Михайло Максимович

Однією з наших національних духовних святинь є скромна і дещо призабута Михайлова гора. Це зеле­ний пагорб над Дніпром з непомітним з автострад селом Прохорівкою, що немов тулиться до великої річки. Здається, дві гори — гора Тарасова й гора Ми­хайлова — бачать одна одну крізь блакитну дніпров­ську млу й тихо про щось розмовляють, як розмов­ляють у Шевченкових баладах степові могили...

Понад тридцять років, аж до самої смерті, на Михайловій горі жив і творив професор Михайло Мак­симович. Це про нього писав М.Драгоманов: «Цілий історично-філологічний заклад і, вкупі з тим, живий чоловік».

Доля розітнула життя Михайла Олександровича на дві половини. Спочатку — блискуча кар'єра вче­ного в Московському університеті, дружба з О.Пушкіним, В.Жуковським, П.Кулішем, М.Гоголем, Т.Шевченком, у 30-річному віці — посада ректора у щойно відкритому Київському університеті імені Святого Во­лодимира, а потім... 1841 р. Максимович назавжди оселяється в дідовій хаті на Михайловій горі.

...Син Олександра і Гликерії Максимовичів був, поза сумнівом, вундеркіндом. Ще гімназійні викла­дачі пророкували йому долю видатного вченого. По закінченні гімназії 15-річний Михайло опинився в московській родині свого дядька професора Романа Тимковського. П'ятеро науковців Тимковських, рідних ма­териних братів, потрапили до енциклопедії Брокгау­за й Ефрона!

Під опікою вченого дядька Михайло пробув лише кілька місяців, невдовзі дядько помер і юнак став сту­дентом на казенному утриманні словесного відділення Московського університету. Через якийсь час він переводиться на фізико-математичне відділення. Кумир юного Максимовича — професор фізики, мінералогії та сільського господарства, доктор медицини Ми­хайло Павлов, який щойно повернувся з-за кордону, засвоївши прогресивні ідеї та новітні концепції. Сту­дент Михайло Максимович опиняється в самому епіцентрі інтелектуального руху науковців.

По завершенні навчання Максимовича залишили в університеті. Він друкується як дослідник флори та як зоолог, водночас записавшись слухати лекції на медичному факультеті. Захищає магістерську дисер­тацію, видає підручник «Основи ботаніки». Двадцятидев'ятирічним здобуває ступінь доктора біологіч­них наук. Максимович — не просто ботанік чи зоо­лог. На його думку, «ботаніка, зоологія, фізика так само є філософія, як і логіка, естетика, психологія».

Після смерті матері відчув пекучу тугу за батьків­щиною. І ось — трапилася щаслива нагода, не пори­ваючи з наукою, повернутися додому. Професора Максимовича призначили першим ректором Київсь­кого університету. Тоді, 1834 р., це був невеликий навчальний заклад, у якому навчалося 60 студентів. Факультетів було два — філософський і юридичний.

Максимовичеві довелося налагоджувати навчаль­ний процес, займатися господарськими питаннями, проводити засідання університетської ради, засідання правління... Так тривало 15 місяців. У грудні 1835 р. Михайло Олександрович подав у відставку. Передусім — через серйозні проблеми із здоров'ям. Ще замолоду йому відмовило праве око, тепер із зором стало зовсім кепсько. До всього додався жорстокий ревматизм.

Здоров'я здоров'ям, але основна причина, пев­но, була інша. Між обов'язком адміністратора і по­кликанням ученого була прірва.

Переїжджаючи до Києва, Максимович сподівав­ся, що викладатиме в університеті ботаніку, зооло­гію, у крайньому разі — фізику. Проте обставини життя змусили перекваліфікуватися на філолога, що, втім, для автора багатьох московських літературних жур­налів та видавця збірки «Малороссийские песни» (1827 р.) не було несподіванкою.

У Київському університеті професор Максимович читав російську словесність. Він справді був щедро обдарованою особистістю. Ще в Москві займався дослідженням «Слова о полку Ігоревім».

Саме Максимович започат­кував українську фольклористику як науку. Вперше подав класифікацію пісень, проаналізував їх особливості у зіставленні з піснями російськими.

Крім того, захоплювався дослідженням історії. Професором університету Максимович залишався до 1841 р. Потім змушений був — знов-таки через хворобу — подати у відставку й оселитися на Михайловій горі.

Поиск по сайту: