Предмет загальної теорії держави і права, його структура

Як вже відмічалось вище, предметом науки є те, що досліджує ця наукова дисципліна. Предметом загальної теорії держави і права є найбільш загальні закономірності і тенденції виникнення, розвитку, функціонування правових і державних явищ і процесів, а також головні, вихідні для всієї юридичної науки поняття. Відповідно до приведеного визначення у структурі предмету теорії держави і права можна вирізнити такі складові: 1) найбільш загальні закономірності і тенденції виникнення, розвитку, функціонування права і держави; 2) система юридичних понять.

Важливою складовою предмету теорії держави і права є основні закономірності і тенденції виникнення, розвитку, функціонування права і держави.

Державно-правова закономірність – це необхідний, постійний, суттєвий зв'язок державно-правових явищ і процесів між собою та з іншими явищами і процесами. Цей зв’язок може існувати у вигляді зумовленості одного явища іншим (наприклад, тип держави впливає на особливості її функцій), їх взаємовпливу (приміром, норма права і правосвідомість впливають одне на одного), протиріч, що виникають між різними явищами (наприклад, суперечності між нормами певної релігії і права у світській державі) та ін.

Необхідно розуміти, що державно-правові закономірності (як і будь-які закономірності соціальної дійсності) завжди мають ймовірний, вірогідний характер. Вони не можуть бути виражені в абсолютно точних якісних чи кількісних показниках. Якщо, наприклад, сполучивши певні речовини, ми здатні точно спрогнозувати наступну хімічну реакцію, а вивчивши кульовий отвір – визначити місце, з якого був зроблений постріл, то стосовно права і держави йдеться лише про імовірні висновки. Приклад державно-правової закономірності може бути таким: демократична держава існує в умовах ринкової економічної системи. Вірогідність закономірності у даному випадку проявляється у тому, що практично завжди ринкова економіка і демократичний режим не можуть існувати один без одного. Однак трапляються випадки, коли ринкові механізми функціонують у державах, які не відносяться до демократичних (КНР, Сінгапур тощо). Крім того, і демократія, і ринкова економіка мають безліч моделей і варіантів, які у різних країнах поєднуються по-різному.

Зазначимо також, що, як правило, державно-правові закономірності є такими, що мають декілька варіантів розвитку (варіативними), оскільки здійснення цих закономірностей може бути скорегована умовами певного суспільства, країни, цивілізації. Зокрема значна соціальна напруга, що мала місце у розвитку держав Європи та Північної Америки наприкінці ХІХ – початку ХХ століття в деяких випадках призвело до революційної зміни державного ладу (як у Російській імперії у 1917 році), так і до прийняття соціальних законів, подолання значного економічного розшарування у суспільстві та, врешті-решт, знайдення соціального компромісу (країни західної Європи, США тощо).

Державно-правова тенденція відображає менш стійки зв’язки, що виникають між різними державно-правовим явищами. Від закономірності тенденція відрізняється тим, що вона має не настільки стійкий і, частіше за все, тимчасовий характер. Якщо закономірність постійно відтворюється усередині державно-правової дійсності, то тенденція може проявлятися і зникати залежно від різних обставин. Прикладом, державно-правової тенденції може бути поступове зникнення монархічної форми правління у ХХ столітті, протягом якого припинили своє існування біля 90 монархій. Різноманітність причин, з яких зникали монархічні устрої, нерівномірність цього процесу, стабільність існування більшості монархій, що залишились, не дозволяють говорити про існування відповідної закономірності, але тенденція розвитку сучасної форми правління, безумовно, наявна.

Слід враховувати також, що вивчаючи державно-правові закономірності чи тенденції, ми можемо стикатися з випадковостями у розвитку державно-правових явищ. Під останніми розуміють непередбачуваний, нетиповий збіг обставин у сфері права і держави, який відбувається з малим ступенем вірогідності і не зумовлений їх сутністю. Особливістю випадковості є те, що вона не набуває загального характеру і зазвичай не повторюється в аналогічних ситуаціях. Так, випадковостями є існування різноманітних «нетипових» форм правління (виборна монархія, лівійська «джамахірія» та ін.), нестандартних форм права (наприклад, директиви Президента у Республіці Білорусь, які мають невизначений правовий характер), незвичайних атрибутів держави (приміром, чотири державні мови у Швейцарії) тощо. Виникнення цих випадковостей не пов’язане з сутністю державно-правових явищ та зумовлено різноманітними неправовими чинниками (бажаннями зберегти або концентрувати політичну владу, особливостями суспільного устрою, історичним минулим тощо).

Дослідження юридичною наукою випадковостей зумовлено тим, що державно-правові закономірності, тенденції і випадковості не існують окремо. Випадковості, за умови їх повторення, можуть набувати характеру тенденцій. У свою чергу тенденції здатні трансформуватися у закономірності.

До структури предмету загальної теорії держави і права входять також основні юридичні поняття. Загальнотеоретична наука розробляє поняття основних юридичних явищ, знання про які є необхідним теоретичним та методологічним фундаментом як для інших юридичних наук, так і для юридичної практики. Юридичні поняття, що мають найбільш загальний характер, становлять головний понятійний ряд загальної теорії держави і права. Це такі поняття як право, держава, їх типи, форми, функції, суверенітет, державний апарат, норми права, принципи права, правосвідомість, правовідносини, законотворчість, правозастосування тощо. Використання універсальних для всієї юриспруденції понять забезпечує, з одного боку, її внутрішню узгодженість, а з іншого – ефективність юридичної практики.

Поиск по сайту: