Організаційно-економічна характеристика підприємства. Село Летава Чемеровецького району Хмельницької області відоме не тільки на всю область, але і за її межами

Село Летава Чемеровецького району Хмельницької області відоме не тільки на всю область, але і за її межами. Свою славу здобуло ще за радянських часів і увійшло до золотих сторінок минулої української держави. Спочатку артіль, далі колгосп, а сьогодні кооператив з року в рік орденоносна Летава дивує рекордними показниками рентабельністю сільськогосподарського виробництва, тим самим демонструє незламну економічну стабільність.

Летава є центром сільської ради. Село розташоване за 25 кілометрів від районного центру, в південно-західній частині Чемеровецького району. Відстань від с. Летава до обласного центру – Хмельницького – становить 100 км. Сільській раді підпорядковані села Чагарівка, Михаліївка, Вигода та хутори, Нове життя.

Територія, на якій розташований кооператив, сприятлива за кліматичними умовами. СГК «Летава» знаходиться на заході лісостепової зони. Рельєф території – рівнинний. Клімат – помірно-континентальський. Середня температура влітку становить (+25) - (+28)°С, а взимку (-9) - (-10)°С. Середньорічна кількість опадів становить 550 - 600 мм. Ґрунти – глибокі чорноземи, забезпечені фосфором і калієм. Кислотність близька до нейтральної. Агрономічна стиглість грунту наступає, в середньому, на початку квітня. В цей період відбувається розігрівання ґрунту на глибині 10 - 20 см до 5-10°С. підігрівання ґрунту до 15°С відбувається у другій декаді травня. Період активної вегетації – 155-170 днів, починаючи приблизно з 3 декади квітня до 2 декади жовтня. Зима переважно холодна, сніжна. В середньому сніговий покрив утворюється в третій декаді грудня і тримається до другої декади березня. Ґрунти господарства, що використовуються як орні землі, придатні для вирощування сільськогосподарських культур.

Природно-кліматичні умови сприятливі для землеробства, особливо для виробництва зерна і цукрових буряків.

Власність СГК «Летава» складається з основних та оборотних фондів, форма власності - колективна, яка працює в умовах повного внутрішнього розрахунку.

Метою діяльності підприємства є ефективне використання власного майна, матеріальних, трудових ресурсів з метою отримання прибутку.

Господарство займається вирощуванням зернових, цукрових буряків, картоплі, овочів, кормових культур. Виробляється молоко і м'ясо. Із сільськогосподарських тварин розводять велику рогату худобу, свині і коні.

Допоміжними виробництвами є цех по виробництву хлібобулочних виробів та макаронних виробів, масло-цех, ковбасня та інші.

До Летавської сільської ради входить кількість населення із 2136 чоловік, із них у 2011 році працювало 436 чоловік. Виплата заробітної плати в СГК «Летава» здійснюється регулярно.

Реформування КСП у с. Летава відбулося у 1930 році, коли сформувався колгосп. Згідно нормативних документів, які були прийняті у 1991 році було розташовано певний фонд, в результаті чого всі колгоспники мали свою частку у цьому фонді. У зв'язку з Указом Президента «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки», виникла необхідність більш конкретизувати цю роботу, а саме більш відповідно підійти до самого факту паювання, тому що порівняно з 1991 роком основні фонди зносилися, придбання і будівництво нового було мало. У 1991 році ця робота була проведена і принципи цього розподілу були збережені і на 1992-1998 роки.

Підготовча робота по реформуванню господарства розпочалася в вересні 1997 р. Насамперед було створено комісію, в яку входили всі головні спеціалісти і обліковий персонал. Очолював цю комісію голова господарства — Шаповал Михайло Васильович. Насамперед, тут уточнили списки членів КСП станом на 01.01.1992 р. В обласному архіві з річних звітів господарств з 1950р. вибрали загальну кількість відпрацьованих трудоднів, фактичний фонд оплати праці і середньорічну кількість працюючих. Оцінювався особистий вклад кожного члена колгоспу у загальне майно, щоб всі знали свою частку, свій майновий пай з подальшим перетворенням його у форму акцій з відповідною виплатою дивідендів.

Створили сільськогосподарський кооператив, згідно Закону «Про сільськогосподарську кооперацію», в якому сказано, що сільськогосподарський кооператив це юридична або фізична особа, який утворений для спільної виробничої діяльності.

Спеціалізація сільського господарства - це переважаючий розвиток однієї або кількох галузей у виробництві товарної продукції в окремих господарствах, районах, областях і регіонах. Розвиток цих галузей і виробництво відповідних продуктів визначають виробничий напрям сільського господарства. Спеціалізуючись на виробництві окремих видів товарної продукції, необхідної для розвитку економіки країни, господарства беруть безпосередню участь у суспільному поділі праці. Процес спеціалізації характеризується зосередженням засобів виробництва і робочої сили сільськогосподарських підприємств на виробництві окремих видів товарної продукції з урахуванням природних і економічних умов.

Процес спеціалізації виробництва в сільськогосподарських підприємствах відбувається безперервно. Проте господарства істотно відрізняються за рівнем спеціалізації, який визначається часткою всіх товарних галузей і виражається коефіцієнтом спеціалізації К_с:

де Р_і- частка і —ї галузі в сумі виручки від реалізації продукції;

і - порядковий номер галузі у ранжированому ряду за її часткою у виручці від реалізації продукції.

Господарства з низьким рівнем спеціалізації мають коефіцієнт до 0,20; з середнім - від 0,21 до 0,40; з високим - від 0,41 до 0,60. Коефіцієнт вище 0,60 мають підприємства з поглибленою спеціалізацією.

Спеціалізацію СГК «Летава» визначимо за допомогою аналізу складу та структури товарної продукції (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Склад та структура товарної продукції СГК «Летава»

Дані таблиці 2.1 свідчать про те, що найбільший відсоток в структурі товарної продукції в середньому за три роки становить виробництво продукції рослинництва – 53,1 %. З неї на зерно припадає 34,3 %, а на цукрові буряки – 7,5 %.

Продукція тваринництва, в середньому за три роки, займає 46,9 % від загального обсягу реалізованої сільськогосподарської продукції. З неї 12,7 % припадає на приріст живої маси великої рогатої худоби і 28,3 % - на молоко.

За результатами проведеного аналізу робимо висновок, що сільськогосподарський кооператив «Летава» спеціалізується на виробництві зерна, цукрових буряків, молока і м’яса великої рогатої худоби, тобто має зерново-буряковий напрямок спеціалізації з розвинутим молочно-м’ясним скотарством.

На сільськогосподарському підприємстві розрізняють первинні і вторинні робочі одиниці. До первинних належить підрозділи господарства які безпосередньо ведуть виробництво продукції і є останньою ланкою в ланцюзі організаційної структури (виробничі бригади). До вторинних належить такі виробничі одиниці, які об'єднують декілька первинних це відділки ферми цехи та інші самостійні виробничі підрозділи. Організаційна структура СГК «Летава» зображено на рис 2.1. Більш детальне зображення в рисунку 2.2.

Рис. 2.1. Схема організаційної структури СГК «Летава»

На балансі підприємства знаходяться не лише виробничі підрозділи рослинництва і тваринництва, а й переробні та обслуговуючі виробництва. Таким чином, організаційна структура кооперативу – це сукупність господарських підрозділів, пов'язаних між собою відносинами виробничої кооперації і розподілом праці між ними. В СГК «Летава» двохланкова організаційна структура.

Розглянемо організаційну структуру СГК «Летава». Виробництво сільськогосподарської продукції в досліджуваному підприємстві організують у внутрігосподарських підрозділах. Створюються підрозділи, які зайняті основною діяльністю та обслуговуючі виробництва і допоміжні підприємства, служби (ремонтні майстерні, автопарк, переробні підприємства). Сукупність усіх цих підрозділів складає організаційну структуру.

Структура управління виражається в схемі і параметрах системи управління, штатному розкладі, співвідношеннями структурних підрозділів працівників апарату управління, функціональних зв'язків між персоналом управління. Структура управління в сільськогосподарському підприємстві залежить від його розміру, спеціалізації, характеру розміщення виробництва на території господарства, кількості виробничих підрозділів та інших умов.

Для управління економічними об'єктами вимагається підготовлена систематизована інформація. З подальшим розвитком суспільства неминуче відбувається ускладнення процесів управління організацією, яке стимулює розвиток інформаційних систем. Потреба в управлінні виникає для координації дій трудового колективу, що об'єднується для досягнення локальних та глобальних цілей. Існують три основні площини управління, згідно з якими розподіляються більшість завдань, функцій і задач управління, а саме:

- лінійні (ділянка - цех - підприємство - об'єднання - галузь);

- ресурсні (фінансові, трудові, матеріальні ресурси);

- функціональні (планування, облік, матеріально-технічне забезпечення і т.д.).

Земельні ресурси є основою матеріального і нематеріального виробництва. Земельні ресурси необхідні всім галузям народного господарства. Земля – головна умова існування людського суспільства і найважливіше джерело національного багатства, найперша передумова і природна основа суспільного виробництва, універсальний фактор будь-якої діяльності людини.

Термін «потенціал» означає силу, здатність і можливість досягнення певної мети в конкретній галузі, наприклад, економіці. Це поняття багатогранне і охоплює не тільки матеріальні джерела, засоби, запаси, які можуть бути приведені в дію, використані людиною для вирішення того або іншого завдання, а й духовні якості людей, залучених до процесу праці, форми організації і взаємодії працівників, сам технологічний процес у часі і просторі. Тому, аналізуючи потенціал аграрних підприємств, слід чітко виділяти ресурсний та виробничий потенціал. Якщо ресурсний потенціал характеризує можливості організації виробництва, то виробничий — можливості виробництва потрібної суспільству продукції.

Ресурсний та виробничий потенціал іноді сприймають як сумарно обчислені в якомусь еквіваленті землю, трудові ресурси і виробничі фонди. Проте до складу природних ресурсів, крім землі входять і опади, кількість інтенсивних світових днів, сума активних температур. Їх не можна виміряти показниками в сукупності з іншими ресурсами. Вони не входять до затратної частини виробничого процесу, але значною мірою впливають на вихід продукції, її якість, одержані кінцеві результати. Зазначені ресурси повинні обов‘язково враховуватися при розміщенні виробництва, вдосконаленні його спеціалізації.

Ресурсний потенціал – це сукупність природних і техногенних матеріальних елементів, які можуть бути використані людиною для своєї життєдіяльності і залучення в процес праці для виробництва різних благ.

Виробничий потенціал – це складна соціально-економічна категорія, що включає ресурсний потенціал як статичний елемент, залучений у процес виробництва, сам виробничий процес як динамічний елемент і кінцевий результат виробничого процесу, що завершується матеріальним кінцевим продуктом.

Процентне відношення окремих видів сільськогосподарських угідь до їх загальної площі визначає структуру сільськогоспо­дарських угідь. Найбільшу цінність становлять орні землі, луки, пасовища, багаторічні насадження, оскільки вони беруть безпосередню участь у сільськогосподарському виробництві.

Загальна площа земельних угідь та їх структура в СГК «Летава» характеризується даними, які наведено в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Склад і структура земельних угідь

Проаналізувавши таблицю 2.2 можемо зазначити, що при визначенні структури земельних та сільськогосподарських угідь землезабезпеченістю підприємства розраховані показники економічної ефективності, і можна зробити висновок, що площа сільськогосподарських угідь у 2012 році дещо змінилась порівняно з 2010 р. Так, якщо у 2010 році вона становила 3601,8 га, то у 2012 році склала 3530 га, що на 71,8 га менше. Проте площа ріллі у 2012 році в порівнянні з 2010 роком збільшилась (в основному за рахунок сіножатей і пасовищ) на 89 га і склала 3509 га. Площа багаторічних насаджень за останній рік суттєво скоротилась (з 73 до 21 га).

Обов‘язковим речовим елементом будь-якого виробничого процесу є засоби виробництва. Вони створюють виробничо-технічний потенціал АПК, який визначається сукупністю матеріально-речових елементів виробництва, які при даних умовах забезпечують можливість виконання всього циклу технологічних операцій на виробництво готової сільськогосподарської продукції.

Засоби виробництва поділяються на засоби і предмети праці. Рівень розвитку засобів праці є оціночним критерієм планування людини над природою. Економічні епохи різняться не тим, що виробляється, а тим, як виробляється, якими засобами праці.

До засобів праці належать засоби виробництва, за допомогою яких людина діє на предмети праці з метою одержання готової продукції. Це виробничі будівлі та споруди, силові і робочі машини, обладнання, транспортні засоби, робоча та продуктивна худоба, багаторічні насадження тощо. Наведені засоби виробництва є основними фондами, які в процесі виробництва не змінюють натурально-речової форми і переносять свою вартість на новостворений продукт частинами у формі амортизаційних відрахувань. Внаслідок цього відтворення засобів праці відбувається лише тоді, коли їх вартість повністю перенесена на продукт.

Предмети праці – це речові елементи, на які діє людина у процесі праці. Вони переносять свою вартість на продукт за цикл обороту і називаються оборотними засобами. До них належать насіння і садивний матеріал, корми, паливо, добрива, запасні частини.

Розрізняють ще й фонди обігу, які включають готову продукцію, призначену для реалізації, кошти в касі і на рахунках банків.

Щоб розрахувати склад і структуру основних засобів СГК «Летава» розглянемо таблицю 2.3.

Таблиця 2.3

Склад та структура основних засобів виробництва

Згідно визначення оренди, ресурси і запаси – це частини цільового сукупного продукту. Вартість основних засобів за досліджуваний період у 2012 році становила 39682 тис. грн., що на 5527 тис. грн. більше, ніж у 2010 році.

Найбільшу питому вагу серед основних засобів займають будинки, споруди та передавальні пристрої 55,9 %. Зокрема, питома вага машин і обладнання у 2012 році становила 34,6 %, вартість транспортних засобів зросла на 508 тис. грн. порівняно з 2010 р. Це пов’язано із закупівлею техніки. Перевага віддається новій техніці вітчизняного виробництва або техніці, що знаходиться в момент продажу в нормальному стані.

Отже, за досліджуваний період відбулися значні зміни як у вартості основних засобів в бік їх зростання, так і в їх структурі.

Трудовий потенціал являє собою сукупність фізичних та інтелектуальних можливостей натхнення, які за оптимальних умов використання праці забезпечують виробництво матеріальних благ, надання послуг і відтворення трудових ресурсів. Як найактивніший елемент виробничого потенціалу він характеризується системою кількісних факторів і умов: наявністю робочої сили, тривалістю робочого і вільного часу, освітнім рівнем працівників, соціально-демографічними факторами тощо. Крім того, трудовий потенціал залежить від характеру взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин. Людина з необхідним фізичним розвитком, знаннями, умінням і досвідом роботи – основний елемент трудового потенціалу. Саме вона є основною рушійною силою розвитку науково-технічного прогресу, активною частиною продуктивних сил.

Зростання продуктивності праці, що зумовлюється впровадженням у сільське господарство досягнень науки і техніки, неможливе без відповідного підвищення рівня кваліфікації сільськогосподарських працівників у всіх ланках виробничого процесу. Тому на сучасному етапі підвищуються вимоги до рівня кваліфікації кадрів аграрного сектора. Відбувається також структурні зміни у складі працівників села – зростає питома вага механізаторських кадрів, що зумовлене послідовною механізацією та електрифікацією сільськогосподарського виробництва.

Щоб дізнатись про використання трудових ресурсів різних категорій працівників у СГК «Летава» розглянемо наступну таблицю.

У таблиці 2.4 показана інформація про чисельність трудових ресурсів у СГК «Летава» за досліджуваний період та розраховано коефіцієнт використання трудових ресурсів.

Таблиця 2.4

Використання трудових ресурсів різних категорій працівників

Чисельність працівників апарату управління за досліджуваний період змінилася: протягом 2010-2012 рр. зменшення склало 20 чоловік (з 70 до 50 осіб). Кількість людино-днів, відпрацьованих одним працівником у 2010 році становила 302, аналогічний показник характериний і для звітного 2012 року. Середній коефіцієнт використання трудових ресурсів складає відповідно 0,99, що свідчить про те, що трудова активність працівників висока.

Наявність працівників рослинництва за досліджуваний період у господарстві зменшилась на 8 осіб - зі 130 у 2010 році до 122у 2012 році. Також зменшився час, відпрацьований 1 працівником у 2012 році порівняно з 2010 роком на 23 людино-дні, хоча у 2011 році показник був найменшим і становив 182 людино-дні. Відповідно, знизився коефіцієнт використання даної групи працівників у 2012 році в порівнянні з 2010 роком – на 0,16. Так,у 2010 р. цей коефіцієнт був рівний 1,61, у 2011 – 1,21, і у 2012 році – 1,45. Проте цей показник надто малий. Кількість працівників, зайнятих у тваринництві, у 2010 році складала 171 чол.; у 2012 році ця кількість збільшилась до 201 особи. Кількість відпрацьованих людино-днів у розрахунку на 1 працюючого зменшилась на 23 люд.-дні у 2012 р. в порівнянні з 2010 р.

У підсумку по господарству кількість працюючих за досліджуваний період практично не змінилась: збільшення склало 2 особи, і у 2012 році становила 373 чол. Водночас, кількість людино-днів, відпрацьованих одним працівником, зменшилася з 297 у 2010 р. до 276 у 2012 році. Середній коефіцієнт використання трудових ресурсів в 2010 р. дорівнював 1,19, у 2011 році – 1,08, і у 2012 році – 1,10.

Рівень продуктивності праці визначають системою показників, яка включає прямі та непрямі показники. Перші відображують співвідношення між кількістю продукції і робочим часом, затраченим на її виробництво. Другі характеризують співвідношення обсягу виконаних робіт і конкретних затрат праці. Прямі показники залежно від способу виміру обсяг виробленої продукції поділяються на натуральні і вартісні.

При визначенні продуктивності праці в окремих галузях використовують, як правило, прямі затрати праці, тобто враховують працю робітників, які безпосередньо зайняті виробництвом певного виду продукції. При визначенні продуктивності праці в цілому по господарству, а також в середньому по рослинництву чи тваринництву слід брати повні затрати праці.

З урахуванням вище викладеного в сільськогосподарському виробництві розраховують такі натуральні показники продуктивності праці: обсяг виробленої продукції з розрахунку на 1 люд.-год.; обсяг виробленої продукції на середньорічного працівника; затрати праці з розрахунку на одиницю виробленої продукції.

Вартісними показниками продуктивності праці є: вартість всієї валової сільськогосподарської продукції з розрахунку на 1 люд.-год., затрачену в галузі; вартість валової продукції комплексів галузей (росл., твар.) на 1 люд.-год., затрачену в цих комплексах; вартість всієї валової с.-г. продукції в розрахунку на середньорічного працівника. Всі наведені прямі показники продуктивності праці розраховуються в кінці року, коли є остаточні дані про обсяг валової продукції та про затрати праці на її виробництво. Вартісні показники рівня продуктивності праці розглянемо у таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Вартісні показники рівня продуктивності праці

З даної таблиці випливає, що рівень продуктивності праці найвищий був у 211 році. Це можна пояснити зменшенням чисельності працівників у 2011 році в порівняні з 2010 роком. Несуттєво зріс показник трудомісткості виробництва, він на протязі 2010-2012 років становив 0,05 – 0,07 люд.-год.

Про основні результати виробничо-господарської діяльності підприємства СГК «Летава» дізнаємося з наступної таблиці – 2.6.

Таблиця 2.6

Результати фінансово-виробничої діяльності підприємства

Аналізуючи дану таблицю можна зробити висновок, що валова продукція, одержана в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь найбільшою була у 2012 році – 4,1 тис. грн. що в порівнянні з попередніми роками на 5,1% більше, в тому числі рослинництва найбільше було теж у 2012 році - 2,4 тис. грн., тваринництва – незмінно за 2010-2012 роки – 1,7 тис. грн., валового доходу найбільше одержано в 2012 році – 2,7 тис. грн.

Одержано в розрахунку на 1 люд.-год. валової продукції найбільше у 2011 році – 18,14 грн., в тому числі рослинництва у 2011 році – 36,25 грн., тваринництва – у 2010 році – 16,22 грн.; валового доходу у 2012 році – 9,1 грн. Одержано збиток від реалізації продукції тваринництва у 2010 р. Припадає в розрахунку на 1 грн. основних виробничих засобів валової продукції в тому числі і в рослинництві і тваринництві практично однакові і становлять найбільше у 2010 році -0,41 грн. що у відношенні становить 100 % і 0,38; валового доходу найбільше у 2011 році 0,25 грн. Теж спостерігається збиток від реалізації продукції тваринництва у 2010 р.

Галузева структура сільського господарства – це склад і співвідношення галузей сільського господарства чи їхніх груп. Економічно раціональна галузева структура забезпечує найбільший вихід сільськогосподарської продукції з кожної одиниці земельної площі і дає змогу найбільш ефективно використовувати виробничі ресурси. Галузева структура найбільш повно характеризується структурою валової і товарної продукції.

Рослинництво – це комплекс галузей сільськогосподарського виробництва. Залежно від призначення продукції, що виробляється, та засобів виробництва, які застосовуються у рослинництві, виділяють більш вузькі галузі та їхні групи: зернове виробництво, виробництво технічних культур, картоплярство, овочівництво і баштанництво, плодівництво і виноградарство, кормо виробництво. Галузева структура рослинництва визначається показниками динаміки посівних площ, валових зборів і товарного виробництва.

Значення галузі рослинництва в економіці господарства розглянемо в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7

Значення галузі рослинництва в економіці підприємства

З таблиці 2.7 можна зробити висновок, що валова продукція в співставних цінах по господарству збільшується і складає у 2012 році 14490 тис. грн., а у 2010 році – 13997 тис. грн. Якщо вона збільшується по господарству, то і в галузі рослинництва також збільшується і становить у 2011 році 8691,2 тис. грн., у 2012 році – 8408,3 тис. грн., тоді як за 2010 рік – 7950 тис. грн. Питома вага валової продукції в співставних цінах галузі рослинництва за 2010 рік складала 56,7 %, за 2012 рік – 58,0 %. У показниках витрат виробництва і повної собівартості продукції також спостерігається збільшення як по господарству, так і в галузі рослинництва. Витрати виробництва по господарству в 2010 році становили 26035 тис. грн., в 2012 році вже 34362,5 тис. грн., у рослинництві в 2010 році – 13514 тис. грн, за 2012 рік вже склали 18451 тис. грн. Питома вага галузі рослинництва у витратах виробництва також зросла: з 51,9 до 53,6 % за 2010-2012 роки.

Це пояснюється тим, що рівень витрат виробництва в галузі рослинництва займає все більшу і більшу частку у господарстві. Майже такі самі зміни відбуваються і при визначенні повної собівартості продукції: по роках вона збільшується у господарстві і галузі рослинництва.

Тваринництво – це великий комплекс взаємопов‘язаних галузей, які виробляють висококалорійні незамінні продукти харчування (молоко, м‘ясо, яйця) та цінну сировину (вовна, шкіра, хутро) для переробної промисловості. Воно істотно впливає на розвиток рослинництва, підвищує ефективність рільництва, забезпечує його органічними добривами. Розвиток тваринництва є однією з вирішальних умов підвищення матеріального і культурного рівня життя народу, тому для розвитку галузі виділяються великі капіталовкладення.

Тваринництво відіграє важливу роль в економіці сільськогосподарських підприємств. Забезпечуючи більш-менш рівномірне надходження продукції, тваринництво сприяє згладжуванню сезонності в сільському господарстві, регулярному надходженню коштів від реалізації продукції цієї галузі. Отже, створення високопродуктивного тваринництва є неодмінною умовою зростання добробуту народу.

За допомогою наступної таблиці ми дізнаємося про значення галузі тваринництва в економіці господарства СГК «Летава».

Таблиця 2.8

Значення галузі тваринництва в економіці підприємства

Розглянувши дані табл. 2.8 можна зробити висновок, що валова продукція в співставних цінах по господарству за період з 2010 року по 2012 рік збільшується.

Витрати виробництва по господарству збільшуються, а отже, те саме відбувається і в галузі тваринництва: в 2010 році – 12521,3 тис. грн., у 2012 році – 15911,7 тис. грн. Питома вага тваринництва у показниках валової продукції, витрат та собівартості за 2010-2012 роки зменшилась. Повна собівартість продукції в галузі тваринництва збільшується від 13158,5 тис. грн. у 2010 році до 15878,5 тис. грн. у 2012 році, але при цьому питома вага тваринництва за цим показником зменшується і становить у 2010 році – 56,3 %, а у 2012 році – 52,2 %.

Прибуток в галузі тваринництва зменшується порівняно з 2010-2011 роками – до 1147 тис. грн. збитку. Затрати праці для галузі тваринництва зростають з 393 тис. люд.-год. у 2010 році до 613 тис. люд.-год. у 2012 році. Вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення галузі тваринництва також зростає: з 14345 тис. грн. у 2010 році до 18650 тис. грн. у 2012 році, питома вага цього показника також збільшилась. У тваринництві збільшується кількість працюючих: зі 171 до 201 особи за період з 2010 по 2012 рр. Отже, галузь тваринництва має менше значення, ніж галузь рослинництва, продукцію якої доцільніше виробляти, бо вона дає більше прибутку і більшу частку займає в господарстві. Тому можна сказати, що галузь рослинництва має більше значення для економіки господарства, ніж галузь тваринництва.

Якщо розглядати всі ці показники в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь, 1 людино-годину, на 1 гривню основних виробничих фондів або на 1 гривню витрат виробництва, то ми так само побачимо поступове зростання значень в динаміці по роках.

Поиск по сайту: