Міністри освіти урядів незалежної України (з 1991 р.)

Таланчук Петро Михайлович (народився 01.07.1938 р.) – закінчив Київський політехнічний інститут. Був ректором цього інституту в 1987–1992 рр. Заслужений діяч науки і техніки України, дійсний член Академії педагогічних наук України, очолював Міністерство освіти України з 1992 до 1994 року.

Згуровський Михайло Захарович (народився 30.01.1950 р.) – закінчив Київський політехнічний інститут, академік НАН України, двічі лауреат Державної премії України, Заслужений діяч науки і техніки України. З квітня 1992 р. – ректор Національного технологічного університету України “Київ-ський політехнічний інститут”. Очолював Міністерство освіти України з листопада 1994 до січня 1999 року.

Зайчук Валентин Олександрович (народився 27.08.1949 р.) – закінчив Київський педагогічний інститут. Академік АПН України. Заслужений працівник народної освіти України. У 1991–1995 рр. – заступник Міністра освіти України, з липня 1995 р. до серпня 1997 р. – І-й заступник Міністра освіти України. Очолював Міністерство освіти України з 14 січня до 30 грудня 1999 року.

Кремень Василь Григорович (народився 25.06.1947 р.) – закінчив філософський факультет Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка. Академік НАН України та АПН України. Заслужений діяч науки і техніки України. Очолював міністерство освіти і науки України з 30 грудня 1999 р. до 4 лютого 2005 року.

Ніколаєнко Станіслав Миколайович (народився 09.02.1956 р.) – закінчив Українську сільськогосподарську академію, Одеський інститут політології та соціології. Працював на викладацькій, партійній і державній роботі. З 1994 р. тричі обирався народним депутатом України. З 2002 року голова Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти. Розробник і співавтор багатьох законів, зокрема “Про освіту”, “Про професійно-технічну освіту”, “Про вищу освіту”, “Про інтелектуальну власність”. Заслужений працівник освіти України. Очолює міністерство освіти і науки України з 4 лютого 2005 року. 19 травня 2005 року у Бергені (Новергія) С.М.Ніколаєнко поставив підпис під текстом комюніке про приєднання України до Болонського процесу.

Термінологічний словник^*

Акредитація – процедура визначення державою права (спроможності) вищого навчального закладу здійснювати освітньо-професійну діяльність, що відповідає вимогам державних стандартів освіти, а також здійснювати наукову та науково-технічну діяльність у відповідності до заявленого статусу.

Аспект – точка зору, з якої розглядається яке-небудь явище, поняття, перспектива.

Антропоцентризм – світогляд, у відповідності з яким людина є центр Всесвіту.

Бакалавр – у західноєвропейських університетах у давнину – перший вчений ступінь; звання викладача (доцента) в духовних академіях Росії і України до 1869 р.; у сучасній вищій школі особа, що отримала повну вищу освіту (3-4 роки навчання у вузі) на основі повної середньої освіти.

Бурса – чоловіча духовна школа у XVIII – середині XIX ст.; гуртожиток (спільне приміщення) для учнів, переважно сиріт і дітей бідних батьків; виникли в Україні при братських школах. Існувала бурса і при Києво-Могилянській академії. Бурси утримувалися з пожертв або окремих фундацій; вони мали свою організацію й звичаї.

Вища школа – вищі заклади освіти, в яких на базі повної середньої освіти отримується вища освіта. Вищі школи в Україні беруть початок від Києво-Могилянської колегії, створеної у 1632 р.; У 1694 р. колегія була перетворена на Академію (1701 р. ця назва була затверджена царською грамотою).

Генезис – походження, становлення, зародження, розвиток; процес утворення й становлення явища, яке розвивається.

Демографія – наука про народонаселення, про його зміни: демографія досліджує чисельність народонаселення, його географічний розподіл і склад, процеси відтворювання населення й залежність складу й руху населення від соціально-економічних і культурних чинників.

Дидактика – частина педагогіки, теорія освіти й навчання, що обґрунтовує і розкриває зміст освіти, методи й організаційні форми навчання.

_________________

^*При підготовці термінологічного словника використано енциклопедичні та філософський словники, “Новий тлумачний словник української мови” (в 4-х томах), а також визначення, наведені в держстандарті вищої освіти.

Діалект – місцеве або соціальне наріччя, говір, які є різновидом загальнонародної мови.

Директорія – воєнно-політичний уряд Української Народної Республіки в кінці 1918 – початку 1919 рр.

Евакуація – вивіз населення, підприємств, установ, майна і ін. з місцевості, яка знаходиться під загрозою ворожого нападу або стихійного лиха.

Еволюція – безперервна, поступова кількісна зміна, на відміну від революції – докорінної, якісної зміни. Еволюція підготовляє революцію і створює для неї грунт.

Експансія – загарбування державами та монополістичними об’єднаннями чужих територій, джерел сировини, економічне й політичне уярмлення інших країн.

Етногенез – походження народу.

Етнографія – галузь історичної науки, яка вивчає склад, походження, розселення й культурно-історичні взаємовідносини народів світу, їх матеріальну й духовну культуру, особливості побуту.

Єресь – віровчення, яке відхиляється від догматів та організаційних форм панівної релігії; те, що позбавлене здорового розуму; дурниця.

Змістовий модуль – система навчальних елементів, що поєднані за ознакою відповідності певному навчальному об’єкту.

Ідентичність – точність, однаковість.

Ідеологія – система ідей і поглядів: політичних, правових, філософських, моральних, релігійних, естетичних, які виражають докорінні інтереси класів, соціальних груп.

Ієрархія – розміщення службових чинів у порядку їх підпорядкування (службова драбина).

Інвестиція – довгострокове вкладення капіталу в яке-небудь підприємство, справу.

Індустріалізація – розвиток важкої промисловості та технічна реконструкція всього господарства. У СРСР проводилась у другій половині 20-х – 30-х рр.

Інкорпорація – включення в свій склад, приєднання; систематизація законів держави, розміщення їх у певному порядку без зміни змісту законів.

Інтелект – розум; розумова здібність людини; здатність людини думати, мислити.

Інтернаціоналізм – повага й визнання соціально-історичної й культурної спадщини народів усього світу.

Інфляція – надмірне збільшення маси паперових грошей, які знаходяться в оберті, у порівнянні з реальною пропозицією товарів; загальне довгочасне підвищення цін, що веде до знецінення грошей.

Іслам – одна зі світових релігій (поряд з християнством та буддизмом), яка виникла в VII ст. в Аравії. Засновником ісламу вважається Мухаммед (Магомет), який проголосив себе посланцем Аллаху. Віровчення ісламу викладено в священній книзі мусульман Корані.

Канон – правило, положення будь-якого напрямку вчення; те, що твердо установлено, стало традиційним і загальноприйнятим; догмат, обряд чи правило, установлене й узаконене церквою.

Кваліфікація – здатність особи виконувати завдання та обов’язки відповідної роботи. Кваліфікація вимагає певного освітньо-кваліфікаційного рівня. Кваліфікація визначається через назву професії.

Комюніке – офіційне урядове повідомлення про міжнародні переговори й погодження, досягнуті між державами, про важливі події у внутрішньому житті країни (наприклад, про конференції, наради та ін.).

Конкуренція – суперництво, боротьба за досягнення кращих результатів у будь-якій сфері діяльності; змагання.

Консерватизм – прихильність до всього застарілого; ворожість і протидія прогресу (в суспільному житті, науці, мистецтві та ін.)

Консисторія – у дореволюційній Росії установа при єпархіальному архієреї з церковно-адміністративними та церковно-суддівськими функціями.

Консолідація – зміцнення, укріплення, об’єднання чого-небудь, наприклад, об’єднання окремих осіб, груп, організацій для посилення боротьби за загальні цілі.

Контекст – тісний зв’язок, поєднання.

Конунг – вождь племені, найвищий представник родової знаті, військовий керівник у давніх скандинавів (норманів).

Конфронтація – протиставлення, протиборство, зіткнення (соціальних систем, ідейно-політичних принципів і ін.)

Корпорація – суспільство, союз, група осіб, об’єднаних спільністю професійних чи станових інтересів.

Кредит – інформаційний обсяг навчального матеріалу, який з урахуванням терміну засвоєння студентами окремих навчальних елементів (відповідно до психофізіологічних норм засвоєння при використанні оптимальних форм, методів і засобів навчання та контролю) можуть бути засвоєні за 54 години навчального часу (суму годин аудиторної і самостійної роботи студента за тиждень). Кредит у європейській освітній системі складає 36 годин.

Критерій – підстава (ознака), на основі якої відбувається оцінка, визначення або класифікація чогось; мірило.

Лібералізм – політичний та ідеологічний напрямок, що відстоює свободу підприємництва, буржуазно-парламентський устрій і буржуазну демократію.

Лікнеп – (ліквідація неписьменності) масове навчання населення грамотності – умінню читати й писати.

Ліцей – у дореволюційній Росії – привілейований (дворянський) чоловічий навчальний заклад, який готував державних чиновників; у сучасній Україні – тип середнього навчального закладу.

Ліцензія – дозвіл. Ліцензії надаються на проведення якого-небудь виду діяльності; згода, санкція.

Ліцензування – процедура визнання державного права вищого навчального закладу здійснювати певні освітньо-професійні послуги, що відповідають вимогам державних стандартів вищої освіти, у відповідності до заявленого статусу.

Магістр – у Середньовічній Західній Європі викладач так званих семи вільних мистецтв (гуманітарних наук); у країнах з англо-американською системою вищої освіти – другий академічний ступінь, який присвоюється особам, що закінчили віщий заклад освіти, мають ступінь бакалавра й пройшли додатковий курс протягом 1-2 років, склали спеціальний іспит і захистили дисертацію.

Матеріалізм – одне з двох головних напрямків у філософії, протилежне ідеалізму. Матеріалізм виходить із того, що єдність світу в його матеріальності, що матерія існує поза й незалежно від свідомості, що матерія первинна, а свідомість вторинна, похідна.

Меценат – багатий покровитель наук та мистецтв, а також їх представників.

Народний комісаріат – у Радянській державі в 1917–1946 рр. центральний орган державного управління окремою сферою діяльності або окремою галуззю народного господарства. Очолювався народним комісаром (наркомом). Вперше були створені ІІ з’їздом Рад у жовтні 1917р. У 1946р. всі наркомати були перетворені в міністерства.

Окупація – тимчасове насильницьке захоплювання збройними силами держави території іншої держави без придбання суверенних прав на неї; займанщина, поневолення.

Паланка – адміністративно-територіальна одиниця (округ) в Запорізькій Січі.

Палестра – у Давній Греції – гімнастична школа для хлопчиків.

Піктографія – піктографічне письмо – вид письма, при якому предмети, події та дії зображаються за допомогою умовних малюнків.

Плеяда – група видатних діячів однієї епохи, які пов’язані спільністю поглядів, завдань, напрямку; низка, когорта, сузір’я.

Практицизм – діловитість, практичне відношення до будь-чого.

Ратифікація – затвердження вищим органом державної влади міжнародного договору, що надає договору юридичну силу; ухвала.

Раціоналізм – напрямок у теорії пізнання, що визнає (на противагу емпіризмові) розум вирішальним або навіть єдиним джерелом істинного знання; в дійсності джерелом істини є почуттєвий досвід.

Ритор – у давніх греків та римлян – оратор і вчитель красномовності.

Риторика – в античності та у наступні часи – теорія й мистецтво красномовності; красиве, але малозмістовне мовлення.

Синтез – метод наукового дослідження будь-якого предмета, явища, який полягає в пізнанні його як єдиного цілого, в єдності та взаємного зв’язку його частин; поєднання, узагальнення, висновок із чого-небудь.

Соціалізм – суспільний і державний устрій, який приходить на зміну капіталізму й декларує владу трудящих, ліквідацію приватної власності на засоби виробництва й паювання суспільної, колективної власності (загальнодержавної та кооперативно-колгоспної).

Стани – групи людей, прошарки суспільства, права та обов’язки яких закріплені в законах та передаються у спадщину.

Стандарт – зразок, еталон, модель, які приймаються як вихідні для співставлення з ними інших подібних об’єктів.

Схоластика – середньовічна релігійно-ідеалістична (так звана “шкільна”) філософія, що ґрунтується на церковних догматах і обслуговує богослов’я; формальне знання, відірване від життя й практики.

Сцієнтизм – уявлення про науку й особливо про природознавство, як про головні чинники суспільного прогресу.

Тенденція – напрям у поглядах чи діях; прихильність, прагнення, власні кому-небудь, чому-небудь.

Теологія – систематизоване викладення віровчення, яке обґрунтовує його істинність і необхідність для людини; сукупність церковних учень про бога й догмати релігії.

Тоталітарний устрій – політичний лад, при якому державна влада в суспільстві зосереджена в руках якої-небудь однієї групи (звичайно політичної партії), яка знищує в країні демократичні свободи й можливість виникнення політичної опозиції, повністю підкорює життя суспільства своїм інтересам і зберігає свою владу, дякуючи насиллю, воєнно-поліцейському терору й духовному поневоленню населення.

Тренінг – спеціальний тренувальний режим, тренування.

Українізація – політика в культурному будівництві в Україні протягом 20-х – початку 30-х років. Вона зводилася до дерусифікації політичного і громадського життя, до обов’язкового вживання української мови в установах, зміцнення позицій української школи, культури, науки, до залучення українців до партії й надання їм важливих посад у партійному керівництві й органах державної влади. Українізація передбачала також розвиток мови, культури національних меншостей в Україні.

Універсали – урочисті грамоти польських королів в XV – XVIII ст.ст., а також українських гетьманів у XVII ст. й Української Центральної Ради у 1917 році; грамота, маніфест, декрет.

Університет – вищий навчальний заклад, об’єднуючий у своєму складі декілька факультетів, на яких представлена сукупність різних дисциплін, що складають основи наукового знання.

Уніфікація – приведення чого-небудь до єдиної системи, форми, єдиних нормативів.

Факультет – частина, відділ вищого навчального закладу, де викладається коло наукових дисциплін з певної спеціальності.

Феномен – рідкісне, незвичайне явище або видатна, виняткова у будь-якому відношенні людина.

Фундатор – той, хто поклав початок чому-небудь, заснував, організував, створив щось; засновник, основоположник.

Харизма – винятковість, обдарованість; харизматичний лідер – людина, яка наділена в очах його послідовників авторитетом, що ґрунтується на виняткових якостях його особливості – мудрості, героїзмі, “святості”.

Поиск по сайту: