Перетасування

Тепер Едді Діну здавалося, що вони з Дамою не насилу бредуть і навіть не просуваються землею, що лишилася до кінця узбережжя. Здавалося, що вони просто летять.

Одетта Голмс досі не відчувала довіри до Роланда, та й те, що він їй не подобається, було очевидно. Але, зрозумівши, у якому безвихідному стані він перебуває, вона всією душею відгукнулася на його проблеми. І тепер, замість мертвої гори металобрухту й гуми, до якого суто випадково прив'язали людське тіло, під руками в Едді наче планер опинився.

Іди з нею. Раніше я пильнував замість тебе, і це було важливо. Тепер я тільки тягарем для вас стану.

Він майже одразу збагнув, наскільки правий був стрілець. Едді штовхав візок, Одетта підкачувала важелями.

За пояс штанів Едді був заткнутий один зі стрільцевих револьверів.

Пам'ятаєш, як я наказав тобі пильнувати, а ти не був обережний?

Так.

Кажу тобі знову: пильнуй. Щомиті. Якщо її інше «я» повернеться, не зволікай ні секунди. Вдар її по голові.

А якщо вб'ю?

Тоді це буде кінець. Але якщо вона вб'є тебе, то теж настане кінець усьому. А вона неодмінно спробує це зробити, якщо повернеться. Неодмінно.

Едді не хотів його залишати. І не тільки через ті котячі крики вночі (хоча вони не йшли йому з думки). Просто Роланд був для нього єдиною ланкою, що пов'язувала з цим світом. Вони з Одеттою були тут чужі.

І все одно він розумів, що стрілець каже правду.

– Хочеш перепочити? – спитав він у Одетти. – У нас ще лишилася їжа. Трішки.

– Поки що ні, – відповіла вона, хоча голос звучав стомлено. – Скоро.

– Гаразд, але хоча б перестань працювати важелями. Ти надто слабка. Твій… твій живіт, сама розумієш.

– Добре. – Вона повернула до Едді обличчя (воно блищало від поту) й обдарувала його посмішкою, від якої він водночас відчув слабкість у ногах і приплив нової сили. За одну таку посмішку він ладен був померти… і помер би, якби цього вимагали обставини.

Він щиро сподівався на те, що обставини не вимагатимуть, але напевне сказати не міг. Чинник часу став настільки вирішальним, що аж волав про себе.

Одетта склала руки на колінах, і тепер він штовхав уже сам. Сліди, які залишав по собі візок, стали менш чіткими, поверхня берега дедалі твердішала, але то тут, то там було розкидане каміння, через яке з візком могла трапитись аварія. А на тій швидкості, з якою вони пересувалися, перевернутися було раз плюнути. В тяжкій аварії Одетта могла поранитися, і це було б справді погано. Міг також поламатися візок, і це було б погано для них, але ще гірше – для стрільця, який в такому разі точно помер би на самотині. А зі смертю Роланда вони б назавжди лишилися в цьому світі, як у пастці.

Коли Роланд надто знесилився, аби йти далі, Едді довелося визнати один простий факт: їх було троє, і двоє з них – каліки.

На що їм було сподіватися, на що покладати надії?

На візок.

У тому візку була надія, вся їхня надія, і нічого, крім надії.

І нехай Господь їм допоможе.

Стрілець прийшов до тями невдовзі після того, як Едді відтягнув його в затінок під скелею, що виступала з‑під землі. Його обличчя палахкотіло червоним рум'янцем, а місцями набуло відтінку попелу. Груди здіймалися й опадали в швидкому темпі. На правій руці розходилася павутина вигнутих червоних ліній.

– Нагодуй її, – прохрипів він до Едді.

– Ти…

– Забудь про мене. Я буду в нормі. Нагодуй її. Тепер вона їстиме. А тобі знадобиться її сила.

– Роланде, а що, як вона просто вдає з себе… Стрілець нетерпляче відмахнувся від нього.

– Нікого вона з себе не вдає, крім самої себе в своєму тілі. Я це знаю, і ти теж. Це написано в неї на обличчі. Нагодуй її, заради імені свого батька, а поки вона їстиме, повертайся до мене. Зараз дорога кожна хвилина. Кожна секунда.

Едді підвівся, але стрілець лівою рукою притягнув його до себе. Хворий він був чи ні, але його сила нікуди не поділася.

– І нічого не кажи їй про ту, іншу. Хай там що вона казатиме, хай там як пояснюватиме, не супереч їй.

– Чому?

– Не знаю. Просто знаю, що не можна цього робити. А тепер роби, як я кажу, і не гай часу!

Одеттта сиділа у своєму візку й дивилася на море. На її обличчі був написаний вираз легкого збентеження. Коли Едді запропонував їй шматочки омара, що залишилися від учорашньої вечері, вона всміхнулася з невимовним сумом. – Я б поїла, якби могла. Але ви ж знаєте, що буде.

Едді було невтямки, про що вона говорить, тож він тільки знизав плечима:

– Одетто, якщо ви спробуєте ще раз, це вам не зашкодить. Вам потрібно їсти, зрозумійте. Ми мусимо рушати якомога швидше.

Вона коротко розсміялася й торкнулася руки Едді. І він відчув електричний розряд, який передався від неї йому. То справді була вона – Одетта. Тепер він знав це так само добре, як і Роланд.

– Ви дуже подобаєтесь мені, Едді. Ви так старалися. Були такі терплячі. Я к і він… – Вона кивнула в напрямку того місця, де, привалившись до скелі й спостерігаючи за ними, лежав стрілець. – Але любити таку людину важко.

– Точно. Кому, як не мені, це знати.

– Я спробую ще раз. Заради вас.

Одетта посміхнулася, і він відчув, що весь світ обертається заради неї і через неї, та подумав: «Будь ласка, Господи, в мене ніколи не було так багато, тож молю Тебе, не забирай її у мене знову. Будь ласка».

Вона взяла шматочки м'яса омара, смішно скривила ніс і підвела погляд на Едді.

– Я конче мушу це їсти?

– Просто скуштуйте.

– Відтоді я більше не їла молюсків.

– Прошу?

– А хіба я вам не розповідала?

– Цілком може бути, – відповів він і коротко та нервово розсміявся. Саме тоді наказ стрільця не розповідати їй про ту, іншу, набув у його свідомості величезних розмірів.

– Одного разу, коли мені було десять чи одинадцять років, у нас на вечерю були молюски. Мені було гидко їх їсти, бо на смак вони були наче гумові кулі, й пізніше я їх виблювала. І відтоді більше не їла. Але… – Вона зітхнула. – Як ви кажете, я скуштую.

Одетта поклала шматочок до рота, наче дитина, що збирається проковтнути ложку огидної мікстури. Спочатку жувала повільно, дедалі швидше й швидше. Ковтнула. Взяла ще шматок. Прожувала, ковтнула. Ще. Тепер вона мало не заковтувала м'ясо.

– Агов, повільніше! – сказав Едді.

– Мабуть, це вже інший вид! Авжеж, так і є! – Сяючими очима Одетта подивилася на Едді. – Ми проїхали далі берегом, і види змінилися! Схоже, в мене більше немає алергічної реакції! Смак не огидний, не такий, як раніше… і я справді старалася втримати м'ясо всередині, правда ж? – її погляд був відкритим і незахищеним. – Я дуже старалася.

– Авжеж. – Власний голос здавався йому звуком радіо, що транслює дуже далекий сигнал. «Вона думає, що їла кожного дня, а потім усе вибльовувала і тому так ослабла. Господи Всевишній». – Еге ж, ви старалися, як не знаю хто.

– На смак… – Слова було важко розібрати, бо Одетта говорила з повним ротом. – На смак таке добре! – Вона розсміялася. Лагідно і приємно. – їжа залишиться в мене в шлунку! Тепер я підживлятимусь! Я це знаю! Просто відчуваю!

– Тільки дивіться не перестарайтеся, – застеріг Едді і простягнув їй бурдюк з водою. – Ви відвикли від їжі. З усім цим… – Він ковтнув слину, і у нього в горлі пролунало виразне (принаймні для його вуха) клацання. – 3 усім цим блюванням.

– Так. Так!

– Я на кілька хвилин відійду, поговорю з Роландом.

– Добре.

Але не встиг він піти, як Одетта знову взяла його за руку.

– Я вдячна вам, Едді. Вдячна за те, що ви були таким терплячим. І йому я дякую. – Спохмурнівши, вона помовчала. – Подякуйте йому від мене, але не кажіть, що я його боюся.

– Не скажу, – пообіцяв Едді й пішов до стрільця.

Одетта дуже допомагала просуватися вперед, навіть й коли не працювала важелями. Вона маневрувала з тим особливим Шостим чуттям жінки, яка багато років просувалася в інвалідному візку в світі, що на той час був ворожим до таких інвалідів, як вона.

– Ліворуч, – командувала вона, й Едді брав курс ліворуч, обходячи камінь, що по‑собачому шкірився з в'язкої землі, наче гниле ікло. Сам він, звісно, теж міг його помітити, але міг і недогледіти.

– Праворуч, – гукала Одетта, й Едді підкорювався, бо інакше втрапив би в одну з піщаних ям, котрих ставало дедалі менше й менше.

Нарештті вони зупинилися, й Едді, тяжко дихаючи, ліг на землю.

– Поспіть, – сказала Одетта. – Якусь годинку. Я вас розбуджу.

Едді подивився на неї.

– Чесно. Я помітила, в якому стані ваш друг, Едді…

– Взагалі‑то, ви знаєте, він мені не зовсім друг…

– …і я знаю, що час зараз – на вагу золота. Тому я не дам вам спати довше ніж годину з облудного почуття жалю. Я непогано можу визначати час за сонцем. Довівши себе до виснаження, ви тому чоловікові не допоможете, правда ж?

– Ні, – відповів він, а сам подумав: «Але ти не розумієш усього. Якщо я засну, і повернеться Детта Волкер…»

– Поспіть, Едді, – сказала вона. І оскільки Едді був надто втомлений (і надто закоханий), аби їй не довіряти, він заснув. Одетта розбудила його так, як і обіцяла. Вона нікуди не поділася – досі була Одеттою. І вони рушили далі, тільки тепер вона знову допомагала керувати візком, натискаючи на важелі. Вони мчали смугою узбережжя, що дедалі звужувалася й звужувалася, до дверей. Едді несамовито виглядав їх, але досі не бачив.

Коли він залишив Одетту доїдати її першу страву за багато днів і повернувся до стрільця, Роланд виглядав трохи краще.

– Присядь, – сказав він.

Едді сів навпочіпки.

– Залиш мені наполовину повний бурдюк. Це все, що мені потрібно. А сам відвези її до дверей.

– А що, як я…

– Не знайдеш? Знайдеш. Перші двоє дверей були на місці, й ці будуть. Якщо ви дістанетесь туди сьогодні ввечері до заходу сонця, дочекайся темряви, а потім убий двох омарів. Ти муситимеш залишити їй їжу і зробити надійну криївку. Якщо до вечора сьогоднішнього дня дверей не буде, вбий трьох омарів. Ось, тримай.

Стрілець простягнув йому один зі своїх револьверів. Едді з повагою прийняв його, знову здивувавшись, який він важкий.

– А я думав, усі патрони лажові.

– Можливо, так і є. Але я зарядив револьвер тими, які, по‑моєму, намокли найменше: три з них були біля пряжки патронташа ліворуч, три – праворуч. Один може спрацювати. Якщо тобі пощастить, то два. Не перевіряй їх на повзучих гадах. – Він кинув на Едді короткий погляд. – Там можуть бути інші створіння.

– Ти теж це чув?

– Якщо ти про те, що там ходить і нявкає на пагорбах, то так. Якщо ти про Бабая, як промовляють твої очі, то ні. Я чув дику кішку в хащах, от і все. Здається, у неї голос в чотири рази потужніший за тіло. Може статися, що таке створіння легко відігнати палицею. Але кого треба стерегтися, то це її. Якщо інша повернеться, то, можливо, тобі доведеться…

– Я її не вбиватиму, якщо про це йдеться!

– Можливо, тобі доведеться поранити її в руку. Розумієш?

Едді знехотя кивнув. Все одно ті трикляті патрони можуть не спрацювати, то який сенс чубитися?

– Коли знайдеш двері, залиш її там. Зроби їй якомога надійнішу криївку і повертайся до мене з візком.

– А револьвер?

Стрільцеві очі спалахнули таким полум'ям, що Едді аж сахнувся, наче Роланд тицьнув йому в обличчя запаленим смолоскипом. – Боже мій, авжеж! Ти хочеш залишити їй заряджений револьвер, коли інша може повернутися будь‑якої миті? Ти чокнувся?

– Набої…

– На хер набої! – викрикнув стрілець. Слова луною рознеслися над місцевістю, бо вітер раптово стих. Одетта повернула голову, довгу мить уважно їх роздивлялася, а потім знову відвернула погляд до моря. – Не смій залишати їй револьвер!

Едді відповів тихо, майже пошепки, на випадок, якщо вітер знову вщухне. – А що, як, поки я повертатимуся сюди, із хащів вилізе яка‑небудь тварина? Якась кішка, в якої тіло в чотири рази потужніше за голос, а не навпаки? Істота, яку не можна відігнати палицею?

– Поклади біля неї купу каміння, – відповів стрілець.

– Каміння! Господи Боже! Чоловіче, який же ти вилупок!

– Я думаю головою, – сказав Роланд. – А от ти, схоже, на це не здатен. Я дав тобі револьвер, аби ти міг захистити її від тих небезпек, про які ти говориш, протягом половини шляху, що на тебе чекає. Тобі сподобається, якщо я заберу револьвера назад? Тоді, мабуть, ти захочеш померти заради неї. Це тебе задовольнить? Дуже романтично… от тільки тоді, замість неї однієї, всі троє підемо на дно.

– Як усе логічно виходить. І все одно ти вилупок.

– Іди або лишайся. І перестань мене обзивати.

– Ти дещо забув, – розлючено сказав Едді.

– Про що ж?

– Ти забув сказати мені «Подорослішай». Це те, про що мені вічно талдичив Генрі. «Та подорослішай уже нарешті, малий».

Стрілець посміхнувся, і посмішка вийшла втомленою, але на диво привабливою.

– По‑моєму, ти вже подорослішав. То ти йдеш чи лишаєшся?

– Йду, – вирішив Едді. – А що ти їстимеш? Вона подоїдала все, що у нас було.

– Вилупок не пропаде. Вилупок звик виживати. Едді відвів погляд.

– Я… По‑моєму, я шкодую, що так тебе обізвав, Роланде. У мене був… – Зненацька він різко розсміявся. – У мене був дуже тяжкий день.

Роланд знову посміхнувся.

– Так, – сказав він. – Це точно.

Того дня вони продемонстрували найкращий результат за весь час, але коли сонце розгорнуло свою золотисту доріжку на поверхні океану, в полі зору досі не було жодних дверей. І хоча Одетта переконувала його, що вона чудово протримається ще півгодини, Едді оголосив зупинку й підняв її з крісла. Він переніс жінку на рівну ділянку поверхні, що на вигляд була досить гладенькою, взяв подушки зі спинки й сидіння візка та підмостив під неї.

– О Господи, як же приємно потягнутися! – видихнула вона. – Але… – її чоло спохмурніло. – У мене з голови не йде той чоловік, Роланд. Він там сам‑один, і я не можу повністю розслабитися, все думаю про нього. Едді, хто він такий? Що він таке? – І майже запізніла думка: – І чому він так багато кричить?

– Просто, по‑моєму, у нього така вдача, – сказав Едді й, обірвавши розмову, відійшов назбирати каміння. Роланд дуже рідко підвищував голос. Едді пригадав, що стрілець трохи покричав сьогодні вранці – НА ХЕР набої! – але решта спогадів були фальшивими: вони походили з того часу, коли вона вважала, що вона Одетта, а насправді була Деттою.

Діючи за вказівками стрільця, він убив трьох омарів і так захопився останнім, що недогледів четвертого, котрий наближався справа, і лише в останню мить встиг відскочити. Едді побачив, як клешні потвори зімкнулися на пустому місці, де лише секунду тому була його нога, і на згадку прийшли відкушені пальці стрільця.

Коли останні промені денного світла зникли з західного неба, молодий чоловік приготував м'ясо над багаттям, розкладеним із сухого хмизу. Тепер шукати потрібне паливо було значно легше й простіше – цьому сприяли близькість пагорбів і рослинність, різновидів якої побільшало.

– Погляньте‑но, Едді! – вигукнула Одетта, показуючи на щось угорі.

Підвівши погляд, він побачив одну‑єдину зірку, що мерехтіла на грудях ночі.

– Хіба не прекрасно?

– Так, – сказав Едді, і його очі раптом наповнилися слізьми. Де ж він був усе своє довбане життя? Де був, що робив, хто був із ним, поки він це робив, і чому йому раптом стало так паскудно на душі, наче йому туди хтось нагидив?

Її підняте обличчя було жахливим і невідпорним у своїй красі та в цьому світлі, але його власниця навіть не підозрювала про свою красу. Вона просто дивилася на зірку широко розплющеними зачудованими очима і лагідно сміялася.

– Зайнялась‑замерехтіла перша зіронька‑зоря, – проказала Одетта і замовкла. Потім подивилася на нього. – Знаєте цей вірш, Едді?

– Ага. – Едді не підводив голови. Його голос звучав досить чітко, але якби він підвів очі, то Одетта побачила б, що він плаче.

– Тоді продовжуйте разом зі мною. Але ви маєте подивитися.

– Добре.

Витерши сльози долонею, він теж подивився на зірку.

– Зайнялась‑замерехтіла… – Жінка подивилася на Едді, й він підхопив:

– …перша зіронька‑зоря.

Вона простягнула руку, навпомацки шукаючи його руки, і він стиснув її. Одна рука була чарівного світло‑коричневого відтінку, інша – ніжно‑білою, як груди голуба.

– Щойно спалах я піймав, вмить бажання загадав, – урочисто промовляли вони в унісон. Зараз вони були хлопчиком і дівчинкою, а не чоловіком і жінкою, якими стануть пізніше, коли западе глупа ніч і Одетта спитає його, чи він не спить, а Едді відповість, що не спить, і тоді вона спитає, чи він не обійме її, бо їй холодно. – Зіронько ясная, зоре прекрасная, ще яскравіше гори…

Вони обмінялися поглядами, і він побачив, що по Одеттиних щоках котяться сльози. І його очі знову зволожилися, та тепер він не дбав про те, аби приховати від неї, що плаче. Бо сльози принесли не сором, а невимовне полегшення.

Вони посміхнулися одне одному.

– Диво чарівне мені сотвори, – продовжив Едді, а сам подумав: «Прошу, нехай це завжди будеш ти».

– Диво чарівне мені сотвори, – луною підхопила вона і подумала: «Якщо мені судилося померти в цьому дивному місці, прошу, нехай я не дуже страждатиму і нехай цей добрий юнак буде зі мною».

– Вибачте, що я розплакалася, – сказала вона, витираючи очі. – Зазвичай я такого не роблю, але сьогодні…

– …був дуже важкий день, – закінчив він її думку.

– Так. А вам потрібно поїсти, Едді.

– Вам теж.

– Сподіваюся, мені не стане від цього зле, як раніше. Він посміхнувся.

– Навряд чи.

А пізніше, коли над їхніми головами в повільному танці оберталися чужі галактики, вони кохалися, відчуваючи, що ніколи раніше це не було так солодко і не наповнювало такою радістю.

З першим проблиском зорі вони вже вирушили в путь і мчали вперед. Коли настала дев'ята ранку, Едді пошкодував, що не спитав у Роланда, що їм робити, коли схили остаточно заглушать узбережжя, а жодних дверей у полі зору не буде. Схоже, Це питання наразі було актуальним, бо, поза всіляким сумнівом, наближався кінець узбережжя. Схили підступали все ближче й ближче, діагоналлю спускаючись до моря.

Сам берег вже, по суті, перестав бути берегом, бо земля стала твердою і досить рівною. Більша частина каміння, що стирчало з‑під землі, зникла. «Мабуть, його змило повінню в котрийсь із дощових сезонів», – подумав Едді. Проте відколи він у цьому світі, з неба ще не впало жодної краплини. Декілька разів воно захмарювалося, а потім вітер знову розганяв хмари.

О дев'ятій тридцять Одетта почала гукати:

– Зупинися, Едді! Стоп!

Він так різко зупинив візок, що Одетті довелося вхопитися за бильця, аби не випасти. І вмить опинився перед нею.

– Вибач, – сказав він. – З тобою все гаразд?

– Я в порядку. – І Едді зрозумів, що помилився: то було хвилювання, а не сигнал тривоги. Вона показала кудись пальцем. – Он там! Бачиш?

Він приклав руку дашком до очей, але нічого не побачив. Потім примружився. На мить йому здалося… ні, ясна річ, це було просто спекотне марево, що піднімалося з утрамбованої землі.

– Ні, сумніваюся, – сказав він і посміхнувся. – Хіба що тобі дуже цього хочеться.

– А я не сумніваюся! – Вона повернула до нього схвильоване усміхнене личко. – Стоять самі‑самісінькі! Поблизу того місця, де закінчується берег.

Він іще раз поглянув туди, де, за Одеттиними словами, мали бути двері, цього разу так сильно примруживши очі, що вони засльозилися. 1 знову на коротку мить йому здалося, що там щось є. «Все‑таки ти побачив, – подумав він і посміхнувся. – Угледів її бажання».

– Все може бути, – сказав Едді, але не тому, що повірив, а тому, що так вважала вона.

– Вперед!

Едді знову зайшов за спинку стільця й забарився на мить, масажуючи собі поперек, де оселився постійний тупий біль. Одетта здивовано озирнулася.

– Чому ти зволікаєш?

– Ти справді вважаєш, що розгледіла двері?

– Так!

– У такому разі вперед!

Едді знову почав штовхати візок.

Минуло півгодини, й Едді теж побачив двері. «Господи, – подумав він, – та в неї так само гострий зір, як і в Роланда. А може, навіть гостріший».

Їм не хотілося зупинятися на обід, але потрібно було поїсти. Швидко перекусили й знову рушили. Наближався час припливу, й Едді з тривогою, що постійно наростала, поглядав праворуч – на захід. Поки що вони були на безпечній відстані від плутаної смужки водоростей, що позначала собою лінію припливу, але він думав, що на той час, коли двері будуть на відстані витягнутої руки, вони з Одеттою опиняться в неприємному становищі, затиснуті з одного боку морем, а з іншого – навскісними схилами. Тепер він бачив пагорби так добре, наче вони були поряд. І нічого приємного у їхньому вигляді не було. Скелясті узвишшя поросли низькими деревами, покручене коріння яких грізно впиналося в землю, наче скалічені артритом пальці, й тернистими чагарниками. Вони не були надто крутими, але з візком не проїхати. Можливо, Едді зміг би винести Одетту нагору, зміг би, якби його змусили до цього обставини, але він навіть помислити не міг, що залишить її там.

Уперше за весь час його вухо розрізнило дзижчання комах. Звук нагадував стрекотіння цвіркунів, але був вищим і без натяку на ритм – просто монотонне ріііііііііііі. Так гудуть високовольтні лінії електропередач. Уперше він бачив якихось птахів, крім чайок. Деякі з них були досить‑таки великими і ширяли над землею на розправлених крилах. Едді подумав, що то яструби. Він бачив, як час від часу вони складали крила й каменем падали вниз. Полювали. На що? На всіляких малих тваринок. Нічого страшного в цьому не було.

Але з думки не йшло те дике виття, яке він чув уночі.

Опівдні вони вже чітко розрізняли треті двері. Як і попередні двоє, ці двері здавалися неможливими в цьому місці й разом з тим непохитно, наче ліхтарний стовп, вивищувалися над землею.

– Неймовірно, – почув він Одеттин спокійний голос. – Абсолютно неймовірно.

Двері стояли саме там, де, за його здогадами, й мали знаходитися, під кутом, що позначав кінець безперешкодного простування на північ: точно над лінією припливу, менш ніж за дев'ять ярдів від того місця, де з‑під землі, наче гігантська рука, на котрій замість волосся росли сіро‑зелені чагарники, різко виринали пагорби.

Приплив почався, коли сонце стало хилитися до поверхні води. Приблизно о четвертій годині – так сказала Одетта, і оскільки, за її власними словами, вона добре вміла визначати час за сонцем (а ще тому, що він був закоханий), то Едді їй повірив – вони досягли дверей.

Обоє просто дивилися на двері: Одетта – з візка, склавши руки на колінах, Едді – з того боку, де було море. Певним чином вони роздивлялися двері так само, як минулого вечора – вечірню зірку, тобто, так би мовити, наче діти, – та з іншого боку зараз усе було інакше. Загадуючи бажання до зірки, вони дитиніли від радості. А тепер обоє дивилися урочисто, з задумою, наче діти, що пильно вдивляються в утілення того, що трапляється тільки в казках.

На цих дверях було написано два слова.

– Що це означає? – врешті‑решт спитала Одетта.

– Я не в курсі, – відповів Едді, але відчув, як у душу закрадається якесь темне передчуття.

– Точно? – Допитливий погляд у відповідь.

– Так. – Він ковтнув слину. – Не знаю.

Ще секунду‑дві вона дивилася на Едді, а потім попросила:

– Завези мене на той бік дверей, будь ласка. Я хочу побачити, що там. Я знаю, що тобі потрібно повертатися до нього, але, може, все‑таки зробиш це для мене?

І він зробив.

Вони почали об'їжджати двері з того боку, що був ближчий до пагорбів.

– Почекай! – вигукнула Одетта. – Ти це бачив?

– Що?

– Повертайся! Дивися! Уважно!

Цього разу Едді дивився на двері, а не виглядав можливі пастки попереду. Поволі просуваючись уперед, він бачив, як двері вужчають у перспективі, бачив петлі, петлі, що наче були впосаджені в порожнечу, бачив двері в товщину…

І тут вони зникли.

Товща дверей пропала.

Вид на море зараз мусили перекривати три або й чотири дюйми суцільного дерева (двері виглядали надзвичайно міцними), але ніщо не заважало бачити воду.

Дверей не було.

Тінь була на місці, а самі двері зникли.

Едді відкотив коляску на два фути назад, щоби стати точно на південь від того місця, де стояли двері, і ось вони знову на місці.

– Бачиш? – різким голосом спитав він.

– Так! Знову з'явилися!

Едді трохи прокотив візок уперед. Двері не зникали. Ще шість дюймів. На місці. Тепер ще два дюймів. На місці. Ще дюйм… і зникли. Наче випарувалися.

– Господи, – прошепотів Едді. – Боже милостивий.

– А перед тобою вони відчиняться? – спитала Одетта. – Чи переді мною?

Едді повільно виступив уперед і взявся за круглу ручку дверей, на яких було написане одне слово.

Спробував повернути за годинниковою стрілкою, потім проти неї.

Ручка не піддалася.

– Так, ну добре. – Одеттин голос звучав спокійно й покірно. – Значить, ці двері для нього. Гадаю, ми з тобою обоє це знали. Іди по нього, Едді. Не зволікай.

– Спершу я мушу подбати про тебе.

– Зі мною все буде добре.

– Ні, не буде. Ти надто близько до лінії припливу. Якщо я залишу тебе тут, то коли посутеніє і вийдуть омари, ти станеш для них вече…

Зненацька в його слова, наче той ніж, що розтинає тонку мотузку, врізався рик кішки десь на пагорбах. Він пролунав досить далеко, але ближче, ніж минулого разу.

На якусь мить Одеттин погляд метнувся до револьвера, запханого за пояс штанів Едді, але вона одразу ж подивилася на його обличчя. Він відчув, як щоки пашать жаром.

– Він наказав тобі не давати мені револьвер, правда ж? – тихим голосом спитала вона. – Не хоче, аби я отримала його до рук. Чомусь не хоче.

– Набої промокли, – почав відбріхуватися Едді. – Все одно з них ніякого зиску, не вистрілять.

– Розумію. Едді, віднесеш мене на пагорб, трохи вище? Я знаю, що твоїй спині зараз не солодко. Ендрю називає це «візковими корчами». Але якщо ти віднесеш мене трохи вище, то омари не зможуть до мене дістатися. Сумніваюся, що інша жива істота насмілиться підійти близько до того місця, де гуляють вони.

«Може, поки приплив, це й слушно… та коли вода почне убувати, що тоді?»

– Дай мені яких‑небудь харчів і кілька каменів, – сказала Одетта, не підозрюючи, що повторює слова стрільця, і Едді знову густо почервонів. Щоки й чоло були наче боки розпашілої цегляної печі.

Жінка поглянула на нього, слабо всміхнулася й похитала головою так, наче він сказав щось уголос.

– І жодних заперечень. Я бачила, в якому він стані. У нього лишилося дуже, дуже мало часу. Тому для дискусій немає ані зайвої хвилини. Віднеси мене трохи вище на схил, залиш їжі й каміння, а потім бери візка і вперед.

Едді влаштував Одетту так швидко, як тільки міг, потім витяг стрільцевий револьвер і простягнув його їй рукояткою вперед. Але вона заперечно похитала головою.

– Він розсердиться на нас обох. На тебе – за те, що дав, а на мене ще більше – за те, що взяла.

– Маячня! – закричав Едді. – Звідки у тебе такі думки?

– Просто знаю, – відповіла Одетта, і вії голосі чулося: не сперечайся.

– Ну, припустімо, що це правда. Просто припустімо. Тоді я теж розсерджуся на тебе, якщо ти не візьмеш його.

– Забери його. Не люблю зброї. Та я навіть користуватися нею не вмію. Якщо на мене щось вискочить із пітьми, то перше, що я зроблю, – обпісяюся. А після цього спрямую дуло не туди й підстрелю сама себе. – Вона помовчала, серйозно дивлячись на Едді. – Є ще дещо, і, можливо, ти знаєш, про що йдеться. Я не хочу торкатися речей, що належать йому. Жодних речей. Мені так здається, що його речі можуть, як казала моя мама, зурочити мене. Я вважаю себе сучасною жінкою… але не хочу, аби поряд були якісь чаклунські штучки, коли ти підеш, а мене накриє темрява.

Едді переводив погляд із револьвера на Одетту, і в його очах досі читалося питання.

– Забери його, – строгим, немов у шкільної вчительки, тоном наказала вона. Едді вибухнув сміхом і підкорився.

– Чому ти смієшся?

– Бо ти сказала це, як міс Гетуей. Моя вчителька з третього класу.

Не відводячи погляду осяйних очей від очей Едді, Одетта розтулила губи в легкій посмішці й тихо, ніжно заспівала:

«Божественні тіні ночі спускаються на землю… час сутінок настав…» Вона замовкла, й обоє подивилися на захід, але зірка, до якої вони загадували бажання вчора ввечері, ще не зійшла, хоча тіні вже видовжилися.

– Може, ще щось, Одетто? – Йому хотілося якомога на довше відтягнути мить прощання. Знаючи, що це минеться, щойно він вирушить назад, Едді, проте, відчував непереборну потребу знайти якесь виправдання, аби залишитися.

– Поцілунок. Мені б він дуже знадобився, якщо ти не проти, звісно.

Він цілував її довго‑предовго, а коли їхні вуста нарешті роз'єдналися, Одетта взяла його за зап'ястя й уважно подивилася у вічі.

– До минулої ночі я ніколи не кохалася з білим чоловіком, – сказала вона. – Не знаю, чи це важливо для тебе. Я навіть не знаю, чи для мене самої це має якесь значення. Але думаю, ти точно знаєш.

Едді замислився.

– Для мене – ні, – сказав він. – По‑моєму, в темряві ми обоє сірі. Я кохаю тебе, Одетто.

Вона накрила його руку долонею.

– Ти чудовий хлопець, і, можливо, я тебе теж кохаю, хоча нам обом поки що зарано…

Тієї ж миті, наче за командою, в заростях, які стрілець називав хащами, почулося гарчання дикої кішки. Звуки були далекими, здавалося, що до того місця чотири чи п'ять миль, та все одно відстань стала на чотири‑п'ять миль коротшою, ніж минулого разу. І судячи з потужності звуку, істота, що його спричинила, була справді великою.

Обоє повернули голови в тому напрямку. Едді відчув, що коротке волосся на шиї прагне стати сторч, але в нього нічого не виходить. «Вибач, щетинко, – по‑дурному подумав він. – Здається, у мене тепер надто довге волосся».

Гарчання переросло у дикий лемент, що нагадував вереск закатованого до мученицької смерті (та насправді той крик міг означати не більше, ніж вдалий кінець парування). Дикі звуки тривали ще секунду, до болю нестерпну, а потім помалу почали стихати, все затухаючи й затухаючи, поки остаточно не припинилися. А можливо, їх перекрило нескінченне завивання вітру. Одетта й Едді чекали, чи не повториться крик, але цього не сталося. Щодо Едді, то це не мало значення. Він знову витягнув револьвер з‑за пояса і простягнув жінці.

– Бери й не сперечайся. Якщо в тебе справді виникне потреба ним скористатися, то ні хріна не вийде (з цими штуками так завжди), але все одно візьми.

– Ти хочеш посперечатися зі мною?

– Можеш собі сперечатися. Сперечайся скільки влізе.

Деякий час вона пильно дивилася в майже‑світло‑карі очі Едді, а потім посміхнулася – трохи стомлено.

– Я не сперечатимуся. – І взяла револьвер. – Прошу тебе, повертайся швидше, якщо зможеш.

– Зможу. – Едді знову її поцілував, але цього разу вже поспіхом, і мало не сказав їй «Шануйся»… але серйозно, про яке шанування могло йтися за таких обставин?

Він спустився вниз схилом пагорба, крізь тіні, що вже почали згущуватися (омаромонстри ще не повилазили, але невдовзі настане їхній час), і знову прочитав слово, написане на дверях. Тілом, як і минулого разу, пробіг холодок. Яким же слушним було це слово. Яким слушним, Господи. Він знову подивився на пагорб. Деякий час не міг розгледіти Одетту, а потім побачив, як щось рухається. Світло‑коричнева пляма долоні. Вона махала йому рукою.

Едді помахав у відповідь, а потім розвернув візок і побіг, трохи піднявши його таким чином, аби менші й крихкіші колеса не торкалися землі. Він біг на південь, туди, звідки прийшов. Перші півгодини його тінь бігла разом із ним. То була неймовірно довга тінь кістлявого велетня, що, пришпилена до підошов кросівок Едді, простиралася на багато ярдів на схід. Коли зайшло сонце, тінь зникла, а з хвиль на берег почали виватювати омаромонстри.

Минуло близько десяти хвилин відтоді, як він почув перший із їхніх криків, які нагадували дзижчання пилки, і, піднявши очі в небо, Едді побачив, що на темно‑синьому оксамиті неба заспокійливо світиться вечірня зоря.

«Божественні тіні ночі спускаються на землю… час сутінок настав…»

– Нехай тільки з нею нічого не станеться. – Ноги вже боліли, повітря в легенях було надто гарячим і важким, а на нього ще чекала третя поїздка, і цього разу за пасажира правитиме стрілець. І хоча Едді здогадувався, що Роланд, мабуть, важчий за Одетту фунтів на сто, і знав, що мусить берегти сили, він усе одно не припиняв бігу. – Нехай тільки з нею нічого не станеться, ось моє бажання, нехай моя кохана буде в безпеці.

І тут, наче погане передвістя, десь у кривих ущелинах, що зміїлися на пагорбах, пролунав рик дикої кішки… тільки голос у неї був, наче в лева з африканських джунглів.

Едді побіг швидше, штовхаючи перед собою порожню коляску. Невдовзі вітер почав тоненько й моторошно завивати у спицях піднятих передніх коліс, що вільно оберталися в повітрі.

Стрілець почув тонкий і неприємний, як стогін, звук: до нього щось наближалося. Він трохи напружився, а потім до вух долинуло важке засапане дихання, і Роланд розслабився. Едді. Щоб зрозуміти це, йому навіть очей розплющувати не довелося.

Коли виття стихло і кроки бігуна вповільнилися, Роланд розплющив повіки. Перед ним, важко дихаючи, стояв Едді. По його шоках струмками стікав піт. Сорочка суцільною темною плямою прилипла до грудей. Від усіх залишкових ознак хлопчика‑студентика, які йому приписував Джек Мандоліні, не лишилося й сліду. Волосся нависало на чоло. Штани в паху були порвані. Під очима розпливалися синювато‑багряні кола. Вони й довершували картину. У Едді Діна був украй неохайний вигляд.

– Я встиг, – сказав він. – Я тут. – Він роззирнувся довкола, потім знову глянув на стрільця так, наче не міг до кінця в це повірити. – Боже милосердний, я справді тут.

– Ти віддав їй револьвер.

Едді вирішив, що стрілець погано виглядає – так само недобре, як до першого скороченого курсу «Кефлексу», а може, навіть трохи гірше. Жар лихоманки наче розходився від нього хвилями, й Едді знав, що мусить відчувати до нього співчуття, але тієї миті ним оволодів тільки пекельний шал, і більш нічого.

– Я рвав собі сраку, аби добутися сюди в рекордно короткий термін, і все, що ти можеш сказати з цього приводу, – «Ти віддав їй револьвер»?! Дякую, чувак. Мені здавалося, що я можу розраховувати бодай на якусь мінімальну вдячність, а отримав, бля, по балді.

– Гадаю, я сказав єдине, що має значення.

– Ну, якщо вже ти про це заговорив, то так, я віддав їй револьвер, – сказав Едді, взявши руки в боки і з викликом дивлячись на стрільця згори вниз. – Тепер у тебе є вибір. Або ти залазиш у цей візок, або я спробую скласти його й запхати тобі в дупу. Що вам припало до душі, господарю?

– Ні те, ні те. – На Роландових вустах заграла легка посмішка, посмішка людини, що посміхається проти власної волі, просто тому, що нічого не може з собою вдіяти. – Спочатку ти трохи поспиш, Едді. Усьому свій час, а поки що тобі треба поспати. Ти геть виснажений.

– Я хочу повернутися до неї.

– Я теж. Але якщо ти не відпочинеш, то впадеш по дорозі. Просто впадеш. Паскудно для тебе, для мене ще гірше, а для неї так узагалі найгірше.

Якусь мить Едді вагався.

– Судячи з часу, ти незле впорався, – визнав стрілець. Примружившись, він подивився на сонце. – Зараз четверта, можливо, п'ята година. Поспиш годин п'ять, може, сім, і буде вже зовсім темно…

– Чотири. Чотири години.

– Добре. Важливо те, що спатимеш, поки не стемніє. Потім поїси. І поїдемо.

– Ти теж поїси.

На стрільцевих вустах знову з'явилася подоба посмішки.

– Принаймні спробую. – Він спокійно подивився на Едді. – Зараз моє життя в твоїх руках. Гадаю, тобі це відомо.

– Так.

– Я тебе викрав.

– Так.

– Тобі хочеться мене вбити? Якщо так, то краще зроби це зараз, але не змушуй нас… – Дихання з тихим свистом виривалося в нього з грудей. Едді почув хрипіння, і цей звук йому дуже не сподобався. – …почуватися незручно, – закінчив Роланд.

– Я не хочу тебе вбивати.

– Тоді… – Напад хрипкого кашлю обірвав слова. – …лягай.

Едді ліг. Сон не зійшов на нього, як це часом бувало, а навалився і схопив грубими ручищами розпаленої і незграбної коханки. Він ще встиг почути (а можливо, це був лише сон), як Роланд говорить: «Не варто було залишати їй револьвер», а потім на непевний час поринув у пітьму. Прокинувся від того, що Роланд торсав його, а коли сів на пісок, то відчуття було таке, наче все тіло перетворилося на згусток болю: болю й важкості. М'язи перетворилися на проіржавлені лебідки й крани в давно покинутому будинку, який ніяк не добудують. Перша спроба звестися на ноги не вдалася, й Едді важко гепнувся на землю. З другої спроби він спромігся це зробити, але відчував, що на виконання такої простої дії, як поворот, піде не менше двадцяти хвилин. І це буде боляче.

Роланд допитливо дивився на нього.

– Готовий?

Едді кивнув.

– Так. А ти?

– Так.

– Точно зможеш?

– Так.

Тож вони підживилися, і після цього Едді розпочав свою третю й останню подорож тією проклятою смугою узбережжя.

Того вечора вони проїхали добрий відрізок шляху, але коли стрілець зажадав зупинки, Едді все одно не відчув нічого, крім млявого розчарування. Він не заперечував, адже надто втомився, аби йти далі без перепочинку, але все‑таки сподівався, що їм вдасться пройти більше. Вага. Справжній камінь спотикання. У порівнянні з Одеттою Роланд важив як штабель залізяк. До світанку Едді поспав ще чотири години. Прокинувся він з першими променями сонця, що дряпалися на вивітрені схили – все, що лишилося від колишніх гір, – і почув, як кашляє стрілець. Кашель був слабкий, із присвистом: так кашляє старигань, якого звалила з ніг пневмонія.

Їхні погляди зустрілися. І Роландів напад кашлю переріс у сміх.

– Я ще не спікся, Едді, не зважай на ці звуки. А ти? Подумавши про Одеттині очі, Едді заперечно похитав головою.

– Ще ні, але від чизбургера з «будоном» не відмовився б.

– Бутоном? – недовірливо повторив стрілець. У пам'яті спливли яблуні й квіти в Королівському саду навесні.

– Проїхали. Застрибуй, чувак. Жодних тобі супершвидкостей, ніяких рекордів, та байдуже – кілька миль ми все одно прокотимось.

І прокотилися. Але настав вечір другого дня, відколи Едді залишив Одетту, сонце вже сіло, а вони досі повільно повзли до того місця, де стояли треті двері. Едді ліг, воліючи відключитися на наступні чотири години, проте за дві години його буквально вирвав зі сну черговий жахливий лемент кішки. Серце несамовито калатало у грудях. Господи, та тварюка достобіса здоровенна, якщо так верещить.

Він побачив, що стрілець звівся на лікоть. Його очі слабо виблискували в пітьмі.

– Готовий? – спитав Едді й повільно звівся на ноги, кривлячись від болю.

– А ти? – знову дуже тихим голосом спитав Роланд.

Едді розім'яв спину, і в ній затріщало так, наче вибухнула низка крихітних феєрверків.

– Ага. Але піймати кайф від чизбургера я б зараз не відмовився.

– А я думав, тобі кортіло курятини.

Едді застогнав.

– Дай спокій, чувак.

На той час, коли сонце освітило пагорби, треті двері вже було добре видно. А за дві години Роланд і Едді були біля них.

«Знову ми всі разом», – подумав Едді, відчуваючи, що зараз, знесилений, гепнеться на пісок.

Але він вочевидь помилявся. Одетти Голмс ніде не було видно. Жодних ознак присутності.

– Одетто! – закричав Едді, і тепер його голос був зірваний та хрипкий, як у Одеттиного другого «я».

У відповідь він не почув навіть відлуння, луни, яку міг би помилково прийняти за голос Одетти. Звук від цих низьких вивітрених пагорбів не відбивався. Тут чутно було лише шум хвиль, набагато гучніший на цьому тісному клапті землі, що наконечником стріли впиналася в море. Ритмічний глухий рокіт прибою, що шумів у кінці якогось тунелю, вибитого ним самим у крихкій скелі, накладався на невгамовне пронизливе завивання вітру.

– Одетто!

Цього разу Едді закричав так голосно, що зірвав собі голос: голосові зв'язки шарпнуло щось гостре, наче гострий виступ риб'ячої кістки. Погляд несамовито нишпорив пагорбами, виглядаючи світло‑коричневу пляму її долоні, порух, якщо вона трохи підведеться… яскраві бризки крові (не дай Боже) на сіруватому граніті скелі.

Він піймав себе на думці про те, що робитиме, якщо побачить кров. Або знайде револьвер, на сандаловому дереві рукояток якого виднітимуться глибокі відбитки зубів. Подібне видовище могло довести його до істерики, навіть до божевілля, але він усе одно не здавався, шукав цих чи бодай якихось ознак.

Очі нічого не побачили. До вух не долинув жоден, навіть найтихіший звук.

Тим часом стрілець уважно вивчав треті двері. Він очікував, що на них буде написане одне слово, те, яке чоловік у чорному вимовив, коли під час їхньої розмови на запилюженій голгофі перевернув шосту карту таро. «Смерть, – сказав тоді Волтер, – але не для тебе, стрільцю».

Слово, викарбуване на дверях, означало не СМЕРТЬ. Беззвучно ворушачи губами, стрілець прочитав:

Поиск по сайту: