Тасуються карти. упродовж наступних трьох днів стрілець стабільно почав одужувати

упродовж наступних трьох днів стрілець стабільно почав одужувати. Червоні лінії, що повзли шкірою його рук угору, спочатку змінили напрямок, потім стали світлішати і зрештою зникли. Наступного дня він то йшов сам, то дозволяв Едді себе волокти. Через день він уже взагалі не потребував, щоби його тягнули, просто через кожну годйну‑дві обидва деякий час сиділи й відпочивали, поки він не переставав відчувати, що ноги в нього налиті свинцем. Саме під час цих зупинок і вночі, після вечері, поки не догоріло багаття й вони не вкладалися спати, стрілець почав слухати оповіді про Генрі та Едді. Він пам'ятав, як спочатку не міг зрозуміти, що робило стосунки між братами такими непростими, але після того, як Едді почав розповідати – затинаючись, з тією образою та тим гнівом, що походять від глибинного болю, стрілець міг би спинити його, міг би сказати: «Не хвилюйся, Едді. Я все розумію».

Та тільки це б не зарадило Едді. Едді розповідав не для того, щоби допомогти Генрі, бо Генрі був мертвий. Він розповідав, щоби навіки поховати Генрі. А заразом і нагадати собі, що Генрі мертвий, але він, Едді, живий.

Тож стрілець мовчав і не перебивав.

Суть була простою: Едді вважав, що він зіпсував братові життя. Генрі теж у це вірив. Можливо, він повірив у це сам чи тому, що так часто чув лекції матері, які вона читала Едді, наголошуючи на тому, що вони з Генрі пожертвували усім заради нього, аби Едді почувався в безпеці, якщо в цьому місті‑джунглях таке можливо, аби він був щасливий, дуже щасливий, якщо в цьому місті‑джунглях таке взагалі можливо, щоби він не закінчив, як його нещасна сестра, яку він ледве пам'ятає, але вона була така гарненька, царство їй Небесне. Зараз вона з янголами, і це, поза сумнівом, чудове місце, але мати не хоче, щоб Едді теж пішов до янголів передчасно, якщо його, як його сестру, зіб'є на дорозі якийсь п'яний псих, чи якийсь малий наркоманський покидьок заріже за двадцять п'ять центів, що лежать у Едді в кишені, й покине з кишками, розкиданими по тротуару, і саме тому, що вона знала, що Едді поки що не хоче йти до янголів, йому краще було в усьому слухатися старшого брата і завжди чинити так, як каже старший брат, і завжди пам'ятати, що заради любові до нього Генрі жертвує собою.

Едді розповів стрільцеві про те, що навряд чи його матері було відомо про деякі їхні витівки – наприклад, про те, як вони крали комікси з кондитерської на Рінкон‑авеню чи курили цигарки за фабрикою на Когоуз‑стрит, де виготовляли зварні вироби з гальванічним покриттям.

Одного разу вони побачили «шевроле», в якому були ключі, і хоча Генрі ледве вмів водити – тоді йому було шістнадцять, а Едді вісім років, – він заштовхав малого у машину і повідомив, що вони їдуть у Нью‑Йорк. Едді злякався і розплакався. Генрі теж було страшно, але він розлютився на Едді й звелів йому заткнутися, перестати бути таким довбаним сосунком, у нього було десять баксів, а в Едді – три чи чотири, вони могли весь день, блін, ходити в кіно, а потім сісти на Пелгемський поїзд і повернутися додому раніше, ніж мати встигне накрити на стіл до вечері й подумати, а де ж це її діти. Але Едді все плакав і плакав, і біля мосту Квінсборо вони побачили на бічній вулиці поліцейську патрульну машину, і хоча Едді був упевнений, що коп в машині навіть не дивився у їхній бік, він сказав Ага, коли Генрі різким тремтливим голосом спитав його, чи Едді думає, що той мент їх бачив. Генрі весь пополотнів і зупинив машину біля тротуару так різко, що ледь не збив пожежний гідрант. 1 поки Едді, якого теж охопила паніка, вовтузився з незнайомою ручкою дверей, Генрі, взявши ноги в руки, вже мчав вулицею геть. Але потім зупинився, повернувся і витяг Едді з машини, з такої нагоди ще й давши йому два ляпаси. Після цього вони пішли пішки – ні, насправді вони пішли крадучись – назад до самого Брукліна. На це в них пішла більша частина дня, і коли мати спитала, чому вони такі збуджені, спітнілі й змучені, Генрі відповів, що це тому, що він увесь день вчив Едді, як грати в баскетбол удвох, на баскетбольному майданчику на тому боці кварталу. А потім прийшли великі хлопці, і їм довелося вшиватися бігом. Мати поцілувала Генрі й обдарувала Едді осяйною посмішкою. І спитала його, чи ж не правда, що у нього най‑най‑найкращий братик у світі. Едді з нею цілком погодився. І в цьому не було ні краплини брехні. Він чесно так вважав.

– Того дня він так само злякався, як і я, – сказав Едді Роландові, коли вони сиділи й спостерігали, як останнє світло дня зникає з морської води, в якій невдовзі відбиватиметься тільки сяйво зірок. – Насправді він злякався ще сильніше, бо подумав, що коп нас бачив, а я знав, що не бачив. Тому він і втік. Але повернувся. Ось у чому сіль. Він повернувся.

Роланд промовчав.

– Ти ж розумієш, правда? – Едді змірив Роланда жорстким допитливим поглядом.

– Розумію.

– Він вічно всього боявся, але завжди повертався.

Роланд подумав, що для Едді було б краще (а взагалі‑то і для них обох), якби Генрі того дня… або в якийсь із інших днів просто накивав п'ятами. Але такі люди, як Генрі, ніколи так не вчиняють. Такі, як Генрі, завжди повертаються, бо такі, як Генрі, знають, як користуватися довірою інших. Це єдина річ, якою насправді добре вміють користуватися такі, як Генрі. Спочатку вони перетворюють довіру на потребу, потребу – на наркотик, а щойно це станеться, вони – яким словом це називав Едді? – підсажують. Так. Вони підсажують на це інших.

– Мабуть, піду я спати, – сказав стрілець.

* * *

Наступного дня Едді продовжив свою розповідь, але Роланд і без цього вже все знав. Генрі не грав у спорт в останніх класах середньої школи, бо не міг залишатися після уроків на тренування. Генрі мусив дбати про Едді. Той факт, що Генрі був худющий, мав проблеми з координацією рухів і взагалі спорт йому був по цимбалах, ясна річ, до уваги не брався. Їхня мати без угаву переконувала їх обох, що з Генрі вийшов би неперевершений бейсбольний пітчер чи один із тих стрибунів‑баскетболістів. У Генрі були погані оцінки, і йому доводилося повторно проходити багато предметів – але це зовсім не тому, що Генрі був дурний. Едді й пані Дін обоє знали, що Генрі страшенно тямущий. Просто той час, який Генрі мусив проводити, виконуючи домашні завдання, він витрачав на те, щоб доглядати Едді (той факт, що зазвичай це відбувалося у вітальні Дінів, де обидва хлопці дивилися телевізор, розлігшись на дивані, чи борюкалися на підлозі, чомусь не мав значення). Погані оцінки означали, що Генрі не міг вступити нікуди, крім Нью‑йоркського університету, але навчання там було їм не по кишені, бо з такими оцінками не отримаєш стипендії. А потім Генрі забрали до армії, і він потрапив до В'єтнаму, де йому знесло майже ціле коліно, і біль був нестерпний, а в ліках, які йому давали, було дуже багато морфію, і коли йому стало ліпше, то від ліків його поступово відучили, от тільки не дуже добре їм це вдалося, бо коли Генрі повернувся до Нью‑Йорка, в нього на спині сиділа мавпа, голодна мавпа, що жадала їжі, і через місяць‑два він сходив до одного чоловіка, і приблизно за чотири місяці (менш ніж через місяць після смерті матері) Едді вперше побачив, як його брат вдихає з дзеркала якийсь білий порошок. Едді подумав, що це кокс. Виявилося – героїн. А якщо простежити за ходом подій від кінця до початку, то хто був у цьому винен?

Роланд нічого не сказав, але подумки почув голос Корта: «Провина завжди лежить в одному і тому ж місці, діточки ви мої: на тому, хто надто слабкий і кого можна в усьому звинуватити».

Дізнавшись правду, Едді спочатку був шокований, а потім розлютився. У відповідь Генрі не пообіцяв, що покине нюхати, а сказав Едді, що не звинувачує його за цей напад люті, він знає, що В'єтнам перетворив його на нікчемний мішок із лайном, він слабкий, він піде з дому, це найкраще, що він може зробити, Едді правий, тільки брудного наркаша, який перетворить хату на бардак, йому тут і не вистачало. Він просто сподівається, що Едді не надто сильно його засуджуватиме. Він визнає, що став слабаком, щось у В'єтнамі перетворило його на слабака, зробило його гнилим, таким самим гнилим, як шнурки кросівок і гумки в спідній білизні від сирості. У В'єтнамі було щось таке, від чого гниє душа, сльозливо зізнався Генрі. Він просто сподівається, що Едді пам'ятатиме всі ті роки, коли він намагався бути сильним.

Заради нього, Едді.

Заради мами.

Тож Генрі спробував піти з дому. А Едді, ясна річ, йому цього не дозволив. Едді безперестану мучило почуття провини. Едді бачив той вкритий шрамами кошмар, на який перетворилася колись здорова нога брата, і коліно, в якому тепер було більше тефлону, ніж кістки. У холі їхнього поверху відбулося змагання з перекрикування. Генрі, з очима, обведеними фіолетовими колами, одягнений у свою стару армійську форму, стояв біля виходу, тримаючи в руці спакований речовий мішок. Едді був майже голий, якщо не брати до уваги пари пожовтілих трусів. Генрі казав: «Едді, я тобі тут не потрібен, я тільки отруюватиму тобі життя, я це знаю», а Едді кричав: «Ти нікуди не підеш, ану повертай свій зад!» Так вони й сварилися, поки пані Макгурськи не висунулася з дверей своєї квартири і не закричала: «Можеш валити звідси чи залишатися, мені на це начхати, але тобі краще вже вирішити, і то швидко, або я викликаю поліцію!» Схоже, пані Макгурськи збиралася виплюнути ще кілька попереджень, аж раптом помітила, що на Едді немає нічого, крім трусів. «А ти, Едді Дін, просто розпусник», – додала вона і швидко сховалася, хряснувши дверима. Наче чортик із табакерки, тільки навпаки. Едді подивився на Генрі. Генрі подивився на Едді. «Здається, наше янголятко набрало кілька фунтів», – тихим голосом сказав Генрі, і обидва розреготалися, хапаючись один за одного і б'ючи один одного по спині кулаками, і Генрі повернувся у квартиру, а тижнів за два Едді теж нюхав і ніяк не міг уторопати, якого біса, блін, він так кипішився, Генрі ж усього‑навсього нюхав, бля, це ж просто допомагає відірватися, от і все, і як казав Генрі (якого Едді врешті‑решт почне подумки називати великим мудрецем і видатним наркашем), хіба гріх піймати кайф у світі, який стрімголов несеться у пекло?

Минав час. Едді не сказав, скільки часу, а стрілець не допитувався. Він здогадувався, що Едді знав: існує тисяча приводів, але жодної причини для того, щоби ловити кайф, і він досить‑таки добре тримав свою звичку під контролем. І Генрі теж вдавалося тримати під контролем свою. Не настільки добре, як Едді, але достатньо, аби не пуститися берега. Тому що, незважаючи на те, розумів Едді правду чи ні (в глибині душі, думав Роланд, розумів), Генрі точно розумів: вони помінялися ролями. Тепер Едді переводив Генрі через дорогу, тримаючи за руку.

Нарешті настав день, коли Едді упіймав Генрі на тому, що той не нюхає, а колеться. Вони знову посварилися, голосно, до істерики. Ця сварка була майже точною копією першої, за винятком того, що вона відбулася в спальні Генрі. І закінчилося все майже так само, як минулого разу: Генрі схлипував і на свій захист міг представити тільки один невблаганний, незаперечний аргумент – здаюся й підкорююся. Едді правий, він не гідний того, щоб жити, не гідний того, щоб хавати помиї з канави. Він піде з дому. Едді більше ніколи його не побачить. Він лише сподівається, що брат пам'ятатиме все, що…

Розповідь помалу перетворилася на гул, що нічим не відрізнявся від звуку хвиль, які невтомно напливали і розбивалися об каменистий берег. Роланд знав цю історію, тому просто мовчав. Це Едді не знав історії, той Едді, у якого вперше за десять чи більше років була справді ясна голова. Едді розповідав свою історію не Роландові, Едді нарешті розповідав історію самому собі.

І це було непогано. Чого‑чого, а часу в них було повно, наскільки розумів стрілець. І розмова була одним зі способів його заповнити.

Едді сказав, що коліно Генрі постійно стояло в нього перед очима, той покручений шрам, що зміївся на нозі, піднімаючись угору й опускаючись (звісно, рана давно загоїлася, і зараз Генрі майже не кульгав… тільки коли вони сварилися, кульгання завжди проявлялося сильніше). Едді переслідували думки про все те, від чого Генрі відмовився заради нього, а ще не давала спокою одна значно прагматичніша річ: на вулиці Генрі б не вижив. Там він був би як беззахисний кролик, випущений у джунглі, що кишма кишать тиграми. Залишений на самоті, Генрі б зрештою потрапив до в'язниці чи до лікарні Бельв'ю.

Тож він благав брата лишитися, і Генрі зрештою змилостивився, піддавшись на вмовляння. Минуло півроку, й Едді теж почав колотися. Відтоді життя почато невпинно і невідворотно спускатися по спіралі вниз, а закінчилося все поїздкою Едді на Багами і раптовою появою Роланда.

Будь на місці Роланда інший чоловік, менш прагматичний і більш вдумливий, він би міг запитати (про себе, якщо не вголос): «Чому саме він? Чому починати треба було саме з цього чоловіка? З чоловіка, який, схоже, передвіщає слабкість, чи дивакуватість, чи навіть вірну загибель?»

Але стрілець не просто не поставив собі це питання – воно навіть не спало йому на думку. От Катберт неодмінно б запитав, Катберт усе піддавав питанням, питання були його хворобою, він навіть помер із питанням на вустах. Нікого з них не залишилося, нікого. Останні Кортові стрільці, тринадцятеро тих, що вижили, – а на початку їх клас налічував п'ятдесят шість чоловік, – всі були мертві. Всі мертві, крім Роланда. Він був останнім стрільцем, котрий незламно йшов світом, що крапля за краплею втратив силу, став стерильним і порожнім.

Згадалися слова Корта у день перед Церемонією представлення. «Тринадцять. Це погане число». А наступного дня, вперше за тридцять років, Корт не був присутній на Церемонії. Його учні, останні, кого він зробив стрільцями, прийшли до його хатини і спочатку стали навколішки, схилившись йому до ніг і відкривши беззахисні шиї, а потім підвелися, отримали його вітальні поцілунки й дозволили вчителеві вперше зарядити їхні револьвери. За дев'ять тижнів по тому Корт помер. (Подейкували, що від отрути.) Через два роки після його смерті розпочалася остання кривава громадянська війна. Кровопролитне бойовисько докотилося до останнього бастіону цивілізації, світла і здорового глузду та знищило все, що вони вважали таким міцним. З такою ж легкістю хвиля змиває палац із піску, збудований дитиною.

Отже, він був останнім і, мабуть, вижив тому, що практичність і простота переважили темну романтику його натури. Він розумів, що тільки три речі мали значення: смертність, ка і Вежа.

Для обдумування цілком вистачить і їх.

Едді закінчив розповідати свою історію десь о четвертій годині третього дня їхньої подорожі на північ безбарвним узбережжям океану. Сам берег, здавалося, залишався незмінним. І якщо хотілося переконатися в тому, що вони все‑таки йдуть, а не стоять на місці, то єдина ознака просування вперед виднілася ліворуч, на сході. Там зубчасті вершини гір почали трохи пом'якшуватися і осідати. Можливо, якщо вони зайдуть досить далеко на північ, гори перетворяться на положисті пагорби.

Розповівши свою історію до кінця, Едді замовк, і так вони мовчки йшли півтори години чи навіть довше. Едді весь час скоса на нього зиркав. Роланд знав: Едді не здогадується, що він помічає ці погляди, надто вже він заглиблений у себе. Роланд також розумів, чого чекає Едді: реакції. Якої‑небудь відповіді. Будь‑якої. Двічі Едді вже розтуляв рота, але потім, передумавши, знову закривав. Нарешті він не витримав і поставив питання, якого чекав від нього стрілець.

– То як? Що ти думаєш?

– Гадаю, ти зараз тут.

Едді зупинився, взявши руки, стиснуті в кулаки, у боки.

– І це все? Все, що ти можеш сказати?

– Це все, що мені відомо, – відповів стрілець. Відсутні пальці на руках і ногах пульсували й свербіли. Йому хотілося трохи того астину зі світу Едді.

– У тебе нема жодної думки з приводу того, що це все, в біса, означає?

Стрілець міг би виставити вперед скалічену праву руку й сказати: «Подумай про те, що означає ось це, ти, тупий недоумку», – але це спало йому на думку не більше, ніж замислитися над питанням, чому з усіх людей в усіх всесвітах, які тільки могли існувати, йому дістався Едді.

– Це ка, – терпляче відповів він, повертаючись до Едді обличчям.

– Що таке ка? – Голос Едді звучав грубо. – Ніколи про таке не чув. Правда, якщо сказати це слово двічі підряд, вийде дитяча назва лайна.

– Про це мені не відомо, – відповів стрілець. – У нас це слово означає обов'язок або долю, а простонародною мовою – місце, куди мусиш іти.

Едді примудрився зробити так, щоби на його обличчі з'явилося одночасно три вирази: стурбованість, огида і цікавість. – Тоді скажи це двічі, Роланде, бо такі слова для такого малого, як я, означають лайно.

Стрілець стенув плечима.

– Я не обговорюю філософські питання. Я не вивчаю історію. Все. що я знаю: минуле вже минуло, а те, що попереду, – ще не сталося. Майбутнє – це ка, і воно дбає про себе саме.

– Та невже? – Едді подивився на північ. – Так от, все, що я бачу попереду, – це приблизно дев'ять мільярдів миль цього самого йобаного пляжу. Якщо саме це чекає на нас попереду, то ка і «кака» – одне й те саме. Може, нам вистачить патронів, аби пристрелити ще п'ять‑шість цих ракоподібних, а потім нам доведеться опуститися до того, щоб жбурляти в них камінням. Так куди ми йдемо?

Зараз Роланд на мить замислився, чи Едді коли‑небудь думав про те, аби поставити це питання своєму братові, але спитати про таке означало б розпочати безглузду суперечку. Тому він просто показав великим пальцем на північ і сказав:

– Туди. Для початку.

Едді подивився у вказаному напрямку, але не побачив нічого, крім одноманітних обширів сірого берега, всіяного мушлями й камінням. Він повернувся до Роланда, і слова знущання вже готові були зірватися з його вуст, але, побачивши незворушну впевненість на обличчі стрільця, він знову глянув на північ. Примружився. Затулив правий бік обличчя правою ж рукою від променів сонця, що хилилося до заходу. Він несамовито прагнув побачити що‑небудь, хоч щось, чорт, навіть міраж би згодився, але там не було нічого.

– Можеш закидати мене лайном, – повільно проговорив Едді, – але я кажу, що це проклятуще западло. У Балазара я ризикував заради тебе життям.

– Я знаю. – Стрілець посміхнувся, і ця посмішка – рідкісне явище на його обличчі – освітила його, як моментальний проблиск сонця у понурий пасмурний день. – Саме тому я чесний з тобою, Едді. Вони там. Я побачив їх годину тому. Спочатку я вирішив, що то міраж чи мій зір приймає бажане за дійсне, але вони там, точно там.

Едді подивився знову, і дивився довго, аж поки не почали сльозитися очі. Врешті‑решт він сказав:

– Попереду я не бачу нічого, крім берега, берега і ще раз берега. А у мене зір – одна ціла нуль десятих.

– Я не знаю, що це означає.

– Це означає, що якби там було щось таке, що можна побачити, я б неодмінно це побачив! – Але Едді був заінтригований. Він замислився над тим, наскільки далі, ніж він сам, бачить стрілець орлиним поглядом своїх блакитних очей. Можливо, трохи далі.

А може, набагато далі.

– Ти побачиш їх, – сказав стрілець.

– Побачу що?

– Сьогодні ми до них не дійдемо, але якщо ти справді бачиш так добре, як кажеш, то перш ніж сонце торкнеться води, ти їх побачиш. Звісно, якщо ти не збираєшся стояти тут з роззявленим ротом.

– Ка, – задумливо повторив Едді.

Роланд кивнув.

– Ка.

– Кака, – сказав Едді і розсміявся. – Ходімо, Роланде. Прогуляємося. І якщо тієї миті, коли сонце торкнеться води, я нічого не побачу, то з тебе курятина на вечерю. Чи «біг мак». Чи будь‑яка страва, до складу якої не входить м'ясо омара.

– Ходімо.

Вони знову вирушили в путь. До тієї миті, коли нижній край сонця мав торкнутися горизонту, лишалася ще як мінімум ціла година, коли Едді Дін почав розрізняти на віддалі якісь обриси – нечіткі, мерехтливі, невизначені, але, поза сумнівом, реальні. Щось нове.

– Гаразд, – сказав він. – Я бачу. Мабуть, у тебе зір, як у Супермена.

– Як у кого?

– Забудь. Твій рівень культурного розвитку лишає бажати кращого, ти про це знав?

– Що?

Едді роісміявся.

– Та нічого. Що то таке?

– Побачиш.

І перш ніж Едді встиг спитати ще щось, стрілець пішов далі.

Через двадцять хвилин Едді здалося, що він справді бачить. Через п'ятнадцять хвилин він був у цьому впевнений. До предмета на березі залишалося ще дві, а може, й три милі, але він знав, що то таке. Ясна річ, двері. Ще одні двері.

Тієї ночі обидва спали не надто добре, і, за годину до того, як перші промені сонця освітили вивітрені обриси гір, вони вже були на ногах і йшли далі. Вони підійшли до дверей, коли їх торкнулися перші промені ранкового сонця, такі величні й такі спокійні. Ці промені, наче лампи, освітили їхні порослі щетиною щоки. Стрілець знову виглядав на свої сорок, а Едді – не старшим за Роланда, коли той став на герць із Кортом, обравши як зброю сокола Давида.

Ці двері були точно такими самими, як і перші, тільки на них було написано:

«ДАМА ТІНЕЙ»

– Так, – м'яко сказав Едді, дивлячись на двері, які просто стояли на піску, впосаджені петлями в якийсь невидимий одвірок між двома світами, між одним всесвітом та іншим. Вигравіюване на них послання було справжнім, як камінь, і чужим, як сяйво зірок.

– Так, – погодився стрілець.

– Ка.

– Ка.

– Це звідси ти видобудеш другого зі своєї трійці?

– Схоже на те.

Стрілець знав, що задумав Едді, ще до того, як це спало Едді на думку. Він побачив рух Едді раніше, ніж Едді сам зрозумів, що рухається. Він міг би повернутися й зламати Едді руку в двох місцях, перш ніж Едді збагнув би, що відбувається, але він не поворухнувся. Він дозволив Едді потай витягти револьвер з його правої кобури. Це вперше у його житті він дозволив забрати у себе револьвер, не запропонувавши спочатку його взяти. І все ж він навіть не поворухнувся, щоби покласти цьому край. Розвернувшись, він глянув на Едді врівноваженим, навіть м'яким поглядом.

Обличчя Едді було напружене, без єдиної кровинки. Очі настільки широко розплющені, що довкола райдужних оболонок виднілися білки. Він тримав важкий револьвер обома руками, але дуло ходило ходором, то врівноважуючись, то перехиляючись набік, то націлюючись, то знову перехиляючись.

– Відчиняй, – наказав Едді.

– Ти поводишся нерозумно, – так само м'яким голосом сказав стрілець. – Ні в тебе, ні в мене немає жодної гадки, куди ведуть ці двері. Не обов'язково має бути так, щоб вони відчинялися у твій всесвіт, не кажучи вже про світ. Звідки нам знати, а раптом у цієї Дами Тіней вісім очей і дев’ять рук, як у Сувії? Та навіть якщо вони й відчиняються у твій світ, то це може бути час задовго до твого народження чи після твоєї смерті.

Едді натягнуто всміхнувся.

– Знаєш що, Монті: я більш ніж готовий обміняти гумову курку і цю срану відпустку на морі на те, що за дверима номер два.

– Я тебе не розумі…

– Знаю. Це байдуже. Давай відчиняй цю дуру.

Стрілець похитав головою.

Вони стояли в променях зорі, а двері відкидали навскісну тінь у напрямку моря, де починався відплив.

– Відчиняй! – закричав Едді. – Я піду з тобою! Що, не доганяєш? Я з тобою піду! Це не означає, що я не повернуся. Може, й повернуся. Тобто, скоріше за все, повернуся. По‑моєму, саме стільки я перед тобою і завинив. Ти всю дорогу був зі мною чесний, як унітаз, не думай, що я цього не розумію. Але поки ти розбираєшся з цією тіньовою крихіткою, ким би вона не була, я збираюся знайти найближчу забігайлівку, де смажать курей, і взяти там трохи хавчика. Гадаю, сімейної упаковки на тридцять порцій для початку вистачить.

– Ти залишишся тут.

– Ти думаєш, я жартую? – Едді був на межі зриву, і його голос звучав верескливо. Стрільцеві здалося, що він бачить, як Едді зазирає в хисткі глибини свого прокляття. Едді звів древній курок револьвера. З настанням нового дня і початком відпливу вітер вщух, і щиглик зведеного курка прозвучав дуже чітко. – То давай, перевір.

– Мабуть, перевірю, – сказав стрілець.

– Я застрелю тебе! – верескнув Едді.

– Ка, – незворушно відповів стрілець і повернувся до дверей. Рука тягнулася до ручки, але душа чекала: чекала, щоб дізнатися, житиме він чи помре.

Ка.

Поиск по сайту: