Зовнішні мережі установок пожежогасіння і охолодження

17.2.20 Водопостачання установок пожежогасіння, включаючи вимоги до часу поновлення протипожежного запасу, проектування пожежних резервуарів і водойм визначається у відповідності до вимог розділу 18.1 даних норм.

17.2.21 Мережу розчинопроводів для гасіння пожежі резервуарного парку або залізничної естакади, обладнаної зливно-наливними пристроями з двох сторін, слід, як правило, проектувати кільцевою з тупиковими відгалудженнями (вводами) до окремих будівель і споруд (в тому числі і до резервуарів при стаціонарній установці автоматичного пожежогасіння). Прокладання розчинопроводів кільцевої мережі слід передбачати навколо резервуарного парку за межами зовнішнього обвалування парку і на відстані не менше 10 м від залізничних колій естакади, обладнаної зливно-наливними пристроями з двох сторін.

На розчинопроводах стаціонарних автоматичних і неавтоматичних установок пожежогасіння слід передбачати пожежні гідранти або стояки з з’єднувальними головками, обладнані вентилями, для можливості дублюючого використання пересувних установок.

На залізничних зливно-наливних естакадах СНН І категорії (при маршрутному зливі-наливі на двосторонніх естакадах) рекомендується передбачати комбіновані лафетні стволи зі стаціонарним підключенням до мережі розчинопроводів. Кількість і розташування лафетних стволів визначається з умов зрошення обладнання, яке захищається, одним компактним струменем. Напір біля насадки повинен бути не менше 0,4 МПа.

При прокладанні розчинопроводів, постійно заповнених розчином піноутворювача, зовнішні розчинопроводи повинні бути забезпечені заходами по їх незамерзанню або укладені на глибині не менше 0,5 м нижче глибини промерзання грунту.

Мережу розчинопроводів допускається проектувати сухотрубною. Можливість застосування сухотрубної системи повинна підтверджуватись розрахунками на допустиму інерційність системи і незамерзання розчину піноутворювача.

До наземних резервуарів місткістю 10000 м³ і більше, а також до будівель і споруд складу, розташованих далі 200 м від кільцевої мережі розчинопроводів, слід передбачати по два тупикових відгалудження (вводи) від різних ділянок кільцевої мережі розчинопроводів для подавання кожним з них повного розрахункового витрачання на гасіння пожежі.

17.2.22 Розрахункову тривалість охолодження резервуарів (того, що горить і сусіднього з ним) слід приймати:

- наземних вертикальних резервуарів при гасінні пожежі стаціонарною установкою – 3 години і пересувною – 6 годин;

- наземних горизонтальних і підземних резервуарів – 3 години.

17.2.23 Вільний напір в мережі розчинопроводів повинен забезпечувати необхідний напір біля піногенераторів, встановлених стаціонарно або приєднаних за допомогою пожежних рукавів. Напір біля піногенераторів слід приймати згідно технічній характеристиці на ці прилади.

Вільний напір в мережі протипожежного водопроводу при пожежі слід приймати:

- при охолодженні резервуарів стаціонарною установкою – по технічній характеристиці кільця зрошення, але не менше 10 м на рівні кільця зрошення;

ВБН В.2.2.-58.1-94 С.75

- при охолодженні резервуарів пересувною установкою – по технічній характеристиці пожежних стволів, але не менше 40 м.

17.2.24 Відстань між гідрантами на СНН рекомендується передбачати не більше 130 м. На залізничних естакадах при груповому зливі-наливі з кількістю цистерн, що обробляються одночасно, понад 6, відстань між гідрантами не повинна перевищувати більше 80 м.

Обладнання резервуарів і водойм, призначених для зберігання протипожежного запасу води, а також під’їзди до них, слід передбачати у відповідності до СНиП 2.04.02-84.

Поиск по сайту: