Детта та Одетта

Якщо випустити весь професійний жаргон, висловлювання Адлера звучатиме так: ідеальний шизофренік – якби такий взагалі існував – це людина, яка не тільки не підозрює про існування свого другого (других) «я», але й не розуміє, що в її житті щось не так.

Шкода, що Адлерові не довелося зустрітися з Деттою Волкер та Одеттою Голмс.

– …останній стрілець, – сказав Ендрю.

Він говорив уже давно, але Одетта звикла до його балаканини і завжди просто дозволяла їй текти крізь її розум, як струмочкам теплої води в душі, що стікають на волосся й обличчя. Але ці слова не просто привернули її увагу – вони зачепили її, наче колючка.

– Що‑що?

– А, та це просто була така стаття в газеті, – відповів Ендрю. – Я не знаю, хто її там написав, я не звернув уваги. Один із тих політиків. Ви його, мабуть, знаєте, міз Голмс. Я його любив, і в ту ніч, коли його обрали, я плакав…

Зворушена, вона несамохіть посміхнулася. Ендрю казав, що весь час теревенить без угаву тому, що просто не здатен зупинитися, не може тримати це під контролем, бо в ньому говорить ірландець. Більша частина балаканини була ні про що – просторікування про родичів і друзів, з якими вона ніколи не зустрінеться, поверхові політичні висловлювання, дивні наукові коментарі, почерпнуті з не менш дивних джерел (серед усього іншого Ендрю твердо вірив у літаючі тарілки, які він називав «нульо»), – але ці слова зворушили її тому, що вона теж плакала в ту ніч, коли його обрали.

– Але я не плакав, коли той сучий потрох – вибачайте за мою погану французьку, міз Голмс – так от, коли той сучий потрох Освальд його застрелив, і з того дня я більше не плакав, а це було – коли, два місяці тому?

«Три місяці й три дні», – подумала вона.

– По‑моєму, десь так. Ендрю кивнув.

– А тоді я прочитав цю статтю – здається, в «Дейлі ньюс» – учора, про те, що Джонсон, мабуть, теж незле впорається, але це вже буде не те. Той хлопець написав, що Америка стала свідком смерті останнього в світі стрільця.

– Я не думаю, що Джон Кеннеді взагалі був останнім стрільцем, – відповіла Одетта, і якщо її тон був різкішим, ніж той, до якого звик Ендрю (а так воно й було, бо в дзеркалі заднього огляду вона побачила, що він здивовано блимнув очима від несподіванки, та й то швидше скривився, ніж блимнув), то це тому, що ці слова її теж зворушили. Абсурдно, але факт. Було щось таке у цій фразі – Америка стала свідком смерті останнього в світі стрільця, – що дзвінкою луною відгукнулося глибоко в її свідомості. Ці слова були бридкі й брехливі – Джон Кеннеді був миротворцем, а не типом на кшталт Малюка Біллі, що за найменшої нагоди хапається за кобуру револьвера, таке більш у дусі Голдвотера – але чомусь від цієї фрази у неї шкіра вкрилася сиротами.

– Ну, той чувак писав, що стрільців у світі завжди було і буде вдосталь, – провадив Ендрі, нервово зиркаючи на неї в дзеркало заднього огляду. – Він там називав, по‑перше, Джека Рубі, потім Кастро, потім того хлопця на Гаїті…

– Дювальє, – підказала вона. – Тато Док.

– Еге ж, його, і Дьємів…

– Брати Дьєм уже мертві.

– Ну, він написав, що Джек Кеннеді був іншим, от і все. Що він, бувало, діставав зброю, але тільки тоді, коли треба було захистити слабшого, а інших варіантів – чортма. Ще там писалося, що у Кеннеді вистачало клепки, аби розуміти, що бува таке, що словами ділу не допоможеш. І Кеннеді знав, що собаку, в якого з рота капає піна, тре' пристрелити.

Поглядом він і далі занепокоєно слідкував за нею в дзеркалі.

– Та й то була всього лише якась там стаття.

Зараз лімузин плавно їхав П'ятою авеню, прямуючи до вулиці Сентрал‑Парк‑Вест. Емблема «кадилака» на капоті розрізала морозне лютневе повітря.

– Так, – лагідно сказала Одетта, і погляд Ендрю трішечки розслабився. – Розумію. Не погоджуюся, але розумію.

«Брехуха, – сказав голос у неї в голові. Цей голос вона чула досить часто і навіть дала йому ймення – голос Спонукання. – Все ти добре розумієш і цілком погоджуєшся. Якщо так треба, то бреши Ендрю, але, заради всього святого, не обманюй саму себе, жінко».

І все ж якась налякана частина її єства запротестувала. У світі, що перетворився на порохову бочку, де замість пороху – ядерна енергія, бочку, на якій сиділи близько мільярда людей, було б помилкою (і, напевне, самогубчих масштабів) вважати, що є якась різниця між хорошими і поганими стрільцями. Надто багато непевних трясучих рук тримали запальнички біля безлічі ґнотів. Цей світ був не для стрільців. Їхній час (якщо він узагалі колись був) тепер у минулому.

Чи ні?

Вона на коротку мить заплющила повіки й потерла скроні. Відчувала, що насувається чергова мігрень. Часом вони маячіли на горизонті, як зловісне нагромадження чорних хмар у спекотний літній полудень, а потім їх кудись відносило… як часом відносить вітром потворні літні тучі, щоби вони метали свої громи й блискавки на землю деінде.

Однак вона думала, що цього разу буря не минеться. Вона прийде з грозою, блискавицями і градом розміром із куряче яйце.

Ліхтарі, що виструнчилися вздовж П'ятої авеню, світили тепер занадто яскраво.

– Міз Голмс, то як там було в Оксфорді? – обережно спитав Ендрю.

– Вогко. Хоч надворі і лютий, все одно було вогко. – Вона замовкла, наказуючи собі не вимовляти слова, що накопичувалися в неї в горлі, наче жовч, змушуючи себе проковтнути їх. Сказати їх означало б виявити непотрібну брутальність. Базікання Ендрю про останнього в світі стрільця було просто частиною безкінечних пустопорожніх теревенів. Але вкупі з усім іншим це було вже трохи занадто, і слова, які не варто було говорити, все одно вирвалися. Їй здавалося, що її голос звучав так само спокійно і рішуче, як і завжди, але вона не дурила себе: вона завжди знала, коли хтось бовкне щось не те. – Авжеж, поручитель прийшов дуже швидко – його попередили заздалегідь. Але все одно нас протримали стільки, скільки змогли, і я сама трималася скільки могла, але, по‑моєму, цього разу вони виграли, бо кінчилося все тим, що я обпісялася. – Вона побачила, що Ендрю знову зробив гримасу і відвів погляд, і хотіла замовкнути, та не могла зупинитися. – Розумієте, так вони хочуть дати нам урок. Мені здається, частково тому, що це страшно, а злякана людина може більше й не поткнути носа на їхній безцінний Південь і більше їх не турбуватиме. Але я думаю, що більшість із них – навіть тупоголові, а вони не всі там тупоголові, аж ніяк – розуміють, що, як би вони не опиралися, зміни врешті‑решт настануть, тому вони користаються з будь‑якого шансу принизити тебе, поки ще є така можливість. Показати тобі, що тебе можна принизити. Ти можеш клястися перед Господом Богом, Ісусом Христом і всіма святими, разом узятими, що ніколи, нізащо, ні за яку ціну не наробиш у штани, але якщо тебе протримають досить довго, то, ясна річ, рано чи пізно це станеться. Урок полягає в тому, що ти просто тварина в клітці, не більше і не краще. Просто тварина в клітці. Так я і обмочилася. Я досі відчуваю запах висохлої сечі й тої клятої камери. Ви знаєте, вважається, що ми походимо від мавп. Зараз я відчуваю, що від мене саме так і тхне.

Як від мавпи.

У дзеркалі заднього огляду вона побачила очі Ендрю, і вираз цих очей змусив її шкодувати. Часом сеча – не єдине, що не можеш втримати у собі.

– Шкода мені, міз Голмс.

– Ні, – відповіла вона, знову тручи скроні. – Це мені шкода. Вибачте. Ці три дні були тяжкими для мене, Ендрю.

– Та я думаю, – сказав він тоном шокованої старої діви, що змусив її мимохіть розсміятися. Але загалом їй було не до сміху. Вона думала, що розуміє, у що вплутується, і готова до найгіршого. Вона помилялася.

Тяжкі три дні. Ну, можна й так сказати. Якщо ж описати це інакше, то три дні, проведені в Оксфорді, штат Міссісіпі, були короткочасним перебуванням у пеклі. Але про деякі речі, що там сталися, взагалі не можна було розповідати. Ніж таке сказати, легше померти… якщо тільки тебе не покликано свідчити про них перед Престолом Всемогутнього Господа Бога‑Отця, де, як вона гадала, навіть ті правди, що спричиняли пекельне збурення в дивній сірій желеподібній субстанції у тебе між вухами (вчені стверджували, що сіре желе позбавлене нервів, і якщо це не смішно до коліків, то що вже тоді смішно, вона не знала), потрібно визнавати. – Я просто хочу потрапити додому й спочатку купатися, купатися, купатися, а потім спати, спати, спати. Після цього, гадаю, я прийду в норму.

– Аякже, аякже! Тільки так і буде, я й не сумніваюся! – Ендрю хотів перепросити за щось, і ці слова були всім, на що він наважився. Крім того, він не хотів ризикувати й продовжувати розмову. І так, зберігаючи незвичне мовчання, вони вдвох під'їхали до сірого багатоквартирного будинку у вікторіанському стилі, що стояв на розі П'ятої авеню та Сентрал‑Парк‑Саут, дуже престижного будинку у вікторіанському стилі, і, на її гадку, її проживання в ньому істотно знижувало цю престижність. Вона знала, що в цих мажорних квартирах є люди, що без крайньої потреби не захочуть з нею розмовляти. Але насправді їй було байдуже. До того ж вона була вище них усіх за суспільним становищем, і вони це добре знали. Їй не раз спадало на думку, що їх це, мабуть, не на жарт бісило. Ще б пак, у пентхаусі старого солідного, вишуканого будинку, в будинку, де колись чорним дозволялося бути присутнім лише в тому разі, якщо їхні руки обтягнуті білими рукавичками слуг чи подеколи – тонкими шкіряними рукавичками водіїв, мешкає негритоска! Вона сподівалася, що це справді дуже їх дратувало, і картала себе за те, що вона недоброзичлива, поводиться не по‑християнському, але водночас дуже цього хотіла. І як вона не могла втримати потік сечі, що лився на витончену імпортну шовкову білизну, так само нестримним був і цей струмінь смердючої рідини. Такі думки були низькими, нехристиянськими і майже так само поганими – ні, навіть гіршими: принаймні, з точки зору Руху, вони були неефективними. Вони збиралися здобути потрібні їм права і, скоріше за все, цього року: Джонсон, пам'ятаючи про спадщину, залишену йому вбитим Президентом (і, мабуть, сподіваючись забити ще один гвіздок у труну Баррі Годдвотера), буде не просто стежити за тим, щоби Закон про громадянські права був прийнятий. Якщо це буде необхідно, він увіб'є його в законодавство. Отже, важливо звести до мінімуму кількість шрамів і біль. Попереду ще чекає робота. І ненависть не допоможе її виконати. По суті, ненависть стане їй на заваді.

Але часом ти просто не можеш перестати ненавидіти.

Цього її теж навчив Оксфорд‑Таун.

Детта Волкер геть не цікавилася Рухом, і житло у неї було набагато скромнішим. Вона мешкала в мансарді облупленого будинку в Ґрініч‑Віллідж. Одетта не знала про мансарду, а Детта – про пентхаус, і єдиною людиною, що підозрювала якісь негаразди, був Ендрю Фіні, водій. Він почав працювати на Одеттиного батька, коли самій Одетті було чотирнадцять, а Детта Волкер навряд чи взагалі існувала.

Іноді Одетта зникала. Це могло тривати кілька годин або кілька днів. Минулого літа Одетта зникла на три тижні, й Ендрю вже збирався дзвонити в поліцію, аж раптом одного вечора вона зателефонувала йому і попросила наступного дня приїхати десь о десятій – сказала, що збирається на закупи.

У нього готовий був зірватися крик: «Міз Голмс! Де ви були?» Але він уже питав про таке раніше й у відповідь отримував лише спантеличений погляд – справді спантеличений, Ендрю був у цьому впевнений. «Тут, – відповіла б вона. – Ендрю, ви ж возили мене щодня в два‑три місця, хіба ні? У вас часом не склероз, га, Ендрю?» – Сказавши це, вона б розсміялася і, перебуваючи в доброму гуморі (як це часто‑густо й траплялося після її зникнень), вщипнула б його за щоку.

– Добре, міз Голмс, – сказав він тоді. – Десята так десята.

Після того страхітливого випадку, коли її не було три тижні, Ендрю поклав трубку, заплющив очі й проказав коротку молитву до Благословенної Діви Марії за благополучне повернення міз Голмс. А потім зателефонував Говардові, швейцару в її будинку.

– О котрій вона прийшла?

– Хвилин десь так двадцять тому, – відповів Говард.

– Хто її привіз?

– Поняття не маю. Ви ж знаєте, як це буває. Щоразу її підвозить якась інша машина. Іноді вони зупиняются за будинком, і я їх зовсім не бачу, навіть не знаю, що вона повернулася, а тільки тоді вже чую дзвінок, виглядаю, бачу, що це вона. – Говард трохи помовчав, а тоді додав: – У неї на щоці такий здоровенний синець.

Говард не помилився. Синець був справді здоровенний, але він уже сходив. Ендрю не хотілося думати про те, як він виглядав, коли був свіжим. Міз Голмс наступного ранку не забарилася: з'явилась о дев'ятій, вбрана в шовковий сарафан на тоненьких бретельках (стояв кінець липня), і на той час синець уже почав жовтіти. Вона недбало замазала його тональним кремом, наче знаючи наперед, що надлишок гриму тільки приверне до нього увагу.

– Звідки це у вас, міз Голмс? – спитав він.

Вона весело розсміялася.

– Ендрю, ти ж мене знаєш, я така незграбна, ну, як завжди. Вчора, коли я вилазила з ванни, рука ковзнулась об поручень – це я так поспішала подивитися новини. Я впала і вдарилася щокою. – Вона уважно на нього подивилася. – Ви збираєтеся заголосити з приводу лікарів і оглядів, я не помиляюся? Можете не відповідати, я вас знаю стільки років, що читаю, як відкриту книгу. Я не піду, тому не завдавайте собі клопоту зайвими питаннями. Я в повному порядку. Вперед, Ендрю! Я збираюся скупити половину «Сакса», весь «Джимбел», а в перерві з'їсти все у «Порах року».

– Так, міз Голмс, – сказаввін і посміхнувся. Посмішка вийшла вимученою, і видушити її з себе було нелегко. Той синець з'явився не вчора, а як мінімум тиждень тому… тим паче, що Ендрю знав: усе не так. Протягом останнього тижня він щовечора дзвонив їй о сьомій годині, бо якщо міз Голмс коли і можна було застати вдома, то це під час випуску репортажу Гантлі‑Брінклі. У міз Голмс була просто‑таки наркотична залежність від новин. Він дзвонив щовечора, якщо не враховувати вчорашній. Вчора він поїхав туди і випросив у Говарда ключ від її дверей. У ньому росло й міцніло переконання в тому, що з нею трапилося нещастя, щось на кшталт того, яке вона описала… тільки замість отримати синець чи зламати собі щось, вона померла, померла в порожній квартирі і тепер лежить там мертва. Він увійшов, відчуваючи, як шалено калатає серце, почуваючись котом у темній кімнаті, де хрест‑навхрест протягнуті струни від піаніно. От тільки причин нервуватися не було. На кухонному столику стояла масельничка. І хоча масло було накрите, судячи з товстого шару плісняви, простояло воно досить довго. Він зайшов у квартиру за десять сьома, а вийшов у п'ять по сьомій. Швидко оглянувши квартиру, він зазирнув у ванну кімнату. Сама ванна була сухою, рушники розвішані не просто охайно, а в строгому порядку, сталеві поручні, яких у цій ванній було багато, начищені до блиску і не закапані водою.

Він знав, що халепа, яку вона описала, з нею не траплялася.

Але Енрю також не думав, що вона каже неправду. Вона сама вірила в те, що розповіла.

Він знову подивився у дзеркало заднього огляду і побачив, як вона злегка потирає скроні кінчиками пальців. І йому це не сподобалося. Надто часто він бачив, як вона це робить – перед черговим зникненням.

Ендрю залишив двигун увімкненим, щоби їй було тепло, і пішов до багажника. Подивившись на дві її валізи, він знову поморщився. Вони виглядали так, ніби їх безжально копали туди‑сюди ногами розлючені люди з маленькими мізками і великими тілами, штурхали так, як не наважились би вдарити саму міз Голмс – так, як могли б побити, наприклад, його, якби він раптом там опинився. Вся сіль була не в тім, що вона – жінка. Вона була нігером, нахабним нігером з Півночі, що лізе не в свої справи, і, мабуть, вони вирішили, що така жінка заслуговує на те, що отримала. Річ була в тому, що вона – заможний нігер. У широких колах американської громадськості вона була відома не гірше за Медгара Еверса чи Мартіна Лютера Кінга. Вся сіль була в тім, що її багата чорномаза пика пролізла на обкладинку «Тайме», а такій людині трохи тяжче надавати по ребрах, а потім казати: «Що? Ні, пане, клянемося, нікого такого ми тут в очі не бачили, правда, пацани?» Сіль була в тому, що трохи важче роздраконити себе до того, щоби нашкодити єдиній спадкоємиці імперії «Голмс Дентал Індастріз», коли на сонячному Півдні цілих дванадцять заводів Голмса і один із них – через один округ від Оксфорд‑Тауна.

Тож всю свою злість вони вимістили на її валізах.

Він дивився на ці мовчазні знаки її перебування в Оксфорд‑Тауні з соромом, люттю й любов'ю, емоціями так само безмовними, як і подряпини на валізах, що туди їхали ошатними, а назад повернулися з тупим і побитим виглядом. Ендрю дивився, тимчасово втративши здатність рухатися, і від його дихання в морозне повіртя здіймалися хмарки пару.

Із будинку, збираючись допомогти, вже виходив Говард, але Ендрю ще мить зволікав, а потім взявся за ручки валіз. Хто ви, міз Голмс? Хто ви насправді? Куди ви, бува, зникаєте, і якими такими поганими справами там займаєтесь, що навіть для себе самої мусите вигадувати різні історії про ті години й дні, поки вас не було?\ в ту мить, поки ще не підійшов Говард, йому спало на думку ще дещо, якимось дивним чином пов'язане з усім цим: «Де решта вас?»

А ну припини про це думати. Якщо вже хто и має право думати‑гадати з цього приводу, то це сама міз Голмс, але вона спокійна, то й ти перестань.

Ендрю витяг валізи з багажника і передав їх Говардові, а той тихо спитав:

– З нею все нормально?

– Та нібито, – відповів Ендрю, також знижуючи голос. – Просто змучена якась. Втомлена як я не знаю що.

Говард кивнув, узяв побиті валізи і пішов назад до будинку. Він зупинився тільки для того, щоби спокійно й шанобливо відсалютувати Одетті Голмс – майже невидимій за димчатим склом.

Коли він пішов, Ендрю дістав з дна багажника складену раму з іржостійкої сталі й почав її розкладати. То було інвалідне крісло.

З дев'ятнадцятого серпня 1959 року (відтоді минуло якихось п'ять з половиною років) частина тіла Одетти Голмс від колін зникла, як ті вкриті мороком години і дні.

До нещасного випадку в метро Детта Волкер з'являлася всього кілька разів – ці проблиски іншої свідомості нагадували коралові острови, що здавалися окремішніми, але насправді були хребцями в хребті довгого архіпелагу, більша частина якого ховалася під водою. Одетта навіть не підозрювала про існування Детти, і Детта теж не мала жодного уявлення, що існує Одетта… але Детта принаймні чітко усвідомлювала, що щось не так, що хтось лізе без мила в її життя. Уява Одетти, наче романіст, витворювала все те, що сталося з нею, поки Детта головувала над її тілом. Детта не була такою розумною. Їй здавалося, що вона пам'ятає хоч якісь уривки, але більшої частини подій вона не пригадувала.

Детта принаймні частково усвідомлювала, що в неї траплялися провали в пам'яті.

Вона пригадувала порцелянову тарілку. Це в її пам'яті зафіксувалося чітко. Вона пам'ятала, як нишком опустила її в кишеню сукні, весь час озираючись через плече, чи не підглядає за нею Синя Тітка. Вона мусила бути певною, бо порцелянова тарілка належала Синій Тітці. Детта невиразно розуміла, що порцелянова тарілка – щось особливе. Тому Детта її і взяла. Детта пам'ятала, як принесла її в місце, яке називалося Сміттяркою (от тільки звідки їй відома ця назва, Детта не знала), – вщерть заповнена сміттям яма в землі, над якою курився дим. Якось вона там бачила охопленого полум'ям малюка з пластмасовою шкірою. Вона пригадувала, як дбайливо поклала тарілку на всипану гравієм землю і почала її топтати, а потім зупинилася, пам'ятала, як зняла свої прості бавовняні трусики і поклала їх у кишеню, де раніше лежала тарілка, а потім обережно торкнулася вказівним пальчиком лівої руки того розрізу в своєму тілі, де Старий Дурний Бозя так недосконало з'єднав її та інших дівчаток‑і‑жінок, але щось у цьому місці, напевно, було й приємного, бо вона пам'ятала пронизливу втіху, пам'ятала, як хотіла натиснути, ввігнати палець глибше і не натиснула, пам'ятала, якою ніжною була її оголена піхва, коли її не ховали від світу бавовняні трусики, і вона не натиснула доти, доки не натиснув її черевичок, її чорний полакований черевичок, поки її черевичок не натиснув на тарілку, і тільки тоді вона натиснула на свій розріз пальцем так само, як натискала ногою на особливу порцелянову тарілку Синьої Тітки, у пам'яті лишилася згадка про те, як чорний полакований черевик закрив делікатну синю павутинку, що облямовувала тарілку, вона пам'ятала сам натиск, так, пам'ятала натиск у Сміттярці, натиск пальцем і ногою, згадувала насолоду, яку обіцяв палець розрізові і їй, пам'ятала, що тарілка тріснула з різким рвучким звуком, і така сама рвучка насолода стрілою пронизала її нутрощі, вона пригадала крик, що зірвався з її уст, неприємне каркання, наче у зляканої ворони, яка знялася з кукурудзяної грядки, вона пам'ятала, як тупо дивилася на уламки тарілки, а потім повільно дістала з кишені сукні прості білі бавовняні трусики і знову їх наділа, спіднє – вона чула, що їх так називали, пам'ять не зберегла ті часи, тож спогади дрейфували, як шматки дерену під час повені, спіднє, гарна назва, тому що спершу ти оголюєш свій спід, переступаючи спочатку одним лискучим полакованим черевичком, потім – другим, робиш своє дію і знову надягаєш спіднє, це добре, трусики були гарні, вона так чітко пам'ятала, як натягала їх, протягувала через коліна, на лівому коліні вавка, засохла кірка на ній вже скоро відпаде й оголить чисту рожеву дитячу шкіру, так, вона пригадувала все так чітко, наче це сталося навіть не те щоб тиждень тому чи вчора, а лише секунду тому, вона пам'ятала, як гумка трусиків дісталася краю її святкової сукні, виразний контраст білої бавовни і коричневої шкіри, наче вершки, так, наче вершки з глечика зависли в повітрі над кавою, текстура тканини, трусики зникають під сукнею, тільки тепер сукня була кольору спеченого помаранча, а трусики не надягалися, а знімалися, але вони досі були білі, тільки не бавовняні, а нейлонові, дешеві прозорі нейлонові труси, дешеві в кількох смислах, і вона пам'ятала, як переступала через них, пам'ятала, як вони біліли на килимку в «доджі Де Сото» сорок шостого року випуску, так, якими білими вони були, якими дешевими, не шляхетна нижня білизна, а дешеві труси, дівчина була дешевою, і бути дешевою добре, добре виставлятися на продаж, коли тебе пускають з молотка навіть не як повію, а як добрячу свиноматку; вона пригадувала не круглу порцелянову тарілку, а кругле обличчя хлопця, якогось п'яного здивованого хлопця‑студента, він був не порцеляновою тарілкою, але його обличчя було таким самим круглим, як порцелянова тарілка Синьої Тітки, і в нього на щоках була павутинка, і ця павутинка виглядала такою самою синьою, як і на облямівці особливої порцелянової тарілки Синьої Тітки, але тільки тому, що неонове світло було червоним, сліпучим, у пітьмі неон з вивіски придорожнього готелю забарвив кров на його щоках, що лилася із залишених нею глибоких подряпин, у синій колір, і він тільки й повторював Навіщо ти навіщо ти навіщо ти, а потім опустив шибку вікна, виставив обличчя назовні і виблював, і вона пам'ятала, що чула голос Доді Стівенса, що линув із музичного автомата, Доді Стівенс співав про коричневі черевики з рожевими шнурками і велику панаму з пурпуровою стрічкою, вона пам'ятала, що звуки, які він видавав, блюючи, нагадували пересипання гравію в бетономішалці, а його пеніс, що кілька секунд тому стирчав із пучка волосся на лобку, наче синюватий знак оклику, тепер опав, перетворившись на в'ялий білий знак питання: вона пам'ятала, як різкий сипучий звук його ригання стих, а потім знову почалося, і вона подумала: «Так, схоже, він ще недостатньо намішав бетону, аби зацементувати свій фундамент», і розсміялася, і притисла свій палець (тепер на ньому ріс довгий ніготь) до піхви, оголеної, але вже прикритої, зарослої шорстким волоссям, і всередині неї знову щось тріснуло з різким рвучким звуком, і в цьому було стільки ж болю, скільки й насолоди (але все одно це краще, набагато краще, ніж зовсім нічого), а потім студент наосліп спробував її вхопити і плаксивим переривчастим голосом казав: «Ах ти ж клята чорномаза пизда», а вона все сміялася і сміялася, легко ухилилася від його рук, підхопила свої трусики і відчинила дверцята зі свого боку машини, відчуваючи останні сліпі удари його пальців на спині, обтягнутій блузкою, і втекла у травневу ніч. сповнену пахощів ранньої жимолості, а червоно‑рожеве неонове світло відбивалося від гравію, що вкривав якусь повоєнну стоянку для автомобілів, вона запихувала свої трусики, дешеві слизькі нейлонові трусики не в кишеню сукні, а в сумочку, донесхочу забиту підлітковим косметичним мотлохом, вона бігла, світло відбивалося, а потім їй стало двадцять три, і це вже були не трусики, а віскозний шалик, і вона недбало опустила його в сумочку, йдучи вздовж прилавка відділу галантерейних виробів універмагу «Мейсі» – шалик, що в ту пору продавався за долар дев'яносто дев'ять центів. Дешевий.

Дешевий, як білі нейлонові трусики.

Дешевий.

Як вона сама.

Тіло, в якому вона жила, належало жінці, що успадкувала мільйони, але це лишалося невідомим і не мало значення. Шалик був білим, облямівка – синьою, і було те саме розламне відчуття насолоди, коли вона сиділа на задньому сидінні таксі й, забувши про водія, в одній руці тримала шалик і зосереджено його роздивлялася, а друга рука тим часом пробралася під твідову спідницю та під тасьму білих трусиків, і довгий темний палець одним‑єдиним безжальним ударом зробив справу, яку треба було зробити.

Тож часом вона розсіяно замислювалася над тим, де вона була, коли була не тут, але переважно її потреби були надто раптовими і нагальними, щоби довго роздумувати, і вона просто здійснювала те, що слід було здійснити, робила те, що потрібно було зробити.

Роланд би зрозумів.

Одетта могла б куди завгодно їздити на лімузині, навіть у 1959‑му – хоча на той час її батько був іще живий. Та навіть у 1962‑му, після його смерті, вона ще не була такою казково багатою, якою стала у двадцять п'ять років із дня народженння, коли всі гроші, що трималися у трасті, перейшли у повну її власність і вона могла робити все, що заманеться. Але їй дуже не сподобалися слова, які рік чи два тому ввів у вжиток один із консервативних газетних оглядачів. «Лімузинний ліберал» – так звучала ця фраза, а Одетта була ще надто молодою, тому хотіла, щоби її такою не вважали, навіть попри те, що вона справді такою була. Не досить молода (чи дурна!), щоби вірити, нібито кілька пар витертих джинсів і сорочки захисного кольору, які вона час від часу вдягала, можуть якось змінити її матеріальний стан, або це можуть зробити поїздки на автобусі чи метро, коли в її розпордженні був автомобіль (але вона була надто зайнята собою, аби помічати образу і здивування Ендрю; він любив її і думав, що це, мабуть, якась особиста неприязнь до нього), але достатньо молода, аби досі вважати, що жест може іноді побороти істину (або принаймні підірвати її авторитет).

Ввечері дев'ятнадцятого серпня 1959 року один такий жест коштував їй половини ніг… і половини душі.

Одетту спочатку затягувала, потім волочила і врешті‑решт підняла хвиля, що невдовзі переросла у велетенський вал. У1957 році, коли вона вступила у лави борців, утворення, яке з часом дістало назву «Рух», ще було безіменним. Вона знала трохи його історії, знала, що боротьба за рівноправ'я почалася не з «Прокламації про звільнення», а мало не з того часу, коли до Америки приплив перший корабель з рабами на борту (по суті, до Джор‑Джії – колонії, яку британці заснували, аби позбутися своїх злочинців і боржників), але Одетті чомусь завжди здавалося, що все почалося в одному місці, з п'яти слів: Я не зрушу з місця.

Місцем був міський автобус у Монтґомері, штат Алабама, а слова вимовила чорношкіра жінка на ім'я Роза Лі Парке. Зрушувати Роза Лі Парке не хотіла з сидіння в передній частині міського автобуса, бо не бажала пересідати в задню частину, де, ясна річ, у міському автобусі були місця для Джима Кроу.[18]Значно пізніше Одетта разом із рештою співатиме «Нас не зрушити з місця» і думками завжди повертатиметься до Рози Лі Паркс, і співатиме цю пісню з почуттям сорому. Так легко співати «ми», коли тримаєшся за руки з іншими, вся юрба тримається за руки, легко навіть для жінки без ніг. Так легко співати «ми», так легко бути в стані «ми». У тому автобусі не було ніякого «ми», той автобус, мабуть, просмердів старою шкірою і роками куріння сигар і цигарок, автобус із покрученими рекламними листівками, на яких було написано щось на кшталт «ЛАКІ СТРАЙК – ЦЕ НАСОЛОДА», і «ЗАРАДИ ВСЬОГО СВЯТОГО, ВІДВІДУЙТЕ ТУ ЦЕРКВУ, ЯКА ВАМ ДО ВПОДОБИ», і «ПИЙТЕ ОВАЛТИН! ЦЕ СМАЧНО!», і «ЧЕСТЕРФІЛД. ДВАДЦЯТЬ ЧУДОВИХ СИГАРЕТ ІЗ ДВАДЦЯТИ ОДНОГО ВІДМІННОГО СОРТУ ТЮТЮНУ», ніякого «ми» під враженими поглядами водія, білих пасажирів, серед яких вона сиділа, і чорношкірих позаду, що так само не вірили своїм очам і вухам.

Ніякого «ми».

Ніяких багатотисячних демонстрацій.

Тільки Роза Лі Парке, з якої почалася хвиля, що переросте в могутній вал, і п'ять слів: Я не зрушу з місця.

Одетта часто думала: «Якби ж то я могла зробити щось подібне – якби була настільки хороброю, – то, здається, стала б щасливою на все своє життя. Але така відвага не в моїй вдачі».

Вона читала про інцидент із Парке, але спочатку без особливої зацікавленості. Інтерес у ній зростав мало‑помалу. Важко сказати, коли і як її уяву полонило й охопило полум'ям те расотрясіння, що спочатку було беззвучним, а потім почало трясти Південь.

За рік чи два по тому юнак, з яким вона більш‑менш регулярно зустрічалася, почав брати її з собою у Віллідж, де виступали молоді (і в більшості своїй білі) фолк‑співаки. Вони включили до свого репертуару кілька нових вражаючих пісень, і це було несподівано – до всіх тих старих банальностей про те, як Джон Генрі взяв свого молотка та перегнав у роботі паровий молот (і в процесі загнав себе в домовину, Господи, Господи) і як Барбрі Ельєн жорстоко відмовила своєму спраглому від кохання молодому залицяльникові (і закінчила тим, що померла від сорому, Господи, Господи), додалися пісні про те, як почуваєшся, коли тебе вважають у місті покидьком і не звертають уваги, як почуваєшся, коли відмовляються взяти тебе на роботу, що тобі під силу, бо у тебе неправильний колір шкіри, як це – коли тебе кидають за грати і б'ють за те, що у тебе темна шкіра, а ти насмілився (Господи, Господи) сидіти у відділі закусочної в універмазі Ф. В. Вулворта, призначеному тільки для білих, у Монтгомері, штат Алабама.

І як би це абсурдно не звучало, тільки тоді вона почала по‑справжньому цікавитися своїми батьками, і їхніми батьками, і батьками їхніх батьків. Їй не довелося прочитати «Витоки» – вона жила в іншому світі й часі задовго до того, як ця книга вийшла друком, а може, навіть просто з'явилася у задумах її автора, Апекса Гейлі, але саме в цей до абсурду пізній період її життя Одетті вперше спало на думку, що не так багато поколінь тому її предків заковувати в кайдани білі люди. Ясна річ, цей факт і раніше привертав до себе її увагу, але винятково як інформація без температурного забарвлення, наче рівняння, а не те, що має якесь реальне відношення до її власного життя.

Одетта склала докупи все, що їй було відомо, і її неприємно вразило, як мало вона насправді знає. Вона знала, що її мати народилася в Одетті, штат Арканзас, місті, на честь якого її (єдину дитину в сім'ї) і назвали. Було відомо, що її батько працював у маленькому містечку дантистом. Він винайшов і запатентував процедуру виготовлення і встановлення коронок, яка Десять років пролежала ніким не поміченою, а потім одного чудового дня зробила його помірно заможною людиною. Вона знала, що протягом десяти років до того, як на нього звалилося багатство, і за чотири роки по тому він розробив багато інших стоматологічних процедур, більшість із яких за природою своєю були або ортодонтичними, або косметичними, і що невдовзі після переїзду до Нью‑Йорка з дружиною і донькою (котра народилася через чотири роки після отримання основного патенту) він заснував компанію під назвою «Голмс Дентал Індастріз», назва якої тепер асоціювалася з зубами так само, як «Сквіб» – із антибіотиками.

Але коли вона спитала у нього, яким було їхнє життя упродовж усіх тих проміжних років – літ, поки її не було на світі, і потім, коли вона з'явилася, – батько не захотів розповідати. Тобто говорив він багато, але до пуття так нічого і не сказав. Цю частину свого життя він для неї закрив наглухо. Якось її мама, Аліса – він називав її «ма» або часом «Еллі» (зазвичай це траплялося, коли він перехиляв чарчину чи просто був у доброму гумору) – сказала: «Дене, розкажи їй про часи, коли ти їхав на «форді» критим мостом, а ті люди стріляли в тебе», і він так похмуро подивився на Одеттину маму, поглядом забороняючи їй чіпати цю тему, що мама (вона завжди була трохи подібною до горобчика) просто зіщулилася на своєму стільці і замовкла.

Після того вечора Одетта один раз чи двічі чіплялася до матері з питаннями, але марно. Якби вона спробувала раніше, то, можливо, їй би і вдалося щось витягти, але тепер мати мовчала, тому що не хотів говорити батько. А для нього, як зрозуміла Одетта, минуле – всі ці родичі, всі ці червоні грунтові дороги, крамнички, халупи з земляною підлогою і вікнами без скла, затуленими не фіранками, а так, однією назвою, ці випадки насильства і гноблення, ці сусідські діти, що ходили в комбінезонах, що починали своє життя як мішки для борошна, – все це було для нього поховане, як мертві зуби під бездоганними, сліпучо‑білими коронками. Він не хотів розповідати, а може, й не міг. Напевно, він свідомо захворів на вибіркову втрату пам'яті. Зубами під коронками було їхнє життя у будинку «Ґреймарл‑епартментс» на вулиці Сентрал‑Парк‑Саут. Все інше ховалося під цим непроникним зовнішнім прикриттям. Його минуле було так надійно захищене, що в ньому не залишилося шпарини, крізь яку можна було б туди пролізти, жодного шляху повз ідеальний короночний бар'єр у самісіньке горло одкровення.

Детта знала, як усе було, але Детта й Одетта не були знайомі, тож рівнесенькі зуби і тут зімкнулися щільно, як брама редана.

Вона успадкувала не тільки незламну твердість вдачі свого батька, але й щось від материної сором'язливості, тому той єдиний випадок, коли вона наважилася далі розвивати з ним цю тему, натякнути, що він відмовляє їй у заслуженій довірі, яку, однак, ніколи не було їй обіцяно і якій вочевидь не судилося визріти, стався одного вечора в татовій бібліотеці. Він обережно струснув свою «Вол‑Стрит‑Джорнел», склавїї, розправив і відклав убік на дерев'яний столик, що стояв поряд із торшером. Зняв окуляри без оправи і поклав їх на газету. А потім подивився на дочку, худорлявий чорношкірий чоловік, такий худий, що виглядав мало не виснаженим, з сивою закучерявленою головою (скроні западали дедалі глибше і глибше, й там, де постійно пульсували тендітні пружинки вен, швидко росли залисини), і сказав тільки одне: «Одетто, я не хочу ні говорити про ту частину свого життя, ні думати про неї. Це не матиме сенсу. Відтоді світ зрушив з місця».

Роланд би зрозумів.

Коли Роланд відчинив двері з написом «ДАМА ТІНЕЙ», то побачив щось таке, чого на початку геть не зрозумів, – але збагнув, що це не має значення.

То вочевидь був світ Едді Діна, але зітканий з якоїсь суміші вогнів, людей і предметів – стільки предметів стрілець за все своє життя не бачив. Судячи з вигляду, то були жіночі речі, і до того ж явно виставлені на продаж. Деякі лежали під склом, деякі були складені в спокусливі стосики та виставлені напоказ. Але це більше не важило, бо той світ перед їхніми очима проплив повз одвірок. Дверним проходом були очі Дами. Він дивився крізь них так само, як крізь очі Едді, коли той рушив уздовж проходу небесного диліжанса.

Едді ж стояв, немов блискавицею уражений. Револьвер у його руці затремтів і трохи опустився. Стрілець міг би легко забрати у нього зброю, але не став цього робити. Просто спокійно стояв. Цей трюк він вивчив давним‑давно.

Зараз вид крізь двері зробив один із тих поворотів, які видавалися стрільцеві такими запаморочливими, – але Едді той самий різкий оберт на диво заспокоїв. Роланд ніколи не бачив кіно. Едді дивився їх тисячами, і те, що він бачив зараз, нагадувало миттєву зміну ракурсу. Такі прийомчики застосовувалися у фільмах на кшталт «Геловіну» і «Сяйва». Він навіть знав, як називається штука, якою це все знімалося. Стедікам. Саме так.

– І в «Зоряних війнах», – пробурмотів він. – Зірка смерті. Як вони залітали в ту сучу тріщину, пам'ятаєш?

Роланд тільки подивився на нього і нічого не відповів.

У полі зору, яке Роланд вважав дверним отвором, а Едді вже починав сприймати як якийсь чарівний кіноекран… кіноекран, у який за сприятливих обставин ти зможеш увійти так само, як той чувак вийшов із екрану в реальний світ у «Пурпуровій троянді Каїру»… з'явилися руки – темно‑коричневі руки. Хрінове кіно.

Едді тільки зараз зрозумів, наскільки воно хрінове.

Тільки на іншому боці дверей, крізь які він дивився, цей фільм ще не був знятий. Так, то був Нью‑Йорк – це проголошували самі лише клаксони таксівок, як би віддалено і слабко вони не звучали, – і дія відбувалася в котромусь із нью‑йоркських універмагів, у які він часом ходив, але все було якимось… якимось…

– Це давніше, – пробурмотів він собі під ніс.

– Ще до твого «коли»? – спитав стрілець.

Глянувши на нього, Едді коротко розсміявся.

– Ага. Можна і так сказати.

– Вітаю, міс Волкер, – сказав непевний голос. Картина в дверях так стрімко наблизилася, що навіть у Едді трохи запаморочилося в голові. І він побачив продавщицю, яка вочевидь була знайома з власницею чорних рук – знала її та чи то не любила, чи то побоювалася. Або і те, і те разом. – Вам допомогти?

– Оцей. – Власниця чорних рук підняла білий шалик з яскраво‑синьою облямівкою. – Загортати не треба, дитинко, просто засунь його в пакет.

– Будете розплачуватися готівкою чи че…

– Готівкою. Я завжди плачу готівкою, правда ж?

– Так, гаразд, міс Волкер.

– Рада, що ти схвалюєш, дорогенька.

Продавщиця скорчила міну – Едді побачив це, коли вона відвернулася. Мабуть, причина такої реакції була простою: дівчині не сподобалося, що з нею так розмовляє «нахабна негритоска» (знову ж таки, така думка з'явилася у нього тому, що ці знання він швидше почерпнув із фільмів, ніж з історії чи навіть вуличного життя, бо надто вже декорації нагадували сцену з фільма, знятого в 60‑ті, щось типу «В спекотну ніч» із Сідні Стайгером та Родом Пуатьє). Але все могло пояснюватися ще простіше: Роландова Дама Тіней, чорна вона чи біла, виявилася падлючим стервом.

А те насправді це не мало значення, чи не так? Ніщо не мало, блін, значення. Він думав лише і винятково про одне – вибратися звідси до такої матері.

То був Нью‑Йорк, він мало не відчував запах Нью‑Йорка.

А в Нью‑Йорку було ширево.

Це він теж мало не нюхом чув.

Тільки існувала одна перепона.

Одна велика заїбиста перепона.

Роланд уважно стежив за Едді. За весь цей час він будь‑якої миті міг шість разів убити Едді, але вирішив стояти спокійно і мовчки та дозволити йому самому впоратися з ситуацією. У Едді було багато різних рис вдачі, і багато не надто гарних (як чоловік, що свідомо допустив, аби дитина впала у прірву і забилася на смерть, стрілець знав різницю між «гарно» і «не дуже добре»), але дурість до них не належала.

Едді був розумним хлопцем.

Він зробить правильний вибір.

І він зробив.

Він озирнувся на Роланда, всміхнувся одними губами, крутнув стрільцевий револьвер на пальці (вийшло незграбно, наче пародія на заключний жест ярмаркового стрілка по мішенях) і простягнув його Роландові рукояткою вперед.

– Ця штука може виявитися для мене шматком лайна, навіть якщо я матиму з неї якусь користь, правда ж?

«А ти, коли хочеш, то говориш розумні речі, – подумав Роланд. – Тільки чому ти так часто мелеш дурниці, Едді? Тому, що тобі здається, ніби так говорили там, куди пішов твій брат зі своїми револьверами?»

– Правда ж? – повторив Едді.

Роланд кивнув.

– І якби я все‑таки всадив у тебе кулю, що б сталося з тими дверима?

– Не знаю. По‑моєму, єдиний спосіб дізнатися – спробувати це зробити.

– А як ти думаєш, що могло б статися?

– Думаю, вони б зникли.

Едді кивнув. Йому теж так здавалося. Пуф! Зникли, наче помахом чарівної палички! Зараз ви їх бачите, дорогі друзі, а тепер – раз, і їх нема. Те саме, що сталося б, якби кіномеханік у кінотеатрі взяв і всадив у проектор кулю з шестизарядного револьвера, хіба ні?

Якщо вистрілити у проектор, кіно обірветься.

Едді не хотів, щоби екран погас.

Йому не хотілося, щоби пропали гроші, витрачені на квиток.

– Ти можеш піти сам, – повільно промовив Едді.

– Так.

– Типу того.

– Так.

– Ти потрапиш у її голову. Так само, як потрапив до моєї.

– Так.

– Так ти проберешся автостопом у мій світ, та й по всьому.

Роланд промовчав. «Автостопом» – одне з тих незрозумілих слів, які Едді часом вживав… але суть він ухопив.

– Але ти зміг би пройти у своєму власному тілі. Як там, у Балазара. – Він говорив уголос, але насправді розмовляв сам із собою. – Тільки для цього тобі потрібен я, правильно?

– Так.

– Тоді візьми мене з собою.

Стрілець розтулив рота, аби відповісти, але Едді вже поспіхом продовжував:

– Не зараз, я не про те, щоб зараз. Я знаю: якщо ми просто… зненацька вискочимо, то почнеться паніка чи ще яка фігня. – Він дико розреготався. – Наче фокусник, що витягає з капелюха кролика. От тільки капелюха нема, авжеж. Ми почекаємо, поки вона залишиться сама, а тоді…

– Ні.

– Я повернуся разом з тобою. Клянуся, Роланде. Тобто, я розумію, що в тебе є завдання, а я його частина. Знаю, що ти врятував мою дупу на митниці, але і я твою врятував у Балазара – ти так не думаєш?

– Думаю, врятував, – відповів Роланд. Він згадав, як Едді підводився з‑за стола, не зважаючи на ризик, і на мить завагався.

Але тільки на мить.

– То як? Баш на баш. Рука руку миє. Все, що мені потрібно, – на пару годин повернутися в мій світ. Курку там смажену замовити в ресторанчику і прихопити з собою, може, ще коробку пончиків. – Едді кивнув у напрямку дверного проходу, де картинка знову почала рухатися. – Що скажеш?

– Ні, – відповів стрілець, цієї миті думаючи зовсім не про Едді. Той рух проходом – Дама, ким би вона не була, рухалася не так, як звичайні люди, – не так, як, скажімо, Едді, коли Роланд дивився його очима, або так (наразі, коли він замислився над тим, що ніколи не спадало йому на думку раніше, так само, як ніколи не помічав постійної присутності кінчика свого носа у нижньому полі периферичного зору), як рухався він сам. Коли людина йде, поле її зору потроху розхитується, наче маятник: лівою ногою, правою ногою, лівою ногою, правою ногою, світ хитається вперед‑назад так спокійно і лагідно, що через деякий час – невдовзі по тому, як почнеш іти, думав він – просто перестаєш це помічати. У пересуванні Дами не було нічого від маятника – вона просто плавно рухалася проходом, наче по рейках їхала. Цікаво, що в Едді було те саме відчуття… тільки для нього все виглядало, як зйомка стедікамом. Це відчуття його заспокоювало, бо воно було знайомим.

Для Роланда ж це було чужим… але тут його роздуми обірвав Едді. Його голос звучав на високих тонах.

– А чому ні? Чому, блядь, ні?

– Бо ніяка курка тобі не потрібна.

Я знаю, як називається те, чого ти хочеш, Едді. Ти хочеш «вмазатися». «Дозняк» роздобути.

– То й що з того? – викрикнув, мало не завищав Едді. – А як хочу, то що? Я ж сказав, що повернуся з тобою! Я тобі слово дав! Чесне, блядь, СЛОВО! Що тобі ще треба? Хочеш, щоб я поклявся ім'ям своєї матері? Добре, я клянуся ім'ям своєї матері! Хочеш, щоб я поклявся ім'ям свого брата Генрі? Все, я клянуся! Клянуся! КЛЯНУСЯ!

Енріко Балазар міг би його просвітити на цю тему, але стрільцеві не потрібні були поради таких, як Балазар. Він і сам знав прописну істину: ніколи не довіряй наркоманові.

Роланд кивком показав на двері.

– Принаймні до того часу, поки ми не знайдемо Вежу, та частина твого життя закінчилася. Після того, як знайдемо, – мені байдуже. Після того ти будеш вільний і зможеш забиратися куди завгодно, хоч у своє пекло. Але поки що ти мені потрібен.

– Ах ти ж довбаний смердючий брехун, – тихо сказав Едді. Голос був позбавлений емоцій, але стрілець побачив, що в очах у нього блищали сльози. І нічого не сказав у відповідь. – Ти ж знаєш, що не буде ніякого «після», ні для мене, ні для неї, ні дія того третього, ким би він не був. Та й тобі, мабуть, ніяке «після» не світить – у тебе, блядь, такий роздовбаний вигляд, яку Генрі, коли йому вже було зовсім хріново. Якщо ми не здохнемо на шляху до твоєї Вежі, то нам точно вили, коли ми туди доберемося. То навіщо ти мені брешеш?

Стрілець відчув, що його пробирає якийсь тьмяний докір сумління, але тільки повторив:

– Принаймні поки що та частина твого життя закінчилася.

– Та невже? Тоді у мене для тебе новини, Роланде. Я знаю, що буде з твоїм тілом, коли ти переступиш через поріг і опинишся у неї в голові. Знаю, бо вже це бачив. Так що мені навіть револьвери твої не потрібні. Я тримаю тебе за те уславлене місце, де росте коротке волосся, друже ти мій. Ти навіть зможеш повернути її голову так само, як повертав мою, і побачити, що я зроблю з твоїм тілом, поки ти будеш в подобі свого сраного ка. Я дочекаюся ночі і перетягну тебе поближче до води. А тоді ти зможеш спостерігати, як омари зжирають тебе до крихти. Але, може, тобі буде не до спостережень – ти будеш занадто поспішати.

Едді трохи помовчав. У тиші, що настала, скрегіт хвиль об берег і постійне глухе завивання вітру здавалися дуже гучними.

– Тому я просто візьму твій ніж і переріжу тобі горлянку.

– І назавжди зачиниш двері?

– Ти кажеш, що та частина мого життя в минулому. І йдеться тут зовсім не про ширево. Ти маєш на увазі Нью‑Йорк, Америку, мій час, геть усе. Якщо це так, то я хочу і з цією частиною покінчити. Ландшафт хіровий, а від співрозмовника смердить. Часом буває так, Роланде, що порівняно з тобою навіть Джиммі Свогарт здається майже нормальним.

– Попереду на нас чекають великі дива, – сказав Роланд. – Надзвичайні пригоди. Більше того – у тебе є шлях для пошуку і шанс відновити втрачену честь. І є ще дещо. Ти можеш стати стрільцем. Врешті‑решт, не обов'язково ж я маю бути останнім. У тобі це є, Едді. Я бачу. Я відчуваю.

Едді розсміявся, хоча по щоках у нього котилися сльози.

– Шикарно! Просто шикарно! Саме те, що мені треба! Мій брат Генрі. От він був стрільцем. У місці, яке називається В'єтнамом. Та йому просто пощастило, що він там побував. Тобі треба було бачити його під тяжким кайфом, Роланде. Він без допомоги не міг навіть до сраного туалету дійти. Якщо поряд нікого не було, він просто сидів, дивився по ящику боротьбу і робив собі, блядь, у штани. Класно бути стрільцем. Я бачу. Мій брат був наркоманом, а у тебе зірвало на хуй дах.

– Можливо, у твого брата не було чіткого уявлення про те, що таке честь.

– Може, й так. У нашому районі таке не хавалося. Честь була просто словом, яке говорили після «Ваша», якщо тебе брали за дупу, коли ти курив косяк чи знімав колеса з крутої тачки якого‑небудь чувака, і тягнули в суд.

Едді плакав дедалі сильніше, але водночас і сміявся.

– А тепер давай про твоїх друзів. Наприклад, про того чувака, про якого ти говорив уві сні, Катберта чи як його там…

Стрілець мимоволі здригнувся. Навіть усі довгі роки тренування не допомогли йому втриматися.

– їм хоча б перепало того, про що ти тут торочиш, наче клятий сержант, який вербує найманців у морфлот? Пригод, пошуків, честі?

– Вони розуміли, що таке честь, – повільно сказав Роланд, думаючи про тих, що пропали.

– І як, це їм дало щось більше, ніж моєму братові, теж стрільцеві?

Стрілець не відповів.

– Знаю я тебе, – сказав Едді. – Багацько таких, як ти, бачив. Ти просто ще один двинутий, що співає «Вперед, Христові воїни», розмахуючи прапором в одній руці й револьвером – у другій. Не потрібна мені ніяка честь. Все, що мені треба, – курка на вечерю і вмазатися. Саме в такому порядку. Тому кажу тобі: давай, іди. Ти можеш. Але в ту саму мить, коли ти підеш, я прикінчу те, що від тебе тут залишиться.

Стрілець нічого не сказав.

Едді криво всміхнувся і тильними сторонами долоней змахнув зі щік сльози.

– Хочеш знати, як це називають у нас удома?

– Як?

– Мексиканська нічия.

Деякий час вони просто дивилися один на одного, а потім Роланд різко перевів погляд на дверний прохід. Бічним зором вони обидва побачили – Роланд більше, ніж Едді, – що відбувся черговий поворот, цього разу ліворуч. Тут були розкладені іскристі ювелірні прикраси. Деякі з них лежали під захисним склом, але оскільки більшість була відкрита, то стрілець зробив висновок, що це дешеві підробки… те, що Едді назвав би біжутерією. Темно‑коричневі руки покрутили кілька речей, але якось побіжно, для годиться, а потім з'явилася інша продавщиця. Відбулася розмова, яку жоден з них не чув, і Дама (оце так Дама, подумав Едді) захотіла побачити ще щось. Продавщиця кудись пішла, і саме цієї миті погляд Роланда різко повернувся до дверей.

У полі зору знову з'явилися коричневі руки, тільки тепер вони тримали сумочку. Вона відкрилася. І раптом руки почали згрібати туди прикраси – схоже, навіть напевне, що навмання.

– Ну й компанію ти збираєш собі, Роланде, – сказав Едді, в його голосі звучала гірка іронія. – Спочатку ти знайшов типового наркаша, потім типову чорношкіру магазинну злод…

Але Роланд не слухав: навіть не глянувши на Едді, він уже стрімко прямував до дверей між світами.

– Я не жартую! – пронизливо закричав Едді. – Тільки спробуй пройти, і я переріжу тобі горлянку, я переріжу твою паскудну горля…

Не встиг він закінчити, як стрілець зник. Все, що від нього залишилося, – обм'якле тіло, що, дихаючи, лежало на березі.

Якийсь час Едді просто стояв на місці, не в змозі повірити, що Роланд наважився і зробив цей ідіотський учинок, не звертаючи увагу на його обіцянку – якщо вже на те пішло, його, блядь, гарантію від щирого серця, – про те, якими будуть наслідки.

Він трохи постояв, водячи очима, наче наляканий перед початком грози кінь… от тільки гроза, ясна річ, почалася лише в його голові.

Добре. Добре, чорт з ним.

Може, іншої такої нагоди більше не трапиться, і в нього є тільки одна секунда. Рівно стільки часу, можливо, дасть йому стрілець, і Едді достобіса добре це знав. Він глянув крізь двері і побачив, що чорні руки завмерли, тільки наполовину встигнувши засунути золоте намисто в сумочку, з якої, немов з піратської скрині зі скарбами, вже розлягалося сяйво. Хоча йому нічого й не було чути, Едді відчував, що Роланд зараз розмовляє з власницею чорних рук.

Він дістав ножа зі стрільцевого кошеля і перевернув обм'якле тіло, що, дихаючи, лежало перед дверима. Очі були розплющені, але пусті, закочені аж до білків.

– Дивися, Роланде! – пронизливо закричав Едді. У вуха бив монотонний, ідіотський, нескінченний вітер. Господи, цей вітер кого завгодно доведе до сказу! – Уважно дивися! Я хочу дати тобі останній урок і закінчити твою довбану освіту! Я покажу тобі, що буває з тими, хто найобує братів Дін!

І підніс ножа до горла стрільця.

Поиск по сайту: