|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Позиції щодо обліку загальновиробничих витрат з прийняттям Податкового кодексу України
*Безпосереднє списання загальновиробничих витрат на фінансові результати стало можливим завдяки внесенню відповідних поправок до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій (Інструкція № 291) на підставі пп. 5.9.2 Наказу № 664 [5].
Оскільки право вибору того чи іншого методу обліку загальновиробничих витрат і визначення собівартості продукції (робіт, послуг) залишалося за суб’єктами господарювання, на практиці виділилися три позиції з цього приводу (табл.2.6). Так, прихильники першої позиції продовжували притримуватися старого порядку визначення собівартості як у бухгалтерському, так і в податковому обліку. Послідовники другої позиції розділили фінансовий та податковий облік, проте у фінансовому продовжували визначати собівартість із розподілом загальновиробничих витрат. Найрадикальніше змінився облік у прихильників третьої позиція, які стали відображати загальновиробничих витрат у складі поточних витрат звітного періоду, повністю виділивши їх із собівартості. Вищезазначені зміни призводили до порушення принципу нарахування та відповідності доходів і витрат. Саме тому, вже з 1 серпня 2011 року Законом № 3609-VI від 07.07.2011 р. було внесено відповідні зміни до Податкового кодексу України, основними з яких є віднесення загальновиробничих витрат на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг у відповідності до ПБО (п. 138.8 ст. 138 ПКУ), з одночасним виключенням пп. 138.10.1 ст. 138 ПКУ. Отож, за допомогою фрази «відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку» правила податкового обліку було врівноважено із бухгалтерським. Вслід за змінами податкового законодавства, Наказом № 1204 від 26.09.2011 р. було виключено п. 11.1 ПБО 16, а також внесено відповідні зміни до ПБО 3 та Інструкції № 291. Таким чином, Міністерство фінансів повернуло початковий порядок обліку собівартості та розподілу загальновиробничих витрат. Разом з тим, нові-старі правила бухгалтерського обліку ЗВВ почали діяти лише з жовтня 2011 року, в той час, як податковий облік за бухгалтерськими правилами (зауважимо, ще не зміненими) – з 1 серпня цього ж року. Тобто, у серпні-вересні 2011 року виникають певні неузгодженості податкового та фінансового обліку загальновиробничих витрат, що породжує низку проблем для суб’єктів господарювання (особливо це стосується прибічників третьої позиції, про яку ми зазначали раніше). І. Голошевич цю проблему пропонує вирішувати наступним чином: оскільки старий підхід до визначення собівартості надавав підприємствам 2 альтернативні варіанти, посилаючись на норми податкового законодавства, а з серпня 2011 р. Податковий кодекс встановив правило, згідно з яким загальновиробничі витрати включаються до собівартості згідно з бухгалтерськими правилами, підприємство може самостійно обрати дату переходу до нових облікових позицій (з 1 серпня, з 1 жовтня чи з дати набрання чинності Наказом № 1204 від 26.09.2011 р.). Єдиною вимогою є внесення відповідних змін до Наказу про облікову політику із вказуванням відповідної дати. Відповідно до норм ПБО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», зміна облікової політики є підставою для коригування вартості залишків готової продукції на рахунках, проте, якщо не порушується принцип істотності, дані коригування є недоцільними. Також сталися певні уточнення-зміни у складі податкових загальновиробничих витрат. Раніше такі витрати встановлювалися пп. 138.10.1 ст. 138 ПКУ. На сьогодні Законом №3609 цей підпункт вилучено. Натомість з’явився новий пп. 138.8.5, майже такий самий, як і старий, але є два уточнення. По-перше, до складу загальновиробничих витрат включаються у тому числі витрати на страхування відповідно до Закону України №1057 «Про недержавне пенсійне забезпечення», страхування за довгостроковими договорами життя працівників апарату управління цехами, дільницями, робітників та працівників апарату управління виробництвом у межах, визначених абзацами другим і третім п. 142.2 ст. 142 ПКУ. По-друге, відтепер норми природного убутку щодо недостач незавершеного виробництва, недостач і втрат матеріальних цінностей у цехах повинні затверджуватися центральними органами виконавчої влади. Раніше вони затверджувалися галузевими міністерствами. Отже, у межах одного року підприємства будуть застосовувати різні методи визначення витрат та собівартості: традиційний підхід — за ІІ квартал та липень 2011 року та новий підхід — з серпня 2011 року. В Податковому кодексі загальновиробничі витрати регулюються пп. 138.10, в Декларації загальновиробничі витрати відображаються в рядку 06.1ЗВ. Всі витрати, які відносяться до загальновиробничих відображаємо в Додатку ЗВ. Всі витрати, що відносяться до загальновиробничих витрат на у додатку повністю відповідають класифікації таких витрат в Податковому кодексі. В Додатку ЗВ загальновиробничі витрати відображаємо у рядку 06.1, який формується сумою рядків 06.1.1-06.1.13. Розглянемо структуру Додатка ЗВ та відповідність рядків додатка та статей Податкового кодексу (табл. 2.7): Таблиця 2.7 Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |