бути в курсі сучасної наукової та професійної інформації, яка пов`язана з послугами, які вони надають.

Принцип 2.a: психотерапевти повинні надавати достовірну інформацію про свою компетентність, освіту і досвід. В якості свідоцтва освіти і професійної підготовки вони повинні надавати тільки ступені і кваліфікації, які набули в поважних освітніх організаціях чи організаціях визнаних ЕАР. Вони ручаються, що певним чином відповідають мінімальним стандартам, закладеними ЕАР, відповідним критеріям NAO, критеріям відповідної Національної Організації, яка присуджує і критеріям Загальноєвропейської акредитаційної організації в своїй модальності чи методі, у випадку, якщо вони існують. Психотерапевти повинні поважати інші джерела освіти, навчання і досвіду, які вони отримали.

Принцип 2.b: як практики і як викладачі або тренери психотерапевти повинні виконувати свої обов`язки на базі ретельної підготовки, таким чином, щоб їх практика відповідала найвищим стандартам, а інформація, яку вони передають, була точною, сучасною і суттєвою.

Принцип 2.c: психотерапевти визнають необхідність безперервної освіти і особистісного розвитку. Вони повинні бути відкритими по відношенню до нових процедур, змінам очікувань і цінностей.

Принцип 2.d: психотерапевти визнають існування відмінностей між людьми, як тих, які пов`язані з віком, статтю, соціально – економічним становищем, етносом, так і тих, хто опинився в защемленому становищі і має в зв`язку з цим особливі потреби. Вони повинні отримати відповідну освіту, консультації і досвід для того, щоб при роботі з цими людьми гарантувати їм компетентні і відповідні їх потребам послуги.

Принцип 2.e: психотерапевти, які відповідають за рішення, що стосуються людей і політики і, які ґрунтуються на результатах тестування, повинні розбиратися в психологічному і освітньому тестуванні, проблемах валідизації і досліджень тестів.

Принцип 2.f: психотерапевти визнають, що особисті проблеми і конфлікти можуть бути перешкодою їх професійної ефективності. Відповідно вони повинні стримуватися від любої діяльності, де її особисті проблеми можуть привести до неадекватних дій або нанести шкоду клієнту, колезі, учаснику дослідження. Якщо будучи задіяними в таку діяльність вони усвідомлюють свої особисті проблеми, вони повинні звернутися за компетентною професійною допомогою, щоб визначити, чи повинні вони тимчасово призупинити, припинити чи обмежити межі своєї професійної діяльності.

Принцип 2.g: психотерапевти в новій сфері психотерапевтичної діяльності повинні гарантувати, що вони завершили всі навчання і виконали всі професійні вимоги, пов`язані з цією діяльністю до того, як почати практикувати, і що їх діяльність в цій новій області відповідає найвищим стандартам. Вони повинні упевнитися, що це не погіршує і не руйнує іх поточну діяльність, а також не знаходиться в конфлікті з нею.

• Принцип 3: моральні та законодавчі норми

Основний принцип: моральні і етичні стандарти поведінки є для психотерапевтів особистою справою в тій же мірі, як і для інших громадян за виключенням випадків, коли вони можуть нанести шкоду виконанню їх професійних обов`язків чи зменшити довіру суспільства до психотерапії і психотерапевтів. Відносно своєї особистої поведінки психотерапевти повинні бути чуйними до стандартів суспільства, які мають перевагу і тому, як може прямування цих стандартів чи відступ від них вплинути на їх роботу в якості психотерапевта. Психотерапевти також повинні усвідомлювати можливість впливу їх публічної поведінки на можливість колег виконувати свої професійні обов`язки.

Принцип 3.a: як професіонали психотерапевти повинні діяти згідно з принципами ЕАП і NAO, стандартами їх організацій і асоціацій і директивами, які пов`язані з їх практикою. Психотерапевти також повинні притримуватись відповідних державних законів і постанов. Якщо європейські, національні, місцеві, організаційні чи інституційні закони, постанови або практики знаходяться в конфлікті з стандартами і директивами EAP, NAO чи директивами і стандартами їх організації чи асоціації, психотерапевти повинні повідомити про свою прихильність до стандартів і директив EAP, NAO і своєї організації і асоціації і наскільки це можливо працювати над вирішенням протиріч. Як професіонали, психотерапевти зацікавлені в розвитку таких законів і підзаконних актів і постанов, які найкращим чином служать суспільним інтересам, і повинні працювати над змінами існуючих постанов, які є не добродійними для громадських інтересів.

Принцип 3.b: в якості підлеглих та роботодавців, психотерапевти не повинні займатися діяльністю, яка є негуманною чи може призвести до незаконних і несправедливих дій і спотворювати її. Зокрема мається на увазі діяльність, яка в практиці, при прийомі на роботу, просуванні чи навчанні, зачіпає права людей по расовій приналежності, віку, статі, сексуальним перевагам, релігії і походженню, тощо.

Принцип 3.c: виконуючи свою професійну роль, психотерапевт повинен уникати любих дій, які порушують чи зменшують людські, законні і громадські права клієнтів чи інших людей, які можуть бути зачеплені.

Принцип 3.d: як практикуючі терапевти, викладачі, тренери і дослідники, психотерапевти усвідомлюють той факт, що їх особисті цінності можуть впливати на їх спілкування, використання технік, вибір і подачу поглядів чи знань і на природу або реалізацію дослідження. Коли вони мають справу з темами, які можуть нанести образу, вони зобов`язані визнавати і поважати різноманітні установлення і індивідуальну чутливість своїх клієнтів, студентів, практикантів чи учасників дослідження.

• Принцип 4: конфіденційність

Основний принцип: першочерговим обов`язком психотерапевтів є повага до конфіденційності інформації, яку вони отримали про людей в процесі роботи в якості психотерапевтів. Вони можуть відкрити таку інформацію іншим тільки по згоді людини (чи його законного представника), за винятком тих обставин, в яких неповідомлення такої інформації може призвести до небезпеки цієї людини чи інших. Психотерапевти повинні повідомити своїх клієнтів про юридичні межі конфіденційності. Згода про повідомлення інформації стороннім людям, як правило, повинна бути отримана від людини, до якої вона відноситься, в письмовому вигляді.

Принцип 4.a: інформація, отримана в клінічних або консультаційних відносинах чи оцінююча форма, яка стосується дітей, студентів, підлеглих та інших може обговорюватися тільки в професійних цілях і тільки з людьми, які мають відношення до цієї ситуації. Письмові або усні доповіді можуть містити тільки данні, які необхідні для оцінки чи видачі направлення, і всі можливі зусилля повинні прикладатись до того, щоб уникнути недоречного втручання в особисте життя.

Принцип 4.b: психотерапевти, які надають особисту інформацію, отриману в процесі професійної діяльності в письмових роботах, лекціях чи на відкритих зборах, повинні отримати відповідну попередню згоду, або в достатній мірі змінити всю інформацію, яка може служити ідентифікації.

Принцип 4.c: психотерапевти повинні приймати міри для підтримки конфіденційності при охороні і подачі записів і на випадок своєї відсутності.

Принцип 4.d: при роботі з неповнолітніми чи іншими людьми, які не в змозі дати добровільну усвідомлену згоду, психотерапевти повинні відповідним чином піклуватися про захист інтересів цих людей і обговорювати це з тими, кого це стосується.

• Принцип 5: благополуччя клієнта

Основний принцип: психотерапевти повинні поважати недоторканність і захищати благополуччя людей і груп, з якими вони працюють. Якщо виникає конфлікт інтересів між клієнтами і організацією, в якій працюють психотерапевти, вони повинні прояснити природу і напрямок своєї лояльності і відповідальності і тримати всі сторони в курсі своїх зобов`язань. Психотерапевти повинні надавати клієнтам повну інформацію про цілі і природу будь – яких оціночних, лікувальних, освітніх чи тренінгових процедур і відкрито підтверджувати, що клієнти, студенти, практиканти чи учасники дослідження мають свободу вибору і можуть відмовитись від них. Примушення людей приймати участь чи продовжувати користуватися послугами неетично.

Принцип 5.a: психотерапевти повинні постійно усвідомлювати особисті потреби і то, що їхня позиція потенційно дає їм вплив на клієнтів, студентів, практикантів, підлеглих і помічників. Вони повинні уникати експлуатації довіри і залежності цих людей. Психотерапевти повинні докладати всі можливі зусилля для того, щоб уникнути двозначних відносин, які можуть послабити професійну оцінку і збільшити ризик експлуатації. Приклади таких двозначних відносин включають професійне лікування або дослідження підлеглих, студентів, тих, хто супервізується, близьких друзів або родичів, але не обмежуються ними. Сексуальні зв`язки з любими такими клієнтами, студентами, практикантами і учасниками досліджень неетичні.

Принцип 5.b: коли психотерапевти погоджуються надавати послуги клієнту по проханню третьої особи, психотерапевт повинен взяти на себе відповідальність за роз`яснення природи відносин всіх зацікавлених сторін.

Принцип 5.c: коли запити організації вимагають від психотерапевта порушення цих або будь – яких інших етичних принципів, психотерапевти повинні пояснити природу конфлікту між цими вимогами і принципами. Вони повинні інформувати всі сторони про етичні зобов`язання психотерапевтів і здійснювати відповідні дії.

Принцип 5.d: психотерапевти заздалегідь повинні домовлятися про фінансові питання таким чином, щоб це було зрозуміло клієнтам, студентам, практикантам і учасникам дослідження та захищало їх інтереси. Вони не повинні платити і отримувати плату за направлення клієнтів на отримання професійних послуг. Вони повинні вкладати частину зусиль також в таку роботу, за яку вони отримують невеликий прибуток чи не отримують ніякого.

Принцип 5.e: психотерапевти повинні зупинити клінічні або консультаційні відносини, як тільки стає достатньо ясно, що вони не приносять користі клієнту або якщо клієнт вимагає цього. Вони повинні запропонувати конкретні альтернативні джерела для допомоги клієнтам.

• Принцип 6: професійні відносини

Основний принцип: психотерапевти повинні вести себе з повагою по відношенню до потреб, спеціальних знань і зобов`язань своїх колег в області психотерапії, психології, медицини та інших професій. Вони повинні поважати прерогативи і зобов`язання інститутів і організацій, які об`єднують цих спеціалістів.

Принцип 6.a: психотерапевти повинні розуміти області компетентності споріднених професій. Вони повинні в повній мірі використовувати професійні, технічні і адміністративні ресурси, щоб найкращим способом служити інтересам споживачів. Відсутність формальних відносин з іншими професіоналами не звільняє психотерапевтів від обов`язку забезпечити клієнту найкращі із можливих професійних послуг, і не звільняє їх від зобов`язань бути далекоглядними, старанними і тактовними за допомогою додаткової альтернативної допомоги.

Принцип 6.b: психотерапевти повинні знати і рахуватися з традиціями і практикою інших професійних груп, з якими вони працюють, і повноцінно взаємодіяти з такими групами. Якщо людина отримує послуги від іншого професіонала, психотерапевт повинен уважно зважати на це. Він повинен бути уважним і чуйним до терапевтичних проблем, рівно як і до благополуччя клієнта. Психотерапевт повинен обговорювати ці проблеми з клієнтом, щоб мінімізувати ризик виникнення плутанини і протиріч, і прагнути, якщо це можливо, до ясних і погоджених відносин з іншими залученими професіоналами.

Принцип 6.c: психотерапевти, які наймають або супервізують інших професіоналів, а також професіонали в сфері навчання повинні взяти на себе зобов`язання сприяти подальшому професійному розвитку цих людей і починати діяти, щоб упевнитися в їх компетентності. Вони повинні забезпечувати відповідні умови роботи, конструктивні консультації і надати можливості отримання досвіду.

Принцип 6.d: психотерапевти не повинні використовувати свої професійні відносини з клієнтами, супервізантами, студентами, підлеглими або учасниками дослідження в сексуальних цілях чи іншим чином. Психотерапевти не повинні потурати сексуальним домаганням і приймати участь в них. Сексуальні домагання окреслюються як наміренні чи повторювальні зауваження, жести або фізичні доторкання сексуальної природи, які є небажаними для адресата.

Принцип 6.e: коли психотерапевти дізнаються про порушення іншим психотерапевтом етики, вони повинні спробувати вирішити проблему неофіційно, звертаючи увагу психотерапевта на таку поведінку. Якщо порушення незначне і/або з`явилось в зв`язку з нестачею чуйності, знань або досвіду, таке неофіційне рішення проблеми за звичай є пригожим. Це повинно робитись з дотриманням конфіденційності. Якщо порушення здається неналежним неофіційному рішенню чи більш серйозне по природі, психотерапевт повинен притягнути увагу до нього відповідної організації, асоціації або комітету з професійної етики і супроводу.

Принцип 6.f: в якості авторів публікації повинні бути вказані ті, хто приймав участь в роботі над публікацією відповідно професійному внеску. Основний внесок професійного характеру, внесений деякими людьми в загальний проект, визнається спільним авторством з тою людиною, яка внесла основний вклад і вказується в списку першим. Незначний внесок професійного характеру і різноманітна канцелярська чи подібна непрофесійна допомога може бути вказана в посиланнях або у вступі. На неопубліковані і опубліковані матеріали, які прямо вплинули на дослідження чи твір, треба привести спеціальні посилання. Психотерапевти, які складають і редагують матеріали інших для публікації, повинні публікувати матеріал від імені групи авторів, якщо це необхідно, то з вказанням свого імені як голови чи редактора. Імена всіх, хто вніс вклад у роботу, повинні бути вказані.

Принцип 6.g: при проведенні досліджень в інститутах і організаціях психотерапевти повинні отримати відповідний дозвіл для проведення такого дослідження. Вони повинні усвідомлювати свої зобов`язання перед майбутніми дослідниками і гарантувати, що провідні інститути отримають адекватну інформацію про дослідження, і їх внесок буде вказаний.

• Принцип 7: публічні заяви

Принцип 7.a: при об`яві або рекламі професійних послуг, психотерапевти можуть перелічити наступну інформацію для опису того, хто надає послуги і про послуги в цілому: ім`я, найвища наукова ступінь у відповідній області або освітній сертифікат, отриманий в акредитаційній організації, дата, тип присудження ECP, членство в психотерапевтичних організаціях, а також професійних або пов`язаних з професією органах, адреса, номер телефону, години прийому, короткий перелік видів психологічних послуг, відповідним чином інформація про оплату, іноземні мови, на яких говорить психотерапевт, про політику страхування чи оплати третьою особою, а також інша коротка інформація. Інша суттєва і важлива інформація для споживачів може бути доданою, якщо це не заборонено іншими розділами цього "Положення про етичні принципи".

Принцип 7.b: при об`яві або рекламі про наявність психотерапевтичних послуг чи публікацій психотерапевти не повинні представляти свою приналежність до якої – небудь організації таким чином, що складається помилкова уява про спонсорство чи сертифікації в даній організації. Наприклад, психотерапевти не повинні вказувати європейську, національну реєстрацію або організаційний статус таким чином, що складається враження, що це засвідчує про конкретні професійні навики і підготовку. Публічні заяви включають, але не обмежуються комунікацією через періодичні видання, книги, реєстр, довідник, інтернет, телебачення, радіо чи кіно. Вони не повинні містити (I) невірних, оманних, хибних або неправдивих заяв, (II) невірних тлумачень фактів або заяв, які можуть ввести в оману чи обманути із – за того, що в певному контексті лише частково розкриваються значимі факти, (III) рекомендаційних характеристик від пацієнта відносно якості послуг і продуктів, які надаються психотерапевтом; (IV) заяв з наміром створити хибні чи невиправдані очікування про благополучні результати або заяв, що можуть бути розтлумачені таким чином; (V) заяв з натяком на незвичайні, унікальні або надзвичайні здібності; (VI) заяв, які апелюють до страхів, тревог пацієнта або його емоціям про можливі наслідки відмови від запропонованих послуг або заяв, мимоволі апелюючих до цих почуттів; (VII) заяв, які містять в собі порівняння запропонованих послуг; (VIII) заяв, які містять безпосередні лестощі окремих клієнтів.

Принцип 7.c: психотерапевти не повинні платити і давати щось цінне представникам преси, радіо, телебачення або іншого посередника комунікації заради отримання права виступати на професійні теми в інформаційних сюжетах чи за то, що таке право було запропоновано раніше. Оплачена реклама повинна бути визначена такою за виключенням випадків, коли з контексту очевидно, що це оплачена реклама. При спілкуванні з громадськістю через радіо та телебачення реклама повинна бути записана заздалегідь і затверджена психотерапевтом для ефіру. Психотерапевт повинен зберігати копії реклами та записи ефірів.

Принцип 7.d: об`ява і реклама "груп особистого росту", занять груп спеціальних інтересів, курсів, клінік, тренінгів і агентств повинні надавати ясну інформацію про їх цілі і чіткий опис надаваного досвіду чи навчання. Освіта, навчання і досвід персоналу необхідно вказувати, і ця інформація повинна бути доступною до початку занять групи, курсу тренінгів і надання інших послуг. Ясна інформація про оплату і наслідки укладання угоди також повинні бути доступними до початку надання послуг.

Принцип 7.e: психотерапевти, пов`язані з розробкою і просуванням психотерапевтичних технік, продуктів, книг і дещо іншого, що пропонується для комерційного продажу, повинні докласти необхідних зусиль, щоб упевнитися, що об`ява і реклама представлені в професійній, прийнятній з наукової точки зору, етичній інформативній формі.

Принцип 7.f: в особистих цілях психотерапевти не повинні приймати участь в комерційних об`явах і рекламі, рекомендуючи придбати чи використовувати особисті продукти і послуги іншого джерела, в тому випадку, якщо їх участь обмежується надаванням професійного авторитету.

Принцип 7.g: психотерапевти повинні представляти науку і мистецтво психотерапії і пропонувати свої послуги, продукти і публікації безсторонньо і точно, уникаючи сенсуалізму, перебільшень чи поверхневості погляду. Психотерапевти повинні слідувати першорядному зобов`язанню допомагати людям формувати судження, думки і здійснювати вибір на основі достатньої кількості інформації.

Принцип 7.h: в якості викладачів, психотерапевти повинні гарантувати те, що документи про плани і програми курсів чіткі і не вводять в оману в тому, що стосується тем, які вивчаються, критеріїв оцінки успіхів і сутності досвіду, отриманого в цих курсах. Об`яви, брошури і реклама, які описують майстерні, семінари і інші освітні програми повинні докладно описувати аудиторію, для якої ця програма розрахована, також і вимоги, цілі навчання і сутність поданого матеріалу. В цих оголошеннях також повинна бути точно представлена інформація про освіту, навчання і досвід психотерапевтів, які пропонують ці програми, і всіх внесках, які мають бути виплачені.

Принцип 7.i: в публічних об`явах і рекламі з метою залучення учасників до дослідження, в яких у якості спонукаючого стимулу пропонуються клінічні і інші професійні послуги, повинна прояснятися природа послуг, а також ціни і інші зобов`язання, які повинні будуть прийняти на себе учасники дослідження.

Принцип 7.j: психотерапевт повинен взяти на себе зобов`язання виправляти інших, якщо вони пропонують інформацію про його професійні навички, а також продукти і послуги, які він надає так, що це протирічить даним рекомендаціям.

Принцип 7.k: індивідуальні діагностичні і терапевтичні послуги надаються тільки в контексті професійних психотерапевтичних відносин. Коли особисті поради надаються за допомогою лекцій чи демонстрацій, статей в газетах чи журналах, програм на радіо чи телебаченні, пошти або подібного засобу психотерапевт повинен використовувати найбільш сучасну інформацію по цій темі і демонструвати високий рівень професіоналізму.

Принцип 7.l: продукти, які описуються або пропонуються при допомозі лекцій або демонстрацій, статей в газетах або журналах, програм на радіо чи телебаченні, пошти або подібного засобу, повинні відповідати тим признаним стандартам, які існують для продуктів, які використовуються в контексті професійних відносин.

• Принцип 8: техніки ассесмента

Основний принцип: при розробці, публікації і застосуванні психотерапевтичних чи психологічних технік ассесмента психотерапевти повинні докладати зусиль, щоб забезпечити благополуччя клієнтів і діяти в їхніх інтересах. Вони повинні захищати результати ассесмента від невірного застосування. Вони зобов`язані поважати право клієнта знати результати, інтерпретації і підстави для висновків і рекомендацій. Психотерапевти повинні докладати зусиль в рамках законних повноважень для захисту тестів і інших технік ассесмента. Вони повинні боротися за те, щоб забезпечити відповідне застосування технік ассесмента іншими.

Принцип 8.a: при застосуванні технік ассесмента психотерапевти повинні поважати право клієнтів на отримання повних пояснень про природу і цілях технік на зрозумілій клієнту мові, якщо тільки виключення із цього правила не було оговорено раніше. Коли пояснення надаються іншим, психотерапевт повинен прийняти міри для забезпечення адекватності цих пояснень.

Принцип 8.b: психотерапевти, які відповідальні за розробку і стандартизацію тестів і інших технік ассесмента, повинні використовувати прийняті наукові процедури і дотримуватись відповідних стандартів ЕАП, національних і інституційних чи організаційних стандартів.

Принцип 8.c: доповідаючи про результати ассесмента, психотерапевти повинні робити зауваження відносно їх валідності і надійності в зв`язку з обставинами, в яких проводився ассесмент чи непридатності норм для того, кого тестують. Психотерапевти повинні прагнути упевнитись, що інші не зловживають результатами ассесмента і їх інтерпретаціями.

Принцип 8.d: психотерапевти визнають, що результати ассесмента можуть застаріти і не відображати повну картину того, що оцінювалось. Вони повинні докладати зусилля для того, щоб попередити зловживання застарілими і неповними результатами ассесмента.

Принцип 8.e: психотерапевти, які пропонують послуги по підрахунку і інтерпретації повинні надати відповідні свідоцтва валідності програм і процедур, які використовуються для отримання інтерпретацій. Публічне надавання послуг по інтерпретації рахується консультацією одного професіонала іншим. Психотерапевти повинні докладати всі можливі зусилля, щоб уникнути зловживання знаннями з доповідей про результати ассесмента.

Принцип 8.f: психотерапевти не повинні заохочувати використання психотерапевтичних і психологічних технік ассесмента людьми, не отримавшими освіти чи іншим чином некомпетентними, і не повинні сприяти цьому за допомогою навчання, спонсорства чи супервізії.

• Принцип 9: дослідницька діяльність

Основний принцип: рішення про проведення дослідження повинно ґрунтуватися на зваженому судженні окремого психотерапевта про те, як найкращим чином внести вклад в науку і благополуччя суспільства. Прийняв рішення провести дослідження, психотерапевт повинен розглянути альтернативні напрямки, на які могли би бути направлені енергія і ресурси дослідження. На основі цього аналізу психотерапевт повинен приступити до дослідження з повагою до людей, які приймають участь в дослідженні, і турботою про їх гідність і благополуччя. Він повинен слідувати положенням і професійним стандартам, які регулюють проведення дослідження, і об`єктом дослідження є людина.

Принцип 9.a: при плануванні наукової роботи психотерапевт, дослідник, несе відповідальність за те, щоб ретельно оцінити його етичну прийнятність. У випадку, коли вимагається компроміс між науковими і гуманістичними цінностями, дослідник повинен звернутися за порадою по етиці і дотримуватись суворих обережностей, щоб захистити права людей – учасників.

Принцип 9.b: обмірковування того, чи буде учасник запланованого дослідження "об`єктом ризику" чи "об`єктом мінімального ризику" у відповідності до визнаних стандартів, є першочерговою етичною проблемою для дослідника.

Принцип 9.c: дослідник завжди повинен пам`ятати про відповідальність за етичність в практиці в процесі дослідження. Дослідник також відповідальний за етичне відношення до учасників дослідження з боку своїх співробітників, асистентів, студентів і підлеглих, які, проте, повинні брати на себе ті ж зобов`язання.

Принцип 9.d: за виключенням досліджень з мінімальним ризиком дослідник повинен укласти прозору і чітку згоду з учасниками дослідження, при цьому пояснюються обов`язки і відповідальність кожного. Дослідник зобов`язаний шанувати всі обіцянки і зобов`язання цієї згоди. Дослідник повинен інформувати учасників про всі аспекти дослідження, які як очікується, можуть подіяти на їх бажання приймати участь, і пояснювати всі інші аспекти дослідження, про які запитує учасник. Якщо інформація не була надана повністю до отримання інформаційної згоди, необхідні додаткові обережності для захисту благополуччя і гідності учасників дослідження. Дослідження з дітьми чи іншими учасниками, які мають порушення, які можуть обмежити розуміння і/або спілкування, потребує особливих запобіжних процедур.

Принцип 9.e: іноді методологічно необхідним здається приховування інформації і обман. Перед проведенням такого дослідження, дослідник повинен взяти на себе відповідальність за те, щоб (I) визначити, чи виправдано використання таких технік майбутньої наукової, освітньої чи іншої заключенної в дослідженні цінності; (II) визначити, чи можливо використовувати альтернативні процедури без приховування інформації і обману; і (III) впевнитися, що учасникам запропоновано достатньо пояснень, як тільки це стане можливим. Існують підстави не використовувати такі техніки.

Принцип 9.f: дослідник повинен поважати свободу людини відмовитися приймати участь чи вийти з дослідження в любий час. Обов`язок захищати цю свободу вимагає особливої відповідальності в тому випадку, коли дослідник знаходиться в позиції влади або впливу по відношенню до учасника. Такі позиції включають, але не обмежуються ситуаціями, коли учасник є студентом, клієнтом, підлеглим дослідника. Права людини вищі за потреби дослідника закінчити дослідження.

Принцип 9.g: дослідник повинен захищати учасника від фізичного і психічного дискомфорту, шкоди і небезпеки, які можуть виникнути в результаті процедур дослідження. Якщо існує ризик таких наслідків, дослідник повинен інформувати про цей факт учасника. Процедури дослідження, які можуть спричинити серйозну чи додаткову шкоду учаснику не повинні використовуватись за виключенням тих випадків, коли не використання цих процедур може привести учасника до більшої шкоди і якщо дослідження має велику потенційну цінність і отримана інформаційна згода кожного учасника. Учасник повинен бути проінформований про те, як він може зв`язатися на протязі достатньо тривалого часу після закінчення дослідження дослідником з приводу способах стресу, потенційної шкоди і виникаючих в зв`язку з дослідженням питань та проблем. Згода учасників не обмежує їх законних прав і не знижує відповідальності дослідника перед законом.

Принцип 9.h: після збору матеріалу дослідник повинен надати учаснику інформацію про природу дослідження і спробувати усунути всі невірні уявлення, які можуть виникнути в ході роботи. Якщо наукові або гуманістичні цінності виправдовують відстрочку інформації або укриття інформації, дослідник повинен взяти на себе особливу відповідальність упевнитися, що для учасника немає шкідливих наслідків.

Принцип 9.i: якщо процедури дослідження привели до небажаних наслідків для окремого учасника, дослідник повинен виявити і зняти чи виправити ці наслідки (довгострокові включно).

Принцип 9.j: інформація про учасника дослідження в процесі проведення дослідження, є конфіденційною, за виключенням випадків, коли зворотне було обговорено заздалегідь. Якщо існує імовірність, що інші можуть отримати доступ до цієї інформації, то наявність такої можливості, як і плани по захисту конфіденційності, повинні бути роз`яснені учаснику під час процедури отримання інформаційної згоди.

Поиск по сайту: