Теорія держави і права та інші суспільні науки

Теорія держави і права, як і будь-яка наука, не може розвиватися ізольовано, поза взаємодії з іншими галузями знань. У процесі вивчення предмета теорії держави і права досить часто виникає потреба у використанні досягнень інших суспільних наук, таких як філософія, соціологія, економічна теорія, політологія, логіка, конфліктологія, соціальна психологія, антропологія, етика тощо. На цій основі об’єктивно виникають нові міждисциплінарні галузі досліджень (зокрема, антропологія права, юридична конфліктологія, правова психологія, юридична логіка та ін.) як результат інтеграції і розвитку наукових знань.

Зв’язок між теорією держави і права та іншими суспільними науками визначається такими принциповими положеннями:

1. Незважаючи на спроби представників окремих правових течій створити «чисту» юридичну науку (Г. Кельзен), при вивченні державно-правових явищ не можна абстрагуватися від інших елементів соціальної дійсності. Так, для аналізу уявлень людей про право або мотивацію правової поведінки використовуються дані психології; для визначення місця держави в політичній системі суспільства — напрацювання політології тощо. Відтак, при вивченні державно-правових явищ та процесів неодмінно враховуються досягнення різних суспільних наук.

2. Юридична дійсність настільки тісно переплетена з політичними, економічними, соціальними, культурологічними, антропологічними та іншими явищами і процесами у різних сферах суспільного життя, що їх дослідження також буде неповним без використання даних юридичних наук, насамперед теорії держави і права як загальної, фундаментальної, методологічної юридичної дисципліни. Тому державно-правова дійсність вивчається не тільки юридичними, а й іншими суспільними науками, хоча останні досліджують її лише в межах, що сприяють розкриттю їх власного предмета.

Таким чином, зв’язок теорії держави і права із різними суспільними науками має двосторонній характер: з одного боку, теорія держави і права використовує досягнення інших суспільних наук, а з другого — останні враховують розробки з теорії держави і права при вивченні питань, що становлять їх предмет дослідження.

Принципове значення для розвитку теорії держави і права має її зв’язок із філософією. Філософія — це наука про загальні закони розвитку природи, суспільства та мислення, що виробляє узагальнену систему поглядів на світ, місце в ньому людини, загальні принципи буття і пізнання. Теорія держави і права взаємодіє з філософією у декількох напрямах:

По-перше, філософія озброює юриспруденцію методологією дослідження. Вона розробляє основні загальні (філософські) підходи до наукових досліджень, зокрема матеріалістичний, ідеалістичний, діалектичний, метафізичний, герменевтичний, феноменологічний, антропологічний та деякі інші, що використовуються також й теорією держави і права. Натомість остання теорія держави і права забезпечує філософію матеріалом, що дозволяє їй узагальнювати та формулювати принципи державно-правового розвитку суспільства, а також розробляти загальні (філософські)підходи та засоби світоглядної орієнтації людини.

По-друге, філософія виявляє найзагальніші філософські закономірності, які поширюються і на державно-правову дійсність. Теорія держави і права широко використовує вироблені протягом багатьох століть філософські категорії та загальні поняття, серед яких - «сутність» і «явище», «зміст» і «форма», «закономірність» і «випадковість», «відносини», «цінність», «взаємозв’язок», «функція», «розвиток», «еволюція» та ін.

По-третє, філософські дослідження безпосередньо стосуються й держави і права, однак вони обмежуються визначенням їх сутності, природи, призначення та місця в системі соціальних явищ. Теорія держави і права вивчає державно-правову дійсність більш детально, розглядаючи всі основні закономірності та тенденції її розвитку та функціонування.

У системі філософських знань згодом виокремлюється філософія права як міждисциплінарна галузь знаньпро пізнавальні, ціннісні та соціальні основи права. Філософія права вивчає фундаментальні принципи буття права, його природу та соціальну сутність. Однією з актуальних проблем сучасної філософії права є філософія прав людини.

Важливе значення для розвитку теорії держави і права має її зв’язок з соціологією. Соціологія — це суспільна наука, що вивчає соціум як цілісну систему, його окремі структури та інститути, різні соціальні групи та стосунки між ними. Об’єктом соціологічних досліджень виступають всі соціальні явища, в тому числі держава і право в їх різних проявах.

Більш глибокому та всебічному розумінню держави і права сприяє широке застосування вченими-правознавцями соціологічних методів дослідження при вивченні державно-правових інститутів та використання ними результатів соціологічних експериментів у державно-правовій сфері. Дані соціологічних досліджень дозволяють успішно розв’язувати низку практичних завдань, наприклад, проблеми оптимізації діяльності державного апарату, подальшого розвитку функцій держави, вдосконалення судової та іншої юридичної практики, усунення конфліктів у державно-правовій сфері, підвищення ефективності права тощо. Соціологічний підхід до права утворює самостійний напрям праворозуміння, який містить чимало окремих течій.

На стику соціології та теорії держави і права утворилася соціологія права як міждисциплінарна галузь наукових знань про соціальні умови існування, розвитку та функціонування права.Соціологія праваспрямована на з’ясування соціальної зумовленості та соціальної ефективності права.

При здійсненні юридичних досліджень, особливо у сфері державознавства, теорія держави і права спирається на політологію — науку про політику, що вивчає загальні закономірності та тенденції розвитку й функціонування політичних явищ, процесів та інститутів (політичної влади, політичної системи, політичних відносин, політичного режиму тощо). Політична наука і юриспруденція мають спільну історію становлення і розвитку. Традиційно тісні зв’язки між цими науками зумовлені їх спільним об’єктом дослідження, яким є державно-правові явища та процеси.

Диференціація політичної та правової наук пов’язана з поступовим виокремленням, структуризацією їх предметів вивчення. Предмет політології не обмежується державно-правовими явищами, а включає такі проблеми, як, наприклад, політичне лідерство, особливості політичної діяльності та ухвалення політичних рішень, типи політичної свідомості та культури, які очевидно виходять за сферу правової науки. Теорія держави і права вивчає не всі політичні явища та процеси, а саме ті, що пов’язані з державою і регулюються правовими засобами.

Політологія, як і філософія та соціологія, забезпечує теорію держави і права матеріалом, що дозволяє їй більш повно досліджувати свій предмет. Теорія держави і права використовує політологічні дані, вивчаючи співвідношення державної та політичної влади, місце держави в політичній системі суспільства, взаємодію держави з політичними партіями та блоками, зв’язок права і політики тощо. У свою чергу, політологія враховує теоретико-правові напрацювання у вивченні проблем теорії держави та деяких питань теорії права, зокрема щодо поняття держави, державного механізму, форм і функцій держави, правового регулювання політичних відносин та ін.

Розвиток теорії держави і права тісно пов’язаний з досягненнями економічної теорії, яка займається вивченням основних закономірностей та принципів виробництва, нагромадження, обміну і розподілу матеріальних та інших благ. Теорія держави і права спирається на висновки економічної теорії при визначенні принципів правового регулювання економічної системи, особливостей співвідношення права та економіки тощо. Слід ураховувати і зворотний вплив теорії держави і права на економічну теорію та економіку як таку. Стихійний, не опосередкований державно-правовим регулюванням розвиток економічних процесів може призвести до розладу і занепаду всієї системи матеріального виробництва.

На стику теоретико-правових та економічних досліджень формуються міждисциплінарні напрями наукових знань, серед яких економічний аналіз права (економіка права), конституційна економічна теорія та окремі ін. Так, економіка права бере свій початок ще з І. Бентама, який аналізував з економічного боку правові норми, що регулюють неринкову поведінку (злочин і покарання, шлюбно-сімейні стосунки, політичні і законотворчі процеси). За Д. Фрідманом, економічний аналіз права передбачає використання економічної теорії для того, аби передбачити наслідки юридичних правил; визначити, які юридичні правила економічно ефективні та рекомендувати, якими вони мають бути. В цілому, взаємовплив теорії держави і права та економічної теорії забезпечує об’єктивне, науково обґрунтоване бачення взаємодії економічних і правових інститутів, що сприяє вирішенню завдань реформування економічної системи та правового забезпечення цього процесу.

Поиск по сайту: