Теорії походження держави

Розмаїття теорій, які намагаються пояснити причини виникнення держави, обумовлене суттєвими розбіжностями в світоглядних позиціях авторів, різним розумінням сутності, функцій і соціального призначення держави, впливом відповідної історичної епохи, неможливістю абсолютного знання з даної проблеми. Але кожна з теорій має певну пізнавальну цінність і сприяє відновленню більш достовірної картини генезису держави.

Розглянемо основні теорії походження держави.

Теологічна теорія (Тома Аквінський, ХШ ст.,) пояснює походження держави волею Бога, відстоює її недоторканність, залежність від релігії, закликає до підкорення всіх державній владі. Теологічна теорія висувала ідеї непорушності і вічності і водночас залежності держави від божественної волі, яка знаходить свій вияв через релігійні організації. Влада вкладена в руки правителя Богом і покликана захищати благо всіх. Оскільки перші держави були теократичними, виникали одночасно з монорелігією, теологічна теорія відображала деякі реалії того часу, була обумовлена релігійною свідомістю людей і орієнтувалася на існуючий тоді рівень знань про суспільство та його розвиток.

Патріархальна теорія (Р.Філмер, XVII ст..) представляє державу продуктом її природного розвитку, результатом поступового розростання сім'ї. В основі виникнення держави – природний потяг людей до взаємного спілкування. Для цього вони об'єднуються в сім'ї, кілька сімей складають рід (селища), а з селищ утворюється держава. Державна влада є продовженням батьківської влади в сім'ї, влади домовласника. Держава — це найвища форма політичного спілкування людей. Патріархальна теорія була спрямована на обґрунтування абсолютної влади царя, але виток її вона вбачала в тих формах сім'ї, де існувала необмежена влада глави сім'ї, патріарха.

Представники договірної теорії (Т.Гоббс, Дж.Локк, Ж-Ж.Руссо, та ін., ХVІІ – ХVШ ст..) вважають, що державі передує "природний стан", який вони уявляють як царство необмеженої особистої свободи, загального благоденства або "війни всіх проти всіх". Кожна людина мала природні, невід'ємні права, але в процесі розвитку людства права одних людей вступають у суперечність з правами інших і порядок у суспільстві порушується, виникає насильство. Тому люди домовилися встановити над собою інституцію – державу, яка відповідала б за дотримання порядку, всезагальні інтереси і вимогам якої вони б підкорялися. Держава виникає внаслідок укладення людьми угоди між собою про свідоме самообмеження своєї свободи на користь загальних інтересів, спільного співіснування. Суспільний договір – це згода людей на об'єднання, утворення держави, він має конститутивний характер, оформлює встановлення державно-організованого суспільства. В договірній теорії розрізняють первинний договір (договір-об'єднання) і вторинний договір (договір-підпорядкування народу і державних органів правителям). Таким чином, держава народилася внаслідок розумної волі народу. Йдеться не про формальне підписання письмового договору, а про стан суспільства, коли люди свідомо і добровільно об'єдналися в державу шляхом мовчазного визнання єдиного об'єднуючого всіх центру. Прихильники договірної теорії використовували її для обґрунтування ідеї народного суверенітету (Ж.-Ж.Руссо), конституційної монархії (Дж.Локк), природно-правової концепції прав людини і громадянина, права народів на насильницьку зміну державного устрою, який порушує природні права. Основні положення договірної теорії дістали закріплення в Декларації незалежності США і конституціях ряду європейських країн.

Органічна теорія (Г. Спенсер, ХІХ ст.) порівнює суспільство з біологічним організмом. У розвитку суспільства виявляються загальні закономірності, притаманні всім живим організмам (зростання і ускладнення функцій організму, взаємозв'язок їх окремих частин, їх диференціація). Об'єднання людей (племена, союзи племен, імперії, міста-держави) Г.Спенсер називає "агрегатами", які змінюються під впливом соціально-класового розшарування суспільства, спеціалізації праці, утворення органів політичної влади. У державі всі її частини виконують певні функції: уряд – функції мозку; нижчі класи реалізують внутрішні функції, займаються землеробством, скотарством, забезпечують життєдіяльність суспільства; існує спеціальна розподільча система – торгівля, транспорт, засоби зв'язку; панівні класи відповідають за зовнішні функції (забезпечення оборони).

Теорія насильства (ХІХ ст.)/ В рамках теорії насильства розрізняють теорію внутрішнього насильства (Є.Дюрінг): власність, класи і держава виникли внаслідок насильства однієї частини суспільства над іншою, і теорію зовнішнього насильства, прихильники якої (К.Каутський, Л.Гумплович) виокремлювали серед найважливіших чинників державотворення війни і територіальні завоювання. Головна причина виникнення держави – завоювання, насильство, поневолення одних племен іншими. Для закріплення влади переможця над завойованими народами, для насильства над ними і утворюється держава. Насильство розглядається як глобальне, а не локальне явище, яке не тільки породжує правлячих і тих, якими правлять, а й має соціально-економічні наслідки, тобто насильство може привести до рабства, рабство – до виникнення приватної власності, а з приватною власністю пов'язується перехід від кочового до осілого способу життя. При цьому зароджується державна влада, яка спирається на фізичну силу. Це держава племені, основою якої є фізичне переважання одного племені над іншим. З розвитком суспільства держава племені переростає в державу класу.

Основи марксистської (класової) теорії походження держави (К.Маркс, Ф.Енгельс, В.Ленін, XIX-XX ст.) були викладені Ф. Енгельсом у роботі "Походження сім'ї, приватної власності і держави" (1884 р). Розпаду первіснообщинного ладу і виникненню держави сприяли переважно економічні чинники - суспільний поділ праці, поява надлишкового продукту, приватна власність, майнове розшарування суспільства. Тим самим обґрунтовувалася ідея про класову природу держави, про боротьбу класів між собою як основну причину її виникнення, рушійну силу її існування. Держава виникла із необхідності стримувати пригнічений клас; вона стала знаряддям економічно панівного класу, який за допомогою держави став ще й політично домінуючим у суспільстві.

Теорія інцесту (К.Леві-Строс, XX ст.) головним чинником виокремлення людини із світу природи називає заборону (табу) на кровозмішення. Збереження людського роду і подальший його розвиток вимагали створення спеціальних органів всередині родової общини, здатних контролювати дотримання заборони інцесту і застосовувати примус до її порушників. Ці контролюючі органи з часом почали виконувати і інші громадські функції, виступаючи прообразом майбутньої державної організації. Введення заборони на кровозмішення і відтворення внаслідок цього людського роду є історичним фактом, який необхідно враховувати у процесі державотворення.

Іригаційна (гідравлічна) теорія (К.Вітфогель, XX ст..) передумовою ранньої державності вважає перехід до іригаційного землеробства. Його впровадження не тільки сприяло зростанню обсягу сільськогосподарської продукції, а ще й створювало необхідні організаційні умови розгалуженого державного апарату. Вітфогель пов'язував деспотичні форми держав азіатського способу виробництва з будівництвом іригаційних споруд, для чого необхідно було жорстке централізоване управління і підпорядкування. Деспотизм він називав "гідравлічною" цивілізацією. Ця теорія мала локальний характер: пояснювала виникнення держави тільки у регіонах зі спекотним кліматом.

Поиск по сайту: