Очистка виробничо-дощових стічних вод

18.1.17 Стічні води, що приймаються до системи виробничо-дощової каналізації у відповідності до п.18.1.7, повинні бути, як правило, очищені на місцевих спорудах СНН.

Методи очистки і доочистки, як правило, рекомендується приймати механічні (відстій, фільтрування), фізико-хімічні (сорбція, флотація, озонування, деструкція) і біологічні.

Можуть передбачатись інші методи доочистки, обгрунтовані результатами науково-дослідницьких робіт.

Склад очисних споруд і ступінь очистки цих вод визначається в залежності від умов скидання або їх подальшого використання (випаровування, скидання на очисні споруди промвузла або сусіднього підприємства, спуску в зовнішні мережі і споруди каналізації населеного пункту або водойму оборотного водопостачання, заводнення на нафтових родовищах і т.п.).

18.1.18 Концентрацію забруднень у виробничих стічних водах СНН допускається приймати (при відсутності даних в завданні на проектування) по таблиці 40, а вимоги до якості очищених стічних вод, що повертаються на повторне використання – по таблиці 41.

С.89 ВБН В.2.2.-58.1-94

Таблиця 40

Таблиця 41

ВБН В.2.2.-58.1-94 С.90

Закінчення таблиці 41

18.1.19 Для механічної очистки виробничо-дощових вод СНН рекомендується передбачати:

- гідроциклони, або реактори-відстійники, або піскоуловлювачі (для попередньої грубої очистки перед поступанням на резервуари-відстійник);

- резервуари-відстійники або буферні резервуари-відстійники, нафто-, бензо-, масло- або маслоуловлювачі (в подальшому нафтоуловлювачі), напірні або безнапірні фільтри з різними завантаженнями та інші споруди, розроблені спеціалізованими організаціями по рекомендаціях науково-дослідних організацій.

При продуктивності очисних споруд до 100 м³/добу або очистці тільки баластних вод з танкерів, споруди попередньої грубої очистки допускається не передбачати. Визначення нафтоуловлювача приймається по обов’язковому додатку 1.

18.1.20 При застосуванні біологічних методів для доочистки виробничо-дощових вод перевагу рекомендується віддавати біологічній доочистці за допомогою іммобілізованих мікроорганізмів-деструкторів нафти (нафтопродуктів). Вміст нафтопродуктів в стічних водах, що поступають на цю доочистку, не повинен перевищувати 25 мг/л.

18.1.21 Для очистки стічних вод, забруднених тетраетилсвинцем (ТЕС), рекомендується передбачати один із слідуючих методів: тривалого відстоювання в природних умовах; озонування у поєднанні з фільтрацією; метод деструктивного окислення перманганатом калію (KMnO₄).

Можуть передбачатись інші методи знешкодження цих вод (з вмістом ТЕС), обгрунтовані результатами науково-дослідних робіт.

Ставки тривалого відстоювання повинні розраховуватись на відстоювання стічних вод на протязі 30 діб.

Вміст нафтопродуктів в стічних водах, які поступають на ставки тривалого відстоювання, не повинне перевищувати:

- 20 мг/л – при поступанні стічних вод, що містять ТЕС на знешкодження по окремій системі спецканалізації;

С.91 ВБН В.2.2.-58.1-94

- 5 мг/л – при поступанні на ставки суміші всіх виробничо-дощових стічних вод СНН і при використанні в якості ставків тривалого відстоювання ставків-випаровувачів.

Ставки тривалого відстоювання слід проектувати у вигляді обвалованих земляних або бетонних ємкостей, розділених на 3 секції. Допустима ширина шару рідини 3 м, ширина валів по верху не менше 1,5 м.

При деструктивному окисленні KMnO4 слід приймати:

- дозу окислювача – 40 мг/л;

- час контакту – 12 годин;

- тривалість циклу – 24 години.

При озонуванні дозу озону слід приймати не менше:

- 2 мг/л на 1 мг нафтопродуктів, що поступають на знешкодження по окремій системі спецканалізації;

- 8 мг/л на 1 мг нафтопродуктів, що поступають на знешкодження в суміші з усіма виробничо-дощовими водами СНН.

Залишковий вміст нафтопродуктів, що поступають на знешкодження, не повинен перевищувати:

- 10 мг/л – при поступанні на знешкодження стічних вод, що містять ТЕС, по окремій системі каналізації;

- 5 мг/л – для суміші всіх виробничо-дощових вод СНН.

18.1.22 Реактори-відстійники (для попередньої грубої очистки) слід передбачати проточного типу.

Об’єм споруди повинен розраховуватись на 30-годинну продуктивність насоса, який подає розрахункову витрату стічних вод на очищення.

Радіальна швидкість руху води від розподіляючих пристроїв до переферії не повинна перевищувати 3 мм/сек.

18.1.23 Буферні резервуари-відстійники розраховуються на прийом максимально-добової витрати виробничо-дощових стічних вод, що визначається у відповідності до п.18.1.16.

Буіерні резервуари, що встановлюються для прийому баластних вод з танкерів, повинні розраховуватись з врахуванням продуктивності очисних споруд і графіка поступання баласту, виходячи з об’єму баласту в танкерах (рахуючи по розрахунковому танкеру на причалі), кількості танкерів, що обробляються одночасно, і часу їх розвантаження.

Очистку в резервуарах-відстійниках рекомендується передбачати в статичному режимі відстоювання.

Розрахунковий час відстоювання t_P, год, визначається по формулі (11), але в усіх випадках повинен бути не менше 6 годин

, (11)

де h – глибина шару, що відстоюється, м;

V – швидкість спливання часток нафти або нафтопродукту (гідравлічна крупність часток), приймається 0,4-0,6 мм/сек.

Резервуари-відстійники повинні обладнуватись пристроями подачі і відводу нафтовмісних вод, уловлених нафтопродуктів і осадів. Число резервуарів повинно бути не менше двох.

18.1.24 Подачу води в резервуарах-відстійниках слід передбачати під верхній рівень.

Вхідний водорозподільний пристрій повинен забезпечувати швидке затухання швидкості потоку і рівномірне його розподілення в поперечному перерізі відстійника. Діаметр подаючого розподілювача вибирається, втходячи з швидкості 0,2-0,4 м/сек.

ВБН В.2.2.-58.1-94 С.92

Відвідний пристрій повинен обладнуватись гідравлічним затвором, який гарантує неможливість випуску осаду і шару уловлених нафти (нафтопродукту) по відвідній трубі. Конструкція відвідного пристрою повинна забезпечувати ліквідацію воронок на поверхні при витіканні води. Діаметр відвідного трубопроводу вибирається, виходячи з швидкості 0,4-0,5 м/сек.

Нафтоуловлюючі пристрої можуть передбачатись стаціонарними (лоткові, труба з воронкою під рівень уловлених нафти або нафтопродуктів) в подальшому – уловлені нафтопродукти.

Розмивання осаду рекомендується передбачати, як правило, стаціонарною системою. Для резервуарів-відстійників об’ємом 700 м³ включно дозволяється передбачати пересувну систему розмивання осаду.

В резервуарах-відстійниках рекомендується передбачати пристрій для підтримання температури не нижче +5°С.

18.1.25 Горизонтальні нафтоуловлювачі, як правило, повинні бути перекриті знімними залізобетонними або азбестоцементними плитами. В цих нафтоуловлювачах повинні передбачатись похильні паралельні пластинки, що забезпечують рівномірне розподілення потоку і більш високу ефективність очистки.

Нафтоуловлювачі пропускною спроміжністю не більше 15 л/с допускається об’єднувати в одному блоці з збірним резервуаром уловлених нафтопродуктів і з камерою для установки насосів.

18.1.26 Флотаційні установки на СНН рекомендується передбачати, як правило, без застосування коагулянтів.

18.1.27 Збирання нафтопродуктів необхідно передбачати з усіх очисних споруд, крім станків тривалого (30-добового) відстоювання і ставків-випаровувачів, за допомогою поворотних нафтозбірних труб, труб-качалок, поплавкових та ін. пристроїв. Перетікання нафтопродуктів, що випливли, з однієї споруди в іншу не допускається. В спорудах, що мають великі поверхні (ставки-відстійники поверхневого зтоку, шламонакопичувачі) слід передбачати пристрої до згону нафтопродуктів до нафтозбиральних пристроїв.

Збирання уловлених нафтопродуктів слід передбачати в окремий резервуар, об’ємом, що визначається з умови спорожнення резервуару насосом протягом 10 хвилин, але в усіх випадках не менше 5 м³.

18.1.28 Уловлені обводнені нафтопродукти слід перекачувати в розділові резервуари з наступним поверненням їх до технологічного процесу транспорту або підготовки нафти (на складах зберігання нафти) або на пункт збирання відпрацьованих нафтопродуктів (на СНН) або в резервуари для суміші (в резервуарних парках нафтопродуктопроводів). При продуктивності очисних споруд до 120 м³/добу розділові резервуари допускається не передбачати.

18.1.29 При застосуванні розділових резервуарів обезводнювання (розділ) обводненого нафтопродукту виконується при підігріві 40-70°С в залежності від вихідної в’язкості нафтопродукту.

Число резервуарів приймається не менше трьох. Дренажну воду з розділових резервуарів слід повертати на очисні споруди.

18.1.30 Для буферних резервуарів, резервуарів-відстійників і розділових резервуарів слід передбачати наземні вертикальні резервуари зі стаціонарною покрівлею. Проектування цих резервуарів слід здійснювати у відповідності до вимог, встановлених даними нормами для резервуарних парків і резервуарів для нафти і нафтопродуктів.

Пожежогасіння для вказаних резервуарів не передбачається.

Відстань між будівлями і спорудами систем каналізації, в тому числі між вказаними резервуарами, а також від споруд каналізації до будівель і споруд СНН слід приймати по таблиці 19 розділу 17.1

С.93 ВБН В.2.2.-58.1-94

18.1.31 Насосні станції (установки) для перекачки уловлених нафтопродуктів слід проектувати по нормах проектування продуктових насосних.

В каналізаційних насосних станціях СНН допускається передбачати встановлення в одному приміщенні насосів для перекачки виробничих (виробничо-дощових) стічних вод, уловлених нафтопродуктів, осаду з каналізаційних очисних споруд, а також насосів для перекачки побутових стічних вод.

18.1.32 Скидання осаду від очисних споруд виробничо-дощової каналізації слід передбачати по системі трубопроводів з подачею безпосередньо на вузли збезводнювання (відмивання) нафтошламу або в шламонакопичувачі. Швидкість руху осаду в трубопроводах слід приймати не менше 1,5-2 м/сек.

18.1.33 Вузол збезводнювання (відмивання) нафтошламу рекомендується передбачати з ємкостей-усереднювачів (шламозбірників) і площадок для підсушування осаду.

Кількість шламозбірників у вузлі повинна бути, як правило, не менше чотирьох (3 рабочих і 1 резервний).

Вузли збезводнювання (відмивання) нафтошламу повинні обладнуватись циркуляційним насосом і розмиваючими головками. Відмивання нафтошламу слід передбачати гарячою водою з параметрами 60-70°С. Для збезводнювання нафтошламу можуть застосовуватись гідроциклони.

18.1.34 Робочий об’єм шламозбірника повинен розраховуватись на добову витрату нафтошламу СНН 95 % вологості.

Діаметр шламозбірника (Дш, м) визначається по формулі:

,

де Q_Ц.В. – витрата циркуляційної (гарячої) води на відмивання нафтошламу, приймається рівною десятикратному робочому об’єму шламозбірників, м³/добу;

V – швидкість потоку циркуляційної води, приймається 0,5 мм/сек.

Відстояна вода з шламозбірників направляється в голову очисних споруд, уловлений нафтопродукт у відповідності до вимог пп.18.1.27 і 18.1.28, а відмитий нафтошлам – на площадки для підсушування осаду.

18.1.35 Майданчик для підсушування розраховується на річне зберігання осаду при навантаженні 1м³/м². Висота складування приймається не більше 2,0 м. Кількість секцій не менше 2. Майданчики повинні мати тверде водонепроникне покриття днища і стін з огороджуючими валиками висотою на 0,3 м вище робочого рівня складування осаду.

Висушений осад може використовуватись для потреб будівництва (обсипання шляхів, тощо).

18.1.36 При необхідності проектування шламонакопичувача можуть проектуватись у вигляді обвалованих земляних або бетонних ємкостей, нефільтруючими, розділеними на секції.

Число секцій повинне бути не менше двох.

Повна висота огороджуючих і розділяючих валів щламонакопичувачів приймається 3 м, ширина валів по верху – 1,5 м. В торцевих схилах шламонакопичувача повинні бути ділянки з закладанням 1:3 з врахуванням можливості заїзду машин і механізмів, бокові схили – крутими, призначаються, виходячи з їх стійкості.

Кожну секцію шламонакопичувача слід розділяти напівзануреною перегородкою на секції, де перша секція призначена для нафтовідділення.

Корисну площу F, м² шламонакопичувача рекомендується визначати по формулі:

ВБН В.2.2.-58.1-94 С.94

, (13)

де W - сумарна кількість нафтошламу, м³/добу.

Нафтошлам від зачистки резервуарів визначається виходячи з вмісту змулених речовин по таблиці 40 і проценту осаджених домішок в різних спорудах по паспортах і технічних характеристиках прийнятих споруд для очистки стічних вод;

П - тривалість накопичення нафтошламу в роках, приймається 2-5 років;

Н - висота шару осаду, приймається 2-2,5 м;

V - об’єм води на зачистку резервуарів по трьох годинній продуктивності гідромоніторів, м³.

Відведення води, що виділилась з осаду, слід передбачати зверху, через переливні колодязі.

18.1.37 Основні вимоги до об’єму автоматизації і технологічного контролю очисних споруд слід приймати по розділу 14 даних норм.

Для обслуговування каналізаційних мереж і очисних споруд повинні виділятись необхідні штатні одиниці.

Чисельність персоналу визначається виходячи з складності комплексу очисних споруд, їх територіального розміщення, рівня механізації і автоматизації робіт.

Поиск по сайту: