Ситуації для самоперевірки. Фірма випускає плейєри 2600 шт

Ситуація 6.3

Фірма випускає плейєри 2600 шт. у день по 60,5 грн. за 1 од. Кампанії треба 35 днів, щоб сировина перетворилася в товар. Фірма надає покупцям відстрочку платежу в 40 днів. Сама ж фірма має можливість оплачувати послуги постачальників протягом 50 днів.

1. Знайти тривалість фінансового циклу:

2. Яку суму оборотного капіталу необхідно підтримувати підприємству для даної виробничої програми.

3. Яка величина оборотного капіталу необхідна буде підприємству при скороченні відстрочки платежу підприємства до 35 днів:

4. Передбачається впровадження нової технології, що збільшить денне виробництво виробів до 2800 шт., скоротить виробничий цикл до 28 днів, однак збільшить вартість виробів до 72,0 грн. Очікується при цьому збільшення виручки на 200 грн. Чи варто її запроваджувати?

Ситуація 6.4.

Поточний обсяг продажів приладів компанії складе 100 000 виробів. Ціна одного приладу - 50 грн. Змінні витрати на одиницю – 40 грн. Якщо будуть ослаблені умови розрахунків з покупцями, продаж приладів зросте на 30 000 од. Постійні витрати при цьому не зміняться. Дебіторська заборгованість клієнтів зросте на 500 000 грн., 5% виручки від продажу 30 000 шт. будуть загублені як безнадійні борги. Допускаючи, що собівартість виробів, що продаються, складає 80% від виручки, а вартість капіталу, залученого для інвестування, складає 12%, визначте, чи буде ослаблення розрахунків прийнятним для компанії, що продає.

Моделі фінансування оборотного капіталу

Теоретичні засади

У фінансовому менеджменті виділяють різні стратегії фінансування оборотних коштів (поточних активів) у залежності від ставлення керівництва до вибору джерел покриття варіативної частини, тобто до вибору відносної величини чистого оборотного капіталу. Відомі чотири моделі фінансування: ідеальна, агресивна, консервативна, компромісна. Вибір тієї чи іншої моделі стратегії фінансування зводиться до встановлення величини довгострокових пасивів і розрахунку на її основі величини чистого оборотного капіталу як різниці між довгостроковими пасивами і необоротними активами:

ЧОК = ДП – НА (6.6)

Статичне і динамічне уявлення кожної моделі приведені на рис. 6.5 – 6.8. Для зручності дамо пояснення деяким термінам:

Поточні (оборотні) активи: ПА = СЧ + ВЧ, (6.7)

де СЧ – системна частина поточних активів;

ВЧ – варіативна частина поточних активів;

ДП – довгострокові пасиви: ДП = ВК + ДЗ, (6.8)

де ДЗ – довгостроковий позиковий капітал;

ВК – власний капітал;

Рис.6.5. Ідеальна модель фінансового управління оборотними коштами

Ідеальна модель побудована, ґрунтуючись на суті категорій «поточні активи» і «поточні зобов'язання» та їхній взаємній відповідності. Термін «ідеальна» у даному випадку означає не ідеал, до якого потрібно прагнути, а лише сполучення активів і джерел їхнього покриття виходячи з їхнього економічного змісту. Модель означає, що поточні активи по величині збігаються з короткостроковими зобов'язаннями, тобто чистий оборотний капітал дорівнює нулю. У реальному житті така модель практично не зустрічається. Крім того, з позиції ліквідності вона є найбільш ризикована, оскільки при несприятливих умовах (наприклад, необхідності розрахунку з усіма кредиторами одноразово) підприємство може виявитися перед необхідністю продажу частини основних коштів для покриття поточної кредиторської заборгованості. Суть цієї стратегії полягає в тому, що довгострокові пасиви встановлюються на рівні необоротних активів.

Для конкретного підприємства найбільш реальна одна з наступних трьох моделей стратегії фінансового управління оборотними коштами, в основу яких покладено те, що для забезпечення ліквідності необоротні активи і системна частина поточних активів повинні покриватися довгостроковими пасивами. Таким чином, розходження між моделями визначається тим, які джерела фінансування вибираються для покриття варіативної частини поточних активів.

Рис.6.6. Агресивна модель фінансового управління оборотними коштами

Агресивна модель означає, що довгострокові пасиви служать джерелами покриття необоротних активів і системної частини поточних активів, тобто того їхнього мінімуму, що необхідний для здійснення господарської діяльності. У цьому випадку чистий оборотний капітал у точності дорівнює цьому мінімуму:

ЧОК = СЧ (6.9)

Варіативна частина поточних активів у повному обсязі покривається короткостроковою кредиторською заборгованістю. З позиції ліквідності ця стратегія також дуже ризикована, оскільки в реальному житті обмежитися лише мінімумом поточних активів неможливо.

Консервативна модель припускає, що варіативна частина поточних активів, також покривається довгостроковими пасивами. У цьому випадку короткострокової кредиторської заборгованості немає. Відсутній і ризик утрати ліквідності. Чистий оборотний капітал дорівнює по величині поточним активам:

ЧОК =ПА (6.10)

Безумовно, така модель носить штучний характер.

Рис.6.7. Консервативна модель фінансового управління оборотними коштами

Компромісна модель найбільш реальна. У цьому випадку необоротні активи, системна частина поточних активів і приблизно половина частини поточних активів, що варіює, покриваються довгостроковими пасивами. Чистий оборотний капітал дорівнює по величині сумі системної частини поточних активів і половини їх варіативної частини:

ЧОК = СЧ + 0,5· ВЧ (6.11)

В окремі моменти підприємство може мати зайві поточні активи, що негативно впливає на прибуток, однак це розглядається як плата за підтримку ризику втрати ліквідності на належному рівні.

Рис.6.8. Компромісна модель фінансового управління оборотними коштами

Поиск по сайту: