Тема «Значення і функції власних назв у мові і суспільстві»

Правопис прізвищ

При написанні українських прізвищ необхідно керуватися правилами орфографії, прийнятими для загальних назв:

а) прізвища, похідні від того чи іншого загального слова або імені, треба писати так, як пишеться це слово або ім'я: Олексієнко (бо Олексій),Онуфрієнко (бо Онуфрій), Білик (бо білий), Ілленко (бо Ілля), Підлісний (бо під + ліс), Різниченко (бо різник);

б) подвоєні приголосні пишуться в українських прізвищах при збігу однакових приголосних префікса і кореня, кореня і суфікса: Беззубко, Піддубний, Курінний, Линник (порівн. Іллюк, Ілляшенко)',

в) спрощення приголосних у прізвищах, як і в загальних назвах, відбулося в групах стн-, -стл-: Благовісний, Щасливий, Посушний;

г) префікси з-, без-,роз-, над-, під- ніколи не змінюються перед глухими: Зниценко, Безклубенко, Розсипін, Надточій, Підхлібний;

д) апостроф пишеться або не пишеться у тих же випадках, що і в загальних назвах: Дерев 'янко, Пилип 'юк, Карп 'юк, Мар 'яненко, Лук 'янець,
Під'ярків, але: Лихвяк, Ужвюк, Варюта, Рюма;

е) м'який знак теж пишеться або ні за загальними правилами: Гринь, Сень, Ведмідь, Миць(але: Гоц, Пац) – після м'якого кінцевого приголосного;

Вихованець, Крекотень, Яронь, Братунь, Стунько, Чикіль, Жаголь, Дмитрусь, Забродський, Глухенький, Висоцький – у відповідних суфіксах; Редько, Гринько – після м'якого приголосного перед наступним -к; Вольський, Шмигельський, Рибальченко (порівн. Стрілець – Стрільця, Хоролець – Хорольця) – після л перед м'яким приголосним; але: Гончар, Дігтяр, Скляр, Пекар, Гладиш; Грінченко, Зінчук, Сенченко, Ядлонський (хоч Покиньчереда) – після н перед ч тасуф. -ськ-ий.

Щодо правопису прізвищ, що прийшли з інших мов, то загальна закономірність така: прізвища не перекладаються, їхня вимова передається українською графікою з найбільшим наближенням до звучання в мові-оригіналі.

При записі прізвищ українською мовою зазначаємо такі основні правила:

1 Рос. е передається літерою

е – після приголосних: Александров, Державін, Лермонтов;

є:

а) на початку слів: Євдокимов, Єгоров;

б) у середині слів після голосного й при роздільній вимові Благоєв, Аляб'єв;

в) після приголосних /крім шиплячих, р і ц/ у суфіксах -єв -єєв: Матвєєв, Ломтєв;

г) якщо в українській мові є споріднене слово з постійним і: Пєшковский /бо пішки/, Твердохлєбов /бо хліб/.

2 Рос. ё передається літерами:

- йо:

а) на початку слова: Йолкін;

б) у середині слова після голосних: Окайомов;

в) після б, п, в, м, ф: Соловйов, Муравйов, Воробйов;

- ьо – після приголосних: Корольов, Пльонкін;

- о – після ч, ш: Грачов, Пугачов, Єршов;

3 Рос. літера и передається літерами:

- і – на початку слова та післяприголосного /крім шиплячих та ц /: Ісаєв, Мічурін.

- ї – після голосного та при роздільній вимові: Воїнов, Гур’їн, Ільїн.

- и:

а) після ж, ч, ш, щ, ц перед приголосним: Ворожин, Чичиков, Щиглов;

б) у префіксі при-: Привалов, Пришвін;

в) у суфіксах -ич-, -ик-, -иц-, -ищ -: Рудич, Кирличенко;

г) якщо в українській мові є споріднене слово: Денисенко /Денис/, Тихомиров /тихий, мир/.

Суфікси - ськ/ий/, -цьк/ий/, -зьк/ий/ в українській мові пишуться з м'яким знаком: Мусоргський, Збанацький.

Поиск по сайту: