УЯВЛЕННЯ МОЛОДІ ПРО ІШІЮБНО-СІМЕЙШ ВІДНОСИНИ

Сім 'я була і лишається найважливішим соціальним інститутом на­шого суспільства. Під сім'єю, як правило, розуміють "засноване на кровній спорідненості, шлюбі або усиновленні об'єднання людей, зв'язаних спільністю побуту та взаємною відповідальністю за вихо­вання дітей; члени сім'ї часто проживають в одному домі".

На жаль, суспільствознавці останнім часом, зосередившись на гло­бальних реформах країни, майже втратили інтерес до інституту сім'ї; недостатньо вивчаються такі явища, як "пристосування" сім'ї до но­вих соціально-економічних умов, а також вплив цих умов на уявлен­ня про цінність сім'ї, шлюбу в різних груп населення, а особливо мо­лоді, оскільки саме від ціннісних орієнтацій молоді залежить еволю­ція шлюбно-сімейних відносин.

Практика нашого сьогодення з особливою переконливістю під­тверджує філософську тезу: інститут ииюбу і сім'ї розвивається, змінюється і т.д. під впливом економічного життя суспільства. Різке зниження рівня життя, соціальна нестабільність у суспільстві зумови­ли глибокі зміни в життєдіяльності сім'ї. Політика підвищення цін і затримки заробітної плати призводить до того, що більшість населен­ня виживає лише за рахунок різкого погіршення структури харчуван­ня. Так, за даними Міністерства статистики, у жовтні—листопаді 1994 р. середньостатистична сім'я вдвічі менше витрачала грошей на хар­чування, ніж в тому самому періоді 1993 року. В тому самому періоді 1994 р. населенням було куплено на третину менше овочів і фруктів, м'яса і м'ясопродуктів. За підрахунками економістів, сім'я з двома працюючими в наш час у змозі прогодувати лише одну дитину.

Закономірно, що зубожіння основної маси населення призвело до змін у сфері шлюбно-сімейних відносин в бік значного погіршення ситуації. Так, за останні роки кількість розлучень хоча і зростала, але досить повільно, а 1992 р. вона стрімко злетіла. Чималі зміни спостерігають­ся з орієнтаціями на шлюб. Показник шлюбності був достатньо ста­більним для України за останні десятиріччя. І тільки, що вперше для нашої історії, в 1992 р. кількість укладених шлюбів становила 7,6 (на 1000 чол. населення), а в 1991 р., як і в попередніх, трималась на рівні 9,5. Можливо, йдеться про відкладання шлюбу до кращих часів, а також про рішення не утворювати сім'ю взагалі у сучасних умовах, коли людині легше жити одній, без сім'ї.

Обидва явища в соціальному плані зовсім небажані, оскільки, по-перше, вони зумовлені неможливістю для молодих людей зреалізува­ти одну з найважливіших потреб у сім'ї, в дітях; по-друге, економічні труднощі, пов'язані зі вступом у шлюб, неминуче вплинуть на цін-

²⁰-82187

ність самого інституту шлюбу у свідомості молоді. За умов, що вини­кають через економічну неможливість прогодувати сім'ю, придбати або зняти власну квартиру чи кімнату, молоді люди дедалі частіше переносять час свого шлюбу на невизначене майбутнє. Не дивно, що поширюється така форма, як позашлюбне співжиття. Поширення та­кої форми сексуальних стосунків потребує уваги не тільки з причини збільшення кількості позашлюбних народжень малят, а й через те, що підривається сам інститут сім'ї, руйнуються родинні норми, що у перспективі соціально небезпечно. З огляду на це виникає і потребує розв'язання така проблема, як збереження цінності сім'ї як такої у свідомості людей (особливо молоді) за таких економічних умов, коли ліпше жити одному, ніж брати на себе відповідальність за дітей і сім'ю.

На щастя, цінності і норми мають властивість запізнюватись, їх перетворення потребує певного часу (після зміни, наприклад, економіч­них умов життя). Внаслідок цього, такі соціальні інститути, як сім я, і володіють певним запасом міцності. Та щоб не зруйнувалася цінність сім 7, народження дітей у свідомості молодого покоління, потрібно, щоб теперішній час — час зубожіння переважної маси населення, період еко­номічної скрути — не затягнувся на довгі роки.

Аналіз даних соціологічного дослідження, проведеного у 1994 р. Українським науково-дослідним інститутом проблем молоді (опитано 1438 юнаків і дівчат), показує, що цінності сім'ї, виховання дітей займають досить високі місця (3-тє та 4-те) в ієрархії загальних жит­тєвих цінностей обстеженої учнівської молоді. Виявилось, що пріори­тетна цінність для молоді — це спілкування з коханою людиною, дру­зями (1-ше та 2-ге місця), що досить закономірно для даної вікової категорії (15— 20 років), з причини, що тільки 6% опитаних одру­жені, а 0,5% "були одружені, але вже розлучилися", решта (93%) пе­ребувають у стадії пошуку та вибору шлюбного партнера, чим, дея­кою мірою, і можна пояснити важливість для них сфери спілкування і особливо сфери інтимного, особистого життя. Причому ця цінність має однаково високий ранг як у дівчат, так і у юнаків. Для 96% дів­чат та 90% юнаків спілкування з коханим має "дуже велике" та "досить велике значення". Різні життєві цінності у свідомості молоді мають такі ранги:

Вища освіта

Громадська робота

Заняття фізкультурою й спортом

Спілкування з друзями

Спілкування з коханою людиною

Утворення сім'ї, сімейне життя Матеріальний добробут Цікава робота

Дозвілля Виховання дітей Комфортабельне помешкання Визнання рідних, колег, друзів

Стать слабо корелює важливість сімейного життя для молоді; 93% дівчат і 81% юнаків приділяють цій сфері людського існування велике значення. Тут є певна тендерна (тобто соціостатева) асиметрія, але вона не виходить за межі соціокультурних звичаїв нашого, дещо патріархального суспільства, де сфера сім'ї традиційно вважалась і вважається важливішою для жінки, ніж для чоловіка.

Слід зауважити, що цінності сім'ї та виховання дітей у свідомості опитаних важливіші за професійні, а також цінності комфортабельно­го житла і матеріальних благ.

Наші дані не мають розбіжностей із результатами, отриманими Всесоюзним центром вивчення суспільної думки у травні 1989 р., завдяки опитуванню за темою "Цінність сім'ї у свідомості різноманіт­них верств населення". Для 90% опитаних, з-поміж яких були і пред­ставники різних міст України, важливою життєвою метою є створен­ня сім'ї та виховання добропорядних дітей. Порівнюючи це дослід­ження із нашим, можна зробити попередній висновок, що сімейні цінності у свідомості молоді поки що високі, хоча це зовсім не гово­рить про те, що уявлення молоді стосовно шлюбу та сім'ї щодо того, якими вони повинні бути в ідеалі, останнім часом не змінилися під впливом інших економічних умов, поширення нових і переоцінюван­ня старих ідеологічних кліше, які нав'язують засоби масової інфор­мації та пропаганди, а також "сексуальна революція", яку нині ми маємо у суспільстві. Метою подальшого аналізу буде визначення уяв­лень молоді стосовно інституту шлюбу та сім'ї та, відповідно, визна­чення тенденцій, в бік яких змінюються ці уявлення під впливом глибинних змін, що відбуваються сьогодні у суспільстві.

Що ж, на думку молоді, може дати людині сім'я, тобто які "індивідуальні" функції родини найважливіші для неї? За класифіка­цією М. С. Мацковського, функції сім'ї можна поділити на "соціальні" (стосовно суспільства) та "індивідуальні" (відносно осо­бистості). Ці останні тісно пов'язані з потребами особистості щодо належності до сімейної групи.

Для молоді головною функцією шлюбу, з погляду цінності її для люди­ни, є емоційна функція шлюбу, яка відображає задоволення потреби в

особистому щасті, коханні, а також, отримання індивідами психологіч­ного захисту, емоційної підтримки в сім 7. Стать не створює в оціню­ванні цієї функції (як і інших) жодних розбіжностей.

На друге місце за значенням опитувані поставили господарчо-побутову і репродуктивну функції, остання дозволяє задовольнити потребу в дітях. Закордонні теоретики шлюбу та сім'ї головними функціями сучасної сім'ї вважають емоційну та функцію соціалізації дітей (тобто підготовки дітей до виконання ролей дорослої людини). Господарчо-побутова функція в розвинутих західних суспільствах від­ходить нині на задній план, оскільки такі побутові проблеми, як хар­чування сім'ї, прання, хімчистка, пошиття одягу та інше, практично вирішені на індустріально-промисловій основі: йдеться про готові харчові напівфабрикати, які треба лише розігріти; розгалужену мере­жу ресторанів та кафе; відносно дешевий одяг та взуття, яке, напри­клад, в Америці навіть не віддається в ремонт, а просто замінюється на нове тощо.

За наших умов відставання, а останнім часом навіть скорочення галузі побутового обслуговування, сім'я бере на свої плечі й ор­ганізацію практично усіх побутових потреб людини, і дані досліджен­ня засвідчують, шо молодь це добре усвідомлює. Значення для молоді різноманітних функцій сім 7 (рангова оцінка) наведено далі:

Дає змогу жити разом з коханою людиною.......................................... І

Наповнює сенсом життя (жити заради коханої людини,
дітей)................................................................................................................. І

Дає змогу створити свій дім, сприятливі умови життя........................ II

Дає можливість мати й виховувати дітей............................................... II

Упорядковує сексуальні стосунки............................................................ V

Забезпечує емоційні' й моральну підтримку, дає впевненість
у собі.................................................................................................................. III

Є умовою для самовираження особистості........................................... VI

Допомагає організувати побут, вирішує економічні

питання............................................................................................................. IV

І все ж таки немає нічого втішного в тому, шо у сімейному житті акцентується господарчо-побутова сфера. Явище це пов'язане зі стрімким спадом життєвого рівня. Внаслідок цього, на перше, пріо­ритетне, місце у життєдіяльності сім'ї стає господарчо-економічна функція, яка розширюється до гіпертрофованих розмірів — як у ча­сових витратах, так і в зосередженні уваги подружжя на її виконанні. Така ситуація, безумовно, шкодить нормальному здійснюванню ін-

ших, не менш, а можливо, й більш важливих функцій сім'ї — напри­клад таких, як виховної чи функції розвитку особистості членів сім'ї, її самовираження. До речі, закономірно, що саме функція "само­вираження" посідає в опитаних останнє, шосте місце. На жаль, в нашій культурі ще досить слабко усвідомлюється, що шлюбні відно­сини — це не тільки праця по обслуговуванню сім'ї, дітей, задово­лення фізичних потреб членів сім'ї, а й, шо не менш важливо, мис­тецтво побудови взаємин особистостей, психологічної атмосфери сім'ї. І немає секрету в тому, що сімейні відносини нерідко стають руйнівними, деструктивними для особистості (як дорослих, так і дітей). Потрібна пропаганда, а можливо, й навчання культури сімей­них стосунків, що виключає грубість, хамство, паразитування одного члена сім'ї на праці іншого.

Мотиви вступу до шлюбу. Відповідаючи на запитання анкети: "Які мотиви вступу до шлюбу найпоширеніші серед молоді у наші часи?", опитана нами молодь фактично виступила в ролі експертів, що оцінили мотиви шлюбної поведінки своїх знайомих та близьких.

Головним мотивом вступу до шлюбу, що збігається з результатами інших досліджень шлюбних орієнтацій молоді, є "кохання"; три чверті опитаних юнаків та дівчат позначили цю позицію в анкеті. Друге місце посідає такий мотив вступу до шлюбу, як "несподівана вагітність на­реченої" (67%).

Гіпотеза, шо була закладена у програму дослідження і припускала примат мотивів фінансової (матеріальної) забезпеченості майбутнього шлюбного партнера над іншими мотивами вступу до шлюбу з-поміж сучасної молоді, має лише часткове підтвердження. Означений мотив посідає четверте місце (його використав 51% опитаних). Але якщо до цього ж типу мотивації віднести такий варіант відповіді, як "одруження за розрахунком" (12%), а також близький за суттю — "наявність у чоловіка (дружини) житлової площі" (29%), то тоді мотив матеріальної забезпеченості впевнено виходить на третє місце серед мотивів одруження.

Соціологічні дослідження, що проводились останнім часом в Україні та в інших странах СНД, фіксують різке збільшення значення матеріальних благ та матеріального добробуту в свідомості людей. У списку найважливіших життєвих цінностей "матеріальний добробут" зустрічається так само часто, як і важливість для людини гарної сім'ї та цікавої роботи. По суті, фактор матеріальної забезпеченості зрів­нявся за важливістю з останніми. На цю зміну ціннісних орієнтацій вплинула не тільки нова для наших людей ідеологія ринкових відно­син, але, мабуть, і сильніше, різке зубожіння основної маси населен-

ня, підвищуючи значущість матеріальних благ. Думка молоді щодо найпоширеніших мотивів укладення сучасних шлюбів така, %:

Кохання......................................................................... 75

Спільність інтересів і поглядів..................................... 22

Самотність.................................................................... 15

Непередбачувана вагітність нареченої....................... 67

Співчуття / жалість....................................................... 6

Привабливі риси зовнішності, характеру................... ЗО

Випадковість................................................................. 13

Одруження за розрахунком......................................... 12

Матеріальна забезпеченість майбутнього чоловіка
(дружини)........................................................................ 51

Наявність у чоловіка (дружини) житлової площі....... 29

Бажання батьків............................................................ 12

Вік змушує...................................................................... 28

Безумовно, молодь також втягнута в цю переорієнтацію свідомості людей. А враховуючи гнучкість її психіки та перебування на стадії формування особистості, саме ця категорія населення піддається впливу нових цінностей, не завжди позитивних і бажаних у соціаль­ному плані.

Особливу тривогу викликає не збільшення значущості мотиву ма­теріальної забезпеченості, оскільки в основу цього явища покладені об'єктивні умови існування людей, а явища мотивації шлюбної по­ведінки іншого порядку. Це три негативних моменти. По-перше, вже згадана причина одруження — "непередбачувана вагітність нарече­ної"'. XV. Вигг, а також інші закордонні соціологи дійшли висновку, що дошлюбна вагітність зумовлює нижчу якість шлюбу. Означений висновок підтверджується практикою — більша частина таких шлю­бів розпадається в перші роки життя одружених.

По-друге, зовсім небажаний, з погляду якості шлюбу, такий мотив одруження, як "вік змушує" (28,2%). Випадковий вибір партнера по-часту є причиною розлучення і зумовлений лише факторами зовніш­нього тиску — "тому, що всі так роблять" чи щоб не вважали "старою дівою" чи "нетягою". На жаль, третина опитаної молоді називає цей фактор; а такий мотив одруження, викликаний страхом "бути не та­ким, як усі", також веде до нижчої якості шлюбу.

По-третє, тим, хто вирішив одружитися, явно недооцінюється та­кий важливий фактор якості шлюбу, як "спільність інтересів і по-

глядів" (22%), під якими розуміється схожість світоглядів, ідеалів, життєвих орієнтацій, планів. Причому чим вищий рівень збігу норм, цінностей та настанов нареченого та нареченої, тим вища якість шлюбу. Дані закордонних соціологічних досліджень цілком спросто­вують тезу: "Протилежності збігаються". Можливо, є винятки із пра­вил, але нас цікавлять стійкі статистичні закономірності, а вони свід­чать: чим більше в одружених спільного (в розумінні якостей особис­тості, рівня освіти, національної приналежності, віросповідання, віку, соціального походження тощо), тим стабільніший та якісніший шлюб. На жаль, за цим параметром наречені недостатньо уважно оцінюють свого шлюбного партнера.

Порівняння ієрархій мотивів вступу до шлюбу, позначених юна­ками та дівчатами, дало дуже цікавий результат: у дівчат виявився певний "цинізм" в оцінюванні мотивів одруження, порівняно з юна­ками. Можливо, це більш досконале знання життя? Зрозуміло, що цей феномен потребує спеціального дослідження.

Тендерна (соціостатева) відмінність в оцінюванні мотивів одру­ження виявилась в такому: дівчата частіше називають мотивами одруження вагітність нареченої (дівчата — 76%, юнаки — 56%), ма­теріальну забезпеченість обранця (дівчата — 56%, юнаки — 45%) та "вік змушує" (дівчата — 33%, юнаки — 21%). Постає питання: "А чи все добре з "кращою половиною людства?". Чи немає тут прямого зв'язку зі зростанням проституції? Потрібні спеціальні, глибші до­слідження, щоб дати відповідь на запитання: чому частина дівчат так "приземлено", навіть цинічно оцінює мотивацію шлюбної поведінки своїх друзів і знайомих.

"Ідеальний шлюб". Що є "ідеальним шлюбом", на думку молоді? Які відмінності в уявленні про нього в юнаків і дівчат?

На погляд опитаних, головними факторами щасливого шлюбу є: матеріальний добробут (76%) та взаєморозуміння одружених, тер­пимість (74%). Ці фактори молодь ставить на перше місце. Пози­тивним є вже те, що, незважаючи на важку економічну ситуацію, в якій опинилась більшість людей у наш час, матеріальний фактор не витиснув таку важливу умову щасливого шлюбу, як взаєморозуміння між чоловіком та жінкою.

Друге за важливістю місце посіли такі складові щасливого шлюбу, як гармонія в сексуальних стосунках (69%), подружня вірність (66%) і наявність в сім'ї дітей (65% опитаних навели цей варіант відповіді).

На жаль, молодь недостатньо усвідомлює найважливішу умову успішного шлюбу — наявність в подружжя спільних поглядів і інте­ресів (42%). Дослідження В. Метьюза та К. Михановича емпірично

підтвердило це твердження. З-поміж опитаних "нещасливих" сімей, що перебували на шляху до розлучення, у половині випадків чоловік і жінка неоднаково думали з приводу багатьох проблем; серед сімей, що називають себе щасливими, таке відбувається лише в одній де­сятій сімей.

Цікавішу змістовну інформацію ми отримали внаслідок проведен­ня факторного аналізу уявлень про щасливий шлюб залежно від статі опитуваних. Перевага такого аналізу в тому, що ми отримуємо нове знання, нові факти, у нашому випадку — так би мовити моделі щас­ливої сім'ї, типові для опитаних дівчат і, аналогічно, юнаків.

Завдяки проведенню факторного агеалізу ми отримали, як у дівчат, так і в юнаків, по чотири факторних набори характеристик, що виз­начають щасливий шлюб. Кожен факторний набір можна вважати певною "моделлю щасливого шлюбу", яка присутня в уявленнях мо­лоді з приводу шлюбно-сімейних стосунків.

Специфіка факторного аналізу як методу аналізу даних — склад­нощі інтерпретації отриманих факторів. Успіх, з яким дослідник ви­рішує це завдання, залежить від його кваліфікації та, в чималому сту­пені, від інтуїції. Інакше кажучи, інтерпретувати фактори ми можемо лише з певною часткою наближеності. Але якщо робити вибір між незнанням чи хоча б приблизним знанням, то краще останнє, оскіль­ки тільки так ми перейдемо від констатуючих описів до змістовно-пояснювального аналізу.

Після порівняння факторних наборів юнаків і дівчат виявилось, що їхні уявлення стосовно щастя у шлюбі вельми схожі. І в юнаків, і в дівчат було виявлено чотири однакові "моделі щасливого шлюбу", факторне навантаження кожної окремої ознаки в них хоч і трохи розбігається, але загальні тенденції проступають досить чітко. Отри­мані чотири факторних набори ми назвали: 1) примітивно-споживчою моделлю сім'ї; 2) традиційною моделлю сім'ї; 3) духовно-дружньою моделлю сім'ї; 4) безмотиваційною (випадковою) моделлю сім'ї. Детальніше опишемо їх.

1. "Примітивно-споживча модель сім'ї" із найбільшими факторними навантаженнями містить такі індикатори, як матеріальний добробут, наявність упорядкованої квартири та гармонія сексуальних стосунків. Ці умови є головними для існування цього типу шлюбу.

У межах даного фактора цій групі індикаторів протистоять (з від'ємним знаком) індикатори: взаєморозуміння, терпимість; наяв­ність спільних поглядів та інтересів; подружня вірність. Таке сполу­чення індикаторів дозволяє нам віднести цю модель до соціально не­бажаної, що викликає певну тривогу. В юнаків, до того ж, цей фак-

тор містить з від'ємним знаком індикатор "наявність дітей у сім'ї'. Нам здається, що цю модель можна було б назвати "егоїстичною" з усіма випливаючими звідси наслідками: конфлікти, розлучення та інше — як результат такого шлюбу.

2. "Традиційна модель сім Т. Найбільші факторні навантаження в
цьому факторі мають два індикатори: наявність дітей у сім'ї та по­
дружня вірність. Індикатори, що характеризують взаєморозуміння та
спільність інтересів, а також матеріальну забезпеченість, протистоять
вищезгаданим з від'ємним знаком. Взагалі, ця модель правильно
відображає сутність шлюбу, що є тривалим союзом чоловіка і жінки;
до того ж, деякі теоретики вважають, що сім'я та шлюб стають
справді сім'єю лише після появи дітей. Але ж і ця модель традиційної
сім'ї, як це виявилось внаслідок факторного аналізу, постає надто
убогою за змістом. Навряд чи її можна вважати гармонічною і ідеаль­
ною.

3. "Духовно-дружня модель сім 7". В цьому факторі три індикатори
мають найбільші факторні навантаження: наявність спільних поглядів
та інтересів; взаєморозуміння одружених, терпимість, оптимальний
розподіл обов'язків між одруженими. Цей фактор найбільше за інших
наближається до ідеальної моделі, але є один момент, що викликає
тривогу: як у дівчат, так і в юнаків вищезгаданим позитивним для
якості шлюбу індикаторам протистоїть з від'ємним знаком індикатор
"наявність дітей у сім'ї". Цей маленький штрих одразу ж надає цій
моделі сім'ї егоїстичну спрямованість подружжя тільки одне на одно­
го.

4. "Безмотиваційна (випадкова) модель сімТ. Цей фактор відріз­
няється від трьох попередніх тим, що майже всі індикатори (за
змістом — це цінності сімейного життя), з яких він складається,
мають незначні чи негативні навантаження. Мабуть, ця модель
сімейного життя взагалі не орієнтована на будь-які сімейні цінності,
що має підтвердження у спільній для юнаків і дівчат особливості: ін­
дикатор "інші складові щасливого шлюбу" несе на собі основне на­
вантаження.

Узагальнюючи результати факторного аналізу, можна зробити висновок: застосування цього методу дозволило виявити основні і різні за своєю суттю моделі сім'ї, що характерні для свідомості мо­лоді. Жодну з моделей ми не маємо змоги назвати достатньо збалан­сованою, гармонічною, що свідчить про несформованість, непроду­маність сімейно-шлюбних уявлень молоді. Мабуть, слід говорити про їхню низьку поінформованість, недостатність знань про принципи, на яких має будуватись сімейне життя, щоб шлюб був справді щасли­вим і міцним.

Портрет "хорошої" дружини та "хорошого" чоловіка. Причиною багатьох конфліктів в сім'ї є розлагодженість у рольових очікуваннях партнерів по шлюбу. Різне розуміння ролей "хорошої" дружини або чоловіка веде до втрати взаєморозуміння, без якого неможлива зла­годженість дій у сім'ї. Психологами також встановлено, що міцність подружньої єдності залежить від кількості спільних, збіжних (тотожних чи взаємодоповнюючих) якостей особистості одружених. Які ж моделі "хорошої дружини та чоловіка" у свідомості молоді та чи збігаються уявлення юнаків і дівчат у цій сфері? Уявлення молоді сто­совно якостей "хорошого" чоловіка та "хорошої" дружини наведені далі:

Портрет "хорошої" дружини Кохати чоловіка Піклуватися про чоловіка Любити своїх дітей Матеріально забезпечувати сім'ю Не пити Не палити

Мати почуття гумору Займатися вихованням дітей

Бути хорошим сексуальним партнером

Займатися домогосподарством Мати спокійний характер Бути доброю, лагідною

Бути охайною та слідкувати за своєю зовнішністю

Не вередувати, не бути надміру ви­могливою

Портрет "хорошого" чоловіка Кохати чоловіка Піклуватися про чоловіка Любити своїх дітей Матеріально забезпечувати сім'ю Не пити Не палити

Мати почуття гумору

Займатися вихованням дітей

Бути хорошим сексуальним партнером

Займатися домогосподарством

Мати спокійний характер

Бути доброю, лагідною

Бути охайною та слідкувати за своєю

зовнішністю

Не вередувати, не бути дуже вимога ивою

Як бачимо, на думку юнаків, "хороша дружина" повинна бути (якості перелічуються в напрямі спадання значності): доброю та ла­гідною (52%); охайною, що завжди слідкує за зовнішністю (45%); доброю господаркою у домі (45%); не дуже вимогливою (42%); не пи­ти (31%) іт. ін.

Дівчатам якості хорошої дружини бачаться дещо по-іншому: гарна господарка в домі (61%); охайна, завжди слідкує за зовнішністю (60%); займається вихованням дітей (49%); добра та лагідна (44%); не палить (39%) і т. ін.

Намальований дівчатами портрет викликав подив тим, що, по-перше, виявився суто традиційним (консервативним) набором ролей дружини, який в передових країнах вже давно й успішно замінюється на демократичніший (рівноправний) партнерський набір ролей. Останній передбачає, що не тільки чоловік, а й дружина роблять економічний внесок у життя сім'ї згідно зі своїми здібностями до за­робітку. Наші ж дівчата поставили характеристику "матеріально за­безпечувати свою сім'ю" на останнє 14-те місце. Така думка вже дав­но не відповідає реаліям нашого життя, коли фактично кожна друга сім'я не може вижити без зарплати дружини. До речі, юнаки усвідо­млюють це краще, і кожен десятий з них вимагає, щоб дружина ро­била свій внесок у матеріальний добробут сім'ї.

Здивувало також те, що дівчата більше уваги приділяють саме тра­диційно-інструментальним ролям дружини (добра господарка, гарна, охайна зовнішність і т. ін.), а не головній і найважливішій у сучасній сім'ї — емоційній, експресивній. І недарма саме ця характеристика дружини займає перше місце у відповідях юнаків ("бути доброю, ла­гідною" — 52%). Аналізуючи портрет "хорошої дружини", що постає з відповідей юнаків, а особливо дівчат, виникає почуття, що він не відповідає життєдіяльності, потребам сучасної сім'ї згідно з сучасни­ми ролевими наборами дружини та чоловіка. Загальновідомо, що 80—

90% шлюбів нині реєструються через кохання, але лише кожна десята дівчина, проектуючи портрет "хорошої дружини", звернула увагу на таку якість, як "кохати чоловіка" чи "піклуватися про чоловіка".

У наш час, коли зовнішній тиск на сім'ю (релігія, неможливість розлучення, соціальний контроль) став слабким і не має такого зна­чення, як раніше, посилюється роль міжособистісних стосунків в сім'ї, кохання, піклування та психологічної підтримки. Тільки за їх наявності буде забезпечена стабільність та якість шлюбу. З відповідей респондентів можна дійти висновку, що усвідомлюють вони ці нові реалії погано, з етикою та психологією сімейних стосунків ознайо­млені явно недостатньо. Винні в цьому не так вони самі, як та систе­ма виховання (у широкому розумінні), котра їх формує. В нас в Україні практично немає книг, що були б написані у вигляді посіб­ників, довідників з різних питань (також і психологічних) сімейного життя; засоби масової інформації та пропаганди захоплені політикою і цим питанням приділяють небагато уваги.

Модель "хорошого чоловіка" в юнаків складається з таких характери­стик: "матеріально забезпечувати сім'ю" (1-ше місце), "мати спокій­ний, стриманий характер" (2-ге місце), "мати почуття гумору" (3-тє місце), "займатись домашнім господарством" (4-те місце) і т. ін. Така характеристика, як "кохати дружину", посіла 11-те місце. У дівчат набір характеристик для моделі "хорошого чоловіка" ще більш тради­ційний, навіть примітивний. Головне для них, щоб "заробляв, не пив, мав спокійний характер, почуття гумору та не вередував, не був над­міру вимогливим". Ці характеристики розміщені в порядку зниження їх важливості для респондентів.

Така ознака демократичної (егалітарної) сім'ї, як допомога чоло­віка у веденні домашнього господарства, розташована в дівчат на од­ному з останніх — дев'ятому — місці; "кохання чоловіка" — на деся­тому, а "виховання дітей чоловіком" — на одинадцятому.

Ознайомившись із портретом "хорошого чоловіка" у баченні дів­чини, немає потреби навіть дивуватися тому факту, що переважна частина заяв на розлучення написана також жінками. Зрозуміло, що однією з причин, що веде до розлучення, є мала вимогливість до партнера на стадії вибору та одруження; опитані дівчата мають занад-/ то примітивні, спрощені та в чомусь навіть відсталі уявлення стосов­но ролі чоловіка в сім'ї. Після одруження сумісне життя, що висуває завдання з кооперації домашньої праці, вміння поступитись або чи­мось пожертвувати заради загальносімейних прагнень, змушує жінок вимагати від свого обранця зовсім не те, що на стадії дошлюбного за­лицяння, і якщо воно не реалізується, то врешті — конфліктна чи зруйнована сім'я.

Причини розлучень. Відповідаючи на питання: "З яких причин най­частіше відбуваються розлучення в молодих сім'ях?", респонденти виступили в ролі експертів, що оцінювали причини цього здебільше негативного явища. До того ж потрібно враховувати, що відштовхува­лись вони від досвіду друзів, знайомих і т.ін, а не від власного, оскільки 93% опитаних не мають шлюбного статусу. Оцінювання причин розлучень, як показав аналіз даних, не залежить від статі опитаних — юнаки та дівчата мислять з цього приводу однаково.

З аналізу даних соціологічних опитувань можна побачити: хоч низька матеріальна забезпеченість і є нерідкою причиною розлучень (48%), але головною причиною цього явища опитані все ж таки на­зивають "поведінку одного із членів подружжя" (60%). Безумовно, під цим твердженням криється вельми широкий спектр вчинків по­дружжя, але стає зрозумілим, що запежить поведінка від особистості обранця, шо ще раз засвідчує необхідність формування в молоді не формально-традиційного підходу до вибору шлюбного партнера, а ін-дивідуально-особистісного. Молодь вважає, що найчастіше шлюби руй­нуються з таких причин, %:

Поведінка одного з членів подружжя.......................................... 60

Сексуальна несумісність................................................................. 50

Охолодження в почуттях................................................................ 49

Низька матеріальна забезпеченість............................................ 48

Відсутність власного житла........................................................... 36

Відсутність участі одного із членів подружжя в житті

сім'ї........................................................................................................ 35

Неможливість мати дітей................................................................ 32

Непорозуміння з батьками подружжя......................................... 21

Традиційність, навіть деяка патріархальність уявлень молоді сто­совно шлюбу та сім'ї виявилась і у відповіді на запитання: "Яка різ­ниця у віці чоловіка і дружини, на ваш погляд, є більш припусти­мою?" Половина опитаних юнаків і дівчат вважає, що чоловік обов'язково повинен бути старшим за дружину. До того ж, як це не дивно, знов більш патріархально-консервативну позицію займають дівчата. Чверть з них вважає, що чоловік повинен бути старше на 5— 10 років; юнаки віддають перевагу віковій різниці від двох до п'яти років. І в цьому оцінюванні вони виявили більше здорового глузду.

Створення сім'ї, одруження — один з найважливіших та найщас-ливіших моментів у житті молодої людини. Традиційно цю подію

оформлюють святково та пишно. На запитання "Яким чином Ви зби­раєтесь оформити свої стосунки з майбутнім чоловіком/дружиною?" половина опитаних відповіли, що бажали повінчатись у церкві (50%); кожного третього задовольняє традиційний цивільний обряд в орга­нах ЗАГСу; кожен десятий вважає, що законодавче оформлення зов­сім не обов'язкове (10%).

Фактично остання тенденція, що виявляється дуже виразно, неба­жана з причини. наявності такої закономірності: зростання неза-реєстрованих шлюбів веде до зростання позашлюбної народжува­ності. В результаті здійсненого опитування було також виявлено, що п'ята частина молоді нічого не чула про шлюбний контракт (22%), ознайомлена з ним відносно добре також тільки п'ята частина мо­лоді, решта — тільки чули, що такий існує.

Третина опитаних позитивно ставиться до шлюбу з підписанням контракту та погодились його підписати. Решта цього робити не зби­рається. Запозичена з країн Західної Європи форма шлюбного кон­тракту — явище для нас нове, але перспективне. Цінність його не тільки в регулюванні майнових стосунків одружених, як у шлюбі, так і в разі його розриву, а й, головно в тому, що він зобов'язує молодих більш серйозно замислитися з приводу наслідків кроку, який вони збираються здійснити, подивитись на майбутній союз не тільки крізь почуття, яке на цій стадії взаємин сильніше, ніж глузд, а й уявити собі модель майбутніх, не одних лише економічних стосунків у сім'ї на базі раціонального підходу.

Аналіз даних соціологічного дослідження: "Сім'я та шлюб очима молоді" дає змогу зробити такі основні висновки, що мають як нау­кове, так і практичне значення.

1. Цінності сім'ї та виховання майбутніх дітей є мало не найго­
ловнішими у структурі особистості опитаної молоді і посідають 3-тє
та 4-те місця, опинившись позаду лише цінностей спілкування з ко­
ханою людиною чи друзями. З причини того, що більшість опитаних
ніколи не були одружені, висока орієнтованість на спілкування
об'єктивно зумовлена їх безшлюбним статусом. Таким чином, занепад
сімейних цінностей у свідомості молоді поки що не спостерігається.

2. Гіпотеза, що була закладена до програми дослідження і припус­
кала перевагу мотиву фінансової (матеріальної) забезпеченості май­
бутнього чоловіка (дружини) над іншими мотивами одруження серед
сучасної молоді, дістала лише часткове підтвердження. Цей мотив
посів 4-те місце. На першому місці — "кохання", на другому —
"непередбачена вагітність нареченої". Що більш вплинуло на форму­
вання мотиву матеріального фактора як мотиву одруження — цін-

ності ринкових відносин чи зубожіння основної маси населення — поки що не з'ясовано і (це явище) потребує подальшого дослідження.

3. Особливу тривогу викликає: 1) велика кількість шлюбів через
вагітність нареченої. Як показує практика, стабільність таких шлюбів
невелика; 2) недооцінювання молоддю такого мотиву одруження, як
"спільність поглядів та інтересів", а, як відомо зі спеціальної літерату­
ри: чим вищий рівень збіжності норм, цінностей і установок чоловіка
і дружини, тим вищі якість та стабільність шлюбу.

4. Факторний аналіз уявлень молоді щодо щасливого шлюбу вия­
вив чотири основні моделі сім'ї, що присутні у свідомості як юнаків,
так і дівчат:

1) примітивно-споживча;

2) традиційна;

3) духовно-дружня;

4) безмотиваційна (випадкова).

Жодну з моделей ми не маємо підстав назвати достатньо збалан­сованою, гармонічною, шо свідчить про несформованість, непроду­маність сімейно-шлюбних уявлень молоді. Зрозуміло, що молоді не вистачає інформації, знань про принципи, на яких має будуватись сімейне життя, щоб шлюб став справді щасливим і міцним.

На формування усвідомлених уявлень стосовно стабільного, вдало­го шлюбу і повинна бути спрямована виховна праця. Остання мож­лива на базі передачі молоді знань тих соціально-психологічних принципів, на яких будується міцна сім'я, що задовольняє, головним чином, потребу у коханні, підтримці, взаєморозумінні, взаємодопо­мозі її членів.

5. Аналіз "моделей ідеального партнера" у шлюбі дозволив поміти­
ти таке негативне явище, як мала вимогливість до партнера на стадії
вибору. Особливо примітивні, спрощені та в чомусь навіть відсталі
уявлення щодо ролі чоловіка в сім'ї мають опитані дівчата. Кохання
чоловіка, його допомога по господарству, виховання ним дітей
посідають останні місця в ієрархії висунутих до нього вимог; на
перші місця вийшли такі занадто загальні характеристики, як: щоб
"заробляв, не пив, не був дуже вимогливим". Такий "інструменталь­
ний", безособистістний підхід до вибору партнера переважно веде до
нестабільного шлюбу і великої кількості розлучень.

3. САМОПІЗНАННЯ ЯК ПОШУК ГАРМОНІЇ

Я знаю все, але не себе.

Ф. Війон

З усіх пригод, уготованих нам життям, найважливішою і найцікавішою є ман­дрівка всередину себе, дослідити не­звідану частину самого себе.

Ф. Фелліні

Той, хто вдивляється в себе, пробуд­жується.

К. Юнг Феномен "самопізнання"

Проблема самопізнання спокон віків належить до найважливіших. Щодо сучасної світової ситуації, то вона засвідчує: означена проблема перестає бути суто науковою, фаховою, стає актуальною, життєво-практичною, конче необхідною.

Самопізнання складається зі самоспостереження (самобачення) і самооцінки. Осягати буття і себе в ньому допомагають саморозумін-ня, самотворення та самореалізація.

Пізнати себе — це, насамперед, осмислити цінність людського життя. Свої тіло, думки, відчуття, взаємини, оточення, душу; свій ха­рактер, його риси: слабкі і сильні його сторони; свої здібності, обда­ровання тощо.

Пізнати себе — це й усвідомити, що є найважливішим в особис­тому житті, які особистісні якості допомагають у важких ситуаціях; що сприяє зближенню з людьми, а що заважає; які найвизначніші досягнення, які труднощі й розчарування; що означає "тримати себе в руках", який план особистісного зростання.

Самопізнання, за Г. Сковородою, є розкриття своєї природи, віднайдення в собі не тільки особливого, а й загальнолюдського. Са­мопізнання є перманентним актом звільнення від роздвоєності (між "низьким" і "піднесеним"), актом вибору, в якому людина через стра­ждання стверджує свою гідність і здійснює самовизначення (В. А. Ро-менець).

Шлях людини до себе і до людей, виявлення своїх здібностей, свого місця з-поміж них пролягає через пізнання самої себе.

Сутність самопізнання — у забезпеченні саморозвитку людської сутності конкретного індивіда; це відтворення та осмислення того, що людина робить, в який спосіб діє, чому саме так і т. ін.

Пізнати себе — значить осягнути закони буття, бачити і розуміти інших людей, відчувати себе особистістю. Пізнання себе є з'ясування своїх можливостей, своїх нервово-психічних і емоційно-інтелектуаль­них якостей. "Тільки людина, оскільки вона є особистістю, може під­нестися над собою як живою істотою і, виходячи з єдиного центру, немовби по той бік просторово-часового світу, зробити предметом свого пізнання все, в тому числі й саму себе" (М. Шелер).

Пізнати себе — означає "розділити" себе на суб'єкт і об'єкт, стати водночас двома істотами — тією, котра здійснює вчинок, і тією, яка спостерігає й оцінює його.

А. Шопенгауер стверджував: "...Лише під кінець життя ми можемо пізнати, цілком уяснити навіть самих себе, нашу мету та засоби, а особливо наше ставлення до світу, до інших". А ось думка вченого Б. Скіннера (США): "Річ не в тому, чи може людина пізнати себе, а в тому, про що саме вона дізнається, роблячи це".

Внутрішній інтерес до себе, до власного життя, підтримання внутрішнього діалогу дають змогу дійти здорового глузду.

Людина не народжується з умінням вдивлятися в себе, бачити свої унікальні, не схожі ні на чиї риси. Людина, зазвичай, не відчуває себе готовою до вчинку самобачення, саморозуміння, об'єктивного само-оцінювання. Не кожен наважується, не кожен навіть замислюється над необхідністю заглибитись у себе, вийти за межі самого себе, щоб творити буття, достойне людської гідності. І все ж — "наважся пізна­ти!" Отже, якщо ми матимемо достатньо сміливості пізнавати все більше і більше, ми зможемо змінити світ, змінити себе. Найважли­вішим завжди буде освіта для всіх і упродовж усього життя.

У сучасній психології послідовники К. Юнга використовують спеціальний термін "потаємний двійник" кожної людини. Це тінь, сукупність уявлень про себе, які ми витісняємо зі свідомості через те, що вони нам не до вподоби. Особистісне зростання передбачає вмін­ня бачити власну тінь, свого "двійника", уможливлення поступового бачення власних негативних рис. Не бажаючи знати про них, людина проеціює свої вади на оточення, звинувачує його у власних недоліках і прорахунках.

Прислухаємось до твердження психолога Т. М. Титаренко: "Само­бачення не виникає само по собі, не є природним даром чи приєм­ним заняттям, якого легко навчитися. Шлях до себе — важке випро­бування, що потребує мужності, самостійності, наполегливості, тер­піння. Ми зорієнтовані передовсім на зовнішній світ, а до себе звер­таємось лише тоді, коли переживаємо щось вельми важливе, коли опиняємось у кризовому стані, в екзистенціальній ситуації".

Осягаючи себе, кожен мусить виявити свої кульмінації, свої біо-ритми, свої гранично допустимі навантаження, сильні й слабкі сто-

2]

рони. Фізіологи твердять: слід жити по спромозі. Що може бути простішим і що може бути важчим? Відтак навчитися зіставляти на­вантаження з можливостями — одне із стрижневих завдань особис­тості. А також відверто відповісти на запитання: чому власна думка про себе так часто не збігається з думкою оточуючих?

До саморозуміння нас спонукають стосунки з іншими людьми.

"Ставлення до оточуючих визначає і ставлення до себе, і стаааен-ня до навколишнього світу. Нівелюючи інших, ми водночас ніве­люємо й самих себе. Якщо немає цілісності у відкритому прийнятті своїх темних і світлих сторін, позитивних і негативних рис, продук­тивних і хворобливих станів, немає і не може бути позитивного став­лення до інших" (Т. М. Титаренко).

Ще Августин Аврелій (Блаженний) зауважував: є лише два пред­мети, гідні уваги, — це Бог і людська душа. "У великому пізнаванні чимало печалі. Хто помножує знання, той помножує печаль". Чи сто­сується це й людського самопізнання?

Й.-В. Гете в одному з своїх віршів так відповів тим, хто пропону­вав людині пізнавати саму себе: "Гаразд, я пізнаю, однак потім куди тікати?"

З-поміж типових способі утечі від себе — втеча до матеріальних благ, до володіння речами, титулами, владарювання тощо.

Гонитва за багатством заважає вдумливому самозаглибленню, не дає змоги наблизитись до самобачення.

Відсторонення від навколишньої дійсності теж перешкоджає ба­ченню себе, своїх меж, свого прагнення до злиття зі Всесвітом. Мож­ливість самобачення визначається полярними тенденціями: мати чи бути. Бачення себе виявляється неможливим, якщо людина не хоче чи не вміє бачити довкілля, радіти буттю як такому. Буденність з її звичками заважає пізнанню і самопізнанню.

Пізнання людини триває, триває й самопізнання. І все ж тим осо­бистостям, які досягли свого акме або намагаються це зробити, тікати нікуди не треба. Пізнаючи себе через пізнання інших, людина водно­час починає розуміти людський рід як такий, відчувати себе не­від'ємною його часткою. Людина пізнає себе в історії людства. Лише в історії, як підкреслює К. Ясперс, формується те, чим є людина по суті.

Ситуація справжньої людини — її духовна ситуація. Наше став­лення до інших модифікується. Зміна може бути поліпшенням, надо­лужуванням, сходженням, але може бути і погіршенням, зрадою. "Тут ми стикаємось з одним із найгіркіших явищ людського життя — з розчаруванням в людях" (М. О. Бердяєв). Все це стає передумовою нового бачення себе.

Пізнання різних людей збагачує наше життя. Додержуйтесь прави­ла: приймайте іншого таким, яким він є.

Якщо визнати, що реальний світ ніколи не можна до кінця усвідомити, стає зрозумілою неможливість абсолютного, цілісного самобачення, самопізнання. І все ж, щоб побачити себе, людина по­ривається вийти за власні обрії, за межі себе, своїх індивідуальних передбачень тощо.

М. О. Бердяєв у своєму творі "Самопознание" підкреслював, що пізнання себе не безмежне, воно граничне в міру природних особли­востей людського мислення.

Сумніви, невизначеність, власний досвід — усе це також джерела самопізнання, без яких жодні наукові знання не знайдуть належного застосування, а людина не стане зрілою особистістю.

"... Підліток стає справжньою людиною лише тоді, коли він уміє пильно вдивлятися не тільки в навколишній світ, а й у самого себе, коли він прагне пізнати не тільки речі і явища навколо себе, а й внутрішній світ, коли сили його душі спрямовані на те, щоб зробити самого себе кращим, досконалішим" (В. О. Сухомлинський).

Шляхи самопізнання

Для самопізнання слід багато чого знати і перш за все про люди­ну, її біологічну, психічну, соціальну, духовну природу, зокрема про причини життєвих критичних ситуацій, шляхи їх попередження та подолання тощо. Єдиної функціональної психологічної структури особистості немає. Є лише підходи, пропозиції — як вітчизняних, так і зарубіжних авторів: Л. С. Виготського, Г. С. Костюка, С. Л. Рубін-штейна, К. К. Платонова, О. Г. Ковальова, А. В. Петровського, В. П. Зінченка, Т. М. Титаренко та ін.

Ось один із підходів: динамічна, функціональна психологічна структура особистості має чотири підструктури: психічні процеси, психічні стани, психічне утворення — "досвід", який об'єднує знання, вміння, навички та звички; психічні властивості особистості (спрямованість, темперамент, характер та здібності).

Провідною складовою особистості є свідомість. Свідомість неро­зривно пов'язана з уявленнями людини про себе, тобто із власним "Я". Змінювані стани свідомості — стратегія перетворення особис­тості.

За теорією 3. Фрейда, структура особистості складається з трьох частин — Воно (И), Я (Е§о) і Понад-Я (Зирег-Е^о). Незважаючи на

те, що вони тісно взаємодіють одна з одною, кожна з них виконує свої специфічні функції.

"Воно" — джерело психічної енергії і керується лише принципом задоволення; це резервуар несвідомих, ірраціональних, психічних ре­акцій та імпульсів, біологічних за своєю природою.

"Я" — свідоме начало, діюче на основі принципу реальності, ви­конує функції посередника між ірраціональними устремліннями "Воно", необхідністю фізичного світу та вимогами суспільства.

"Понад-Я" виникає на основі "Я" і втілює в собі "батьківські обра­зи", моральні заборони та норми, навіяні в дитинстві; це, так би мо­вити, моральна цензура.

3. Фрейд підкреслює, що місце "Я" надзвичайно складне. По-перше, "Я" повинне враховувати реальні вимоги та умови зовнішньо­го світу. По-друге, "Я" постійно тисне на "Воно". "Я" піддається тиску з боку "Понад-Я". Цей конфлікт, на погляд 3. Фрейда, є не­розв'язним і саме в ньому знаходяться витоки всіх психологічних проблем як особистості, так і суспільства.

За теорією відомого американського психотерапевта і теоретика психоаналітичного напрямку Е. Берна, структура особистості три­компонентна. У нашій поведінці реалізуються три позиції, які вчений визначив як позиції "Дорослий", "Батько", "Дитина".

Терміном "Я" Е. Берн позначає особистість. Кожне "Я" може про­являтися в кожен момент часу в одному із трьох станів "Дитина", "Дорослий", "Батько". В кожній людині ці "троє" живуть одночасно, хоч і проявляються в кожен момент поодинці. Зв'язок із фрей-дівською тріадою ("Я", "Воно" та "Понад-Я") незаперечний, однак і не тотожний.

Важливо, щоб людина якомога раніше навчилась розуміти й аналізувати свої життєві ситуації, стала чесною із собою та з іншими людьми, навчилась бути самою собою.

Концепція Е. Берна є свого роду прикладною філософією життя, яку можна застосувати для аналізу найрізноманітніших життєвих си­туацій, в тому числі і для поглибленого самоаналізу.

У структурі особистості, за К. Юнгом, є специфічний компонент, що його називають самістю. Самість — центр всієї психічної системи.

Корисним в нашому контексті буде й ознайомлення з вченням одного із провідних англійських вчених в галузі педагогіки та психо­логії Роберта Бернса, що присвячене формуванню самосвідомості особистості та впливу уявлення особистості про себе на її виховання та навчання і, зокрема, тієї частини структури "Я-концепції", де йдеться про Я-реальне, Я-ідеальне та Я-дзеркальне. Автор пропонує таку схему:

фізичне соціальне розумове емоційне

Щоб добре пізнати себе, слід заглибитись у запропоновану І. П. Павловим класифікацію темпераментів. У своїй праці "Загальні типи вищої нервової діяльності тварин і людини" вчений, Но­белівський лауреат, зазначає, що усе розмаїття поведінки людини і тварини можна і слід пояснювати певними властивостями нервової системи (силою, врівноваженістю і рухливістю нервових процесів), інакше кажучи, типом вищої нервової діяльності. І хоча теоретично можлива велика кількість комбінацій цих трьох властивостей, прак­тично в природі спостерігаються чотири чітко окреслених типи або їх проміжні комбінації.

Отже, за І. П. Павловим:

сангвінік — гарячий, вельми продуктивний діяч, але лише тоді, коли в нього багато цікавих справ, тобто є постійне збудження;

флегматик — спокійний, завжди врівноважений, наполегливий і впертий трудівник життя;

холеричний тип — явно бойовитий, задиркуватий, легко і швидко

збуджуваний;

меланхолічний темперамент — явно загальмований тип нервової системи, для якого, очевидно, кожне явище життя стає гальмуючим його агентом, оскільки він ні у що не вірить, ні на що не сподіваєть­ся, в усьому вбачає й очікує невтішне, небезпечне.

Потрібні також знання про важкі стани людини та обставини, за яких вони виникають. Відомий психофізіології. П. Грімак розподіляє їх у чотири групи:

1. Психічні стани, викликані надмірною психофізіологічною
мобілізацією організму (стрес, фрустрація, тривога, нав'язливі думки
та дії тощо).

2. Психічні стани, які формуються під впливом несприятливих або
незвичних факторів зовнішнього середовища біологічного, психоло-

гічного та соціального характеру (монотонія, самотність, "нічна психіка", нудьга, астенія та ін.).

3. Передневротичні фіксації несприятливих реакцій, що виника­
ють як результат закріплення негативної реакції в пам'яті ("застійне
вогнище збудження") та наступного її відтворення в аналогічних що­
до первинного випадку умовах. Проявляються у вигляді нав'язливих
страхів (фобій). На основі фобій можуть розвиватися нав'язливі дум­
ки та нав'язливі дії.

4. Розлади у сфері особистісної мотивації (наприклад, криза моти­
вації та її різновиди, зокрема криза середини життя).

Корисним є знання про кризу середини життя (ближче до 40 ро­ків). Вона має об'єктивні причини і передбачає радикальну перебудо­ву особистості відповідно до змін становища людини в житті. Кіль­кість проблем збільшується, і багато із них раптово навалюються на людину. Зауважимо, що не завжди спроба змінити свій психологіч­ний образ згідно з новими обставинами, в тому числі й з умовами нового вікового етапу, закінчується вдало.

Результатом подолання кризи середнього віку (в ідеалі) є вироб­лення нового образу "Я", переосмислення життєвих концепцій, вне­сення корекції в усі ланки звичного існування, приведення особис­тості у відповідність зі змінюваними життєвими умовами. Стають поширеними серйозні зміни способу життя сорокарічних — і чоло­віків, і жінок — аж до зміни фаху, захоплень, дозвілля тощо — інак­ше кажучи, прийняття нових умов існування, звільнення від пут звичної поведінки.

Психолог Ф. Василюк пропонує свою типологію критичних си­туацій, в які може потрапити людина, керуючись якою можна зроби­ти правильний вибір стратегії психологічної допомоги людині (див. таблицю).

Типологія критичних ситуацій

Існують спеціальні відомості і про соціально-психологічні стани людини (фізичне, психічне та соціальне самопочуття), якими слід оволодівати.

Бути обізнаним з думкою про себе авторитетних для нас людей завжди корисно. Такі знання примушують замислитись над питання­ми: чи не занадто захоплюємось ми своїми якостями, чи не перео­цінюємо свою прихильність до інших, наскільки самостійні наші думки? Особливо корисно проаналізувати ту частину характеристик, де наша думка про себе протилежна оцінці іншої людини. Це не означає, природно, що оцінки інших абсолютно слушні.

Зрештою, людина стає психологічно підготовленішою до стресів.

Корисно простежити і за джерелами самооцінювання. Йдеться на­самперед про оцінювання іншими людьми: кола значущих інших, або референтної групи; зіставлення з іншими, порівняння реаіьного та ідеального "Я"; вимірювання ефективності результатів власної діяль­ності.

Фахівці вирізняють три основних види самооцінки: занижена, за­вищена і адекватна, або об'єктивна. Як вона виводиться? Психологу У. Джемсу (США) належить формула визначення самооцінки, з якою пов'язана самоповага:

самоповага =

домагання

Як слушно зауважив У. Джеме, "наше самовідчуття в цьому світі залежить виключно від того, ким ми наважилися стати і чого ми на­важились досягти". І справді, життя надає нам можливість зробити вибір, а далі все залежить від позиції самої людини.

Спробуйте скористатись і такими практичними порадами "Як піз­нати себе і людей, котрі вас оточують".

1. Якщо Ви іншим радите звернути увагу на формування розуміння, співчуття, доброти, людяності, чесності, порядності, то подумайте, чи не варто ці якості сформувати насамперед у себе.

2. Якщо Ви іншим радите позбутися егоїзму, непорядності, злості, агресив­
ності, то чи не варто позбутися цих якостей самому.

3. Пізнати своє фізичне "Я" набагато легше, ніж своє соціально-психологічне
"Я".

4. Одержуйте інформацію про себе з різних джерел: з розмов і реакцій людей,
з психоаналітичних характеристик тощо.

5. Порівнюйте себе з іншими, об'єктивно оцінюйте.

6. Звикайте регулярно аналізувати свої вчинки, успіхи і невдачі в житті.

1. Плануйте свїй час, це допоможе вам уникнути багатьох проблем.

2. Розуміння цінностей інших людей і народів — найкращий шлях до
взаємодії.

3. Пообіцяйте собі, що ваше ставлення до людей буде якнайкращим.

4. Цікавитись спортом, мистецтвом, культурою — значить збагачуватись ду­
ховно й емоційно.

5. Кохання робить людей щасливішими.

6. Ніколи не поспішайте робити висновки про людину, явища, події.

7. Пам'ятайте, що самотня людина не може бути цілком задоволена життям.

*#*

1. Вправляйтесь перед дзеркалом з метою позбавитися зайвої жестикуляції,
неестетичних рухів, похмурого виразу обличчя.

2. Намагайтесь частіше виступати публічно, вчіться зберігати спокій.

3. Слідкуйте за мовою, жестами, манерою спілкування досвідченого оратора,
тамади, лідера компанії.

4. Відпрацьовуйте швидкість мовної реакції і мову взагалі.

1. Оцінюючи поведінку тієї чи іншої особи, не забувайте про самокритику й
самоаналіз.

2. Оцінюючи поведінку чи вчинок людини, пам'ятайте, що вона не пасивний
об'єкт сприйняття, а діюча особа, яка намагається справити певне враження, тоб­
то замаскувати одні свої якості і підкреслити інші.

1. Збільшення знань про себе допомагає яскравіше, точніше виражати свої по­
треби іншим; розуміння себе сприяє розумінню інших; виникає можливість
об'єктивно поглянути на свої плюси і свої мінуси.

2. Збільшення знань про себе сприяє значній економії психічної енергії за ра­
хунок того, шо приховане стає очевидним.

3. У жодному разі не можна бути цілком певним, шо інформація, яку ви про
себе одержали, відображатиме загальну думку. До того ж і вона з певних причин
може бути хибною або некваліфікованою.

4. Не затуляйте вуха на критику, не бійтеся поцікавитись якістю своєї роботи,
не очікуйте, коли хтось прийде й оцінить вашу роботу.

1. Готуйтесь до найгіршого. Це допоможе запобігти сильним стресам.

2. Пам'ятайте, що активність людини біологічно і соціально зумовлена.
Пам'ятайте також, що в більшості випадків переключення з однієї форми діяль­
ності на іншу — кращий відпочинок, ніж цілковитий спокій. Ніщо так не змучує
людину, як бездіяльність, відсутність подразників і перешкод, які слід долати.

3. Оптимістично реагуйте на невдачі та неприємності.

4. Стану нерухомості не існує: хто не йде вперед, той рухається назад.

5. Постійно зосереджуйте увагу на кращих сторонах життя і на діях, які мо­
жуть поліпшити ваше становите.

6. Намагайтеся забувати про погане і неприємне, це допоможе вам зменшити
стрес.

7. Людина зростає тоді, коли тягнеться вгору. Пам'ятайте, шо в кожному виді
діяльності є своя вершина, тягніться до неї (див.: Психологія професійної діяльності
і спілкування. - К., 1997. - С. 187-190).

Поиск по сайту: