Теорія держави і права в системі юридичних наук

Теорія держави і права входить до системи юридичних наук, яка характеризує порядок побудови і організації юридичного знання за предметом дослідження (див. Схему 1). Як фундаментальна, методологічна, узагальнююча наука теорія держави і права посідає провідне місце в юриспруденції. У той же час, в своїх дослідженнях теорія держави і права спирається на досягнення інших юридичних дисциплін, синтезує та систематизує їх висновки з метою більш глибоких загальнотеоретичних узагальнень. Таким чином, між теорією держави і права та іншими юридичними науками існують двосторонні зв’язки.

Теорія держави і права входить до групи теоретичних юридичних наук разом з історією вчень про державу і право, порівняльним правознавством та тісно взаємодіє з ними. Особливість співвідношення теорії держави і права з історією вчень про державу і право полягає в тому, що остання відтворює історичний процес накопичення наукових знань про державу і право з давніх часів і по сьогодення. Теорія держави і права з урахуванням напрацювань історії вчень про державу і право формулює сучасні уявлення про основні державно-правові категорії і закономірності (зокрема, про право, закон, правовідносини, державу та ін.). По суті, історія вчень про державу і право виступає історичною складовою теорії держави і права.

Тісні зв’язки існують між теорію держави і права та порівняльним правознавством, яке до недавніх часів розглядалося як один з напрямів у її складі. На сьогодні ці науки тісно взаємодіють одна з одною, мають багато в чому спільні цілі та предмет дослідження. Вивчаючі в порівняльному аспекті правові системи різних країн світу, вчені-компаративісти акумулюють чималий теоретико-прикладний матеріал, який активно використовується теорією держави і права для визначення загальних закономірностей та тенденцій функціонування та розвитку державно-правової дійсності. У свою чергу порівняльне правознавство активно використовує в своїх дослідженнях розроблений теорією держави і права понятійний апарат (зокрема, поняття «право», «правова система», «норма права», «правова традиція», «наступність у праві», «правова культура» та ін.), а також її методологічний інструментарій.

Взаємозв’язок теорії держави і права та історичних юридичних наук (історії держави і права України та зарубіжних країн) проявляється, з одного боку, в тому, що глибоке вивчення і узагальнення історичного матеріалу є необхідним для більш повного і всебічного дослідження загальнотеоретичних державно-правових проблем та визначення закономірностей й тенденцій виникнення та історичного розвитку держави і права. З іншого боку, історія держави і права в процесі пізнання тих чи інших глобальних за своїм характером історичних явищ та подій спирається на висновки й узагальнення, зроблені в межах теорії держави і права, зокрема на ті, що стосуються форм правління та форм державного устрою, державного режиму, апарату держави, системи права, джерел права, рецепції права та ін.

Відмінність теорії держави і права від історичних юридичних наук виявляється в тому, що останні вивчають процес історичного розвитку державно-правової дійсності конкретних країн у хронологічному порядку, спираючись переважно на історичний метод дослідження. Теорія держави і права досліджує свій предмет в узагальнено-теоретичному вигляді та спирається, передусім, на логічні методи та прийоми.

Теорія держави і права виступає теоретико-методологічною базоюдля групи галузевих юридичних наук (науки конституційного права, адміністративного права, цивільного права, кримінального права, трудового права та ін.). Відносно кожної з галузевих дисциплін теорія держави і права виконує роль узагальнюючої науки, що синтезує конкретний юридичний матеріал. Вона забезпечує впорядкування та систематизацію всіх знань про державу і право, всієї здобутої галузевими юридичними науками державно-правової інформації, сприяє виробленню єдиного підходу до аналізу державно-правових явищ, інститутів та установ. Інтеграційний та методологічний характер загальної теорії держави і права стосовно галузевих юридичних дисциплін проявляється в наступному:

По-перше, на відміну від галузевих юридичних наук, які докладно вивчають лише окремі складові частини, сторони правового і державного життя, теорія держави і права має своїм предметом дослідження всю «синтезовану» державно-правову реальність.

По-друге, теорія держави і права виробляє загальні для всіх галузевих юридичних дисциплін методи наукового пізнання, які використовуються ними та конкретизуються в галузевих методах і методиках.

По-третє, теорія держави і права виробляє загальні для всіх юридичних наук поняття та категорії, які виступають вихідною базою для формування галузевими юридичними дисциплінами власного спеціального понятійного апарата. Наприклад, на підставі загальнотеоретичної юридичної категорії «правовідносини» формуються спеціально-наукові поняття кримінальних, цивільних, адміністративних, трудових та інших правовідносин, а також уточнюються їх склад, підстави виникнення, зміни та припинення.

По-четверте, теорія держави і права виробляє критерії оцінки рівня, стану і перспектив розвитку галузевих юридичних дисциплін, наприклад, критерії ефективності права.

Теорія держави і права має з галузевими юридичними науками й зворотні зв’язки. Вонаспирається на величезний емпіричний матеріал, нагромаджений галузевими дисциплінами; узагальнює, оцінює та інтерпретує дані галузевих юридичних наук. Крім того, теорія держави і права збагачується внаслідок перенесення досвіду однієї юридичної науки на інші. Так, поняття юридичної особи було сформульоване наукою цивільного права, потім перенесене в інші галузеві науки і враховане при розробці загальнотеоретичного вчення про суб’єктів права.

Незважаючи на загальний, абстрактний характер теорії держави і права, вона невідривна від юридичної практики, різні форми та прояви якої безпосередньо вивчаються прикладними юридичними науками. Це зумовлює зв’язки теорії держави і права з дисциплінами, що належать до цієї групи юридичних наук(криміналістикою, кримінологією, судовою медициною, правовою статистикою та ін.). Однак порівняно з галузевими юридичними дисциплінами ці зв’язки, як правило, є менш інтенсивними та переважно опосередкованими.

Чимало актуальних проблем юриспруденції лежать на стику теорії держави і права та міжнародного публічного права, в т.ч. європейського права (зокрема, зобов’язання держави у сфері прав людини, співвідношення норм міжнародного та національного права, основоположні принципи права та ін.).

Поиск по сайту: