 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Правопис слів іншомовного походження. Для правопису важливо вміти розрізняти власне українські та іншомовні слова (тобто такі, що запозичені з інших мов)
Для правопису важливо вміти розрізняти власне українські та іншомовні слова (тобто такі, що запозичені з інших мов). Правила написання українських та іншомовних слів часто бувають зовсім різними:
1 Майже всі слова, які починаються на а, е, і, – іншомовного походження: амністія, архів, ефір, інспекція, історія.
2 Іншомовним словам властиві важкі для вимови збіги приголосних: абстрактний, пункт, шифр; також наявні збіги голосних: ідеал, океан поет.
В українських словах збіги голосних бувають лише на межі префікса й кореня: виорати, приозерний, наодинці.
3 Іншомовними є ті слова, що мають звук [ф] (за винятком слів: Фастів, форкати): фігура, фрукт, футбол, афективний.
4 В іншомовних словах немає чергування о, е, з і та випадних о, е: бетон – бетону, камін – каміна (порівняйте: укр. дзвін – дзвону, камінь – каменя), бюлетень – бюлетеня (порівняйте: день – дня).
5 В іншомовних словах багатоскладовий корінь, префікси й суфікси відмінні від споконвічно українських: імпорт, експорт, трансплантація, реплантація, демократизм, демонстрант, демонстрація.
6 Частина іншомовних слів із кінцевим голосним не відмінюється: амплуа, метро, радіо, шосе.
При написанні слів іншомовного походження слід пам'ятати що:
і пишеться :
а) на початку слова: істина, інструкція;
б) в кінці незмінюваних слів: жалюзі, таксі, попурі, парі;
в) перед голосними: геніально, соціологія, операція;
г) після приголосних у власних іменах і географічних назвах: Овідій, Ціцерон, Шіллер;
д) після б, п, м, ф, г, к, х, н, л перед наступним приголосним: академік, графік, фінанси, літера.
и пишеться:
а) у загальних назвах після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р (" Д е т и з ’ї с и ц ю ч а ш у ж и р у" — так зване правило "дев'ятки"): дистанція, інститут, позиція, сигнал, шифр, фабрика;
б) у географічних назвах з кінцевим -ида, -ика, із звукосполученням -ри-, після шиплячих: Корсика, Флорида, Алжир, Мадрид;
в) у словах церковного вжитку: диякон, митрополит, християнство.
ї пишеться: після голосного: руїна, Енеїда.
е пишеться:
а) після твердих приголосних: декада, декан, ідентичний;
б) на початку слова та після букв, що позначають голосні звуки, крім і: екзамен, дует, енергія.
є пишеться:
а) коли іншомовне е вимовляється в українській мові як звукосполучення [йе]: європеєць, єресь, Єгипет;
б) після апострофа, е, і, й, ь: бар'єр, орієнтир, феєрверк, фойє, кар'єра, абітурієнт, Готьє.
Подвоєння приголосних звуків в іншомовних словах
Коли йдеться про подвоєння, то тут треба розрізняти власні і загальні назви.
Подвоєння відбувається у власних назвах: Шіллер, Діккенс, Голландія, Марокко
Подвоєння зберігається у таких випадках:
1 У словах, похідних від власних назв з подвоєнням приголосних: Голландія – голландський, Марокко – марокканець.
2 У загальних назвах типу ванна, манна, тонна, брутто, мотто, булла, вілла та ін.
3 При збігу однакових приголосних префікса і кореня: апперцепція, ірраціональний, імміграція, інновація, сюрреалізм.
Поиск по сайту: