АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Детта по той бік дверей

Читайте также:
  1. Детта та Одетта
  2. Долгая-долгая темнота. Нарастающие звуки метели. Громкий стук, скрип дверей. Завывания ветра становятся нестерпимо громкими.
  3. ДОМ 1000 ДВЕРЕЙ
  4. Замков безжалостных дверей,
  5. Классификация окон и балконных дверей и их конструкции
  6. Конструкция, форма и типоразмеры дверей
  7. Одетта на іншому боці
  8. Проектирование ограждающих конструкций (стен, перегородок, перекрытий, дверей, ворот и окон)
  9. С самого рассвета я стою на страже у дверей леди Розамунды.
  10. Система запирания дверей и люков
  11. СХЕМЫ ОПРЕДЕЛЕНИЯ ЛЕВЫХ И ПРАВЫХ ДВЕРЕЙ

 

 

«Ти мусиш постійно пильнувати», – сказав йому стрілець, і Едді погодився. Але стрілець зрозумів: Едді не знає, про що йдеться. Підсвідомість Едді, де коріниться (чи ні) інстинкт виживання, ніяк не відреагувала на новину.

І стрілець це помітив.

Едді пощастило, що так сталося.

 

 

Посеред ночі очі Детти Волкер розплющилися. Вони світилися сяйвом зірок і ясним розумом.

Вона пам'ятала все: як боролася з ними, як вони прив'язати її до візка, як знущалися з неї, називаючи чорномазою сучкою. Чорномазою сучкою.

Вона пам'ятала, як з морських хвиль вийшли потвори і як один із чоловіків – старший – вбив одну з них. Молодший розклав багаття і засмажив м'ясо монстра, а потім, шкірячись, простягнув їй шматок на палиці. Вона пригадала, як плюнула йому прямісінько в лице, і вишкір його білої морди тут же перетворився на люту гримасу. Він вдарив її по обличчю і сказав: «Ну, чорномаза сучко, начувайся. Ти ще проситимеш. От побачиш». А потім вони зі Справжнім Мерзотником розреготалися, і Справжній Мерзотник показав їй шматок яловичої вирізки, яку він насадив на рожен і повільно засмажив над вогнем багаття, розкладеного на цьому незнайомому березі, куди вони її привезли.

Від аромату смаженини, що повільно готувалася на вогнищі, текли слинки, але Детта вдала, ніби їй байдуже. Навіть коли молодший помахав шматком м'яса перед самим її носом, виспівуючи: «Кусай, чорномаза сучко, ну ж бо, давай, кусай», вона сиділа незворушно, наче скам'яніла.

Потім вона заснула, а тепер прокинулася і побачила, що мотузок, якими вони її зв'язали, немає. Вона більше не сиділа в своєму візку, а лежала на одній ковдрі, вкрита іншою, далеко від лінії припливу, за якою досі бродили омариська з тими своїми питаннями і прямо на льоту хапали чайок, що забарилися.

Детта подивилася ліворуч і нічого не побачила.

Праворуч від неї, закопавшись у ковдри, спали двоє чоловіків. Молодший лежав ближче, а Справжній Мерзотник зняв свої кобури і поклав їх поряд.

Револьвери були всередині.

«Оце вже дарма. Ти попав, мудак», – подумала Детта і перекотилася на правий бік. Пісок рипів і хряскав під вагою її тіла, але вітер, шум хвиль і питання потвор притлумили ці звуки. Виблискуючи в пітьмі очима, вона повільно поповзла по піску (зараз вона сама була подібна до одного з омаромонстрів).

Зупинилася біля кобур і витягла револьвер.

Він був дуже важкий, а гладенька рукоятка в її руці здавалася смертоносною сама по собі. Те, що зброя важка, її не стурбувало. Детта Волкер мала міцні руки, о, так.

Вона проповзла трохи далі.

Молодший лежав собі і давав хропака, а от Справжній Мерзотник трохи поворухнувся уві сні, і Детта завмерла з вишкіреними зубами й чекала доти, доки він знову не вгамувався.

Цей паскудник хитрющий, як лис. Обережніше, Детто. Будь напоготові.

Вона знайшла потерту клямку барабана й спробувала посунути її вперед. Не вдалося. Тоді Детта потягнула за неї. Барабан розкрився.

Заряджений! Курва, заряджений! Спочатку ухайдохаєш цього молодого недоноска. А коли той Справжній Мерзотник прокинеться, ти покажеш йому, як треба шкірити зуби – посміхайтеся, зараз вилетить пташка, – а потім начистиш йому пику.

Вона закрила барабан, почала зводити курок… і зупинилася.

Коли здійнявся порив вітру, Детта повністю звела курок.

І приставила Роландів револьвер до скроні Едді.

 

 

Напіврозплющеним оком за її приготуваннями спостерігав стрілець. Хвороба повернулася, але його лихоманило не настільки сильно, щоби він не міг вірити власним очам. Тож він чекав. Напіврозплющене око перетворилося на палець, що лежав на спусковому гачку його тіла, тіла, яке завжди слугувало йому револьвером, коли револьвера не було під рукою.

Вона натиснула на гачок.

Клац.

Авжеж, клац.

Коли стрілець та Едді повернулися після розмови, Одетта Голмс, похилившись набік, спала глибоким сном у своєму візку. Вони постаралися зробити найкращу постіль з усіх можливих на піску і дбайливо перенесли її з візка на розстелені ковдри. Едді був певен, що вона прокинеться, але Роланд краще знав, що до чого.

Він пристрелив омарисько, Едді розклав багаття, і вони повечеряли. Одеттину порцію відклали їй на ранок.

Потім вони розмовляли, й Едді сказав щось таке, від чого Роланда наче струмом від блискавиці вдарило. Це осяяння було надто яскравим і надто короткочасним, аби дати повне розуміння, але все одно він побачив багато: так світла від блискавки часом буває достатньо, щоби розрізнити обриси ландшафту.

Він міг би сказати про це Едді одразу, але не зробив цього. Роланд розумів, що мусить стати для Едді тим, чим Корт був для нього. А коли один із Кортових учнів несподівано отримував удар, від якого кров так і юшила, то Корт завжди відповідав однаково: «Дитині невтямки, що таке молоток, поки вона не розтрощить ним собі пальця, забиваючи гвіздка. Вставай і перестань нюняти, шмаркачу! Ти забув обличчя свого батька!»

Отож Едді заснув, хоча стрілець і наказував йому пильнувати. І коли Роланд переконався, що обоє сплять (Дама могла хитрувати, тому він почекав трохи довше), то перезарядив револьвери стріляними гільзами, зняв їх із себе (відчувши миттєвий гострий біль) і поклав поряд із Едді.

1 став чекати.

Минула година, дві, три.

Через три з половиною години, коли його втомлене й змучене лихоманкою тіло вже почало куняти, він радше відчув, ніж побачив, як Дама прокинулася, і сам скинув із себе сон.

Ось вона перекотилася на інший бік. Ось вона, орудуючи кігтистими лапами, на які перетворилися її руки, почала підтягуватися по піску туди, де лежали його кобури. Він дивився, як вона дістала один з них, підповзла ближче до Едді, затрималася, задерши голову, ніздрі надималися й опускалися – не просто втягуючи повітря, а смакуючи його.

Так. Саме цю жінку він перевіз через поріг.

Коли вона глянула на стрільця, він не просто вдав, ніби спить, бо вона б нюхом відчула вдавання. Він справді заснув. А коли відчув, що її погляд повернув у інший бік, прокинувся і знову розплющив око. Він побачив, як вона піднімає револьвер – для цього їй довелося докласти менше зусиль, ніж Едді, коли Роланд спостерігав, як він це робить вперше, – й націлює його в голову Едді. Трохи зволікає, а на обличчі написаний невимовно хитрий вираз.

У ту мить вона нагадувала йому Мартена.

Детта поторсала циліндр. Спочатку їй ніяк не вдавалося його відкрити, але зрештою вона вийшла переможницею. Подивилася на головки гільз. Роланд напружився, очікуючи, що вона побачить пробиті ударниками капсулі, далі – що вона поверне револьвер, огляне інший бік циліндра і помітить, що замість свинцю там порожнеча (він міркував над тим, аби зарядити револьвери патронами, які не вистрелили, але швидко відмовився від цього задуму; Корт учив їх, що кожним револьвером керує Старий Парнокопитий і патрон, що одного разу не вистрілив, вдруге може не схибити). Якщо вона це зробить, він одразу стрибне.

Але вона закрила циліндр, почала зводити курок… але знову зупинилася. Спинилася, аби почекати, поки тихе клацання зіллється з виттям вітру.

«Ось така друга, – подумав він. – Господи, вона зла й безнога, але це не заважає їй так само бути стрільцем, як і Едді».

Він чекав разом із нею.

На узбережжі шаленів вітер.

Вона повністю звела курок та майже впритул піднесла дуло до скроні Едді. І, вишкіривши зуби в усмішці вурдалака, натиснула на гачок.

Клац.

Роланд чекав.

Знову натиснула. І ще раз. І ще.

Клац‑клац‑клац.

– МУДАК! – закричала вона і плавно, граційно повернула револьвер рукояткою від себе.

Роланд весь підібрався, але не стрибнув. Дитині невтямки, що таке молоток, поки вона не розтрощить ним собі пальця, забиваючи гвіздка.

Якщо вона вб'є його, то вб'є й тебе.

«Це не має значення», – відгукнувся невблаганний Кортів голос.

Едді ворухнувся. Рефлекси у нього були непогані. Саме це його і врятувало: він рухався досить швидко, аби уникнути удару, який відправив би його в безпам'ятство або навіть позбавив життя. І замість того, щоб опуститися на беззахисну скроню, важка рукоятка револьвера ковзнула по щоці і вдарила в щелепу.

– Що… Господи!

– МУДАК! БІЛОМАЗИЙ МУДАК! – верещала Детта, і Роланд побачив, що вона вдруге заносить револьвер над головою Едді‑1 хоч вона була безногою, а Едді відкочувався вбік, чекати далі він не міг. Якщо Едді й зараз не засвоїть урок, то не засвоїть його більше ніколи. Наступного разу, коли стрілець накаже йому пильнувати, Едді послухається. Крім того, те стерво було метке. Нерозумно бодай на мить довше покладатися на те, що Едді моторний чи Дама знову схибить.

Він стрибнув, пролетів над Едді й повалив її на спину, опинившись зверху.

– Що, свербить, мудак? – закричала вона на нього, водночас притискаючись лоном до його паху і заносячи руку з револьвером над його головою. – Хочеш мене? То я тобі зараз дам, ох дам!

– Едді! – знову закричав він, цього разу командним тоном. Деякий час Едді, не ймучи віри, широко розплющивши очі, просто зойкав. Зі щелепи, що вже почала розбухати, юшила кров. «Давай, чого ж ти застиг? – подумав Роланд. – Чи просто не хочеш мене рятувати?» – Сили стрімко покидали його, і наступного разу, коли вона опустить важкий револьвер, то зламає йому руку… себто, якщо він встигне вчасно її підняти для захисту. А коли не встигне, то вона проломить йому голову.

Але Едді почав рухатися. Він упіймав револьвер, коли той стрімко опускався вниз, і жінка, повертаючись до нього, заверещала. Вона кусалася, наче вампір, і поливала його вуличною лайкою, настільки безнадійно південною, що навіть Едді не тямив ані слова. Для Роланда ж це звучало так, наче Детта зненацька заговорила іноземною. Але Едді спромігся забрати у неї револьвер. І тепер, коли нависла загроза удару була усунута, Роланд зміг прикувати її до землі.

Навіть тоді вона не облишила своїх спроб: продовжувала пручатися, вириватися й проклинати їх. Все обличчя було залите потом. Едді тільки й робив, що витріщався, розкриваючи й закриваючи рота, наче риба, викинута на пісок. Він обережно торкнувся своєї щелепи, скривився й оглянув пальці, замарані кров'ю.

Жінка кричала, що замочить їх обох, що вони можуть спробувати зґвалтувати її, але вона їх загризе своєю діркою, кругом неї там гострі зубиська, і якщо вони захочуть спробувати, то дізнаються.

– Що це нах… – тупо почав Едді.

– Мій патронташ, – важко дихаючи, різко наказав йому стрілець. – Принеси його. Я перекочуся на спину, щоб вона була зверху, а ти схопиш її за руки і зв'яжеш їх за спиною.

– ХУЙ вам! – заверещала Детта, і її безноге тіло забилося з такою силою, що мало не скинуло з себе Роланда. Він відчув, як вона намагається культею свого правого стегна вмазати йому по яйцях.

– Я… Я… вона…

– Ворушися, будь прокляте обличчя твого батька! – прогримів Роланд, і Едді нарешті зрушив з місця.

 

 

Зв'язуючи Одетті руки, вони двічі мало не втратили над нею контроль. Але нарешті Едді вдалося зав'язати Роландів патронташ на ковзкий вузол довкола її зап'ясть, коли стрілець – з усіх сил – нарешті завів їх їй за спину (змушений весь час ухилятися від неї, наче мангуст – від змії; укусів він уник, але, поки Едді закінчив зв'язувати їй руки, стрілець був весь заляпаний слиною). А потім Едді потяг її по піску, тримаючи за короткий повідок саморобного лассо. Він не хотів робити боляче цій верескливій істоті, що борюкалася й бризкала прокльонами. Вона була далеко гидкішою за омароподібних потвориськ – через інтелект, який надавав їй інформацію. Але Едді знав, що вона може бути прекрасною. І не хотів завдавати шкоди іншій особі, яку таїла в собі ця посудина, наче живу голубку – в одному з потаємних відділень чарівної коробки фокусника.

Десь у глибинах цієї верескливої потвори була Одетта Голмс.

 

 

Попри те, що його останній їздовий кінь – власне, мул – здох ще в незапам'ятні часи, Роланд зберіг шматок мотузки, яким його прив'язував (котра, в свою чергу, колись слугувала стрільцеві незамінним арканом). Нею вони й прив'язали Одетту до візка, втіливши в реальність її вигадки (чи то пак фальшиві спогади, що врешті‑решт виявляється одним і тим самим, чи не так?). Після цього вони відійшли.

Якби біля моря не вешталися повзучі створіння, Едді б залюбки спустився до води й помив руки.

– Здається, я зараз буду ригати, – повідомив він голосом, що зривався то на бас, то на фальцет, як у хлопчика‑підлітка.

– Ану давайте, позжирайте один одному ХУЇ! – верескнула істота, прив'язана до візка. – Коли вже ви перед діркою чорної так пересрали, то давайте! Ну, я чекаю! Вперед! Відсмокчіть один одному! Зробіть це, поки можна, бо Детта Волкер вибереться з цієї колимаги, повідрізає ваші худі білі хери й згодує їх тим ходячим бензопилам!

– Ось у якій жінці я був. Тепер ти мені віриш?

– Я й раніше тобі вірив, – заперечив Едді. – Я ж казав.

– Ти повірив, що ти віриш. Поверхово повірив. Тепер віриш оглибно? До самого дна?

Едді подивився на створіння, що верещало та торсалося у візку, і відвів очі, блідий, мов примара. Тільки рана на щоці виділялася на білому – з неї досі капала кров. Та сторона його обличчя помалу починала нагадувати повітряну кульку.

– Так, – сказав він. – Боже мій, так.

– Ця жінка – чудовисько.

Едді розплакався.

Стрілець захотів утішити його, але не зміг вчинити таке святотатство (він надто добре пам'ятав Джейка) і пішов у пітьму, згоряючи зсередини від лихоманки й болю.

 

 

Значно раніше в ту ніч, поки Одетта ще спала, Едді сказав: «Здається, я здогадуюся, що з нею таке». Здогадуюся. Стрілець спитав, що він має на увазі.

– Можливо, у неї шизофренія.

Роланд тільки головою похитав. Едді як зумів розказав, що це за хвороба. Його знання переважно були почерпнуті з таких фільмів, як «Три обличчя Єви», та різних телепрограм (здебільшого мильних опер, які вони з Генрі часом дивилися, поки були вгашені). Роланд кивком підтвердив, що розуміє. Так. Хвороба, яку описав Едді, була дуже схожа на Одеттину. Жінка з двома обличчями: світлим і темним. Обличчя – як те, що його чоловік у чорному продемонстрував на п'ятій карті Таро.

– І вони – ці шизофрени – не знають, що у них всередині є інший?

– Ні, – відповів Едді. – Але… Він замовк, похмуро споглядаючи, як омариська повзають і питають, питають і повзають.

– Що «але»?

– Я не покрівельник, – сказав Едді. – Тому я не знаю точно…

– Покрівельник? А хто це такий?

Едді постукав себе по скроні.

– Лікар, що займається дахом. Душу лікує. Насправді вони називаються психіатрами.

Роланд кивнув. Слово «покрівельник» подобалося йому більше. Бо мозок цієї Дами був надто великим. Вдвічі більшим, ніж треба.

– Але, по‑моєму, шизики завжди знають, що з ними щось не те, – правив далі Едді. – Бо у них трапляються провали в пам'яті. Може, я й помиляюся, але мені завжди здавалося, що в них роздвоєння особистості: дві людини в одній вважають, що у них часткова амнезія, бо в їхніх спогадах утворюється порожнеча там, де орудувала друга. А вона… вона каже, що пам'ятає все. Вона справді вважає, що нічого не забула.

– А по‑моєму, ти казав, вона не вірить у те, що це все відбувається насправді.

– Так, – промовив Едді, – але поки що про це забудь. Я намагаюсь довести ось що: вірити вона може у що завгодно, але пам'ятає лише те, що зі своєї вітальні, де сиділа в халаті й дивилася новини опівночі, перенеслася сюди. І ніякого розриву. У неї нема відчуття, що якась інша особа захопила владу в проміжок між тим часом і миттю, коли ти загріб її в «Мейсі». Чорт, міг минути один день, але не виключено, що й кілька тижнів. Я знаю, що трапилося це взимку, бо більшість покупців у тому магазині була вдягнена у пальто…

Стрілець кивнув. Едді ставав проникливішим. І це було добре. Він не згадав про чоботи й шалики, про рукавички, що стирчали з кишень пальто, але для початку непогано.

– …але у нас більше нема фактів, які могли'б підтвердити, скільки часу Одетта провела в подобі тієї, іншої жінки, бо сама вона не знає. Гадаю, вона опинилася в такій ситуації, в яку ніколи раніше не потрапляла, і тому для захисту обох своїх «я» вона прикривається цією історією про те, як її хряснули по башці.

Роланд знову кивнув.

– А ще ці персні. Побачивши їх, вона реально офонаріла. І як вона не намагалася це приховати, все одно воно вилізло.

– І якщо ці дві жінки не знають, що вони співіснують в одному тілі, якщо вони навіть не підозрюють, що щось не так, якщо у кожної свій окремий ланцюжок спогадів, частково реальний, а частково вигаданий для того, щоби заповнити прогалини, в яких панує інша, то що нам з нею робити? Як ми взагалі з нею житимемо? – спитав Роланд.

Едді знизав плечима.

– Ти мене питаєш? Це твої проблеми. Це ж ти кажеш, що вона тобі потрібна. Чорт, та ти навіть головою ризикував, аби тільки притягнути її сюди. Едді на якийсь час над цим замислився. Згадалося, як він сидів навпочіпки над розпростертим тілом Роланда, приставивши його власний ніж йому просто до горла, і Едді різко та невесело розреготався. «БУКВАЛЬНО ризикував головою, приятелю», – подумав він.

Запала мовчанка. Одетта на той час вже дихала рівно і спокійно. І саме тієї миті, коли стрілець збирався повторити своє попередження про те, що Едді мусить бути пильним, і оголосити (досить голосно, аби почула Дама, на той випадок, якщо вона тільки вдає, ніби спить), що він збирається на бокову, Едді сказав щось таке, від чого у голові Роланда наче стався раптовий спалах. Ці слова дали йому змогу бодай частково зрозуміти те, про що він так сильно хотів дізнатися.

Наприкінці, коли вони вже проходили в двері.

Наприкінці вона змінилася.

І він щось побачив, щось таке…

– Знаєш що? – спитав Едді, понуро поворушивши рештки вогнища клешнею вбитого ввечері страховиська. – Коли ти її провіз, мені здалося, що я сам ошизів.

– Чому?

Поміркувавши хвилю, Едді знизав плечима. Важко було пояснити це. А можливо, він надто сильно втомився. – Це не важливо.

– Але чому?

Подивившись на Роланда, Едді збагнув, що це серйозне питання пов'язане серйозною причиною – або так вважав стрілець, – і ще хвилину обмірковував те, що пам'ятав. – Насправді це важко описати, приятелю. Це сталося, коли я дивився в ті двері. Тоді я й перелякався. Коли дивишся в ті двері й бачиш, як хтось рухається, то наче рухаєшся разом із ним. Ти знаєш, про що я.

Роланд погодився кивнувши.

– Я дивився те все, наче кіно – це не важливо, не забивай собі голову, – до самого кінця. А тоді ти повернув її лицем до цього боку дверей, і я вперше подивився сам на себе. Це було так, ніби… – Він ніяк не міг дібрати слів. – Не допру. Взагалі‑то мусило виглядати так, наче я дивлюся в дзеркало, принаймні так мені здається, але все було інакше, бо… бо я наче бачив перед собою іншу людину. Наче мене вивернули навиворіт. Ніби я одночасно був у двох різних місцях. Бля, не знаю, як це пояснити.

Але стрілець сидів, немов громом уражений. Ось що він відчув, коли вони перетинали поріг. Саме це з нею й сталося, ні, не з нею одною, з ними двома: якусь мить Детта й Одетта дивилися одна на одну, але не так, як жінка дивиться на своє відображення в дзеркалі. Кожна з них бачила іншу: дзеркало стало вікном, і на секунду Одетта побачила Детту, а Детта – Одетту, і вони обидві страшенно перелякалися.

«Кожна з них знає про другу, – похмуро міркував стрілець. – Можливо, раніше їм це не було відомо, але тепер вони знають. Вони можуть скільки завгодно приховувати це від самих себе, але за одну секунду вони побачили і дізналися, і я певен, що це усвідомлення ще не вивітрилося».

– Роланде?

– Що?

– Просто хотів перевірити, чи ти, бува, не заснув з розплющеними очима. Бо вже цілу хвилину в тебе такий вигляд, ніби ти не тут, а десь далеко, в далекому минулому.

– Навіть якщо так, то я вже повернувся, – відказав стрілець. – І лягаю спати. Пам'ятай, про що я тобі казав, Едді: пильнуй.

– Я пильнуватиму, – пообіцяв Едді, але Роланд зрозумів, що бути на варті доведеться йому самому, хворий він чи ні.

Подальші події напряму залежали від цього.

 

 

Після колотнечі Едді та Детта Волкер з часом знову заснули (Детта не так заснула, як поринула у стан непритомності від виснаження, звісившись вбік, але не падаючи, бо була прив'язана мотузками).

Але стрілець не склепляв повік.

«Мені доведеться привести їх на ґерць, – подумав він. Але для того, аби збагнути, що цей бій може виявитися смертним, жоден із «покрівельників», про яких говорив Едді, був не потрібен. – Якщо перемогу здобуде світла, Одетта, то все може обернутися добре. Але якщо переможе темна, все буде втрачено безповоротно».

І все ж він відчував, що насправді потрібно було не вбивати, а об'єднати. Він уже визначив для себе – для них – багато цінного в покидьковій грубості Детти Волкер, і вона була йому потрібна – але потрібна керована. Шлях до цього не близький. Детта вважала їх із Едді потворами того виду, який вона називала «біломазим мудаком». Це був лише небезпечний самообман, більш нічого, але на шляху їм трапляться справжні монстри – омариська були не першими і не останніми. Жінка, в яку він увійшов і яка знову вийшла зі свого сховку цієї ночі, ладна битися до останньої краплини крові, і вона могла б бути дуже корисною в боротьбі з такими тварюками, якби її стримувала лагідна людяність Одетти Голмс – особливо зараз, коли в стрільця було на два пальці менше, він лишився майже без патронів і дедалі сильніше мучився від лихоманки.

Але про це ще рано думати. Гадаю, якщо мені вдасться змусити їх визнати одна одну, то це неминуче призведе до сутички. Як же це зробити?

Стрілець всю ніч пролежав без сну і сушив собі голову цим питанням. І хоча лихоманка всередині наростала, він так і не знайшов на нього відповіді.

 

 

Едді прокинувся незадовго до світанку, побачив, що Роланд, загорнувшись у ковдру, як індіанець, сидить біля охололого багаття, яке вони розклали минулої ночі, і приєднався до нього.

– Як почуваєшся? – тихим голосом спитав він стрільця. Дама, хрест‑навхрест обв'язана мотузками, досі спала, але час від часу смикалася, щось бурмотіла і стогнала.

– Добре.

Едді обвів його оцінювальним поглядом.

– По тобі цього не скажеш.

– Дякую тобі, Едді, – сухо відрізав стрілець.

– Ти тремтиш.

– Це минеться.

Дама знову смикнулася і застогнала – цього разу слово, яке зірвалося з її губ, уже майже можна було розібрати. Воно було схоже на «Оксфорд».

– Боже ж ти мій, як мені не подобається, що вона зв'язана, – пробурмотів Едді. – Наче те трикляте теля в коморі.

– Невдовзі вона прокинеться. Хтозна, може, після цього ми її розв'яжемо.

Жоден з них не насмілився вимовити це вголос, але малося на увазі, що вони сподіваються на те, що коли Дама у візку пробудиться, то з їхніми очима зустрінеться лагідний, хай навіть трохи спантеличений, погляд Одетти Голмс.

Минуло п'ятнадцять хвилин, і коли перші промені сонця позолотили верхівки пагорбів, її очі справді розплющилися – але то був не ніжний погляд Одетти Голмс, а скажені озлоблені витрішки Детти Волкер.

– Ну, і скільки разів ви мені всунули, поки я куняла? – спитала вона. – У мене всередині так слизько і жирно, наче там хтось добряче попрацював парою маленьких білих свічок, які ви, сіром'ясіуйобки, називаєте херами.

Роланд зітхнув.

– Рушаймо, – сказав він і з гримасою болю звівся на ноги.

– Я нікуди з тобою не піду, мудак, – виплюнула з себе Детта.

– Ще й як підеш, – озвався Едді. – Мені страшенно шкода, крихітко.

– І куди, по‑вашому, я піду?

– Ну, – сказав Едді, – те, що було за Дверима Номер Раз, виявилося не таким вже й приємним. За Дверима Номер Два все було ще гірше. Отже, тепер, замість покинути це все, як зробили б нормальні люди, ми підемо прямісінько вперед і пошукаємо Двері Номер Три. Судячи з того, як розвивалися події, гадаю, там швидше за все виявиться який‑небудь Ґодзилла чи Триголова Гідра. Але я оптиміст. Я досі сподіваюся, що там на нас чекають каструлі з іржостійкої сталі.

– Я нікуди не піду.

– Підеш, де ти дінешся, – відрізав Едді і зайшов за її візок ззаду. Вона знову почала пручатися, але вузли зав'язував стрілець, і від її зусиль вони хіба що трохи ослабли. Невдовзі вона пересвідчилася в тому, що борюкатися марно, і затихла. Жінка була по вінця повна отрути, але далеко не дурна. Повернувши голову через плече, вона обдарувала Едді таким вишкіром, що він аж сахнувся. Такого злого виразу він ніколи не бачив на жодному людському обличчі.

– Ну нехай, може, я й прокочуся недалеко, – сказала вона, – але мабуть, не так далеко, як ти думаєш, білявий. І, Бог тому свідок, не так швидко, як ти гадаєш.

– Тобто?

Знову злостивий косий погляд через плече і вишкір.

– Побачиш, білявий. ‑ Погляд її очей, шалений, але переконливий, ненадовго перемістився на стрільця. – Обидва у мене взнаєте.

Едді взявся за велосипедні захвати на кінцях ручок її інвалідного візка, і вони знову рушили на північ уздовж узбережжя, яке, здавалося, ніколи не закінчиться. Тільки тепер на піску залишалися не тільки їхні сліди, але й подвійні лінії від коліс Даминого візка.

 

 

День обернувся суцільним жахіттям.

Важко було оцінювати пройдену відстань, рухаючись місцевістю, що залишалася незмінною майже на всій протяжності, але Едді розумів: зараз вони просувалися черепашачим кроком.

І знав, хто в цьому винен.

Авжеж.

«Обидва у мене взнаєте», – погрожувала Детта, і не минуло й півгодини відтоді, як вони вирушили в путь, як почалося це взнавання.

Візок треба було штовхати.

Це по‑перше. Штовхати візок берегом, всипаним дрібним піском, було б так само неможливо, як вести машину дорогою, на якій лежить глибокий сніг. Піщана мергельна поверхня узбережжя, якою вони просувалися, дозволяла рухати його, але це теж було не легко. Місцями він котився плавно – під шинами з твердої гуми хрупотіли мушлі й розліталися в обидва боки дрібні камінці… а потім колеса потрапляли у баюру, наповнену дрібним піском, і Едді доводилося з кректанням налягати на візок, щоби провезти його і тілисту та непіддатливу пасажирку через перепону. Пісок жадібно засмоктував колеса. Візок доводилося одночасно штовхати й налягати всією вагою на ручки, опускаючи їх донизу, щоби він не перекинувся і зв'язана жінка не впала обличчям на пісок.

Коли Едді намагався посунути візок, стараючись не скинути її, Детта хихотіла.

– Тобі там добре, солоденький? – питала вона щоразу, коли візок потрапляв у одну з таких баюр.

Стрілець рушив до них з наміром допомогти, але Едді жестом показав йому іти геть.

– Ще й твоя черга настане, – сказав він. – Будемо чергуватися. «Але схоже, що твої чергування будуть в біса довшими, ніж його, – промовив внутрішній голос. – Судячи з його вигляду, йому з головою вистачить турботи про те, як триматися на ногах. Йому не до жінки в цьому візку. Так, сер, Едді, боюся, що це пиво для вас. А знаєте, це кара Божа. Всі ці роки ви змарнували як наркоша. А тепер вгадайте що? Ви нарешті стали штовхачем!»

Він уривчасто, наче задихаючись, реготнув.

– Чого тобі так смішно, білявий? – спитала Детта. І хоча за задумом її тон мусив виражати сарказм, у ньому ледь вчувалися сердиті нотки.

«Навряд чи мені варто зараз сміятися, – подумав він. – Радше, навпаки. Як і в усьому, що стосується її».

– Тобі не зрозуміти, дитинко. Заспокойся.

– Коли все це закінчиться, я тебе заспокою, – відрізала вона. – Я тебе й твого козла‑приятеля так заспокою, що ви мені розляжетеся шматками по всьому цьому пляжу. Будь спок. А тим часом побережи свій дихальник, а то як би не зіпсувався, нічим штовхати буде. Он уже й так ледве дишеш, так ухекався.

– Та ти ж за нас двох говориш, – видихнув Едді. – Схоже, ти у нас ніколи не захекуєшся, повітря не бракує.

– Я тобі зараз зіпсую повітря, біла мордо! Прямо в твій дохлячий писок насмерджу!

– Ти все тільки обіцяєш. – Едді виштовхнув коляску із піску, і деякий час вона котила більш‑менш плавно. Сонце підбилося ще зовсім не високо, а він уже весь вкрився потом.

«День буде веселий і змістовний, – подумав він. – Я вже це передчуваю».

Зупинки.

Це було по‑друге.

Вони натрапили на смугу, де пісок був рівний і твердий. Тепер Едді штовхав коляску швидше. У голові снувалися невиразні думки про те, що якби вдалося втримати це крихітне прискорення, то він зміг би суто за інерцією проскочити наступну піщану яму, що трапиться на шляху.

Аж раптом візок став на місці. Застиг мов укопаний. Задня поперечина з глухим звуком вдарила Едді в груди, і він охнув. Роланд озирнувся, але навіть котяча моторність стрільця не змогла перешкодити ходу подій: візок Дами, як і погрожував раніше у кожній піщаній ямі, перевернувся. І потягнув за собою зв'язану Детту, яка навіть попри свою безпомічність дико гигикала і не припинила хихотіти навіть після того, як Роланд і Едді нарешті спромоглися вирівняти візок. Деякі мотузки так міцно затягнулися, що, напевне, безжально врізалися в її плоть, перекриваючи доступ крові до кінцівок. На лобі була рана, з якої на брови стікала кров. А вона знай хихотіла.

На той час, коли візок знову став на колеса, чоловіки засапалися і важко дихали. Разом із жінкою він, мабуть, важив фунтів двісті п'ятдесят, і більша частина цієї ваги припадала на візок. Едді подумав, що коли б стрілець забрав Детту з його часу, 1987 року, коляска важила б на шістдесят фунтів менше.

Детта гигикнула, пирхнула і закліпала очима, аби розігнати кров, що натекла в очі.

– Ох, хлопчики, ви мене перекинули.

– Подзвони своєму адвокатові, – пробурмотів Едді. – Подай на нас до суду.

– А коли садовили мене назад, вимоталися до дна. Хвилин десять мудохалися, ніяк не менше.

Стрілець відірвав черговий шмат від своєї сорочки – від неї й так лишилися самі спогади, так що заощаджувати було не варто – і простягнув ліву руку, аби обтерти Детті кров з лоба. І тут вона так люто клацнула зубами, прагнучи вкусити його, що Едді подумав: «Якби Роланд зреагував трохи повільніше, лише на мить забарився, то Детта Волкер зрівняла б кількість пальців на його руках».

Вона знову гигикнула і вп'ялася в нього лихим поглядом, у якому блимали веселі вогники, але стрілець побачив, що на дні цих очей зачаївся страх. Детта боялася його. Боялася, бо він був Справжнім Мерзотником.

А чому він був Справжнім Мерзотником? Можливо, тому, що в глибині душі вона відчувала: він дещо про неї знає.

– Майже дістала тебе, біла мордо, – виплюнула вона. – Цього разу майже вдалося.

І по‑відьмачому захихотіла.

– Потримай їй голову, – незворушно проговорив стрілець. – Кусається, наче тхір.

Едді виконав його прохання, а стрілець обережно обтер кров з Деттиного чола. Рана була не широка і, судячи з усього, неглибока, але стрілець не захотів ризикувати. Він повільно спустився до моря, змочив шмат сорочки солоною водою і повернувся до Детти.

Поки він наближався, Детта заверещала не своїм голосом.

– Ану не підходь! Не смій мене чіпати тою хернею! Не смій мене терти водою, з якої вилазили отруйні тварюки! Забери! Забери геть!

– Тримай голову, – так само незворушним голосом сказав Роланд. Детта шалено мотала нею з боку в бік. – Я не хочу ризикувати.

Едді взяв її голову обома руками… і стиснув, коли вона спробувала виборсатися. Зрозумівши, що він не жартує, Детта миттю заспокоїлася й перестала виказувати страх перед мокрою ганчіркою. Зрештою, вона лише вдавала, що їй страшно.

Весь той час, поки Роланд промивав поріз, ретельно вимиваючи частинки піску, що в'їлися, вона з усмішкою його роздивлялася.

– Так, я бачу, ти не просто вимотаний, – відзначила Детта. – Біла мордо, та ти весь хворий. По‑моєму, ти довго не протягнеш. Ти взагалі не протягнеш нічого, крім ніг.

Едді оглянув примітивні органи керування коляскою. Там було ручне аварійне гальмо, яким блокувалися обидва колеса. Детта дотягнулася до нього правою рукою, терпляче вичікувала, поки Едді добре розженеться, а потім смикнула за гальмо, навмисне, щоби випасти з візка. Навіщо? Щоб уповільнити їх пересування, от і все. Причин для того, аби зробити таке, не було, але такій жінці, як Детта, причини до лампади, подумав Едді. Така, як Детта, спокійно вчинить так тільки заради підлянки.

Роланд трохи ослабив її пута, аби кров могла циркулювати вільніше, а потім надійно прив'язав її руку подалі від гальма.

– Порядок, шеф, – сказала Детта, обдаровуючи його сліпучою, але надто вже зубастою посмішкою. – Все одно моя буде зверху. Є й інші способи вам нагидити, хлопці. Ціла купа способів.

– Уперед, – безбарвним тоном промовив стрілець.

– Чувак, ти в нормі? – спитав Едді. Стрільцеве обличчя було дуже блідим.

– Так. Ходімо.

І вони знову рушили уздовж узбережжя.

 

 

Стрілець наполіг на тому, аби годину штовхати візок, і Едді неохоче поступився йому. Роланд провіз його через першу піщану яму, але в другій Едді довелося втрутитися, й витягали вони візок уже разом. Стрілець хапав ротом повітря, на лобі виступили великі краплі поту.

Едді дозволив йому провезти коляску трохи далі, й Роланд цілком успішно впорався з завданням обходити місця, де пісок був досить розсипчастим, аби колеса повгрузали в нього. Але зрештою візок знову застряг, і Едді не зміг довше хвилини витримувати жалюгідне видовище, коли Роланд силкувався його витягти, – стрілець засапався, його груди важко здіймалися й опускалися, а відьма (так Едді почав називати її про себе) аж заходилася від сміху і навмисне нахилялася назад, аби ускладнити завдання, – а потім він посунув стрільця вбік і одним сердитим ривком висмикнув візок із піску. Коляска загрозливо захиталася, і Едді побачив чи швидше відчув, як відьма в слушний момент інстинктивно посувається вперед," наскільки дозволяли мотузки, прагнучи одного: знову вивалитися.

Роланд наліг своєю вагою на спинку коляски поряд із Едді, і разом вони вирівняли його.

А Детта озирнулася і змовницьки підморгнула їм. Це виглядало настільки непристойно, що Едді відчув, як руки вкриваються сиротами.

– Ви знов ледь не викинули мене, – сказала вона. – Дбайте про мене краще. Я ж усього‑навсього стара калічна карга, тому потурбуйтеся про мене.

І вона розреготалася, та так сильно, що ледь не луснула зі сміху.

І хоча Едді був не байдужий до її другого «я» – ладен був закохатися за той короткий час, що він провів у розмовах із нею, – він відчув, що його руки так і чешуться, аби зімкнутися в неї на горлянці й заглушити той сміх, стискати доти, доки вона не вгомониться навіки.

Вона знову зиркнула на всі боки, прочитала його думки так, наче вони були написані в нього на лобі червоним чорнилом, і зареготала ще сильніше. У погляді читався виклик. Давай, біла мордо. Ну ж бо, давай. Ти цього хочеш? То зроби це.

«Інакше кажучи, годі вже класти на спину крісло, поклади жінку, – подумав Едді. – Поклади її навіки. Цього вона й домагається. Для Детти загинути від руки білого – можливо, єдина справжня мета, яку вона має в житті».

– Ходімо, – сказав він і знову почав штовхати коляску. – Як собі хочеш, цукерочко, а ми вирушаємо в подорож узбережжям.

– Іди в сраку, – огризнулася вона.

– Сама туди йди, мала, – ввічливо відповів Едді. Стрілець ішов поряд, опустивши голову.

 

 

Коли, судячи з розташування сонця на небосхилі, було близько одинадцятої ранку, вони підійшли до місця, де гірська порода в багатьох місцях випиналася з‑під землі. Едді зі стрільцем поснідали залишками вчорашнього полювання. Едді запропонував порцію Детті, і та знову відмовилася, заявивши, що як їм хочеться це зробити, то хай зроблять це голими руками і припинять підсовувати їй отруту. Це, сказала вона, боягузтво.

«Едді правий, – міркував стрілець. – У цієї жінки власний ланцюжок спогадів, вона його сама зробила. Вона знає все, що з нею сталося минулої ночі, навіть попри те що насправді міцно спала.

Вона переконала себе в тому, що вони принесли їй шматки м'яса, які смерділи смертю і гнилизною, дражнили її, поки самі їли солонину, запиваючи її якимось пивом із фляг. Вона була впевнена, що вони раз у раз простягали їй шматки своєї власної незіпсованої вечері, а в останню мить, коли вона готова була вп'ястися в них зубами, різко забирали – при цьому, звісно, заходячись від реготу. У світі (або принаймні в свідомості) Детти Волкер Біломазі Мудаки робили з темношкірими жінками тільки дві речі: ґвалтували їх чи насміхалися. Чи те й те одночасно».

Це було б весело, якби не було так сумно. Едді Дін востаннє бачив яловичину, коли подорожував небесним диліжансом, а Роланд, той взагалі не куштував відтоді, як з'їв останні свої запаси в'яленого м'яса – а це було ще бозна коли. Що ж до пива… він напружив пам'ять.

Талл.

У Таллі було пиво. Пиво й м'ясо.

Господи, зараз би пива. Боліло горло, і прохолода пива могла б заспокоїти той біль. Ліпше за астин зі світу Едді.

Вони відійшли подалі від Детти.

– Що, білі хлопчики вже не беруть мене в кумпанію? – прокаркала вона їм услід. – Чи вам просто хочеться потягати один одного за ті мацюпусінькі білі свічки?

Закинувши голову назад, вона вибухнула реготом, від якого чайки, котрі зібралися на зліт приблизно за милю звідти, перелякано знялися зі скель.

Стрілець сидів, опустивши руки між колінами, і думав. Врешті‑решт підвів голову і зізнався Едді:

– З кожних десяти слів, які вона промовляє, я ледве розумію одне.

– Тут я тебе випередив, – відповів Едді. – Я розумію цілих два з трьох. Та байдуже. Найчастіше йдеться про біломазих мудаків.

Роланд кивнув.

– Невже там, звідки ти родом, так розмовляють більшість людей із темною шкірою? Та, друга, говорила не так.

Едді хитнув головою і розсміявся.

– Ні. І мушу тобі сказати щось смішне – принаймні мені це видається смішним, але може, все тому, що тут взагалі‑то нема з чого пореготати. Це все фігня. Фігня, а вона навіть про це не здогадується.

Роланд тільки глянув на нього і нічого не сказав.

– Пам'ятаєш, як вона вдавала, що боїться води, коли ти їй лоба промивав?

– Так.

– Ти розумів, що вона придурюється?

– Спочатку ні, але дуже скоро збагнув.

Едді кивнув.

– То був спектакль, і вона сама чудово знала, що грає. Але актриса з неї нівроку – обох нас надурила на кілька секунд. Так от, її манера балакати – теж спектакль. Але не такий вже і вдалий. Це так тупо, бля, така лажа!

– Ти гадаєш, вона гарно грає тільки тоді, коли знає, що це гра?

– Так. Вона говорить, наче негрів із тієї книжки, «Мандінго», яку я колись читав, схрестили з Метеликом Макквін із «Віднесених вітром». Я знаю, що тобі ці імена нічого не кажуть, але що я хочу сказати, так це те, що вона сипле всілякими кліше. Знаєш, що означає це слово?

– Те, що кажуть чи вважають люди, які не звикли багато думати.

– Точно. Я б і наполовину так гарно не сформулював.

– Ви там і досі дрочите, хлопці?

Деттин голос звучав хрипко і був наче надтріснутий.

– А може, ви просто не можете знайти свої недогарки? Що, вгадала?

– Ходімо. – Стрілець повільно звівся на ноги. На мить похитнувся, але, побачивши, що Едді за ним спостерігає, посміхнувся. – Я буду в нормі.

– Надовго?

– Рівно стільки, скільки потрібно, – відповів Роланд, і від спокою в його голосі у Едді все похололо всередині.

 

 

Того вечора стрілець використав останній стовідсотково придатний патрон на те, щоби пристрелити чергову потвору. Завтра ввечері він один по одному перевірятиме ті, які здавалися йому негодящими, але він починав схилятися до думки, що Едді каже правду: невдовзі їм доведеться забивати проклятущих крабів до смерті.

Нині все було, як завжди: багаття, приготування вечері, видобування м'яса з панцира, їжа – зараз її просто повільно пережовували без будь‑якого апетиту. «Ми просто заправляємось», – подумав Едді. Вони запропонували Детті поїсти, і вона почала верещати, сміятися, матюкатися і спитала, як довго вони матимуть її за ідіотку, а потім почала дико торсатися з боку в бік, не зважаючи на те, що її мотузки затягувалися все тугіше і тугіше. Вона просто хотіла завадити їм поїсти: перекинути візок на один чи інший бік, аби їм довелося її піднімати.

Але за мить до того, як цей фокус вдався, Едді вхопив її, а Роланд привалив до обох коліс по великому каменю.

– Я трохи ослаблю пута, коли ти заспокоїшся, – сказав їй стрілець.

– Висмокчи гівно з мого ґузна, мудак!

– Не розумію, ти згодна чи ні.

Вона подивилася на нього з підозрою, звузивши очі, чи, бува, за спокоєм його голосу не приховується гострий шип сатири (Едді теж над цим замислився, але не міг розібрати, так воно чи ні), і через мить понуро відповіла:

– Буду сидіти тихо. Надто, блін, голодна, аби шебуршати. Видасте мені якоїсь нормальної хавки чи голодом моритимете? Це такий ваш план? Задушити боїтеся, пересрали, а отруту вашу я не їстиму нізащо. То ви придумали таке. Щоб я від голоду здохла. Ну, побачимо. Побачимо. Аякже ж.

Вона знову нагородила їх моторошною подобою усмішки у формі серпа.

І невдовзі заснула.

Едді торкнувся рукою Роландової щоки. Той тільки глянув на нього, але не відсахнувся од дотику.

– Я в порядку.

– Ага, ти просто красава. Ось що я тобі скажу, красеню: так ми сьогодні далеко не заїдемо.

– Я знаю. – Була ще проблема із ужитим останнім патроном, але без цього знання Едді міг спокійно обійтися. Принаймні сьогодні. Едді не був хворий, але давалося взнаки виснаження. Він був надто змучений, щоби почути ще трохи поганих новин.

Ні, він не хворий, принаймні поки що, але якщо й далі йтиме без відпочинку, втомиться до краю, то точно захворіє.

У певному сенсі Едді вже занедужав. Вони обидва були хворі. У кутиках рота молодого чоловіка з'явилися болячки від застуди, а на шкірі – плями, що лущилися. У стрільця вже хиталися зуби, а між пальцями ніг і залишками пальців рук почала тріскатися та кровоточити шкіра. Вони харчувалися, але день у день одним і тим самим. Так можна було протриматися деякий час, але врешті‑решт вони загинуть – просто помруть від голоду.

«У нас хвороба моряків, хоч ми й на суші, – думав Роланд. – Все дуже просто. Як кумедно. Нам потрібні фрукти. І зелень».

Кивком голови Едді показав у напрямку Дами.

– З нею нам і далі буде непереливки.

– Якщо не повернеться її інше «я».

– Добре було б, але розраховувати на це не варто, – відповів Едді. Взявши обгорілу клешню, він почав виводити нею на піску незрозумілі візерунки. – До наступних дверей далеко, не знаєш?

Роланд заперечно похитав головою.

– Питаю, бо якщо відстань між Номером Два і Номером Три така сама, як між Номером Раз і Номером Два, то ми в глибокій дупі.

– Ми вже й так у глибокій дупі.

– По самісіньку шию, – похмуро погодився Едді. – Мені просто цікаво, як довго я зможу протриматися на плаву.

Роланд ляснув його по плечу. Такий прояв приязні був настільки рідкісним, що Едді аж заблимав очима від несподіванки.

– Є одна штука, про яку наша Дама не здогадується, – сказав йому стрілець.

– Та невже? І що ж це таке?

– Ми, Біломазі Мудаки, можемо триматися на плаву дуже довго.

Едді розреготався, та так сильно, що довелося прикрити рота рукою, аби не розбудити Детту. Нині він був ситий нею по горло і більше б не витримав.

Стрілець, посміхаючись, подивився на нього.

– Я зараз засну, – сказав він. – Будь…

– …пильний. Еге ж. Буду.

 

 

Далі були крики.

Едді заснув, щойно його голова торкнулася згорнутої і зіжмаканої сорочки. Минуло хвилин п'ять, не більше, і Детта закричала.

Він миттю прокинувся, готовий до будь‑чого, до того, що з морських глибин, палаючи жагою помститися за своїх убитих дітей, піднявся Цар Омар чи з пагорбів спустилося чудовисько. Йому тільки здалося, що він одразу ж прокинувся, але стрілець уже був на ногах, тримаючи в лівій руці револьвер.

Побачивши, що обоє підірвалися, Детта швиденько вгамувалася.

– Ну тре ж було мені взнати, чи ви, хлопці, пильнуєте, – сказала вона. – А раптом ті падли підкрадуться? Тут наче для них поле неоране. Хотіла перевірити, чи зможу вчасно вас розбудити, якщо котресь падло підповзе сюди.

Але в її очах не було страху – навпаки, вони світилися від лихого задоволення.

– Господи, – очамріло промовив Едді. Місяць зійшов, але невисоко. Вони проспали менше двох годин.

Стрілець сховав револьвер назад у кобуру.

– Не роби так більше, – сказав він Дамі в інвалідному візку.

– А то що буде? Трахнете мене?

– Якби ми збиралися тебе трахнути, то зараз ти була б вже затрахана донесхочу, – спокійно відповів стрілець. – Не роби так більше.

Він знову ліг, натягнувши на себе ковдру.

«Господи Боже ж ти мій, – подумав Едді, – ну й лажа, яка ж фігня собача…» 1 не встиг він додумати речення до кінця, як знову відплив у змучений сон. 1 тут повітря знову розрізали дикі крики. Вона верещала пронизливо, наче пожежна сирена. Едді знову підірвався, стиснувши кулаки й відчуваючи, що тіло палає від адреналіну. А Детта хрипко, деренчливо розреготалася.

Поглянувши вгору, Едді побачив, що відтоді, як вона розбудила їх уперше, місяць пройшов небом не більш ніж десять градусів.

«Вона й далі збирається нас мучити, – втомлено подумав він. – Збирається не спати і спостерігати за нами. А коли впевниться, що ми поринули в глибокий сон, під час якого набираєшся сил, то знову розтулить пельку і почне вити. І витиме доти, поки не зірве собі голос».

Раптом сміх обірвався. До Детти наближався Роланд – темна фігура на тлі місячного сяйва.

– Ану не лізь до мене, біломазий, – сказала Детта, але в її голосі вчувалося нервове тремтіння. – Ні хріна ти мені не зробиш.

Роланд став перед нею, і на мить у Едді з'явилася впевненість, абсолютна впевненість у тому, що стрільцеві урвався терпець і зараз він її розчавить, наче муху. Але на диво сталося геть інше: він опустився перед нею на коліно, наче залицяльник, що збирається освідчитися.

– Послухай, – сказав він, і Едді власним вухам не повірив: так м'яко звучав Роландів голос. На Деттиному обличчі читався той самий вираз надзвичайного здивування, тільки з домішкою страху. – Послухай мене, Одетто.

– Кого це ти кличеш О‑Деттою? Мене не так звуть.

– Стули писок, сучко, – прогарчав стрілець, а потім продовжив тим самим ніжним голосом: – Якщо ти мене чуєш і якщо можеш її контролювати…

– Чого це ти так до мене? Чого де ти наче з кимсь іншим патякаєш? Ти мені це облиш, біломазий! Зараз же, чуєш мене?

– …то зроби так, аби вона заткнула пельку. Я можу вставити їй кляп, але не хочу цього робити. Твердий кляп – небезпечна штуковина. Буває, люди задихаються.

– АНУ ОБЛИШ СВОЄ СМЕРДЮЧЕ БІЛОЖОПЕ ВУДУ, ТИ, МУДАК!

– Одетто. – Його голос знизився до шепоту: так шелестить дощ, який тільки починає накрапати.

Детта затихла й вирячилася на нього величезними очима. Едді ніколи не бачив, щоби в людських очах було стільки ненависті й страху водночас.

– Гадаю, цій курві тільки на руку, якщо вона здохне, задихнувшись від кляпа. Вона прагне смерті, але ще більше вона хоче умертвити тебе. Але ж досі ти якось виживала, і я сумніваюсь, що Детта з'явилася в твоєму житті зовсім недавно. Надто вже впевнено вона почувається в твоєму тілі, тож, можливо, зараз ти чуєш мене. І якщо вже ти не можеш зараз вийти, то, може, якось упораєшся з нею. Одетто, не дозволяй їй розбудити нас втретє. Дуже вже мені не хочеться затикати її кляпом. Але якщо змусить, то доведеться.

Він підвівся з коліна, пішов, не озираючись, знову вгорнувся в ковдру і швидко заснув.

А вона й далі витріщалася на нього широко розплющеними очима, роздуваючи ніздрі.

– Херове вуду біломазих, – прошепотіла вона.

Едді ліг, але цього разу, попри глибоку втому, сон прийшов із великим запізненням. Вже поринаючи в сон, він все одно очікував, що от‑от пролунає вереск, і прокидався.

Години через три чи навіть більше, коли місяць уже почав свою тріумфальну ходу в інший бік, Едді нарешті нормально заснув.

Тієї ночі Детта більше не верещала, чи то злякалася Роландових погроз, чи то хотіла поберегти голос для майбутніх побудок, а можливо (тільки можливо), Одетта почула прохання стрільця й перебрала на себе контроль.

Врешті‑решт Едді заснув, але прокинувся весь розбитий, не відпочивши. Він подивився на візок, без надії сподіваючись, що побачить там Одетту, будь ласка, Господи, нехай цього ранку там буде Одетта…

– Привіт, білюнчику, – сказала Детта, по‑акулячому вишкірившись до нього. – А я вже думала, ти до обіду продрихнеш. Але ж так не мона, правда? Нам же ще кілька миль пирячити, еге? Еге! І по‑моєму, це тобі доведеться корячитися, бо той другий пацан, той з очима шамана, все миршавіє і миршавіє, це я тобі кажу! Ага! Сумніваюся, що він довго ще хавку псуватиме, навіть те дивне копчене м'ясо, яке ви, білюнчики, никаєте на випадок, коли захочеться жерти після того, як посоваєте один одному ті свої малі білі недогарки. Так що поїхали, біломазий! Детта не хоче, щоби її звинуватили в тяганині.

Її повіки й голос трохи затремтіли, а очі хитро зирили крізь щілинки.

– Принаймні від самого початку.

«Ти у мене надовго запам'ятаєш цей день, білюнчику, – обіцяв цей хитрий погляд. – На дуже‑дуже довго запам'ятаєш. Будь спок».

 

 

Того дня вони подолали три милі, а можливо, на крихту менше. Деттин візок перевертався двічі. Першого разу вона зробила це сама, повільно й непомітно знову простягнувши руку до ручного гальма і смикнувши за нього. Вдруге Едді ніхто не допомагав: він сам надто сильно штовхнув коляску, витягаючи її з однієї з тих клятих піщаних ям. Це сталося ближче до вечора, і він просто запанікував, гадаючи, що цього разу не зможе витягти її, просто фізично не зможе. Тому він востаннє титанічним зусиллям штурхонув візок, і ясна річ, зусилля було надто великим, Детта звалилася, наче Шалам‑Балам зі стіни. Їм із Роландом довелося напружитися, аби знову повернути його у вертикальне положення. І закінчили саме вчасно. Мотузка, що обвивала Деттині груди, тепер стискала її горло. Її душив ковзкий вузол, який зав'язав стрілець. Обличчя набуло дивного синюшного відтінку, жінка була на межі втрати свідомості, але не припиняла огидно хихотіти.

«Облиш її, просто облиш, – хотілося сказати Едді, коли Роланд притьмом нахилився, аби ослабити вузол. – Нехай задушиться! Я не знаю, чи справді вона хоче себе ухайдохати, як ти сказав, але нас ухайдохати так точно хоче… тому облиш її!»

А потім він згадав Одетту (хоча їхня зустріч була такою короткою і здавалася такою далекою, що спогад про неї вже почав тьмяніти) і кинувся допомагати.

Але стрілець нетерпляче відсторонив його рукою.

– Місце тільки для одного.

Коли пута були ослаблені й Дама почала судорожно хапати ротом повітря (не забуваючи при цьому виштовхувати з себе уривки сердитого сміху), він повернувся і критично поглянув на Едді. – По‑моєму, нам час робити привал на ночівлю.

– Трохи далі, – мало не благальним тоном промовив він. – Я можу ще трохи пройти.

– Еге! Це кобель моцний! Він і сам натрахається, і тебе обслужить сьогодні вночі по першому розряду, відсмокче тобі з того малого недогарка.

Вона досі відмовлялася їсти, і риси обличчя поступово загострювалися. В запалих очницях виблискували очі.

Роланд не звернув на неї ніякої уваги, тільки пильно подивився на Едді. І врешті‑решт кивнув.

– Гаразд, далі то далі. Але недалеко.

На двадцятій хвилині шляху Едді сам сказав «баста». Відчуття було таке, що його руки перетворилися на желе.

Вони сиділи в затінку скель, слухали крики чайок, спостерігали за припливом, чекали, коли сяде сонце, повиповзають омаромонстри і почнуть свій гнітючий перехресний допит.

Тихо, щоб його не почула Детта, Роланд повідомив Едді, що в них закінчилися бойові набої. Едді ледь помітно стиснув губи, та й по всьому. Роланд залишився задоволений.

– Тому тобі доведеться самотужки вибити мізки одній з потвор, – підсумував він. – Мені не вистачить сил, аби впоратися з брилою, яка для цього потрібна… і влучити у ціль.

Тепер настала черга Едді пильно роздивитися стрільця.

І побачене йому аж ніяк не сподобалося.

Стрілець відмахнувся від його уважного погляду.

– Байдуже, – сказав він. – Забудь, Едді. Що вже є, то є.

– Ка, – відповів Едді.

Стрілець кивнув і слабо посміхнувся.

– Ка.

– Кака, – в тон йому сказав Едді. Вони перезирнулися і розсміялися. Скреготливі звуки, що зірвалися з вуст стрільця, якось спантеличили і, можливо, навіть трохи налякали його. Довго він не сміявся. Замовкнувши, він знову поринув у свої роздуми й сум.

– Що, регочете, бо таки побавилися усмак? – гукнула до них Детта своїм хрипким, зірваним голосом. – А коли почнеться перепихалово? Я хочу це побачити! Хочу бачити, як ви трахаєтесь!

 

 

Едді вбив потвору.

Детта, як і раніше, відмовилася їсти. З'ївши півшматка у неї на очах, другу половину Едді запропонував їй.

– Нізащо! – сказала вона, гнівно виблискуючи очима. – Пішов ти! Отрута в тому, другому шматку. В тому, який ти хочеш спихнути мені.

Не кажучи ні слова, Едді поклав залишок м'яса собі до рота, прожував і проковтнув.

– Ні фіга не значить, – понуро сказала Детта. – Дай мені спокій, біломазий.

Але від Едді не так легко було відкараскатися.

Він приніс їй інший шматок.

– Сама розірви його навпіл. Мені віддай будь‑який шматок, я його з'їм, а потім ти з'їси решту.

– Е ні, я на ваші білогадські трюки не поведуся, містере. Я сказала відвали, значить, відвали.

 

 

Тієї ночі вона не верещала… але наступного ранку нікуди не поділася.

 

 

Того дня вони пройшли лише дві милі, хоча Детта й не робила спроб перевернути візок. Едді здалося, що вона стає надто слаба для спроб саботажу. А можливо, вона просто зрозуміла, що в цьому немає потреби. Три фатальних чинники поступово й невблаганно зливалися в один: втома Едді, місцевість, котра після багатьох днів однакового ландшафту нарешті почала змінюватися, і стан Роланда, що весь час погіршувався.

Піщаних ям поменшало, але це була слабка втіха. Земля ставала все грубішою, більше схожою на поганий неродючий грунт, а не на пісок (де‑не‑де з‑під неї витикалися жмутки зілля, яким наче було соромно за те, що вони тут ростуть), і з цього дивного поєднання грунту й піску виступало так багато великих валунів, що Едді доводилося маневрувати між ними так само, як раніше він намагався об'їхати візком Дами піщані ями. Він передбачав, що невдовзі узбережжя закінчиться. Пагорби, бурі й безрадісні, ставали все ближчими і ближчими. Едді вже міг роздивитися ущелини, що звивалися між ними, нагадуючи засічки, зроблені тупою сокирою незграбного велетня. Тієї ночі, перед сном, він почув, як високо в горах, в одній із тих улоговин пронизливо кричить якась тварина, судячи зі звуку – дуже велика кішка.

Раніше берег здавався нескінченним, але Едді починав розуміти, що й він колись має скінчитися. Десь там попереду схили просто задушать його, і він перестане існувати. Вивітрені пагорби покрокують до моря, зайдуть у нього і там спочатку перетворяться на мис чи півострів, а потім – на ряд архіпелагів.

Едді переймався через це, але Роландів стан турбував його значно більше.

Тепер уже здавалося, що стрілець не згоряє від лихоманки, а тане, втрачає вагу, стає прозорим.

Знову з'явилися червоні лінії. Вони безжально тягнулися внутрішнім боком його правої руки в напрямку ліктя.

Останні два дні Едді тільки те й робив, що вдивлявся вперед, мружився в далечінь, мріючи побачити двері, двері, чарівні двері. Останні два дні він чекав, мріючи, щоби з'явилася Одетта.

Але не побачив ні того, ні другого.

Того вечора перед сном його‑пронизали дві жахливі думки, наче якийсь жарт із подвійним закінченням:

А що, як дверей більше не буде?

А що, як Одетта Голмс уже мертва?

 

 

– Прокинься і співай, мудак! – Пронизливий Деттин вереск вирвав його зі стану забуття. – По‑моєму, солоденький, ми з тобою лишилися вдвох. Схоже, твій приятель склеїв ласти. Тепер він перепихується в пеклі з дияволом.

Глянувши на вкутану фігуру Роланда, на якусь жахливу мить Едді вирішив, що те стерво каже правду. Але потім стрілець ворухнувся, хрипко застогнав і, силкуючись, сів.

– Подивіться, хто тут у нас! – Детта так багато кричала, що в певні моменти її голос майже повністю зникав, знижувався просто до моторошного шепоту, схожого на завивання зимового вітру під дверима. – А я думала, шеф, що ти вже труп!

Роланд поволі зводився на ноги. Едді не міг позбутися відчуття, що для цього він послуговується перекладинами невидимої драбини. Молодий чоловік відчував якусь жалість навпіл із люттю: це були знайомі емоції, якась дивна ностальгія. За якусь мить він збагнув, у чому річ. Все було так само, як тоді, коли вони з Генрі дивилися по телевізору бокс, і один боксер ранив супротивника, бив його ще й ще, а натовп шаленів, жадаючи крові, і Генрі теж кричав разом із натовпом, а Едді просто сидів і відчував цю жалість‑лють, цю тупу огиду. Він сидів, подумки посилаючи судді сигнали: «Зупини це, чувак, ти що, осліп нах? Він же зараз сконає! СКОНАЕ! Зупини бій, бля!»

Бій, що розгортався перед його очима зараз, зупинити було неможливо.

Роланд зміряв її загнаним поглядом червоних від лихоманки очей.

– Не ти одна так думала, Детто. – Він подивився на Едді. – Готовий?

– Ага, по‑моєму, так. А ти?

– Так.

– Подужаєш?

– Так.

І вони рушили далі.

Близько десятої Детта почала терти пальцями скроні.

 

– Зупиніться, – сказала вона. – Мене нудить. По‑моєму, я зараз буду ригати.

– Мабуть, нестравлення, ти вчора стільки всього з'їла на вечерю, – глумливо відреагував Едді, не перестаючи штовхати візок. – Тре було відмовитися від десерту. Я ж тобі казав, що шоколадний крем важкий для шлунку.

– Я ригати буду! Я…

– Зупинись, Едді, – наказав стрілець.

Едді послухався.

Зненацька тіло жінки у візку вигнулося в конвульсіях й забилося, наче ним пройшов електричний розряд. Очі широко розплющилися, витріщаючись у нікуди.

– ЦЕ Я РОЗБИЛА ТВОЮ ТАРІЛКУ, ТИ, СТАРА СИНЯ ШВАБРО! – заверещала Детта. – Я РОЗБИЛА, ІМЕНІ ТЕПЕР, СУКО, ТАК КАЙФОВО…

Вона різко подалася вперед, і якби не мотузки, то неодмінно випала б з візка.

«Боже, вона померла, це був серцевий напад, і тепер вона мертва», – промайнуло в Едді в голові. Він притьмом кинувся вперед, але згадавши, яка вона хитра й підступна, зупинився так саізко, як і зірвався з місця. Він подивився на Роланда. Той відповів йому спокійним поглядом, у якому не можна було геть нічого прочитати.

Аж раптом вона застогнала. І розплющила очі.

Інші очі.

Очі Одетти.

– Господи Боже, невже я знову зомліла? – спитала вона. – Шкода, щомо р вам довелося морочитися з мотузками. Мої дурнуваті ноги! Гадаю, я могла б сісти трошки вище, якби ви…

І тут Роландові повільно підігнулися коліна, і він поринув у забуття, за тридцять миль на південь від місця, де закінчувалося узбережжя Західного моря.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.092 сек.)