XVII-XVIIІ cт

1. Важливою тенденцією соціокультурного життя в Україні XVII – XVIIІ ст. є:

- поява верстви населення, яка активно почала займатися духовним виробництвом;

- занепад козацьких традицій;

- поширення народних звичаїв серед широких верств населення – у тому числі, серед еліти.

2. Що є причиною виникнення широкої релігійної і громадської полеміки XVI-XVII сторіччя?

- релігійний, культурний і політичний тиск з боку тогочасної Польщі;

- загарбницькі набіги з боку Туреччини;

- зростання впливу московської православної церкви.

3. Які функції Києво-Могилянської академії можна віднести до народотворчих?

- виховання і навчання православних церковнослужителів – навіть під тиском інокультурних релігійних конфесій;

- видавнича діяльність;

- просвітницька діяльність;

- інтелектуальна ініціація розвитку науки у Росії;

- рух вітчизняної гуманітарної науки – у тому числі, протосоціології;

- підтримка авторитету українських освітянських і культурних традицій на міждержавному тлі;

- накопичення, збереження і популяризація матеріалу щодо народних звичаїв, обрядів, традицій;

- ініціація розвитку світської писемності;

- організаційна, ідейна і матеріальна підтримка релігійних братств;

4. Сукупність яких рис утворює український стиль соціально-філософських пошуків Григрорія Савовича Сковороди?

- релігійний догматизм і картезіанство;

- антеїзм, кодоцентризм, екзистенціальність, есхатологічність;

- агностицизм і утопічність.

5. Які прояви зрілості демонструвала вітчизняна світська елітарна, політична і наукова культура у XVII – XVIIІ ст.?

- історико-публіцистичні твори;

- історико-політичні праці;

- історико-етнографічні дослідження;

- правничі документи;

- все вищевказане.

6. Певна ідейна спорідненість самобутньої філософії Г.С.Сковороди може бути прослідкована з такими відомими філософськими системами Сходу:

- даосизмом;

- конфуціанством;

- ісламом;

- індуїзмом.

7. Чи вирізняється вітчизняний етнос з поміж інших у працях українських і зарубіжних істориків, публіцистів, етнографів (протосоціологів) XVII– XVIIІ ст?

- вирізняється – у численних працях він вже називається самобутньою “нацією”, зокрема, “козацькою”, “руською”.

- практично не вирізняється – його аналіз відбувається лише у контексті російського (московського) етносу;

- він вважається більшістю дослідників різновидом польського.

8. Розвиток української літературної мови у XVII– XVIIІ ст.:

- не відбувався тому, що вона була вже цілком сформованою і широко застосовувалася к у повсякденній практиці, так і офіційному листуванні, діловодстві;

- відбувався мляво, лише після праці І.П.Котляревського “Енеїда” українська літературна мова отримала потужний поштовх до розвитку і ствердження;

- практично не відбувався, становлення української літературної мови відбулося значно пізніше.

9. Переважна більшість вітчизняних протосоціологів XVIIІ ст.:

- є тематично спільними з європейськими, прагнули розвинути концепцію “природного права”, помірковано пропагували ідеї свободи, рівності, архаїчності абсолютної монархії тощо;

- діяли у ідеологічному руслі російського царизму, ідейно його підтримуючи;

- аналізували причини масових народних збурень, суспільних конфліктів.

10 Провідною персоналією у “братстві святих Кирила і Мефодія” був:

- Микола Костомаров;

- Михайло Драгоманов;

- Михайло Грушевський.

Кожна вірна відповідь на запитання оцінюється у 2,2 бали

Поиск по сайту: