Розбірки й стрілянина

У своєму блюзі двадцятих років Біллі Голідей співала (й одного дня пісенне пророцтво справдилося щодо неї самої): «Лікар сказав: зроби свій вибір, дочко, і не вживай цих штук/Ще пару раз ширнешся – і все, тобі каюк». Каюк Генрі Діну настав за п'ять хвилин до того, як фургон пригальмував перед «Похилою вежею» і його брата повели всередину.

Запитання Генрі ставив Джордж Бйонді (друзі називали його «Великим Джорджем», а вороги – «Великим шнобелем»), бо сидів праворуч від нього. Зараз, коли Генрі сидів, куняючи й по‑совиному кліпаючи очима, Фігляр Постіно вклав фішку в руку, що вже набула того відтінку пилюки, який свідчить про тривалу залежність від героїну, сірого відтінку – передвісника гангрени.

– Твоя черга, Генрі, – сказав Фіґляр, і Генрі безвільно випустив фішку з руки.

Й оскільки він і далі сидів, утупившись у якусь точку в просторі та не виказуючи жодного наміру посувати фішку, Джиммі Гаспіо зробив це за нього.

– Глянь‑но, Генрі, – сказав він. – У тебе є шанс урвати шматок пирога.

– Пирога‑шмирога, – сонно сказав Генрі, а потім несподівано роззирнувся навкруги, неначе пробуджуючись. – А де Едді?

– Невдовзі буде тут, – заспокоїв його Фігляр. – Ти грай давай.

– А дозу дасте?

– Грай, Генрі.

– Добре, добре, тільки не нависай наді мною.

– Не нависай над ним, – наказав Джиммі Кевін Блейк.

– О'кей, не буду, – погодився Джиммі.

– Готовий? – спитав Джордж Бйонді й значуще підморгнув іншим, коли підборіддя Генрі опустилося на груди, а потім знову повільно піднялося – видовище нагадувало споглядання колоди, яка ще не промокла наскрізь і тому не готова навіки опуститися на дно.

– Ага, – відповів Генрі. – Валяй.

– Валяй! – радісно вигукнув Джиммі Гаспіо.

– Валяй його, козла! – погодився Фігляр, і всі вибухнули сміхом (Балазарова споруда в іншій кімнаті, що тепер сягала трьох поверхів заввишки, знову заколивалася, але не розвалилася).

– О'кей, слухай уважно, – сказав Джордж і знову підморгнув. І хоча категорією Генрі був спорт, Джордж оголосив іншу – «Розваги і мистецтво».

– У якого популярного співака в стилі кантрі та вестерн були такі хіти, як «Хлопець, якого звали Сью», «Блюз в'язниці Фолсом» та ще купа селюцьких пісень?

Кевін Блейк, настільки розумний, що справді міг додати сім і дев'ять (якби для цього йому дали фішки для покеру), аж зайшовся реготом, плескаючи себе по колінах, та так, що ледь не перекинув дошку.

І далі вдаючи, що читає з картки, яку тримав у руці, Джордж продовжив: – Цього популярного співака також знають під псевдонімом «Чоловік у чорному». Його ім'я означає місце, куди ти відливаєш,[14]а прізвище – це те, що ти маєш у гаманці,[15]звісно, якщо ти не довбаний нарколига.

Настала довга пауза: всі притихли в очікуванні.

– Волтер Бреннан, – нарешті сказав Генрі.

Вибух реготу. Джиммі Гаспіо міцно стис плечі Кевіна Блейка. Кевін кілька разів садонув Джиммі кулаком у плече. Картковий будиночок у Балазаровому кабінеті, що вже перетворювався на вежу з карт, знову заколивався.

– Ану позатикайте пельки! – проревів Чимі. – Да Босс будує!

Вони миттю втихомирилися.

– Добре, – сказав Джордж. – Правильна відповідь, Генрі. Це було не так легко, але ти впорався.

– Як завжди, – відповів Генрі. – Я завжди, бля, виходжу сухим із води. То як щодо дози?

– Класна ідея! – сказав Джордж і взяв десь у себе за спиною коробку від сигар «Рої‑тан», витяг звідти шприц і втикнув його у поколоту вену вище ліктя Генрі. І тут Генрі настав каюк.

Зовні фургон піцерії виглядав задрипаним, але під дорожнім брудом і фарбою з балончика ховалося диво високих технологій, якому б позаздрили навіть убеенівці. Як неодноразово повторював Балазар, тих козлів не обдуриш, якщо не будеш завжди на крок попереду них – у тому числі якщо в тебе не буде такого самого обладнання. Коштувало воно дорого, але Балазар мав одну перевагу: те, що УБН купувало за шалені гроші, його люди просто цупили. На Східному узбережжі повсюдно знаходилися працівники компаній, що виготовляли електроніку, готові продати вкрай секретні розробки за зниженими цінами. Ці каццароні (Джек Андоліні називав їх кокаїнниками з Силіконової долини) буквально нав'язували свій товар.

Під приборним щитком розміщувався повний боєкомплект: поліцейська рація, ультрависокочастотний глушник поліцейських радарів, широкодіапазонний/високочастотний детектор радіопередач; високочастотний генератор перешкод, ретранслятор‑підсилювач, завдяки якому всі спроби відшукати фургон стандартними методами триангуляції закінчувалися тим, що фургон виявляли одночасно в Коннектикуті, Гарлемі й у готелі «Монтаук Саунд», радіотелефон… і маленька червона кнопка, яку Андоліні натиснув одразу ж після того, як Едді Дін вийшов із фургона.

У кабінеті Балазара пролунав короткий дзвінок внутрішнього телефону.

– Це вони, – сказав Балазар. – Клаудіо, впусти їх. Чимі, накажи всім стулити писки. Едді Дін не знає, що, крім тебе і Клаудіо, зі мною є ще хтось. Чимі, йди до комори й посидь там з іншими джентльменами.

Вони пішли: Чимі повернув ліворуч, Клаудіо Андоліні – праворуч.

Балазар повільно почав зводити черговий поверх своєї будівлі.

«Я сам усе владнаю», – повторив Едді, поки Клаудіо відчиняв двері.

«Добре». – погодився стрілець, але розслаблятися не став, був напоготові, готовий вийти на передній план у ту ж мить, коли виникне бодай видимість такої потреби.

Брязкали ключі. Стрілець гостро відчував запахи. Від Кола Вінсента, який стояв праворуч, тхнуло немитим тілом, від Джека Андоліні ліворуч – якимось різким, майже терпким лосьйоном після гоління. Коли вони ступили до затемненого бару, в ніс ударив кислий запах пива.

Запах пива був для нього єдиним знайомим ароматом у цьому приміщенні. То був не задрипаний салун з посиланою стружками підлогою, й дошками, покладеними на козли для розпилювання замість шинкваса. Стрілець мусив визнати, що таким закладам, як шинок Шеба в Таллі, до цього було не дорівнятися. Куди не кинь оком, м'яким світлом вилискувало скло. У цій одній‑єдиній кімнаті було більше скла, ніж він бачив за всі свої роки, з того часу, як виріс, – саме тоді почали закриватися лінії постачання, частково через напади повстанців під проводом Фарсона, Доброго Чоловіка, але в основному, вважав стрілець, тому, що світ почав зрушувати з місця. Фарсон був лише ознакою того великого зрушення, але аж ніяк не його причиною.

Він бачив їхні відображення скрізь – на стінах, на обкладеному склом шинквасі й у довгому дзеркалі за ним. Їхні фігурки в мініатюрі відображалися навіть на вигнутих стінках бокалів для вина у формі дзвонів, що, перевернуті догори дном, висіли над шинквасом… бокалів блискучих і крихких, як святкові прикраси.

У кутку стояла скульптура, зроблена з вогників, що спалахували і мінилися, спалахувати і мінилися, спалахували і мінилися. Золотистий ставав зеленим, зелений – жовтим, жовтий – червоним, червоний – знову золотистим. Перетинав її напис Великими Літерами. Це слово він міг прочитати, але не розумів його значення: РОКОЛА.

Та байдуже. Тут на нього ще чекали справи.'Він не мандрівник і не може дозволити собі розкіш поводитися як мандрівник; хай там якими дивовижними чи гідними подиву не були б речі, що трапляються на його шляху.

Чоловік, що їх впустив, вочевидь був братом того, хто правив диліжансом, який Едді називав фургоном (мабуть, щось на кшталт фури, вирішив Роланд), хоча цей був вищий на зріст і років на п'ять молодший. У наплічній кобурі він мав зброю.

– Де Генрі? – спитав Едді. – Я хочу бачити Генрі. – Він підвищив голос. – Генрі! Агов, Генрі!

Відповіді не було; тільки тиша, в якій бокали, що висіли над шинквасом, здавалося, невловно завібрували, та так тихо, що людське вухо не змогло б розрізнити цього звуку.

– Спочатку з тобою хоче побалакати пан Балазар.

– Ви заткнули йому рота кляпом і тримаєте десь зв'язаного, так? – спитав Едді, і не встиг Клаудіо навіть рота розтулити для відповіді, як Едді розреготався. – Та ні, чим я думаю – ви просто дали йому ширнутися, от і все. Він у відрубі. Навіщо возитися з мотузками та кляпами, якщо Генрі можна заспокоїти, вколовши йому дозняк, та й по всьому? Добре. Ведіть мене до Балазара. Покінчимо з цим раз і назавжди.

«Черговий знак», – подумав стрілець, побачивши вежу з карт на Балазаровому письмовому столі.

Балазар не підвів погляду. Карткова вежа вже була такою високою, що потреба в цьому відпала – він дивився поверх неї. На обличчі – вираз щирого вдоволення й лагідності.

– Едді, – мовив він. – Радий тебе бачити, синку. Я чув, в аеропорту «Кеннеді» тебе спіткали якісь неприємності?

– Я вам не син, – відрубав Едді.

Балазар повів рукою, зробивши легенький жест – комічний, сумний і недовірливий водночас. «Як ти можеш так говорити? Ти ображаєш мене, Едді», – неначе промовляв він.

– Перейдімо одразу до суті, – сказав Едді. – Ви знаєте, що тут або одне, або інше: або федерали мене пасуть, або їм довелося мене відпустити. Ви знаєте, що розколоти мене всього лише за дві години їм би не вдалося. І якби це сталося, то я б уже сидів на Сорок третій вулиці, відповідаючи на питання між перервами, відведеними для ригання в раковину.

– А вони пасуть тебе, Едді? – лагідно спитав Балазар.

– Ні. Їм довелося мене відпустити. Вони у мене на хвості, але я не маю на собі жучків.

– Отже, ти заховав товар. Це цікаво. Розкажи мені, як можна заховати два фунти коксу на реактивному літаку? Таку інформацію завжди корисно мати. Це наче в історії про загадку замкненої кімнати.

– Я його не заховав. Але й при собі його не маю, – сказав Едді.

– А хто має? – спитав Клаудіо і почервонів, бо його брат понуро, майже люто зиркнув на нього.

– Він, – із посмішкою відказав Едді, показуючи на Енріко Балазара, що височів над вежею з карт. – Товар уже доставлено.

Уперше відтоді, як Едді ввели під конвоєм до кабінету, на обличчі Балазара з'явився непідробний вираз: здивування. З'явився і миттю зник. Він ввічливо посміхнувся.

– Так, – сказав він. – Доставлено до місця, про яке ти повідомиш пізніше, після того як ти, твій брат і ваш товар опинитеся в безпеці. Може, в Ісландії. Ти так усе розрахував?

– Ні, – відповів Едді. – Ви не розумієте. Він тут. Доставка додому. Як ми й домовлялися. Бо навіть у такі часи, у такий вік, як нині, є люди, котрі й досі вважають, що угода є угода і її треба виконувати, як домовлялися від самого початку. Знаю, звучить неймовірно, але це факт.

Всі вирячилися на нього.

«Як я тримаюся, Роланде?» – спитав Едді.

По‑моєму, тримаєшся ти чудово. Але не дозволяй цьому Балазарові знову повернути душевну рівновагу, Едді. Гадаю, він небезпечний.

Думаєш? Ну, на цьому я знаюся краще за тебе, друже. Я на сто відсотків упевнений, що він небезпечний. Дуже небезпечний, хай йому чорт.

Він знову подивився на Балазара і злегенька йому підморгнув.

– Тож якщо кому й слід зараз перейматися щодо федералів, то це вам, а не мені. Якщо вони приїдуть сюди з ордером на обшук, то може виявитися, що вас трахнуть, навіть якщо ви не розставите ноги, пане Балазар.

Балазар узяв дві карти, але руки зненацька затремтіли, і він відклав їх убік. Це тривало не довше миті, але Роланд помітив, і Едді побачив також. На його обличчі з'явився й одразу ж зник вираз нерішучості – можливо, навіть миттєвого страху.

– Тримай язика на припоні, коли розмовляєш зі мною, Едді. Стеж за своєю мовою і, будь ласка, пам'ятай, що мій час і моє терпіння щодо всіляких нісенітниць вже майже вичерпані.

Вираз обличчя Джека Андоліні став стривоженим.

– Та він з ними змовився, пане Балазар! Цей малий гівнюк здав їм кокс, і вони підкинули його сюди, поки вдавали, що допитують його!

– Тут нікого не було, – сказав Балазар. – Ніхто не зміг би підібратися до мене близько, Джеку, і ти це знаєш. Варто лише голубові на даху перднути, як спрацьовує сигналізація.

– Але…

– Навіть якби їм вдалося десь нас підставити, у нас все одно стільки людей у їхній організації, що через три дні їхня справа накрилася б мідним тазом. Ми б знали – хто, коли і як.

Погляд Балазара знову повернувся до Едді.

– Едді, у тебе в розпорядженні п'ятнадцять секунд на те, щоб припинити верзти цю хрінотінь. А потім я звелю Чимі Дрето зробити тобі боляче. Ще пізніше, трохи поробивши тобі боляче, він піде, і з сусідньої кімнати ти почуєш, як він робить боляче твоєму братові.

Едді весь напружився.

«Спокійно», – пробурмотів стрілець, а сам подумав: «Завдати йому болю – раз плюнути. Для цього тільки треба вимовити ім'я його брата. Це все одно що колупатися палицею у відкритій рані».

– Зараз я зайду до вашого туалету, – сказав Едді й показав рукою на двері в дальньому лівому кутку кімнати. Ці двері були настільки непомітні, що майже зливалися з обшивкою стін. – І зайду сам. А потім вийду з фунтом вашого кокаїну. Половиною партії. Ви його перевірите. Потім приведете Генрі сюди, щоб я на нього подивився. Коли я його побачу, переконаюся, що з ним усе гаразд, ви віддасте йому наш марафет, і він поїде додому з одним із ваших джентльменів. Поки він буде в дорозі, я і… – «Роланд» мало не сказав він, – я і решта чуваків, що, як нам з вами обом добре відомо, тут стовбичать, спостерігатимемо, як ви будуєте ту штуку. Коли Генрі буде вдома, в безпеці – тобто ніхто не нависатиме над ним, тримаючи біля скроні пушку, – він подзвонить і скаже одне слово. Це пароль, ми вигадали його, коли я їхав на завдання. Про всяк випадок.

Стрілець зазирнув у підсвідомість Едді, щоби перевірити, правда це чи блеф. Це була правда, принаймні Едді в це вірив. Роланд зрозумів, що Едді справді вірить, що його брат Генрі радше помре, ніж скаже це слово під дулом пістолета. Сам стрілець не був такий упевнений.

– Мабуть, ти гадаєш, що я досі вірю в Санта‑Клауса, – сказав Балазар.

– Знаю, що не вірите.

– Клаудіо. Обшукай його. А ти, Джеку, йди до мого туалету. Обшукай там усе.

– Там є якийсь сховок, про який я не знаю? – спитав Андоліні.

Балазар замислився, не зводячи з Андоліні уважного погляду темно‑карих очей. – На задній стінці аптечки є маленька відсувна панель, – нарешті сказав він. – За нею я тримаю кілька особистих дрібничок. Для фунта марафету там місця замало, але все одно краще перевір.

Коли Джек зайшов до маленької вбиральні, стрілець побачив спалах того самого холодного білого світла, що й у вбиральні повітряного диліжансу. Потім двері зачинилися.

Балазарів погляд блискавично метнувся до Едді знову.

– Навіщо вся ця маячня божевільного, Едді? – мало не з сумовитим виразом промовив він. – Я вважав тебе розумнішим.

– Скажіть, що я брешу, просто мені у вічі, – тихо мовив Едді.

Балазар виконав його прохання. Він довго не відводив погляду. Потім відвернувся, засунувши руки в кишені так глибоко, що стало помітним заглиблення між половинками його селянської дупи. Всім своїм виглядом він демонстрував жалість – співчуття до блудного сина, – але перед тим, як він знову відвернувся, Роланд встиг вловити на його обличчі вираз, що аж ніяк не можна було назвати співчуттям. Те, що Балазар побачив у очах Едді, не спонукало його сумувати, а навпаки – викликало сильне занепокоєння.

– Роздягайся, – наказав Клаудіо, наставивши на Едді пістолета.

І Едді почав знімати одяг.

«Мені це все не подобається», – розмірковував Балазар, чекаючи, поки Джек Андоліні вийде з туалету. Йому було страшно, він раптом почав пітніти – не тільки під пахвами і в паху (в цих місцях він пітнів навіть у найлютіші морози), – а весь вкрився потом. Коли Едді їхав, то виглядав як наркаш – хай навіть розумний, але все одно наркаш, жалюгідна істота, яку можна заманити будь‑куди, підчепивши за яйця риболовним гачком героїну, – а повернувся зовсім іншим… яким же? Так, наче він певним чином змінився, змужнів.

Так, наче хтось влив йому в горло дві кварти додаткового зухвальства.

Так. У цьому вся суть. І в наркоті. В цій довбаній наркоті. Джек перевертав догори дригом все в туалеті, Клаудіо з заповзяттям тюремника‑садиста проводив особистий огляд Едді. Коли він, чотири рази харкнувши на ліву долоню, розтер змішану з соплями слину по правій руці й засадив її в гузницю Едді аж по самий зап'ясток і дюйми на два‑три далі, Едді сприйняв це так незворушно, з такою стійкістю, яка, на думку Балазара, раніше не була притаманна йому чи будь‑якому іншому нарколизі.

Наркоти не було ні в туалеті, ні на Едді, ні у нього всередині. Ніякого товару ні в одязі, ні в куртці, ні в дорожній сумці Едді. Отже, це все блеф і нічого, крім блефу.

Скажіть, що я брешу, просто мені у вічі.

Він і подивився. Побачене змусило його нервуватися. Балазар зрозумів, що Едді Дін ні на йоту не сумнівається: він зайде до туалету і вийде з половиною Балазарової партії товару.

Балазар і сам уже ладен був у це повірити.

Клаудіо Андоліні витяг руку. Його пальці вийшли з анального отвору Едді Діна зі звуком «плям». Клаудіо так скривив рота, що той став схожим на риболовну волосінь із зав'язаними на ній вузлами.

– Швидше, Джеку! У мене рука замащена лайном цього наркаша! – сердито крикнув Клаудіо.

– Якби я знав, що ти там проводитимеш дослідження, Клаудіо, я б після останнього срання підтерся ніжкою стільця, – лагідно сказав Едді. – Твоя рука вилізла б чистішою, а мені не довелося б стояти тут із відчуттям, ніби мене щойно зґвалтував бик Фердинанд.

– Джеку!

– Спустися на кухню й помий руку, – тихо наказав Балазар. – Ми з Едді не маємо жодних причин шкодити один одному. Правда ж, Едді?

– Саме так, – погодився Едді.

– Все одно він чистий, – сказав Клаудіо. – Ну, не те щоб чистий. Просто у нього нічого немає. Будьте певні. – І вийшов, з огидою несучи перед собою руку, наче дохлу рибу.

Едді спокійно дивився на Балазара, а той знову почав думати про Гаррі Гудіні, Блекстоуна, Дага Генінґа і Девіда Копперфільда. Всі казали, що виступи штукарів – це така ж сива давнина, як і водевіль. Але ж Генінґ був суперзіркою, а малий Копперфільд – від того у глядачів взагалі зірвало дах, коли Балазар один‑єдиний раз бачив його шоу в Атлантик‑Сіті. Балазар обожнював фокусників відтоді, як уперше побачив одного на розі вулиці: той заробляв собі дріб'язок, показуючи фокуси з картами. А що насамперед роблять усі фокусники перед тим, як показувати фокус, – щось таке, від чого в усієї публіки перехопить подих, а потім вона шалено зааплодує? Що вони завжди роблять, так це запрошують когось із глядачів переконатися, що місце, звідки незабаром з'явиться кролик, чи голуб, чи красунечка з оголеними грудьми, абсолютно порожнє. Більше того: пересвідчитися, що потрапити туди, всередину, аж ніяк не можливо.

Думаю, може, він це зробив. Не знаю як, і мені начхати. Єдине, що мені відомо напевно – мені геть не подобається ця фігня, зовсім не подобається.

Джорджеві Бйонді теж дещо не подобалося. І він сумнівався, що й Едді Дін буде від цього в шаленому захваті.

Джордж був абсолютно впевнений, що невдовзі після того, як Чимі зайшов до кабінету бухгалтера і загасив світло, Генрі помер. Помер тихо, не завдаючи нікому клопоту. Його душа просто відлетіла собі геть, як спора кульбабки, підхоплена легеньким вітерцем. На гадку Джорджа, це могло статися саме тоді, коли Клаудіо пішов на кухню помити свою замащену лайном руку.

– Генрі? – прошепотів Джордж на вухо Генрі. Його губи опинилися так близько від вуха Генрі, що виглядало це так, ніби він цілує дівчину в кінотеатрі, і це було так, хай йому грець, непристойно, особливо якщо подумати про те, що чувак, мабуть, мертвий – це було наче наркофобія чи як там, бля, її називали, – але він мусив дізнатися, а стінка між цим кабінетом і Балазаровим була дуже тонка.

– Що там таке, Джордже? – спитав Фігляр Постіно.

– Стули писок, – тихо нагримав на нього Чимі. В голосі вчувалося ревіння двигуна на холостому ходу.

Усі стулили писки.

Джордж просунув руку під сорочку Генрі. Ох, дедалі, то гірше. Його не полишало відчуття, що він з дівчиною в кіно. Тепер він її мацав, тільки це була не вона, а він. Це вже була не просто наркофобія, а підорська наркофобія, бля. Кістляві, як і в будь‑якого наркоші, груди Генрі не піднімалися й не опускалися, і всередині нічого не робило стук‑стук‑стук. Для Генрі Діна все закінчилося, участь Генрі Діна у бейсбольному матчі скінчилася в сьомому раунді. Крім його годинника, нічого не цокало.

Джордж повернувся до Чимі Дрето, відчувши тяжкий дух маслинової олії й часнику (аромат Старої Доброї Італії, який оточував його завжди), і прошепотів:

– Здається, у нас проблема.

Джек вийшов із туалету.

– Там нема ніякої наркоти, – сказав він і втупився важким поглядом у Едді. – А якщо ти думаєш про вікно, то забудь. Там сталева сітка десятого калібру.

– Про вікно я й не помишляв. А товар справді там, – тихо сказав Едді. – Просто треба знати, де шукати.

– Вибачайте, пане Балазар, але цей розумник починає діяти мені на нерви.

Балазар наче й не чув, що сказав Андоліні: він вивчав Едді поглядом. Та інтенсивно розмірковував.

Думав про фокусників, що дістають кроликів із капелюха.

На сцену викликається хтось із глядачів, щоби підтвердити той факт, що капелюх порожній. А що ще завжди залишалося незмінним? Звісно, те, що ніхто, крім фокусника, до капелюха не заглядав. А що сказав цей хлопець? Зараз я зайду до вашого туалету. І зайду сам.

Зазвичай він не хотів дізнаватися, як виконується той чи той фокус. Бо після цього вся втіха б пропала.

Зазвичай.

Однак задоволення від цього трюку він хотів перебити якомога скоріше.

– Гаразд, – мовив він, звертаючись до Едді. – Якщо товар там, піди й принеси його. Тільки без нічого. З голим задом.

– Добре, – погодився Едді і рушив до дверей туалету.

– Але не сам, – зупинив його Балазар. Едді враз зупинився. Все його тіло заціпеніло, наче Балазар поцілив у нього невидимим гарпуном, і від цього Балазарові стало легше на душі. Бо зараз уперше все пішло не так, як запланував малий. – Джек піде з тобою.

– Ні, – одразу ж заперечив Едді. – Я так не…

– Едді, – м'яко сказав Балазар, – мені не відмовляють.

Це одна з тих речей, яких робити не слід.

«Нічого, – сказав стрілець. – Нехай іде».

«Але ж… але…»

Едді ледь не втратив самовладання: він був на межі зриву. І не через підступні фінти Балазара. Його постійно гризла тривога щодо Генрі, але понад усе терзала потреба вколотися.

Нехай іде. Все буде гаразд. Скорись.

І Едді послухався.

Балазар дивився на Едді – стрункого голого чоловіка, в якого тільки почали з'являтися перші ознаки типової для наркоманів сутулості та впалості грудної клітини. Він стояв, схиливши голову набік. І що довше Балазар спостерігав, то сильніше відчував, як його самовпевненість потроху щезає. Здавалося, хлопець керується голосом, який чує тільки він сам.

Та сама думка, тільки в іншій формі, промайнула і в Андоліні: «Та що це таке? Він схожий на собачку зі старих грамплатівок!»

Кол хотів щось йому сказати про очі Едді. І тут Джек Андоліні пошкодував, що тоді не послухав його.

«В одній руці бажання, у другій – шматок лайна», – подумав він.

Якщо Едді підкоряється голосам, що звучали в його голові, то зараз одне з двох: або вони перестали звучати, або він перестав на них зважати.

– Гаразд, – сказав він. – Ходімо, Джеку. Я покажу тобі восьме диво світу. – Він обдарував їх сліпучою посмішкою, яка анітрохи не сподобалася ні Джекові Андоліні, ні Енріко Балазару.

– Та невже? – Андоліні витяг револьвер з подвійної кобури, що висіла в нього на поясі ззаду. – І це справить на мене враження?

Едді всміхнувся ще ширше.

– О так. Як на мене, то ти будеш просто приголомшений.

Андоліні попрямував до туалету слідом за Едді. Револьвер він тримав напоготові, бо нерви в нього були на межі.

– Зачини двері, – сказав Едді.

– Та пішов ти, – відповів Андоліні.

– Зачини двері, а то не віддам наркоту.

– Пішов ти, – повторив Андоліні. Зараз, трохи наляканий, відчуваючи, що відбувається щось незбагненне, Андоліні виглядав кмітливішим, ніж у фургоні.

– Він не хоче зачиняти двері, – гукнув Едді до Балазара. – Так дійде до того, що я розчаруюся у вас, пане Балазар. Та у вас тут, мабуть, цілих шість горил, і у кожної по чотири пістолети, а ви двоє сците через якогось пацана в сортирі. Мало того – ще й наркомана.

– Та зачини ти ті довбані двері, Джеку! – крикнув Балазар.

– Молодець, – сказав Едді, коли Андоліні ногою захряснув за собою двері. – Мужчина ти, кінець кінцем, чи м…

– Ну й дістав же мене цей гівнюк, – промовив Андоліні сам до себе. Він підняв револьвер рукояткою вперед, наміряючись врізати Едді по зубах.

Але закляк на місці, так і тримаючи револьвер піднятим. Злобний вишкір зубів поволі зникав, натомість щелепа відвисла від здивування, бо побачив він те саме, що й Кол Вінсент у фургоні.

Колір очей Едді змінився з карого на блакитний.

«А тепер хапай його!» – сказав тихий владний голос, який не належав Едді, хоч і линув з його рота.

«Шизанувся, – подумав Джек Андоліні. – Бля, йому шизи перемкнуло…»

Але думка обірвалася, коли Едді руками вхопив його за плечі, бо коли це сталося, Андоліні побачив діру в реальності, яка. зненацька утворилася за спиною Едді на відстані близько трьох футів.

Ні, не діру. Обриси цього отвору були надто досконалі, аби називати його дірою.

То були двері.

– Пресвята Діво Маріє, – тихо з придихом простогнав Джек. Крізь дверний отвір, який зяяв у повітрі на висоті приблизно фута над підлогою перед душовою кабіною Балазара, він побачив темне узбережжя, що полого спускалося до шумливих морських хвиль. По узбережжю повзали якісь істоти. Потворні істоти.

Він усе‑таки завдав удару рукояткою револьвера, але розтрощити всі передні зуби Едді аж до самих ясен, як намірявся Джек, не вдалося: рукоятка лише приплющила Едді губи й трохи подряпала їх до крові.

Сили залишали Джека: він буквально відчував, як це відбувається.

– Я ж попереджав, що ти будеш у паніці, – сказав Едді й накинувся на нього. Джек тільки в останню мить зрозумів наміри Едді й почав пручатися, як дикий кіт, але було вже занадто пізно – вони вже випали крізь той дверний отвір, і гул нічного Нью‑Йорка (такий звичний і постійний, що його навіть не було чутно, поки він не стихав) змінився на ревіння хвиль і скреготливі питання страховиськ, ледь помітних у пітьмі, що сновигали туди‑сюди узбережжям.

«Тепер ми мусимо рухатися дуже швидко, інакше виявиться, що нас поливають жиром в розжареній печі», – сказав Роланд, і Едді був упевнений, що зрозумів його правильно: якщо вони не ухилятимуться зі швидкістю світла, то спечуться. Він теж так вважав. Коли йшлося про крутих чуваків, Джек Андоліні був як Двайт Гуден: йому можна було забити баки, може, навіть завдати удару, але якщо дати йому шанс швидко отямитися, то, отямившись, він тебе зрівняє з землею.

«Ліва рука! – закричав Роланд сам до себе, коли вони перетнули поріг і його ка відділилося від Едді. – Пам'ятай! Ліва рука! Ліва рука!»

Він побачив, як Едді з Джеком, змагаючись за револьвер, що був у руці Андоліні, заточилися назад, упали й покотилися вниз кам'янистим осипом, що тягнувся вздовж узбережжя.

Роландові саме вистачило часу подумати про те, яке б то було грандіозне посміховисько – повернутися до свого власного світу й побачити, що, поки він був відсутній, його фізичне тіло померло… а потім вже стало надто пізно. Пізно дивуватися і пізно повертатися назад.

Андоліні навіть не усвідомив, що сталося. Якась його частина була впевнена, що він збожеволів, а інша частина – що Едді накачав його наркотою чи отруїв газом абошо. Частина вважала, що Бог його дитинства нарешті втомився від усього того зла, яке накоїв Джек, і Його караюча десниця вирвала його зі знайомого світу і вкинула у це потойбічне чистилище.

А потім він побачив прочинені двері. З них на кам'янисту землю віялом розливалося біле світло – світло з Балазарового сортиру, – і Джек зрозумів, що можна повернутися. Андоліні був насамперед практичною людиною. Про те, що все це в біса означає, він потурбується пізніше. А зараз збирався просто замочити цього мудака і повернутися через двері назад.

Сили, що залишили його після шоку й здивування, тепер швидко прибували. Він збагнув, що Едді намагається відняти У нього маленький, але дієвий кольт «Кобра», і йому це майже вдалося. Лаючись, Джек звільнив руку і спробував прицілитися, але Едді знову прожогом ухопив його за неї.

Андоліні коліном уперся в широкий м'яз правого стегна Едді (дорогий габардин, з якого були пошиті слакси Андоліні, тепер був вкритий шаром брудного сірого піску), й Едді пронизливо скрикнув від защемлення м'яза.

– Роланде! – закричав він. – Допоможи! Заради Бога, допоможи мені!

Андоліні різко повернув голову, і побачене знову вибило його з рівноваги. Там стояв якийсь чоловік… тільки схожий він був радше на привида, ніж на людину. Але аж ніяк не на приязного привида Каспера. Фігура стояла похитуючись, бліде змучене обличчя було вкрите шорсткою щетиною. Порвана сорочка покрученими стрічками майоріла на вітрі поза його спиною, оголюючи гострі ребра виснаженої голодом людини. Права рука була обв'язана брудною ганчіркою. У нього був вигляд хворого, смертельно хворого, але навіть попри це видно було, що він достатньо крутий, аби Андоліні відчув себе рідко звареним яйцем.

А ще в цього типа було два револьвери.

На вигляд вони були старі, як світ, настільки допотопні, що такі можна було побачити тільки в якому‑небудь музеї Дикого Заходу… але все одно револьвери залишалися револьверами, вони навіть могли бути в робочому стані, й Андоліні зненацька зрозумів, що йому негайно слід розібратися з тим блідим… якщо тільки він у натурі не привид, бо в такому разі все одно ні хріна не вдієш, тут і хвилюватися нема сенсу.

Андоліні відпустив Едді й різко перекотився праворуч, майже не відчувши, що розпоров об гострий камінь спортивну куртку вартістю п'ятсот доларів. Тієї ж миті стрілець лівою рукою витяг револьвер, і цей рух був таким самим, як завжди, незалежно від хвороби чи доброго самопочуття, бадьорості чи дрімоти: він був швидшим за спалах блакитної блискавиці влітку.

«Мені кранти, – подумав Андоліні із жахом і захопленням водночас. – Господи, який же він швидкий, я таких ніколи не зустрічав! Свята Діво Маріє, Матір Божа, мені труба, він розмаже мене по піску, він…»

Чоловік у лахмітті натиснув на гачок револьвера, який тримав у лівій руці, і Джек Андоліні спочатку подумав – справді подумав, – що вже мертвий. І тільки згодом зрозумів, що замість пострілу пролунаю лише притлумлене клацання.

Осічка.

Андоліні з посмішкою зіп'явся на коліна і підняв свою власну зброю.

– Не знаю, хто ти такий, але можеш на прощання поцілувати себе в дупу, ти, привид траханий, – сказав він.

Едді сів. Його оголене тіло, вкрите сиротами, били дрижаки. Він побачив, як Роланд витяг револьвера, почув сухе клацання замість пострілу, побачив, що Андоліні зводиться на коліна, почув, як той щось каже, і перш ніж Едді зрозумів, що робить, рука сама потягнулася до зазубреного уламка скелі. Він витяг його з гранульованого грунту й щосили швиргонув.

Уламок втрапив Андоліні в самісіньке тім'я і відскочив. Із рваної рани в голові Джека Андоліні фонтаном бризнула кров. Андоліні вистрелив, aie промазав, і куля, яка неодмінно вбила б стрільця, промчала мимо.

«Не зовсім мимо, – міг би сказати Едді стрілець. – Коли щокою відчуваєш вітер від кулі, то навряд чи можна сказати, що вона пролетіла повз».

Уникнувши кулі Андоліні, він великим пальцем лівої руки відвів курок револьвера назад і знову натиснув на гачок. Цього Разу постріл пролунав – сухий авторитетний тріск прокотився луною вздовж узбережжя. Чайки, що спали високо на скелях, рятуючись від омароподібних страховиськ, прокинулися і з криками знялися на крило.

Попри те, що стрілець мимоволі відскочив, його куля могла б назавжди зупинити Андоліні, але на ту мить Андоліні вже рухався. Приголомшений ударом в голову, він почав хилитися вбік. Постріл стрільця з револьвера здався йому далеким, а от відчуття, що йому встромили в ліву руку розжарену кочергу, яка розтрощила лікоть, було досить‑таки реальним. Це привело Андоліні до тями, і він звівся на ноги. Одна рука в нього була поламана, і з неї тепер не було ніякої користі. Другою він нестямно водив револьвером, шукаючи мішень для пострілу.

Першим він побачив Едді, наркаша Едді, який незрозуміло як притягнув його в це падлюче місце. Едді стояв у чому мати народила, тремтячи на холодному вітрі й обіймаючи себе руками. Якщо Андоліні судилося тут здохнути, то він принаймні не відмовить собі у задоволенні забрати на той світ Едді Вгашеного Діна.

Він підняв револьвер. Зараз маленька «Кобра» важила, мабуть, фунтів двадцять, не менше, але йому вдалося це зробити.

«Тільки б не осічка», – похмуро подумав Роланд, знову зводячи курок. Попри безугавний лемент чайок, він почув, як плавно повернувся і клацнув змащений барабан.

Осічки не сталося.

Стрілець цілився не в голову Андоліні, а в револьвер у його руці. Він не знав, чи потрібен їм іще цей чоловік (цілком імовірно), але для Балазара він був цінним підручним, і оскільки Балазар, як і підозрював Роланд, справді виявився надзвичайно небезпечним, краще вже убезпечитися.

Його постріл влучив у ціль, і це не дивно. А от з револьвером Андоліні та з самим його власником сталося неймовірне. Роланд таке вже бачив, але лише двічі за всі ті роки, коли йому доводилося спостерігати за поєдинками чоловіків з револьверами.

«Ох і не пощастило ж тобі, приятелю», – подумав стрілець, коли Андоліні з пронизливим криком наосліп побрів до узбережжя. Кров струменіла вниз, заливаючи йому сорочку і штани. Пальці руки, яка тримала кольт «Кобра», відірвало. Револьвер – тепер це був лише нікому не потрібний шматок покрученого металу – лежав на піску.

Едді скам'янів, не ймучи віри своїм очам. Обличчя Джека Андоліні більше нікому не могло нагадати печерну людину, бо тепер він не мав обличчя. Замість нього було криваве місиво і зяяла чорна діра рота, з якої виривалися несамовиті крики.

– Боже мій, що сталося?

– Напевно, моя куля втрапила у барабан його револьвера в ту саму мить, коли він натиснув на гачок, – відповів стрілець. Його голос звучав сухо, як у професора, котрий читає лекцію з балістики в поліцейській академії. – В результаті стався вибух, що розірвав задню частину його револьвера. Гадаю, одночасно з ним розірвалися також один‑два патрони.

– Застрель його, – попросив Едді. Він тремтів сильніше, ніж перед тим, і тепер уже не просто через холодне нічне повітря, вітер з моря і відсутність одягу. – Вбий його. Позбав його страждань, заради Бога…

– Вже пізно, – мовив стрілець з холодною байдужістю, що пробрала плоть Едді аж до самих кісток.

1 Едді відвернувся, але все одно не настільки швидко, аби Уникнути видива омаромонстрів, що скупчилися біля ніг Андоліні, розриваючи його черевики від «Гуччі»… із ногами всередині, звісно. З пронизливим криком конвульсивно розмахуючи перед собою руками, Андоліні впав уперед, і на нього миттю жадібно накинулися монстри. Вони жерли його живцем і весь час тривожно допитувались: «Дед‑е‑чек? Дид‑е‑чик? Дум‑е‑чум? Дод‑е‑чок?»

– Господи, – простогнав Едді. – Що ж нам тепер робити?

– Тепер ти візьмеш рівно стільки

(чортового порошку – сказав стрілець; кокаїну – почув Едді)

скільки ти обіцяв тому Балазарові. Не більше і не менше, – сказав Роланд. – І ми повернемося. – Він дивився Едді просто у вічі. – Тільки тепер я мушу піти з тобою. У власній подобі.

– Господи Ісусе, – сказав Едді. – А ти зможеш? – І одразу ж відповів на власне питання. – Звісно, зможеш. Але навіщо?

– Бо сам ти з цим не впораєшся, – відповів Роланд. – Іди сюди.

Едді озирнувся на в'юнисте кубло, що кишіло клешнястими потворами на узбережжі. Джек Андоліні йому ніколи не подобався, але все одно він відчув, як у шлунку все перевертається.

– Іди сюди, – нетерпляче повторив Роланд. – У нас обмаль часу, і я не в захваті від того, що зараз зроблю. Цього я не робив ніколи. Навіть не думав, що доведеться. – Його губи скривилися в гіркій усмішці. – А втім, я вже починаю звикати до таких речей.

Едді повільно підійшов до кістлявої фігури, дедалі сильніше відчуваючи, що ноги в нього мов ватні. Біла шкіра оголеного тіла мерехтіла в пітьмі чужого світу. «Хто ти, Роланде? – подумав він. – Що ти таке?І цей жар, який іде від тебе і який я відчуваю – невже це просто лихоманка? Чи якесь божевілля? Як на мене, то може бути і те, і те разом».

Як же ж йому потрібно було зараз вмазатися! Більше того: він просто заслуговував на те, щоби добряче вжаритися.

– Чого тобі ніколи не доводилося робити раніше? – спитав він. – Про що це ти зараз торочиш?

– Візьми, – сказав Роланд, жестом показуючи на старовинний револьвер, що висів у нього внизу на правому стегні. Не вказав, бо вказівного пальця більше не було, замість нього лише якась неоковирна зав'язь із ганчірки. – Мені він зараз не потрібен. І, мабуть, уже ніколи не знадобиться.

– Я… – Едді вдихнув у себе повітря. – Я не хочу його торкатися.

– Та я теж не хочу, аби ти його торкався, – напрочуд лагідно сказав стрілець, – але, боюся, у нас нема вибору. Буде стрілянина.

– Справді?

– Так. – Стрілець спокійно глянув на Едді. – І по‑моєму, серйозна.

Балазар непокоївся дедалі сильніше й сильніше. Надто довго. Вони пробули там занадто довго і поводилися надміру тихо. Він почув, що десь на віддалі, можливо, в сусідньому кварталі, кричали один на одного якісь люди, а потім пролунала пара тріскотливих вибухів, мабуть, від феєрверків… але коли людина крутиться в такому бізнесі, як Балазар, то перша її думка в таких випадках – зовсім не про феєрверки.

Крик. То був крик?

Не зважай. Те, що діється в сусідньому кварталі, тебе не стосується. Ти перетворюєшся на стару бабцю.

Все одно сигнали насторожувати і свідчили проте, що справи кепські. Навіть дуже.

– Джеку? – гукнув він у зачинені двері туалету.

Відповіді не було.

З лівої передньої шухляди свого письмового стола Балазар дістав револьвер. 1 зовсім не маленький кольт «Кобра», який міг уміститися в двостулкову кобуру. То був «маґнум‑357».

– Чимі! – гукнув він. – А йди‑но сюди, ти мені потрібен!

І захряснув шухляду. З тихим, ніби зітхання, глухим звуком вежа з карт упала. Балазар цього навіть не помітив.

Двохсотп'ятдесятифунтова туша Чимі Дрето заповнила собою дверний прохід. Побачивши, що Да Босе витяг із шухляди свій револьвер, Чимі негайно дістав свій з‑під картатого піджака. Його кричущий колір був настільки сліпучо‑яскравим, що кожний, хто мав необережність дивитися на нього надто довго, неодмінно дістав би опік очей, викликаний світловим опроміненням.

– Мені потрібні Клаудіо і Фігляр, – сказав Балазар. – Приведи їх, і якомога швидше. Той малий щось затіває.

– У нас одна проблема, – сказав Чимі.

Гнівний погляд Балазарових очей метнувся від дверей туалету до Чимі.

– В мене їх і так уже по вуха. Що там іще, Чимі?

Чимі облизнув губи. Він не любив повідомляти Да Боссу погані новини навіть за найкращих обставин. А вже коли бос виглядав так, як зараз…

– Ну, – сказав він і знову облизнув губи. – Бачте…

– Ти можеш не м'ятися, хай тобі грець? – гримнув на нього Балазар.

Сандалова рукоятка револьвера була такою гладенькою, що Едді, взявшись за нього, мало не впустив собі на пальці ніг. Через велетенський розмір ця штуковина здавалася допотопною і була такою важкою, що він одразу зрозумів: тримати доведеться двома руками. «Віддача буде такою, що мене розмаже по найближчій стінці, – подумав він. – Це за умови, що він вистрілить». І все ж якась частина його єства страшенно хотіла потримати в руках цей револьвер, відгукувалася на його цілком конкретне призначення, відчувала його темне криваве минуле й омиту кров'ю історію та хотіла стати його складовою.

«Цю крихітку тримали в руках тільки кращі з кращих, – подумав Едді. – Принаймні досі».

– Готовий? – спитав Роланд.

– Ні, але ходімо, – відповів Едді.

Лівою рукою він взяв Роланда за ліве зап'ястя. Своєю гарячою правою Роланд обійняв Едді за голі плечі.

І так вони разом переступили через поріг дверного отвору і з відкритої всім вітрам темряви узбережжя в напівмертвому світі Роланда потрапили у прохолодне флуоресцентне сяйво особистого туалету Балазара в «Похилій вежі».

Едді примружив очі, призвичаюючись до світла. І почув, як Чимі Дрето в сусідній кімнаті каже: «У нас одна проблема». «Хіба тільки у вас?» – подумав Едді, і тут його погляд зупинився на Балазаровій аптечці. Її дверцята були прочинені. В пам'яті зринув епізод, коли Балазар наказував Джекові обшукати туалет, а Андоліні спитав, чи є там місце, про яке він не знає. Балазар відповів не зразу. «На задній стінці аптечки є невеличка відсувна панель, – відповів він. – Там я тримаю кілька особистих дрібничок».

Андоліні відсунув металеву панель убік, але не став завдавати собі клопоту, щоби закрити її.

– Роланде! – прошипів Едді.

Роланд підняв свого револьвера і притиснув ствол до губ, наказуючи йому поводитися тихіше. Едді нечутно ковзнув до шафки з ліками.

Кількома особистими дрібничками виявилися флакон супозиторіїв, примірник порножурнальчика «Дитячі забави» з неякісною поліграфією (на обкладинці двоє голих дівчаток віком років восьми цілувалися взасос)… і ще вісім чи десять пробних упаковок «Кефлексу». Едді знав, що таке «Кефлекс». Це було відомо всім наркоманам з їхньою схильністю до інфекцій, як загальних, так і місцевих.

«Кефлексом» називався антибіотик.

«В мене їх і так по вуха, – казав за стінкою Балазар. У його голосі вчувалося занепокоєння. – Що там іще, Чимі?»

«Якщо вже це не допоможе йому побороти хворобу, то йому вже нічого не допоможе», – подумав Едді. Позгрібавши упаковки, він зібрався було розпихати їх по кишенях, але вчасно згадав, що в нього немає кишень. Він хрипко лайнувся, що зовсім не нагадувало сміх.

Потім почав скидати упаковки в раковину. Пізніше потрібно буде забрати їх… якщо настане це «пізніше».

– Ну, – казав Чимі, – бачте…

– Ти можеш не м'ятися, хай тобі грець? – гримнув Балазар.

– Старший брат того малого, – сказав Чимі, й Едді завмер з двома останніми упаковками «Кефлексу» в руці, піднявши голову. Зараз він більше, ніж будь‑коли, нагадував собачку зі старих грамплатівок.

– Що з ним? – нетерпляче відмахнувся Балазар.

– Він мертвий.

Едді впустив «Кефлекс» у раковину й повернувся до Роланда.

– Вони вбили мого брата.

Балазар уже розтулив було рота, аби вилаяти Чимі й наказати не діставати його різним лайном, бо він має важливіші справи, про які варто непокоїтися – такі, наприклад, як ось це настирливе відчуття, що хлопець пошиє його в дурні, незважаючи на те, буде Андоліні його контролювати чи ні, – аж раптом почув голос малого так само чітко, як і малий, поза сумнівом, чув розмову між ним та Чимі. «Вони вбили мого брата», – сказав малий.

Раптом Балазару стало геть байдуже до свого товару, до своїх питань, що так і лишилися без відповіді, і взагалі до всього, крім бажання різко натиснути на гальма, та так, щоб вони завищали, і зупинити цю ситуацію, поки вона не стала ще фатальнішою.

– Джеку, пристрель його! – закричав він.

Відповіді не було. А потім він знову почув, як хлопець каже: «Вони вбили мого брата. Вбили Генрі».

І Балазар збагнув – з усією переконливістю, – що розмовляє той не із Джеком.

– Збери всіх джентльменів, – сказав він, звертаючись до Чимі. – Усіх без винятку. Ми підсмажимо цьому мудаку сраку, а коли він здохне, потягнемо його на кухню і я особисто відрубаю йому голову.

– Вони вбили мого брата, – сказав в'язень. Стрілець промовчав. Він тільки дивився і думав: «Флакони. В раковині. Це те, що мені потрібно. Принаймні, він вважає, що мені це потрібно. Пакети. Не забути. Не забути».

«Джеку, пристрель його!» – долинуло з сусідньої кімнати.

Едді й стрілець не звернули на це уваги.

«Вони вбили мого брата. Вбили Генрі».

У сусідній кімнаті Балазар уже говорив, як здобуде свій трофей – голову Едді. І в цьому стрілець знайшов якусь дивну втіху для душі: схоже, не все у цьому світі було геть не таким, як у його власному.

Тип, якого звали Чимі, почав хрипко гукати, скликаючи інших. Почулося зовсім не джентльменське тупотіння: прихвосні бігли з усіх ніг.

– Ти так і будеш стовбичити тут чи все‑таки щось робитимеш? – спитав Роланд.

– О, так, я зараз щось зроблю, – сказав Едді і підняв стрільцевого револьвера. Зараз револьвер здавався напрочуд легким, хоча лише хвилину тому він думав, що доведеться тримати його обома руками.

– І що ж ти збираєшся зробити? – спитав Роланд голосом, який йому самому видався чужим. Він почувався зле, його лихоманило, але те, що відбувалося з ним зараз, було початком іншої, до болю знайомої лихоманки. Лихоманки, що охопила його в Таллі: то було прагнення сутички, що затуманювало всі думки, залишаючи лише потребу перестати думати й почати стріляти.

– Я хочу війни, – спокійно відповів Едді Дін.

– Ти сам не розумієш, про що говориш, – мовив Роланд, – але нічого, зараз зрозумієш. Коли ми вийдемо в двері, повертай праворуч. Я мушу йти вліво. Моя рука. – Едді кивнув. І вони пішли на війну.

Балазар очікував, що вийде Едді, чи Андоліні, чи обидва. Повною несподіванкою було побачити Едді й зовсім не знайомого йому чоловіка, високого, з посірілим від бруду чорним волоссям і обличчям, ніби витесаним з надміцного каменя якимось жорстоким божеством варварів. На якусь мить він розгубився і не знав, у кого стріляти.

Однак у Чимі такої дилеми не було. Да Босс лютував через Едді. Тож він спочатку замочить Едді, а потім візьметься за іншого кацарро. Чимі незграбно повернувся до Едді і тричі натиснув на гачок свого автоматичного пістолета. В повітря полетіли блискучі уламки стінної обшивки. Едді побачив, що бурмило повертається, і, спритно опустившись на коліна, шугнув по підлозі уздовж дверей, розсікаючи повітря, наче якийсь підліток на дискотечному конкурсі, такий укурений, що навіть не тямить, де подівся весь його джонтраволтівський антураж, зі спідньою білизною включно. Його член хилитався з боку в бік, а коліна від тертя спочатку нагрілися, а потім їх почало нестерпно пекти. Якраз над головою Едді кулі пробили дірки в пластику, що імітував соснову дошку з сучками. На плечі й волосся градом посипалися скалки.

«Господи, не дай мені померти голим і не вмазаним, – почав він молитися, знаючи, що така молитва – це не просто богохульство, а якийсь абсурд. І все одно він не міг втриматися. – Я помру, але, будь ласка, дай мені шанс іще хоч раз…»

Прогримів постріл із револьвера у лівій руці стрільця. Він і на відкритому просторі узбережжя звучав голосно, а вже тут, у приміщенні, – просто оглушливо.

– Ой ні! – скрикнув Чимі Дрето здушеним хрипким голосом. Дивно, що він узагалі міг кричати. Його груди раптом запали всередину, наче хтось ударив кувалдою по бочці. На білій сорочці почади з'являтися червоні плями, наче на ній розквітли маки. – Ой ні! Ой ні! Ой н…

Клаудіо Андоліні відштовхнув його, і Чимі з глухим стуком повалився на підлогу. Впали дві фотографії в рамках, що висіли в Балазара на стіні. Та, на якій Да Босе вручав кубок «Спортсмена року» усміхненому хлопчині на банкеті Поліцейської атлетичної ліги, приземлилася на голову Чимі. На плечі посипалися уламки розбитого скла.

– Ой ніііі, – прошепотів він голосом, що вже слабнув, і на губах з'явилася кривава піна.

Слідом за Клаудіо прямували Фігляр і один із тих чоловіків, що чекали в коморі. Клаудіо тримав по автоматичному пістолету в кожній руці. У чоловіка з комори був обріз‑дробовик «ремінгтон», такий короткий, що нагадував короткоствольний великокаліберний пістолет, хворий на свинку. Фігляр Постіно ніс те, що сам називав «незрівнянний кулемет Рембо», – то був автомат М‑16.

– Де мій брат, ти, наркоманська сучаро? – пронизливо завищав Клаудіо. – Що ти зробив із Джеком? – Мабуть, відповідь його не надто цікавила, бо він почав стріляти з двох пістолетів водночас, навіть не закінчивши своє питання. «Я труп», – подумав Едді. І тут Роланд знову вистрілив. Клаудіо Андоліні відкинуло назад у бризках його власної крові. Пістолети вислизнули з рук і, відскочивши від Балазарового письмового столу, з глухим стуком впали на килим, а на них згори посипалися гральні карти. Більшу частину нутрощів Клаудіо жбурнуло на стіну, а секундою пізніше і сам Клаудіо їх наздогнав.

– Вбийте його! – верещав Балазар. – Мочіть цього привида! Хлопець нам не загроза! Це всього лише голожопий нарик! Привида цього кінчайте! Розмажте його по стінці!

Він двічі натиснув на гачок маґнума. Звук пострілу був майже такий самий гучний, як і в Роландового револьвера. В обшивці стіни «під дерево», біля якої присів навпочіпки Роланд, по обидва боки від стрільцевої голови з'явилися не охайні дірочки, а зяючі зигзагуваті отвори від куль. Крізь них із туалету полилися криві промені білого світла.

Роланд натиснув на гачок револьвера.

Тільки сухий щиглик.

Осічка.

– Едді! – прокричав стрілець, і Едді підняв свій револьвер та натиснув на гачок.

Звук пострілу був такий гучний, що на мить йому здалося, ніби револьвер вибухнув у нього в руках, як це сталося із Джеком. Віддачею його не розмазало по стінці, але рука відскочила, описавши неймовірну дугу, від якої боляче смиконуло всі сухожилля під пахвою.

Він побачив, як частина Балазарового плеча розпорошується, розсіюючись червоними бризками, почув, як Балазар заходиться криком пораненого кота, і сам заволав:

– То що, кажеш, наркоман вам не загроза? Так ти сказав, мурло смердюче? А будеш займати нас із братом? Я тобі покажу, хто для тебе загроза! Я пока…

Щось загуркотіло, наче розірвалася граната: хлопець із комори пальнув з обріза. Едді покотився по підлозі одночасно з тим, як від пострілу в стінах і дверях туалету утворилося безліч крихітних дірочок. Його оголену шкіру обпалило шротом у кількох місцях, і він зрозумів, що якби той чувак стояв ближче, де концентрація шроту дуже насичена, то Едді був би гаплик.

«Чорт, все одно мені хана», – подумав він, спостерігаючи, як хлопець із комори вкладає в гнізда Ремінгтона нові набої та кладе дробовик собі на передпліччя. Він шкірився в усмішці, демонструючи жовтезні зуби – Едді подумав, що їх давно вже не торкалася зубна щітка.

«Господи, мене зараз пришиє якийсь уйобок з жовтими зубами, а я навіть не знаю, як його звуть, – блискавкою промайнуло в голові Едді. – Але принаймні я всадив кулю в Балазара. Хоч щось корисне зробив». Він спробував згадати, чи стріляв Роланд знову, і не зміг.

– Він у мене на мушці! – радісно заверещав Фігляр Постіно. – Відійди, Даріо, дай мені простір! – 1 перш ніж чоловік, якого звали Даріо, зміг дати йому простір чи ще щось, Фігляр відкрив вогонь з «незрівнянного кулемета Рембо». Кабінет Балазара наповнився потужним рокотінням автоматної черги. Першим результатом цього загороджувального вогню стало те, що він врятував життя Едді Діну. Даріо вже цілився в нього з обріза, але не встиг натиснути подвійний гачок – Фігляр перерізав його навпіл автоматною чергою.

– Припини, ідіоте! – заволав Балазар.

Але Фігляр чи то не чув його, чи то не міг або не хотів зупинитися. Ошкіривши блискучі від слини зуби в широкій акулячій усмішці, він поливав кімнату автоматною чергою з одного кінця в інший – стер на порох дві стінні панелі, перетворив фотографії в рамках на летючі осколки скла, зірвав двері туалету з петель. Стінка душової кабіни Балазара, виготовлена з матового скла, вибухнула. Кубок «Маршу десятицентовиків», який Балазар здобув минулого року, задзвенів, наче колокол, – куля пробила його наскрізь.

У кіно люди справді вбивають одне одного чергами з ручної автоматичної зброї. Але в реальному житті таке трапляється рідко. А якщо вже трапляється, то в ціль влучають тільки перші чотири‑п'ять куль (як міг би засвідчити нещасний Даріо, якби він узагалі міг зараз будь‑що засвідчити). Після перших чотирьох‑п'яти куль з людиною – навіть дуже сильною, – яка намагається втримати таку зброю, відбувається дві речі. Дуло починає підніматися, а самого горе‑стрільця розвертає праворуч чи ліворуч, залежно від того, яке плече він мав нещастя розтрощити віддачею од стрільби. Коротше кажучи, спробувати скористатися з такої зброї міг би лише розумово відсталий чи кінозірка. Це все одно що намагатися стріляти в когось із пневмодриля.

Якусь мить Едді був не здатен на щось конструктивніше, ніж просто витріщатися на це досконале диво ідіотизму. А потім побачив, що за Фіглярем у двері продираються інші, і підняв Роландів револьвер.

– Я влучив! – верещав Фігляр радісно‑істеричним тоном людини, яка передивилася надто багато голлівудських бойовиків і тепер не може відрізнити реальне життя від сценарію. – Він мертвий! Мертвий! М…

Едді натиснув на гачок. Куля розтрощила Фігляреві голову від надбрівних дуг і вище. Судячи з поведінки автоматника, сірої речовини там було не так вже й багато.

«Господи Ісусе, коли ці штуки спрацьовують, то залишають в усьому здоровенні дірки», – подумав він.

Ліворуч від Едді пролунало гучне «БА‑БАХ», і з його слабо‑розвиненого лівого біцепса щось видерло шматок гарячої живої плоті. Він побачив, що з‑за рогу засипаного картами письмового стола в нього цілиться з маґнума Балазар. Замість плеча у нього була червона кашоподібна маса, що сочилася кров'ю. Маґнум знову вистрілив, і Едді пригнув голову.

Роланду вдалося присісти навпочіпки, і, прицілившись у першого з чоловіків, що поспішали на підмогу й уже заходили в двері, він натиснув на спусковий гачок. Перед цим він перекрутив барабан, викинув ужиті гільзи і патрони, що не вистрелили, на килим, і зарядив револьвер єдиним новим набоєм. Все це він проробив зубами. Балтазар тримав Едді на мушці. Якщо цей патрон осічеться, гадаю, нам кінець.

Цього не сталося. Постріл прогримів, рука відчула оддачу, і Джиммі Гаспіо відлетів убік, а пістолет сорок п'ятого калібру випав із пальців трупа.

Роланд помітив іншого, що швидко пригнувся і поповз від дверей по скіпках дерева й уламках скла, якими була всіяна підлога. Стрілець опустив револьвер назад у кобуру. Думка про те, щоби перезарядити його знову без двох пальців на правій руці, здалася йому кумедною.

Едді тримався добре. Той факт, що він відстрілювався голим, був для стрільця незаперечним свідченням того, наскільки чудово він тримався. Для чоловіка це було непросто. Часом навіть неможливо.

Стрілець ухопив один із автоматичних пістолетів, які впустив Клаудіо Андоліні.

– Та чого ви всі чекаєте? – волав Балазар. – Господи! Порвіть цих мудаків!

Великий Джордж Бйонді та інший чоловік із комори стрімко рвонули у двері. Чоловік із комори щось белькотів італійською.

Роланд підповз до рогу письмового столу. Едді підвівся, націливши револьвера на двері й людей, що рвалися до кабінету. «Він знає, що Балазар зачаївся і вичікує, але вважає, що тепер із нас двох тільки у нього є зброя, – подумав Роланд. – Ось іще один готовий померти за тебе, Роланде. Чим же ти так сильно завинив, що тепер надихаєш стількох людей на таку надзвичайну відданість?»

Балазар звівся на ноги, не помітивши, що збоку за ним спостерігає стрілець. Зараз він мав на думці лише одне: прикінчити нарешті проклятого наркаша, через якого на його голову звалилося все це лихо.

– Ні, – сказав стрілець, і Балазар озирнувся. На його обличчі проступило щире здивування.

– Та пішов т… – почав Балазар, наставляючи на нього маґнум. Стрілець зробив чотири постріли з пістолета Клаудіо. То була маленька дешевка – іграшка, не більше. Власна рука здавалася йому брудною від того, що тримала таке, але для знищення мерзотника, мабуть, годиться тільки мерзенна зброя.

Енріко Балазар помер з виразом безмежного здивування на рештках обличчя.

– Здоров, Джордже! – сказав Едді й натиснув на гачок стрільцевого револьвера. Приємний для вуха постріл пролунав знову. «У цій крихітці нема негодящих, – ошаліло подумав Едді. – Мабуть, мені дістався той, що з нормальними патронами». Перш ніж куля Едді відкинула Джорджа назад, на чоловіка, що кричав, і перевернула його, наче кеглю, він устиг вистрелити один раз, але куля пройшла мимо. Едді охопило ірраціональне, але вкрай переконливе відчуття: відчуття, що Роландів револьвер володів якоюсь магічною силою оберега. Поки револьвер у нього в руках, його не поранять і не вб'ють.

А потім запала тиша, затишшя, у якому Едді чув лише стогони чоловіка, якого привалило Великим Джорджем (впавши на Руді Веккіо – а саме так звали цього нещасного, – Джордж поламав йому три ребра), і гучний дзвін у власних вухах. Він і сам не знав, чи повернеться до нього коли‑небудь нормальний слух. У порівнянні з цим веселеньким гармидером, який, схоже, вже закінчився, найгучніший рок‑концерт, на якому був Едді, здавався тепер не гучнішим за радіо, що грає десь там, за два квартали.

Кабінет Балазара тепер важко було взагалі назвати кімнатою. Функція, яку він виконував раніше, більше не мала значення. Едді огледівся довкола широко розплющеними очима зовсім юного хлопця, що бачить таке вперше, дивується і не йме віри. Роландові був знайомий цей погляд: завжди такий самий. Однаковий незалежно від того, було це на відкритому полі битви, де тисячі помирали від артилерійських гармат, рушниць, мечів і галябард, чи у маленькій кімнатці, де п'ятеро чи шестеро перестріляли одне одного. І місце наприкінці було аналогічним, завжди подібним: чергова трупарня, у якій тхне порохом і сирим м'ясом.

Від стіни між туалетом і офісом лишилася тільки пара‑трійка підпорок. Скрізь виблискувало розбите скло. Стеля, зрешечена страхопудним, але геть ні до чого не придатним Фігляревим генератором феєрверків М‑16, звисала шматками, наче відлущена шкіра.

Едді сухо кашлянув. Зараз до його вух доносилися й інші звуки – збуджений гул голосів, крики на вулиці біля бару, а десь на віддалі аж заходилися сирени.

– Скільки їх? – спитав у Едді стрілець. – Ми їх усіх поклали?

– Гадаю, так…

– Едді, у мене для тебе сюрприз, – сказав Кевін Блейк із коридора. – Я подумав, що тобі захочеться його мати, на пам'ять, типу сувеніра. – І те, що Балазарові не вдалося зробити з молодшим Діном, Кевін зробив зі старшим. Відтята голова Генрі Діна покотилася в двері.

Побачивши, що це таке, Едді закричав не своїм голосом. Він побіг до дверей, не зважаючи на гострі скалки дерева і скла, що впивалися в голі ступні. По дорозі кричав і стріляв, і розстріляв останні п'ять патронів, що лишалися у великому револьвері.

– Едді, ні! – заволав Роланд, але Едді не чув. Він ніби оглух.

У шостому гнізді виявився зіпсований патрон, але на той момент Едді не розумів нічого, крім того, що Генрі мертвий, Генрі, вони відрізали йому голову, якийсь паскудний недоносок відрізав голову Генрі, і той сучий виблядок заплатить за це, о так, сто пудів.

Тому він побіг до дверей, знову і знову тиснучи на гачок, не розуміючи, що револьвер не стріляє, не усвідомлюючи, що його ноги геть закривавлені, а Кевін Блейк, низько пригнувши голову, переступив через поріг і йде йому назустріч з автоматичним пістолетом «Лама» тридцять восьмого калібру в руці. Руді кучеряві патли Кевіна стали сторч, і Кевін усміхався.

«Він промаже, куля пролетить нижче», – подумав стрілець, знаючи, що, навіть якщо його здогад правильний, йому знадобиться неабияке везіння, щоби влучити в ціль цією ненадійною пукалкою.

Коли Роланд побачив, яку штуку встругнув Балазарів блазень, аби виманити Едді за двері, він звівся на коліна і підпер ліву руку кулаком правої для рівноваги, рішуче ігноруючи зойк від болю, що пронизав його, коли рука стислася в кулак. У нього буде тільки один шанс. Тут не до болю.

А потім рудоволосий, криво всміхаючись, ступив у дверний прохід, і, як завжди, Роландова свідомість відключилася. Око побачило – рука вистрілила, і за мить рудоголовий лежав, привалившись до стіни коридору, з розплющеними очима і маленькою синьою дірочкою в лобі. Над ним стояв Едді, захлинаючись від крику і схлипуючи, марно натискаючи на гашетку великого револьвера з рукоятками сандалового дерева знову і знову, так, наче рудоволосий ще не достатньо мертвий і його треба було добивати й добивати.

Стрілець чекав перехресного вогню смерті, що переріже Едді навпіл, але ніхто не вистрілив, і Роланд зрозумів, що все скінчено. Якщо й були інші солдати, то вони показали спину.

Він втомлено звівся на ноги, похитнувся і повільно рушив до місця, де стояв Едді Дін.

– Припини, – наказав він.

Не звертаючи на нього жодної уваги, Едді продовжував марно натискати на гашетку великого Роландового револьвера, дуло якого було спрямоване на мертвого чоловіка.

– Припини, Едді, він мертвий. Вони всі мертві. У тебе з ніг кров тече.

Едді знову його проігнорував і продовжував натискати на гачок револьвера. Гамір схвильованих голосів надворі все наближався. Як і сирени.

Стрілець взявся за револьвер і потягнув його до себе. Едді повернувся до нього, і перш ніж Роланд зрозумів, що діється, той ударив його по голові збоку його ж револьвером. Роланд відчув на щоці теплу цівку крові й прихилився до стіни. Він відчайдушно намагався встояти на ногах, бо їм з Едді треба було вибиратися звідти, і до того ж негайно. Але, попри всі його зусилля, відчув, що сповзає стіною вниз, а потім світ ненадовго заволокло сірою пеленою.

Він пролежав у відрубі не більше двох хвилин, а потім спромігся зосередитися й підвестися на ноги. Едді в коридорі не було. Роландів револьвер лежав на грудях мертвого рудоволосого чоловіка. Що було сили змагаючись із запамороченням, стрілець нахилився, підняв револьвер і незграбним перехресним рухом поклав його в кобуру.

«Я хочу назад свої трикляті пальці», – втомлено подумав він і зітхнув.

Він хотів нормальним кроком повернутися назад у кабінет, що лежав тепер у руїнах, але не зміг: надто вже сильно його хитало. Зупинившись, він нахилився і позбирав увесь одяг Едді, який зміг втримати зігнутою лівою рукою. Виття сирен звучало вже майже поряд. Роланд вирішив, що наближається поліція, озброєний загін шерифа чи щось подібне… але все одно існувала ймовірність, що це Балазарові люди поспішали на підмогу.

– Едді, – прохрипів він. – Горло знову пульсувало й боліло, навіть сильніше, ніж ґуля на потилиці, куди Едді втрапив рукояткою револьвера.

Едді не відреагував. Він сидів на підлозі, ніжно притискаючи до живота голову брата, весь тремтів і схлипував. Стрілець пошукав поглядом двері, не знайшов їх і відчув огидний поштовх, що межував із жахом. А потім згадав. Коли вони обидва перебувають на цьому боці, єдина можливість відчинити двері – встановити фізичний контакт із Едді.

Він потягнувся до нього рукою, але Едді сахнувся. З його очей весь час котилися сльози.

Поиск по сайту: