Еллі Лін

І тут, наче на знак підтвердження цього майже божевільного припущення, те, на що стрілець дивився з дверей, зненацька піднялося й посунуло вбік. Зображення пішло обертом (знову це запаморочення, відчуття, що стоїш на тарілці^на колесах, яку невидимі руки катають туди‑сюди), а потім прохід повільно поплив повз одвірок. Він проминув місце, де стояло кілька жінок у однакових формах. Тут усе було сталевим, і, незважаючи на біль та виснаження, він волів би, щоб рухома картина зупинилася: тоді він зміг би краще роздивитися сталеві предмети. Схоже, то були якісь пристрої. Один чимось нагадував піч. Жінка‑військова, котру він уже бачив, наливала джин, який замовив той голос. Пляшка була надзвичайно маленькою. І скляною. Посудина, в яку наливали, була схожа на скляну, але стрілець сумнівався, що так є насправді.

Не встиг він роздивитися більше, як картина в дверях змінилася. Черговий запаморочливий оберт – і його погляд спинився на металевих дверях. У маленькому овалі містилася вивіска з підсвічуванням. Це слово стрілець уже зміг прочитати. «ВІЛЬНО» – проголошував напис.

Поле огляду трохи змістилося вниз. З правого боку дверей, крізь які дивився стрілець, з'явилася рука і взялася за ручку дверей, на які був спрямований його погляд. Він побачив манжет блакитної сорочки, трохи загорнений назад. Під ним виднілися кучеряві завитки чорного волосся. Довгі пальці. На одному – каблучка з коштовним каменем, рубіном, вогненним діамантом чи просто дешевою підробкою. Швидше за все, це дешевка, подумав стрілець, надто вже він великий і вульгарний як для справжнього.

Металеві двері прочинилися. Вбиральня, що постала перед стрільцевими очима, була найдивнішою з усіх бачених досі. Вона була повністю металевою.

Одвірок металевих дверей проплив повз краї дверей на узбережжі. Стрілець почув, як вони зачиняються й замикаються на засувку. Цього разу обійшлося без запаморочливих обертів, тож стрілець подумав, що чоловік, очима якого він дивився, мабуть, сягнув рукою за спину й таким чином замкнувся.

Потім картина все‑таки повернулася (не повністю, а наполовину), і в дзеркалі він побачив обличчя, яке бачив один раз раніше… на карті таро. Ті самі карі очі й кучма чорнявого волосся, що спадає на лоба. Обличчя спокійне, проте бліде, а в очах – очі, якими він дивився, тепер відбивалися у дзеркалі, – Роланд побачив щось спільне з переляком й жахом тієї істоти на карті таро, яку осідлав павіан.

Чоловіка трусило.

Він теж хворий.

Роланд згадав Норта, травоїдника з Талла.

І подумав про оракула.

У нього вселився демон.

Раптом стрільцеві спало на думку, що він здогадується, що таке «ГЕРОЇН»: це щось на кшталт чортового зілля.

Трохи нервується, еге ж?

Не вагаючись, керуючись простою відчайдушністю (саме завдяки їй він став останнім з усіх, останнім, хто, не спиняючись, прямував далі після того, як Катберт та інші померли чи здалися, наклали на себе руки, стали зрадниками чи просто зреклися Вежі), цілеспрямованою і незворушною безоглядністю, що вела його по сліду чоловіка в чорному крізь пустелю і всі ті роки до пустелі, стрілець переступив через поріг.

Едді замовив собі джин із тоніком – можливо, не надто гарна ідея проходити нью‑йоркську митницю п'яним, тим більше, що він себе знав: почавши, не зупиниться, – але йому потрібно було прийняти бодай щось.

«Якщо тобі потрібно спуститися вниз, а ліфт ти знайти не можеш, – одного разу сказав йому Генрі, – то мусиш обходитися тим, що є, але обов'язково зробити це. Навіть якщо під рукою нема нічого, крім лопати».

Коли він зробив замовлення і стюардеса пішла, у нього з'явилося відчуття нудоти і він подумав, що зараз, мабуть, виблює. Не напевно виблює, а тільки мабуть, але краще убезпечитися. Проходити митницю, ховаючи під кожною пахвою фунт чистого кокаїну й дихаючи на митників джиновим перегаром саме по собі було поганою ідеєю, не кажучи вже про проходження митниці з зариганими штанами. Це призвело б до катастрофічних наслідків. Тож краще себе убезпечити, ніж потім шкодувати. Мабуть, це відчуття минеться, так було завжди, але краще не ризикувати.

Біда була в тому, що в нього починався підхідняк. Підхідняк, а не відхідняк. Ще одна мудрість від великого мудреця і видатного наркаша Генрі Діна.

Вони сиділи на балконі пентхаусу «Рідженсі Тауер», кайф ще не настав, але до нього було вже близько, теплі промені сонця падали їм просто на обличчя, приход був таким класним… ще в ті добрі старі часи, коли Едді тільки почав нюхати, а Генрі ще не сів на голку.

«От всі торочать – відхідняк, відхідняк, – сказав тоді Генрі, – але ж до того, як настане відхідняк, мусить бути під хідняк».

І Едді, забалділий до нестями, несамовито захихотів, бо точно знав, про що йдеться. Втім, сам Генрі лише криво посміхнувся.

«У певному сенсі підхідняк гірший за відхідняк, – зауважив Генрі. – Коли починається відхідняк, ти точно ЗНАЄШ, що будеш блювати, що тебе буде трясти, а піт тектиме з тебе доти, доки тобі не здасться, що ти зараз втопишся у ньому. А підхідняк це, типу, прокляття чекання».

Едді згадав, що запитав тоді в Генрі, як називається стан, коли той, хто сидить на голці (в ті одноманітні безплідні дні, – мабуть, відтоді минули всі шістнадцять місяців, – вони обидва урочисто обіцяли самим собі, що ніколи не сядуть на голку), ширнеться смертельною дозою.

«Це називається – спікся», – швидко відповів Генрі, й на його обличчі з'явився здивований вираз, як у людини, котра сказала щось смішніше, ніж розраховувала. Вони перезирнулися й розреготалися, хапаючись один за одного. Спікся. Як смішно. На ділі щось не дуже.

Едді пішов проходом до носового відсіку літака повз бортову кухню, побачив знак «ВІЛЬНО» і відчинив двері.

Агов, Генрі, о великий і видатний великий брате всіх наркашів, якщо вже ми заговорили про печене, хочеш почути, що я вважаю смаженим півнем? Це коли митник в аеропорту Кеннедіраптом вирішує, що ти виглядаєш якось не так, або ж це один із тих днів, коли їхні собаки, що винюхують усе з професіоналізмом докторів наук, опиняються там замість бути в управлінні аеропорту, і вони всі починають гавкати та від нетерплячки обсцикати підлогу, і рвуться зі своїх повідків‑удавок, щоби дістатися до тебе, після того, як митник перериє твою валізу, тебе відводять у тісну кімнатку і люб'язно просять зняти сорочку, і ти кажеш звісно аякже я б залюбки але на Багамах трохи застудився а тут так холодно від кондиціонера і я боюся що застуда переросте в пневмонію а вони тобі авжеж а ви завжди так сильно пітнієте коли кондиціонер вистужує повітря, пане Дін, а, справді, ну тоді вибачайте, ану знімай, і ти знімаєш, а тобі кажуть, що краще, мабуть, і футболку зняти, бо у тебе, приятелю, такий вигляд, наче ти серйозно хворий, у тебе під пахвами такі горби, можливо, це пухлини лімфатичних вузлів чи щось подібне, а ти навіть не завдаєш собі клопоту, аби відповісти, це наче центровий, що не ловить м'яч, коли той летить від певного удару, а просто повертається і простежує очима траєкторію його польоту на трибуни, бо що впало, те пропало, тому ти знімаєш футболку, і оба‑на, та ти везунчик, це не пухлини, хіба що їх можна назвати наростами на тілі суспільства, бу‑га‑га, ці штуки більше схожі на пакети, присобачені скотчем, і до речі, не зважай на цей запах, синку, це всього‑навсього півень. Смажений півень.

Потягнувшись рукою назад, він замкнув двері. Лампи носового відсіку спалахнули яскравіше. Двигуни тихо гули. Він повернувся до дзеркала, бо хотів побачити, наскільки погано виглядає, і зненацька його охопило жахливе нав'язливе відчуття: за ним хтось стежить.

«Та годі тобі, – стривожено подумав він. – Тебе вважають найменш схильним до параної хлопцем у світі. Тому тобі й довірили це завдання. Тому…»

Аж раптом у нього виникло враження, що з дзеркала на нього дивляться не його власні очі, карі, майже зелені очі Едді Діна, що розтопили так багато сердець і за останню третину двадцяти одного року його життя дали йому змогу розвести в сторони так багато пар гарненьких ніжок, а очі незнайомця, їхній колір був не світло‑коричневим, а блакитним, як у заношених «лівайсів». Очі холодні, ясні, несподіване диво точної калібровки. Очі бомбардира.

У них він побачив – чітко побачив – відображення чайки, що кинулася в прибійну хвилю й щось звідти вихопила.

Він мав час на те, щоби подумати: «На Бога, що означає вся ця фігня?» – а потім зрозумів, що нудота не минеться і все‑таки доведеться блювати.

За півсекунди до нападу, за ті півсекунди, що він дивився у дзеркало, він побачив, що блакитні очі зникли… але перед тим, як це сталося, було відчуття роздвоювання, що він – це дві людини… відчуття одержимості, наче в маленької дівчинки у «Тому, що виганяє диявола».

Він ясно відчував присутність іншого розуму в своїй голові. Думки звучали, як чужі, як голос із радіоприймача: «Я пройшов. Я всередині небесного диліжанса».

Було ще щось, та Едді не чув. Йому було не до того: він блював у раковину, намагаючись робити це якомога тихіше.

Не встиг він витерти рота, як сталося щось таке, чого з ним ніколи не було. На якусь жахливу мить все зникло, не було нічого, тільки порожнеча, нічим не заповнений проміжок часу. Так, наче хтось акуратно замазав чорнилом один‑єдиний рядок у газетній колонці.

«Та що це таке? – безпорадно подумав Едді. – Що це, в біса, за лайно?»

Потім у нього знову почався напад блювоти, і, можливо, це було саме те, що треба. Всі «проти» зрівноважувалися одним великим «за»: поки ти блюєш, ти не можеш думати ні про що інше.

«Я пройшов. Я всередині небесного диліжанса, – подумав стрілець. А через секунду: – Він бачить мене у дзеркалі!»

Роланд відступив. Не вийшов, а просто відступив назад, як дитина, що прагне сховатися в найдальшому кутку довжелезної кімнати. Він був усередині небесного диліжанса, він був усередині чоловіка, що не належав собі. Всередині В'язня. Тієї першої миті, коли він наблизився до переднього плану (він тільки так міг це описати), він опинився не просто всередині. Він майже став тим чоловіком. Він відчував, що чоловік хворий, що чоловіка зараз знудить. Роланд зрозумів, що в разі необхідності зможе контролювати його тіло. Відчуватиме його біль, його осідлає демонічна мавпа, що заволоділа чоловіком, але якщо буде необхідно, він зможе це зробити.

Також він може залишатися тут, позаду, й бути непоміченим.

Коли напад нудоти у в'язня минув, стрілець стрибнув уперед, цього разу аж на передній план. Він дуже мало розумів, що відбувається, а робити щось у дивній ситуації, якої геть не розумієш, означає накликати найжахливіше, але йому потрібно було взнати дві речі, й ця потреба була такою нездоланною, що переважила будь‑які можливі наслідки.

Чи двері, крізь які він увійшов зі свого світу, досі на місці?

І якщо так, то чи його фізичне тіло ще там, знесилене, уразливе, можливо, на межі смерті чи вже мертве, позбавлене свого внутрішнього єства, що бездумно контролювало легені, серце і нерви? Та навіть якщо його тіло й досі було живим, то недовго – до настання ночі. Поки з моря в пошуках вечері не вийдуть омароподібні страховиська, прагнучи знайти відповідь на свої питання.

Він різко повернув голову, що на якусь мить стала його головою, й швидко озирнувся.

Двері все ще були на місці, в нього за спиною. Стояли прочинені у його власний світ, з петлями, впосадженими у сталь цієї вбиральні. І так, справді, він, Роланд, останній стрілець, лежав там на боку, перев'язана права рука покоїлася на животі.

«Я дихаю, – подумав Роланд. – Треба буде повернутися й розворушити себе. Але спочатку справи. Справи…»

Він відпустив на волю розум в'язня й відступив, спостерігаючи, очікуючи на мить, коли в'язень відчує його присутність.

Переставши блювати, Едді деякий час постояв над раковиною, не розгинаючись, міцно стуливши повіки.

«Вирубився на секунду. Не знаю, що то таке було. Я оглядався?»

Він намацав кран і пустив холодну воду. Не розплющуючи очей, побризкав собі на щоки й чоло.

Коли тягнути далі вже було нікуди, він знову звів погляд у дзеркало.

Звідти на нього знову дивилися його власні очі.

Жодних сторонніх голосів у голові.

Ніякого відчуття, що за ним стежать.

«У тебе був миттєвий глюк, Едді, – пояснив великий мудрець і видатний наркаш. – Не така вже й незвична річ для того, в кого підхідняк».

Едді глянув на годинник. До Нью‑Йорка ще півтори години. За розкладом літак мусив приземлитися о 4:05 за східним поясним часом, але насправді буде самий полудень. Час перевірки.

Він повернувся на своє місце. Його випивка стояла на розмежовувачі. Він зробив два ковтки, а потім повернулася стюардеса і спитала, чи йому ще щось треба. Він розтулив було рота, щоби сказати «ні»… і знову настав той дивний відруб.

– Будь ласка, принесіть щось поїсти, – сказав стрілець голосом Едді Діна.

– Ми подаватимемо гарячі закуски за…

– Я помираю від голоду, – сказав стрілець, ані на йоту не покрививши душею. – Будь‑що, хоча б брутербот…

– Брутербот? – насупилася жінка‑військова, й стрілець раптом зазирнув у свідомість в'язня. Сендвіч… слово прозвучало десь удалечині, ніби легенький пошум у великій мушлі.

– Хоча б сендвіч, – сказав стрілець.

Схоже, жінка вагалася.

– Ну… в мене є тунець…

– Чудово, – відповів стрілець, хоча ніколи в житті не чув про рибу‑днець. Але жебракам обирати не доводиться.

– Ви справді трохи блідий, – сказала жінка‑військова. – Я думала, це від повітряної хвороби.

– Та ні, від голоду.

Вона обдарувала його професійною посмішкою.

– Піду пошкребу на кухні.

«Пошкребу?» – вражено подумав стрілець. У його світі сленгове дієслово «пошкребти» означало взяти жінку силою. Байдуже. У нього буде їжа. Він уявлення не мав, чи зможе пронести її в двері, до тіла, яке так сильно її потребувало, але не все одразу, крок за кроком.

«Пошкребу», – подумав він, і голова Едді Діна похитнулася, наче не вірячи своїм вухам.

І стрілець знову відступив.

«Нерви, – запевнив його великий провидець і видатний наркаш. – Нерви, та й годі. Це все підхідняк, малий брате».

Але якщо це лише нерви, то чому він відчуває напливи дивної сонливості, дивної, тому що за всіма правилами він мусить потерпати від нетерплячки, свербежу, відчуваючи ту потребу корчитися і чесатися, що приходить перед тим, як настане справжня ламка. І навіть якщо в нього не той стан, який Генрі охрестив підхідняком, то все одно нікуди дітися від факту, що він збирається провезти два фунти коксу через митницю Сполучених Штатів, а це кримінальний злочин, за який не менш ніж на десять років можна загриміти за грати федеральної в'язниці. А ще, здається, в нього зненацька почалися якість відключки.

Якби ж не ця сонливість.

Він знову сьорбнув джину й опустив повіки.

Чому ти вирубався?

Я не вирубався. Якби це сталося, вона б прожогом помчала по всіх аптечках, які тут у них є.

Тоді відключився. Та сама лажа. Ніколи в житті ти не був у такій відключці. Від кайфу балдів, це було, але свідомість не втрачав.

І з правою рукою щось було негаразд. Вона слабо пульсувала від болю, наче після удару молотком.

Не розплющуючи очей, Едді зігнув кисть. Ніякого болю. Ніякого пульсування. Ніяких блакитних очей бомбардира. Що ж до відключок, то вони просто пояснювалися підхідняком і тим особливим станом, що його великий провидець і видатний тощо тощо обов'язково назвав би блюзом контрабандиста.

«І все‑таки я засинаю, – подумав він. – Як вам це?»

Обличчя Генрі пропливло перед ним у повітрі, наче відв'язана кулька. «Спокуха, – казав Генрі. – Все буде ніштяк, малий. Полетиш до Нассау, там зареєструєшся в готелі «Аквінас», і в п'ятницю ввечері тебе навідає один чувак. Один із правильних чуваків. Він принесе тобі дозу, стільки, щоб на всі вихідні вистачило. В неділю ввечері він принесе кокс, а ти віддаси йому ключ від банківської комірки. В понеділок уранці зробиш усе так, як завжди, точно так, як сказав Балазар. Цей чувак у грі, він знає, як усе має бути. В понеділок удень ти сідаєш на літак. З таким чесним лицем, як у тебе, пройти митницю – раз плюнути, і ще до заходу сонця ми будемо наминати біфштекси у «Спарксі». Малий, усе пройде, наче вітерець дмухне, прохолодний вітерець».

Але вітерець виявився досить‑таки теплим.

Проблема полягала в тому, що вони з Генрі були як Чарлі Браун і Люсі. Відрізнялися вони тільки тим, що час від часу Генрі тримав футбольного м'яча, аби Едді міг по ньому вдарити. Не часто, але таке бувало. Одного разу під героїновим кайфом Едді навіть подумав, що йому слід було б написати Чарльзові Шульцу листа. «Шановний пане Шульц! – говорилося б у листі. – Дарма Ви ПОСТІЙНО змушуєте Люсі в останню секунду піднімати м'яча. Краще хай вона іноді притримує його на землі. Треба, щоб Чарлі Браун навіть не здогадувався, коли вона це зробить, розумієте? Іноді вона могла б притримати м'яча, щоб він по ньому вдарив, тричі або навіть чотири рази поспіль, потім цілий місяць нічого такого не робити, потім один раз і знову нічого три чи чотири дні, а потім… ну Ви зрозуміли. Це б СТО ПУДІВ обламало малого, правда?»

Едді точно знав, що малого б це обламало.

Знав з досвіду.

«Один із правильних чуваків», – сказав Генрі, але на зустріч прийшов схожий на бліду поганку тип із хворобливо‑блідим обличчям, британським акцентом, тонкою лінією вусиків, що нагадували про персонажів чорнушних фільмів 1940‑х, і жовтими зубами, що геть усі позагиналися досередини, наче зуб'я дуже старої пастки на тварин.

– У вас є ключ, сеніоре? – спитав він, от тільки через акцент британської приватної школи це прозвучало наче від учня останнього класу.

– Ключ на місці, якщо ти про це, – відповів Едді.

– То давай його сюди.

– Ні, ми так не домовлялися. Ти мусив принести мені дозу, щоб вистачило на всі вихідні. В неділю ввечері ти теж маєш принести мені дозу. Я віддаю тобі ключ. В понеділок ти йдеш до міста і використовуєш його, аби отримати щось інше. Що – не знаю, мене це не стосується.

І тут в руці типа з хворобливо‑блідою шкірою обличчя невідомо звідки з'явився маленький плаский автоматичний пістолет.

– Чому б тобі просто не віддати його мені, сеніоре? Язбережу час і сили, а ти – своє життя.

Едді Дін, хай там яким нарколигою він був, насправді був твердий, мов кремінь. Генрі.це знав. Ще важливіше – це було відомо Балазарові. Саме тому йому й доручили цю справу. Більшість із них вважали, що він пішов на це тому, що був кінченим наркоманом. Він це знав, Генрі це знав, і Балазар теж. Та тільки їм із Генрі було відомо, що він зважився б, навіть якби не вживав наркотиків узагалі. Заради Генрі. Балазар не заходив аж так далеко в своїх роздумах, але до дідька Балазара.

– Ану сховай свою пукалку, ти, малий смердючий козел, – сказав Едді. – Чи хочеш, щоби Балазар прислав сюди когось зі своїх хлопців, а вони викололи тобі очі іржавим ножем?

Бліда поганка криво всміхнувся. Пістолет зник, ніби порухом чарівної палички, а замість нього з'явився маленький конверт. Він вручив його Едді.

– Жартую. Що, вже й пожартувати не можна?

– Як скажеш.

– Тоді до вечора неділі.

Він повернувся до дверей.

– Гадаю, тобі краще не поспішати.

Бліда поганка повернувся, здивовано підвівши брови.

– Думаєш, я не можу піти, якщо мені цього хочеться?

– Я думаю, що якщо ти підеш, а товар виявиться лайном, то завтра мене тут не буде. А ти опинишся у глибокій дупі.

Бліда поганка спохмурнів. Він опустився в єдине м'яке крісло в номері, а Едді тим часом відкрив конверта і висипав із нього дрібку коричневого порошку. На вигляд поганого. Едді подивився на блідого.

– Я знаю, на що це схоже, це схоже на лайно, але це тільки так здається, – сказав поганка. – Він нормальний.

Едді відірвав аркуш із блокнота, що лежав на письмовому столі, і відділив трохи коричневого порошку від купки. Підчепив пальцем і втер у піднебіння. А через секунду сплюнув у сміттєвий кошик.

– Ти хочеш здохнути? Так? Життя набридло?

– Іншого немає. – Поганка спохмурнів ще сильніше.

– У мене на завтра заброньований квиток, – сказав Едді. Це була брехня, але він сумнівався, що поганка мав змогу це перевірити. – Світові авіалінії. Я замовив його сам, на той випадок, якщо агент виявиться таким паршивцем, як ти. Та мені по фіг. Так навіть легше. Я не призначений для такої роботи.

Поганка сидів і міркував. Едді сидів, з усіх сил намагаючись не ворушитися. А ворушитися йому хотілося сильно: ковзатися і ковзати, танцювати бібоп, джайв, розчісувати подряпини і тріщати всім, що тріщить. Він навіть відчував, що його очі хочуть ковзнути назад до купки коричневого порошку, хоча й знав, що це отрута. Він прийняв дозу о десятій того ранку. Відтоді минуло стільки ж годин. Але якби він зробив бодай щось із того, що його так і поривало зробити, ситуація б змінилася. Поганка уже не просто розмірковував: він спостерігав за ним, намагаючись визначити, на скільки його вистачить.

– Може, я зумію щось роздобути, – нарешті мовив він.

– Зроби таку ласку, – відповів Едді. – Але об одинадцятій я вимикаю світло і вішаю на двері табличку «НЕ ТУРБУВАТИ». Якщо після цього в мої двері хтось постукає, я дзвоню адміністраторові й кажу: «До мене хтось хоче вдертися, пришліть охорону».

– Який же ти гівнюк, – промовив поганка зі своїм бездоганним британським акцентом.

– Ні. Гівнюк – це той, кого ти очікував побачити, – відповів йому Едді. – Я приїхав, схрестивши ноги. 1 ти прийдеш сюди до одинадцятої, і принесеш те, чим я зможу скористатися – не обов'язково, щоб це був вищий клас, просто щось придатне для вживання, – або тобі хана.

Бліда поганка повернувся задовго до одинадцятої. Він з'явився о пів на десяту. Едді здогадувався, що інша наркота лежала у нього в машині.

Цього разу порошку було трохи більше. Не білого, але принаймні кольору темної слонової кістки, і це трохи заспокоювало.

Едді спробував на смак. Наче нічого. Насправді навіть ліпший. Чудовий. Він скрутив банкноту трубочкою і втягнув порошок.

– Ну, тоді до неділі, – швидко сказав поганка, підводячись.

– Зачекай, – владно зажадав Едді, так, наче це в нього була зброя. У якомусь сенсі вона в нього була. І звали цю зброю Балазар. Еміліо Балазар, зброя великого калібру в казковому світі нью‑йоркських наркотиків.

– Чекати? – Поганка повернувся і глянув на Едді так, наче той несповна розуму. – Чого чекати?

– Ну, взагалі‑то я про тебе непокоюся, – сказав Едді. – Якщо мені стане зле від того, що я вдихнув, усе псу під хвіст. Якщо я помру, то само собою всьому кінець. От про що я подумав: якщо мені тільки трохи стане погано, то, може, я й дам тобі другий шанс. Знаєш, як у тій історії про малого, що потер лампу і дістав змогу виконати три бажання.

– Тобі не стане зле. Це китайський білий.

– Якщо це китайський білий, то я Дуайт Ґуден, – сказав Едді.

– Хто?

– He зважай.

Поганка знову сів. Едді сів за стіл, на якому неподалік лежала маленька купка білого порошку (отруту він уже давно спустив в унітаз). По телевізору, завдяки компанії WTBS і велетенській супутниковій тарілці на даху готелю «Аквінас», показували матч, у якому «Хоробрим» влітало від «Металістів» по перше число. Едді відчув слабкий повів спокою, що наче зринав звідкись із глибин свідомості… тільки про те, звідки насправді походить це розслаблення, він знав із медичних журналів. Жмут живих дротів у основі хребта, те місце, де відбувається звикання до героїну, бо він спричиняє неприродне потовщення нервового стовбура.

«Хочеш швидко зіскочити? – спитав він якось у Генрі. – То зламай собі хребта. Твої ноги перестануть ходити, і член відмовиться працювати, ате потреба колотися зразу ж відпаде».

Генрі це не здалося аж таким вже смішним.

Едді й самому не було смішно. Якщо єдиний швидкий спосіб позбутися мавпи на спині, – видерти собі спинний мозок над цим жмутком нервів, то ти маєш справу з дуже сильною мавпою. І не з капуцином, не з маленькою проворною мавпочкою катеринщика, а з великим огидним старим павіаном.

Едді зашморгав носом.

– О'кей, – нарешті мовив він. – Досить. Можеш покинути приміщення. Гівнюк.

Поганка підвівся.

– У мене є друзі, – сказав він. – Вони можуть прийти сюди і віддухопелити тебе. Ти на колінах валятимешся, аби самому розповісти, де ключ.

– Тільки не я, дупо, – відповів Едді. – Мене не обдуриш. – І всміхнувся. Він не знав, на що ця посмішка схожа, але навряд чи вона була такою вже чарівною, бо поганка покинув приміщення, хутко покинув, не озираючись.

Коли Едді Дін пересвідчився, що той пішов, він приготував собі марафет.

Вмазав.

І заснув.

І зараз все ще спав.

Стрілець, якимось чином опинившись у свідомості цього чоловіка (чоловіка, чийого імені він не знав – нікчемне створіння, яке в'язень називав «блідою поганкою», також його не знало, тому й не називало), спостерігав за сном, що розгортався перед його очима, як колись малим, бувало, дивився вистави, ще до того, як світ зрушив з місця… чи думав, що дивився, бо ж вистави були єдиним, що він бачив у житті. Якби йому довелося бачити фільм, то насамперед він подумав би про це. Відсутні деталі він зміг видобути зі свідомості в'язня, бо асоціації були близькими. Але з іменем коїлося щось незрозуміле. Він дізнався ім'я брата в'язня, але не його самого. Втім, звісно, імена ж були потаємними, всевладними речами.

Та й ім'я цього чоловіка насправді не мало значення за тих обставин, що склалися. Однією з них була слабкість залежності. Іншою – загартованість, занурена в ту слабкість, як хороший револьвер, що повільно поглинається сипучими пісками.

Цей чоловік до болю нагадував стрільцеві Катберта.

Хтось наближався. В'язень уві сні не чув. А стрілець не спав і чув, тож знову ступив уперед.

«Отакої, – подумала Джейн. – Він скаржиться на голод, і я шукаю йому поїсти, бо він наче нівроку, симпатичний, а він взяв і заснув».

Але пасажир – хлопець років двадцяти, високий, у чистих трохи потертих блакитних джинсах і сорочці з пістрявим візерунком – розплющив очі й посміхнувся їй.

– Я дякую, сай, – сказав він. Принаймні, так це прозвучало. Майже по‑старовинному… чи по‑іноземному. «Уві сні розмовляє, от і все», – подумала Джейн.

– Прошу. – Вона всміхнулася своєю найліпшою черговою посмішкою стюардеси, не сумніваючись у тому, що він знову засне і бутерброд залишиться нез'їденим аж до обіду.

Але хіба тебе не навчили бути готовою до всього?

Вона повернулася на кухню, аби перекурити.

Запалила сірника і вже наполовину піднесла до сигарети, аж раптом рука застигла на місці. Тому що якраз до такого її не привчили бути готовою.

«Я подумала, що він нівроку, симпатичний. Переважно через очі. Його карі очі.

Але коли хвилину тому чоловік у кріслі ЗА розплющив очі, вони були не карими, а блакитними. Не того теплого сексуального відтінку, як у Пола Ньюмана, а радше кольору айсберга. Вони…

– Ой!

Полум'я сірника обпекло їй пальці, і вона впустила його на підлогу.

– Джейн? – спитала Пола. – 3 тобою все гаразд?

– Так. Просто замріялася.

Вона запалила іншого сірника і цього разу вже прикурила. Зробивши лише одну затяжку, Джейн раптом зрозуміла, що всьому цьому є розумне пояснення. Він носить лінзи. Звісно, лінзи. Ті, що змінюють колір очей. Він ходив до вбиральні. І пробув там досить довго, вона вже навіть почала непокоїтися, що в нього повітряна хвороба. Він мав блідий колір обличчя і виглядав, наче йому недобре. Але насправді він просто знімав контактні лінзи, щоби було комфортніше дрімати. От усе й прояснилося.

«Ви можете щось відчути, – зненацька пролунав голос із її не такого вже й далекого минулого. – Щось, наче легенький дотик. Вам може раптом здатися, ніби щось трохи не так».

Кольорові контактні лінзи.

Джейн Дорнінг особисто знала понад два десятки людей, які носили лінзи. Більшість із них працювали на тій самій авіалінії, що й вона. Всі про це мовчали, але вона сама здогадувалася, що бортпровідники відчували, що пасажирам не подобається бачити членів екіпажу в окулярах – їх це дратує. І персонал це відчував.

З усіх цих людей вона знала не більше чотирьох, хто мав кольорові лінзи. Прості лінзи коштували недешево, а про кольорові й говорити годі – вони обходилися в цілий статок. Усі знайомі Джейн, що наважувалися розтринькати таку суму грошей на лінзи, були жінками, до того ж понад усяку міру марнославними.

То й що з того? Чоловіки теж можуть бути гордовитими. Чом би й ні? Він вродливий.

Ні. Не вродливий. Може, симпатичний, тай по всьому, а через блідий колір шкіри його й симпатичним назвати важко. Тоді навіщо йому кольорові лінзи?

Пасажири авіаліній часто бояться літати.

У світі, де захоплення літаків і контрабанда наркотиків стали нормою, члени екіпажу часто бояться пасажирів.

Голос, що наштовхнув її на такі думки, належав інструкторші льотної школи, старій міцній козир‑бабі, що мала такий вигляд, наче літала на поштовому літаку ще з Вайлі Постом:[6]«Не можна ігнорувати своїх підозр. Якщо ви забудете все, що знали про те, як упоратися з імовірними чи справжніми терористами, пам'ятайте ось що: не можна нехтувати своєю інтуїцією. Буває, екіпаж на допиті каже: ми й гадки не мали, поки той чувак не витяг гранату і не сказав: «Летимо на Кубу, інакше всі на цьому літаку розлетяться до такої матері». Але найчастіше двоє чи троє різних людей (переважно бортпровідниці, якими ви й станете менш ніж за місяць) кажуть, що вони щось відчували. Щось, наче легенький дотик. Відчуття, що з хлопцем у кріслі 91С чи молодою жінкою у 5А не все гаразд. Вони щось інтуїтивно відчували, але нічого не зробили. Їх за це звільнили? Господи, звісно, ні! Не можна закувати когось у наручники лише тому, що тобі не подобається, як він роздирає свої прищі. Насправді проблема в тому, що у них було якесь передчуття… але згодом вони забули про це.

Стара козир‑баба підняла тупий палець угору. Джейн Дорнінґ, як і її одногрупниці з курсів, сиділа нашорошивши вуха. «Якщо ви відчуєте цей легенький дотик, не робіть нічого… але й не забувайте. Бо тоді у вас завжди залишатиметься невеличкий шанс, що ви зможете перешкодити розгортанню подій… таких, наприклад, як незапланований дванадцятиденний простій у якійсь задрипаній арабській країні».

Просто кольорові контактні лінзи, але…

Я дякую, сай.

Бурмотав уві сні? Чи, пробудившись, заговорив якоюсь іншою мовою?

Джейн вирішила, що спостерігатиме за ним.

І не забуде.

«Зараз, – подумав стрілець. – Зараз побачимо, правда ж?»

Зі свого світу він спромігся проникнути в це тіло крізь двері на узбережжі. Тепер йому треба було з'ясувати, чи зможе він пронести щось назад. Не самого себе – він був певний, що будь‑якої миті зможе проникнути крізь двері й знову повернутися у своє ослаблене зараженням крові тіло. Варто лише зажадати. Аяк щодо іншого? Матеріальних речей? Зараз, наприклад, перед ним лежала їжа: те, що жінка у формі назвала сендвічем із рибою‑днецем. Стрілець і гадки не мав, що то за риба, але брутербот впізнав одразу, як тільки той перед ним з'явився, хоча й виглядав він якимось сирим.

Його тіло потребувало їжі й води, але понад усе йому потрібні були які‑небудь ліки. Без них воно помре від укусу омароподібного страховиська. У цьому світі можуть знайтися ліки. У світі, де диліжанси літають по небу, там, куди може добутися тільки найсильніший орел, здавалося, що все можливо. Але якщо нічого матеріального крізь двері пронести не вдасться, то ефективність ліків не мала жодного значення.

«Ти можеш жити в цьому тілі, стрільцю, – прошепотів голос чоловіка в чорному десь у глибинах його мозку. – Облиш той шмат м'яса, що поки дихає, хай його зжеруть потвори. Все одно це лише оболонка».

Але він цього не зробить. По‑перше, це буде найжорстокіше злодійство, бо він недовго зможе вдовольнятися роллю пасажира, визираючи з очей цього чоловіка, наче подорожній з вікна диліжанса – на пейзаж, що пропливає повз вікно.

А по‑друге, він Роланд. І якщо вже треба помирати, то він збирався померти Роландом. Він загине, повзучи до Вежі, якщо так треба.

А тоді гору взяла жорстка практичність, що в його вдачі співіснувала з романтизмом, наче тигр із ланню. Немає потреби думати про смерть, поки не проведено експеримент.

Він узяв брутербот, розрізаний на дві половинки. Взяв по одній у кожну руку. Розплющив очі в'язня і повів ними довкола. На нього ніхто не дивився (хоча на кухні Джейн Дорнінґ думала про нього, до того ж дуже напружено думала).

Роланд повернувся до дверей і вийшов, тримаючи в руках половинки брутербота.

Спочатку він почув рокіт хвилі, що насувалася, потім – суперечку численних морських птахів на скелях поблизу, і з неймовірним зусиллям сів («ці боягузливі мерзотники вже підбиралися до мене, – подумав він, – і невдовзі б уже почали клювати, їм байдуже, дихаю я чи ні, це ж стерв'ятники, тільки розфарбовані); і тут він зрозумів, що одна половинка брутербота (та, котру він тримав у правій руці) випала на шорсткий сірий пісок, бо він тримав її всією цілою рукою, коли проходив у двері, а тепер тримав – точніше, вже не тримав – рукою, що зазнала скорочення на сорок відсотків.

Він незграбно підняв половинку, затис між великим і безіменним пальцями, струсив з неї пісок, наскільки це було можливо, і відкусив шматок на пробу. А вже за мить жадібно вминав, не зважаючи на піщинки, що рипіли на зубах. Через декілька секунд його увага зосередилася на другій половині. Вистачило її на три укуси.

Невідома стрільцеві риба‑днець виявилася надзвичайно смачною. І цього було цілком досить.

Ніхто в салоні літака не помітив, як зник сендвіч із тунцем. Ніхто не бачив, як руки Едді Діна вхопили дві половинки так міцно, що в білому хлібі могли лишитися заглиблення від великих пальців.

Жодна душа не бачила, як сендвіч поволі ставав прозорим, а потім зник, залишивши по собі кілька сиротливих крихт.

Десь за двадцять хвилин після того, як це сталося, Джейн Дорнінґ загасила сигарету і пішла до передньої частини салону, нібито для того, щоби дістати книжку зі своєї великої сумки, але насправді збираючись подивитися на пасажира в кріслі ЗА.

Здавалося, він глибоко спав… та сендвіча не було.

«Господи Ісусе, – подумала Джейн. – Він його навіть не з'їв, а заковтнув цілим. А тепер знову спить? Та бути такого не може».

Те, що не давало їй спокою в пасажирі на місці ЗА, містері То‑Карі‑То‑Блакитні, не переставало збуджувати нерви. Щось у ньому насторожувало.

Поиск по сайту: