 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Інформація для фасилітатора. Навички активного слухання
1. Невербальна комунікація
(погляд, міміка, психологічний простір, жести, поза, темп мови, тон і тембр голосу).
Прості фрази, що підтверджують наявність контакту- "так-так", "звісно", "звичайно" і т.п., що ніби "говорять" співрозмовнику/співрозмовниці, що ми його/її слухаємо і розуміємо те, що він/вона говорить. Основна функція таких фраз - підтвердити контакт із співрозмовником/співрозмовницею; використовуючи їх поряд з невербальними реакціями, виразити увагу й інтерес до нього/неї. Такі реакції особливо корисні, коли співрозмовник/співрозмовниця почав/почала викладати свої думки і ще не виразив/виразила їх повністю.
2. Використання пауз (мовчання)
Використовується для:
- стимулювання сторони до прийняття відповідальності за результат,
- прояву поваги до сторони: дати час подумати і справитися з почуттями,
- (іноді) прояв тиску, щоб активізувати участь.
3. Іменування відчуттів
Твердження на зразок: “Звучить, наче ви були засмучені...(розгублені, розгнівані, залякані тощо)”, дозволяє учаснику зрозуміти, яке саму емоцію він хоче виразити.
Метою цього прийому є встановлення взаємодії з диспутантами. Ніщо так добре не сприяє довірі і взаємодії як визнання і повага до почуттів людини. На додаток, ця навичка допоможе звільнитися від емоційних бар’єрів, що заважають успішності медіації.
Приклади:
- Ви були сильно пригнічені через це?
- Звучить так, начебто ви почуваєтесь невпевнено?
- Ви відчували загрозу?
- Схоже, що вас це турбує?
4. Прояснення, уточнення
Питання типу: “Ви маєте на увазі…?”
“Ви говорите, що...?”
Це такі “не оцінювальні” питання, що є нашою реакцією на сказане і виражене співрозмовником/співрозмовницею у розмові. Основна мета таких питань - прагнення прояснити думку, почуття і уявлення партнера/партнерки.
5. Перефразовування
Задача - допомогти людині сконцентруватися на змісті, підказати придатний спосіб виразити свої почуття, почати процес усвідомлення того, що відбулося, розділити почуття і зміст проблеми.
У перефразовуванні поєднуються факти (змістовний аспект) і почуття (емоційний аспект повідомлення) в одне твердження.
Наприклад:
“Ви вважаєте, що …” (Концентрація на тому/тій, хто говорить…)
“Ви засмутилися, тому що …” (факти і почуття)
“Ваше розуміння ситуації полягає в тім, що…”(коротке підсумовування сказаного)
6. Резюмування
Зведення інформації в стислу форму. Відмінність від перефразовування - обсяг інформації. Перефразовування – одним реченням – абзац. Резюмування – одним абзацом – кілька сторінок тексту.
Ціль: зібрати разом інформацію, підсумувати загальні інтереси, іноді, - перервати занадто затягнутий монолог.
Питання для обговорення:
§ Як ви почувались в ролі розповідача?
§ Чи помітили ви якісь зміни в поведінці свого співрозмовника під час вашої розповіді? Якщо так, як ці зміни на вас вплинули?
§ Як ви почувались у ролі слухача?
§ Що робить людина, коли вона неуважно слухає, або не слухає свого співрозмовника?
§ Що робить людина, коли вона уважно слухає співрозмовника?
§ Як має поводитись медіатор під час процедури медіації і чому?
Техніка «Кільце»
Час – 15 хвилин.
Мета: презентація техніки «Кільце» як одної з основних комунікативних технік в процесі медіації.
Інструкція. Техніка «Кільце»
Матеріали: фліп-чарт зі схемою техніки «Кільце».
Фасилітатор презентує учасникам техніку «Кільце», яка є основним інструментом медіатора та відображає усі навички активного слухання. Важливо під час пояснення навести приклад застосування техніки. Наприклад: перший етап «Поставте питання», медіатор може спитати: «Розкажіть, будь ласка, що сталося?». Далі – другий етап, медіатор уважно слухає відповідь учасника, демонструючи при цьому навички уважного слухання. Після цього медіатор демонструє своє розуміння ситуації та уточнює, чи правильно він усе зрозумів – третій та четвертий етапи: «Чи правильно я вас зрозумів, ви говорили, що.., чи це так?» Якщо сторона підтверджує правильність перефразування медіатора, можна переходити до наступного питання, якщо ні – попросити сторону пояснити, що не так зрозумів медіатор. Важливо зазначити, що техніка «Кільце» застосовується на усіх етапах медіації, за винятком етапу «Вступне слово медіатора».
Після закінчення презентації, фасиліатор запитує, чи мають учасники питання.
Інформація для фасилітатора. Техніка «Кільце»
 |
Відкриті та закриті запитання. Вправа «Коректор»
Час – 15 хвилин.
Мета: обговорення важливості відкритих питань в медіації і їх відмінність від закритих; тренування навички формулювання відкритих питань.
Інструкція. Відкриті та закриті запитання. Вправа «Коректор»
Матеріали: матеріали «Закриті – відкриті питання», м’яка іграшка або м’яч.
Фасилітатор звертає увагу учасників на те, що зараз група буде працювати з першим етапом техніки «Кільце»: «Питання». Для того, щоб учасники мали можливість якомога повніше відповісти на питання, медіатор має задати таке питання, яке сприятиме цьому, тобто так зване «відкрите» питання. «Відкриті» питання, на відміну від «закритих» передбачають розгорнуту відповідь. Наприклад, питання: «Тобі подобається морозиво?» є «закритим, оскільки передбачає відповідь одним словом: «Так» або «Ні». Натомість питання «Розкажи, що тобі подобається, що ти любиш?» є відкритим, у цьому випадку співрозмовник має можливість розказати про свої вподобання широко. Варто зазначити, що часто «закриті» питання, особливо в процесі медіації можуть мати звинувачувальний характер, наприклад: «Це ти вкрав її телефон?». Звісно таких питань треба уникати. Однак, це не означає, що медіатор не повинен використовувати «закриті» питання. Наприклад, якщо медіатор уточнює правильність розуміння того, що сказала сторона, він використовує «закриті» питання.
Після короткого огляду теми фасилітатор проводить вправу, що передбачає наступні кроки: фасилітатор кидає м’яку іграшку або м’яч одному з учасників, ставлячи закрите питання, яке має характер звинувачення. Учасник, який спіймав іграшку, має переформулювати його у відкрите та повернути іграшку фасилітатору, який може запропонувати переформулювати це ж питання комусь іншому. Фасилітатор повинен слідкувати за правильністю формулювань учасників. Після того, як було запропоновано декілька правильних відповідей, фасилітатор пропонує інше питання для переформулювання.
Інформація для фасилітатора. Відкриті та закриті питання
Запитання застосовуються з метою з’ясування додаткової інформації від співрозмовника. Усі питання поділяються на дві категорії: відкриті та закриті.
Закриті запитання передбачають коротку відповідь співрозмовника (частіше за все: «так» або «ні»). Крім того такі запитання часто містять у собі прихований осуд, наприклад: «Це ти розбив цю прекрасну вазу?».
Крім закритих існують більш нейтральні, відкриті запитання. Відкрите запитання дозволяє співрозмовникові висловити всі свої думки та почуття. Відкриті запитання допомагають з’ясувати більшу кількість інформації, розширити можливості співрозмовника для відповіді, наприклад: «Що трапилося з вазою?».
Фрази, які допомагають ставити відкриті питання:
- «Розкажи мені більше про…»
- «Що ти маєш на увазі, коли кажеш…»
- «Поправ мене, якщо я помиляюсь…»
- «Поясни, будь ласка… Таким чином, все сталося так…»
- «Як би ти хотів, щоб все було? Що потрібно, щоб все знову владнати?»
Питання для переформулювання:
1. Це ти взяла його книжку?
2. Чому ти просто не вибачишся?
3. Ти кажеш неправду?
4. Ти назвав її крадійкою
5. Ти їй заздриш?
Поиск по сайту: