Облік розрахунків з бюджетом за екологічним податком

8.1.3. Збір за спеціальне використання води: платники, об’єкт оподаткування, ставки збору, порядок обчислення, обліку, сплати і подання податкової декларації

Водним кодексом України передбачено, що водокористування в Україні може бути загальним або спеціальним (ст. 46 ВКУ).

Загальне водокористування здійснюється громадянами безоплатно і не вимагає оформлення будь-яких дозволів (ст. 47 ВКУ).

А от спеціальне водокористування згідно положень статті 48 ВКУ — це забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів і воно за законодавством було і залишається бути платним.

З набранням чинності Податкового кодексу України змінилася назва збору, дещо порядок його справляння, ставки і значно розширилося коло платників збору за спеціальне використання води. Законодавче регулювання нарахування і сплати збору за спеціальне використання води встановлено положеннями розділу XVI Податкового кодексу України (розділ XVI, статті 323 – 328).

Практика підприємницької діяльності в Україні свідчить, що спеціальне водокористування суб’єктами господарювання для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб, а також для задоволення питних потреб населення здійснюється на підставі відповідного дозволу., який видається державними або міськими радами.

Дозвіл на спеціальне водокористування первинному водокористувачу видається:

· управліннями екології та природних ресурсів в областях - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення;

· Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням з відповідними територіальними органами Міністерства екології та природних ресурсів України - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.

Згідно із ст.5 Водного кодексу до водних об’єктів загальнодержавного значення належать:

1) внутрішні морські води та територіальне море;

2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання;

3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків;

4) водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

До водних об’єктів місцевого значення належать:

1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об’єктів загальнодержавного значення;

2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод та/або державними органами геології - в разі використання підземних вод, а також державними органами охорони здоров'я - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних. Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджено постановою Кабінетом Міністрів України від 13 березня 2002 р. N 321. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин.

Для вторинних водокористувачів дозволом на спеціальне водокористування є договір на постачання води і водовідведення з первинним водокористувачем і встановлений у дозволі для первинного водокористувача ліміт використання води та відведення стічних вод його абонентами.

Органи, що видають дозволи на спеціальне водокористування, щороку до 20 січня повинні надавати органам ДПС та органам водного господарства інформацію про водокористувачів, яким видано такі дозволи. У свою чергу водокористувачі, які отримали дозволи та які здійснюють постачання води іншим водокористувачам, щороку також до 20 січня повинні надавати органам ДПС та органам водного господарства перелік водокористувачів-абонентів.

Платниками збору за спеціальне використання води визначено водокористувачів - суб'єктів господарювання незалежно, від форми власності: юридичних осіб, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичних осіб - підприємців, які використовують воду:

1) отриману шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі);

2) отриману шляхом забору води від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі);

3) для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва (ст. 323 ПКУ).

Таким чином, новацією ПКУ є те, що підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують воду для власних, питних і санітарно-гігієнічних потреб сплачуватимуть збір за спеціальне використання води, починаючи з 1 січня 2011 року. До цього часу збір за спеціальне водокористування на ці потреби ними не сплачувався. Оскільки на даний момент чинним законодавством не визначено поняття «використання води для, задоволення санітарно-гігієнічних потреб» тому його слід розуміти як використання води для пиття, приготування їжі, утримання житлових приміщень у належному санітарно-гігієнічному стані, використання води в туалетних, душових, ванних кімнатах та рукомийниках.

Відтак, в ПКУ розширено поняття вторинних водокористувачів. Якщо до набрання чинності ПК до вторинних водокористувачів належали лише водокористувачі, які використовували воду, отриману шляхом забору води з водозабірних споруд первинних водокористувачів (тобто суб'єктів господарювання, які мають власні водозабірні споруди й відповідне обладнання для забору води), то з 01.01.11 р. до вторинних водокористувачів належатимуть також водокористувачі, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів інших водокористувачів.

Важливо, що водокористувачі, які повністю утримуються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів і при цьому використовують воду для господарської діяльності, направленої на отримання доходу у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, збір обчислюють на загальних підставах з усього обсягу використаної води з урахуванням обсягу втрат води в їх системах постачання (п. 326.13 ПК).

При цьому господарською діяльністю вважається діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу, яка проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 ПКУ).

Об'єктом оподаткування збором за спеціальне використання води для водокористувачів, як і до набрання чинності ПКУ, є фактичний обсяг води, який вони використовують, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання (п. 324.1 статті 324 ПКУ).

Разом з цим об'єктами оподаткування збором за спеціальне використання води без її вилучення з водних об'єктів є:

· для потреб гідроенергетики - фактичні обсяги води, що пропускається через турбіни гідроелектростанцій для вироблення електроенергії (пп. 324.2.1 ПКУ);

· для потреб водного транспорту - час використання поверхневих вод вантажним самохідним і несамохідним флотом, що експлуатується (залежно від тоннажності), та пасажирським флотом, що експлуатується (залежно від кількості місць) (пп. 324.2.2 ПКУ);

· для потреб рибництва об'єктом оподаткування є фактичний обсяг води, необхідної для поповнення водних об'єктів під час розведення риби та інших водних живих ресурсів (у т. ч. для поповнення, яке пов'язане із втратами води на фільтрацію та випаровування) (пп. 324.2.3 ПКУ).

Причому, збір за спеціальне водокористування під час експлуатації водних шляхів буксирним флотом справляється з 01.01.11 р., тоді як до цієї дати буксирний флот звільнявся від сплати збору за спеціальне водокористування в частині використання поверхневих вод.

В ПКУ дещо розширено перелік напрямків використання води, за які з 01.01.11 р. збір не справляється (пп. 324.4.4, 324.4.6, 324.4.10, 324.4.11 ПКУ), а це означає, що обсяги води, які поіменовані в п.324.4 статті 324 не виступатимуть об’єктами оподаткування збором. Тобто, як і раніше, збір з 01.01.11 р. не справляється за воду, що використовується для протипожежних потреб, задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (пп. 324.4.1 ПК), для потреб зовнішнього благоустрою територій міст та інших населених пунктів тощо.

Законодавчо встановлені ставки збору за спеціальне використання води згідно положень п. 325.1-325.7 ст. 325 ПКУ.

Розмір цих ставок визначено у гривнях за 100 м³, (тоді як до 01.01.2011 р., норматив цього збору встановлювався в копійках за 1 м³). Загалом, у порівнянні зі ставками, які застосовувались у 2010 році, вони збільшені в 1,185 разів. При цьому, ставки збору за спеціальне використання поверхневих вод залежать від басейну річок, включаючи притоки всіх порядків, а ставки збору за спеціальне використання підземних вод від регіону (п.325.1 -325.2 статті 325ПКУ).

Ставка збору за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики становить 5,24 грн. за 10 000 м³ води, пропущеної через турбіни гідроелектростанцій, а за використання поверхневих вод для потреб водного транспорту з усіх річок, крім Дунаю, становлять: для вантажного самохідного та несамохідного флоту, що експлуатується, - 0,09 грн. за 1 тоннаж-добу експлуатації; для пасажирського флоту, що експлуатується, - 0,01 грн. за 1 місце-добу експлуатації (до 01.01.11 р. норматив збору встановлювався в копійках за 1 тоннаж-добу експлуатації та за 1 місце-добу експлуатації.

Ставки збору за спеціальне використання води для потреб рибництва становлять: поверхневої води - 27,52 грн. за 10 000 м³, підземної води- відповідно 33,09 грн. за 10 000 м³, тоді як до 01.01.11 р. збір справлявся в копійках за 100 м³ води. А ставки збору за спеціальне використання води, яка входить виключно до складу напоїв, становлять: 25,60 грн. за 1 м³ поверхневої води; 29,86 грн. за 1 м³ підземної води.

Запроваджено нову ставку збору за спеціальне використання шахтної, кар'єрної та дренажної води - 5,93 грн. за 100 м³ води. Раніше за таку воду збір не справлявся. За використання води з лиманів збір справляється за ставкою 29,66 грн. за 100 м³, як і з інших водних об'єктів.

Як і в попередні роки, з 01.01.11 р. теплоелектростанції із прямоточною системою водопостачання збір за фактичний обсяг води, що пропускається через конденсатори турбін для охолодження конденсату, обчислюють із застосуванням коефіцієнта 0,005, а житлово-комунальні підприємства - коефіцієнта 0,3 (п. 325.8, 325.9 ПК).

За використання води з каналів застосовуються ставки, установлені для збору за використання води з того водного об'єкта, з якого забирається вода в канал. А при використанні води зі змішаних джерел водопостачання застосовуються ставки збору, установлені для джерел, з яких формуються (наповнюються) змішані джерела.

Порядок обчислення збору водокористувачами встановлено статтею 326 ПКУ. Водокористувачі на підставі задокументованих даних первинного обліку використання води, згідно з показаннями вимірювальних приладів, самостійно обчислюють збір щокварталу наростаючим підсумком із початку року, а за спеціальне використання води для потреб водного транспорту - починаючи з першого півріччя поточного року, у якому було здійснене таке використання.

За загальним правилом збір обчислюється первинними і вторинними водокористувачами, виходячи з фактичних обсягів використаної води (підземної, поверхневої, отриманої від інших водокористувачів), водних об'єктів з урахуванням обсягів втрат води в їх системах водопостачання, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, лімітів використання води, ставок збору за спеціальне використання вод та передбачених ПКУ коефіцієнтів для окремих водокористувачів. Розрахунок заповнюється за формою податкової декларації збору.

Нарахований за звітний період збір за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики і водного транспорту та збір за воду, використану в межах установленого в дозволі ліміту включається до складу витрат платника податку на прибуток в повному обсязі. Збір за понадлімітне використання води справляється із прибутку, що залишається в розпорядженні платника після оподаткування.

В бухгалтерському обліку збір за спеціальне використання води згідно розрахунку, як правило, також визнається витратами операційної діяльності та відображається за дебетом рахунків відповідних витрат і кредитом рахунку 64 "Розрахунки за податками й платежами" субрахунок 642 "Розрахунки за обов'язковими платежами" аналітичний рахунок «Розрахунки зі збору за спеціальне використання води».

За обсяги води, переданої водокористувачем - постачальником іншим водокористувачам без укладення з останніми договору на поставку води, збір обчислюється і сплачується таким водокористувачем - постачальником.

Слід враховувати, що порядок обчислення водокористувачами збору за спеціальне використання води також залежить від окремих чинників, специфічних напрямків діяльності, способів і характеру водокористування, джерел використаної води тощо. За спеціальним алгоритмом обчислюється збір водокористувачами, які споживають воду:

· зі змішаного джерела і обчислюють збір, з урахуванням обсягів води в тому співвідношенні, у якому формується таке змішане джерело, що зазначається в дозволах та договорах на поставку води, з урахуванням втрат води в їх системах водопостачання, ставок збору та коефіцієнтів;

· із каналів і обчислюють збір, виходячи з фактичних обсягів використаної води з урахуванням втрат води в їх системах водопостачання, установлених лімітів використання води, ставок збору та коефіцієнтів, установлених для водного об'єкта, з якого забирається вода в канал;

· для потреб гідроенергетики і обчислюють збір, виходячи з фактичних обсягів води, пропущеної через турбіни гідроелектростанцій, та ставок збору;

· для потреб рибництва і обчислюють збір виходячи з фактичних обсягів води,

· необхідної для поповнення водних об'єктів під час розведення риби та інших водних живих ресурсів (у т. ч. для поповнення, яке пов'язане із втратами води на фільтрацію та випаровування) та ставок збору;

· збір за воду для потреб охолодження обладнання оборотної системи водопостачання обчислюють виходячи із фактичних обсягів води, використаної на підживлення оборотної системи;

· збір за спеціальне використання води для потреб водного транспорту у разі експлуатації водних шляхів вантажними самохідними та несамохідними суднами обчислюється виходячи з фактичних даних обліку тоннаж-доби та ставки збору, а пасажирськими суднами - виходячи з місця-доби та ставки збору.

За всі інші обсяги фактично використаної води водокористувачі обчислюють збір на загальних підставах.

Справляння збору за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва не звільняє водокористувачів від сплати збору за спеціальне використання води.

Обсяг фактично використаної води на державних системах у зрошувальному землеробстві визначатимуть органи водного господарства (п. 326.11 ПК), тоді як до 01.01.11 р. такі обсяги підтверджувались управліннями зрошувальних систем.

Починаючи з 01.01.11 р., у разі зміни умов водокористування, видачі протягом року нових дозволів, укладення договорів на поставку води водокористувачі, які отримали переоформлені дозволи, договори на поставку води, зобов'язані протягом 10 днів повідомити про це органам ДПС та органам водного господарства (п. 326.12 ПКУ).

У разі перевищення водокористувачами встановленого річного ліміту використання води збір обчислюється і; сплачується у 5-кратному розмірі виходячи з фактичних обсягів води, використаної понад установлений ліміт, ставок збору та коефіцієнтів (ст. 327 ПКУ). За понадлімітне використання води збір обчислюється за кожним джерелам водопостачання. окремо згідно з установленими ставками збору та коефіцієнтами. За відсутності у водокористувача дозволу зі встановленими в ньому лімітами - використання води збір справляється за весь обсяг використаної води, що підлягає оплаті, як за понадлімітне використання (тобто у 5-кратному розмірі). Відомо, що до набрання чинності ПКУ збір у 5-кратному розмірі сплачувався лише за понадлімітне використання водних ресурсів, а за відсутність дозволу зі встановленими в ньому лімітами 5-кратний розмір не застосовувався. Тому платникам, які не мають дозволу, доцільно звернутися до компетентних органів і отримати його.

Важливим є те, що ПКУ передбачає відповідальність водокористувачів за відсутність водовимірювальних приладів. Так, якщо платник має можливість установити вимірювальний, прилад, але не встановив його, то збір сплачується у 2-кратному розмірі (п. 326.10 ПК). Однак, механізм та критерії визначення можливостей платника щодо установки і наслідків відповідальності не встановлено (не передбачено).

У разі якщо протягом шести місяців платник не сплачував збір або сплачував його в неповному обсязі, орган ДПС подає інформацію про такого платника збору до органу, що видав дозвіл на спеціальне водокористування, для скасування такого дозволу.

Порядок розрахунків та сплати збору визначено статтею 328 ПКУ, він не змінився. Базовий (звітний) податковий період для збору дорівнює календарному кварталу. Платники обчислюють збір наростаючим підсумком із початку року та складають податкові декларації за формами, затвердженими наказом ДПС України від 24.12.2010 року №1009. Цим наказом затверджено три форми податкових декларацій:

1) збору: за спеціальне використання поверхневих та підземних вод; за спеціальне використання поверхневої води теплоелектростанціями з прямоточною системою водопостачання; за спеціальне використання поверхневих і підземних вод житлово-комунальними підприємствами; за спеціальне використання води, яка входить виключно до складу напоїв; за спеціальне використання поверхневих і підземних вод для потреб рибництва; за спеціальне використання кар'єрної, шахтної, дренажної води, що додається;

2) збору за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики, що додається;

3) збору за спеціальне використання поверхневих вод для потреб водного транспорту (крім стоянкових та службово-допоміжних суден).

Порядком адміністрування (пп. 49.18.2 статті 49 ПКУ) збору за спеціальне використання води передбачено, що податкові декларації подаються водокористувачами-платниками органам ДПС за місцем податкової реєстрації у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, тобто протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу. Винятком з цього правила є податкова декларація за спеціальне використання води для потреб водного транспорту, яка не подається за перший квартал, а збір не сплачується.

Разом із деклараціями до органів ДПС подаються копії дозволу на спеціальне водокористування та/або договору на поставку води, а також статистичної звітності про використання води (п. 328.7 ПК).

Платники зобов’язані сплатити задекларовані суми збору протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку для подання декларації (п. 57.1 статті 57 ПКУ). Якщо останній день строку подання декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем (п. 49.20 статті 49 ПКУ). Для сплати таке перенесення термінів ПК не передбачене.

Податкові декларації збору подаються платниками збору органам державної податкової служби у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації, тобто протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу. Податкова декларація за спеціальне використання води для потреб водного транспорту за перший квартал не подається. Збір сплачується платниками збору у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, а саме: протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації за місцем податкової реєстрації. Збір за спеціальне використання води для потреб водного транспорту за перший квартал не сплачується.

Відокремлені підрозділи водокористувача, які мають банківські рахунки, ведуть окремий бухгалтерський облік своєї діяльності та складають окремий баланс, подають декларації та сплачують збір за своїм місцем податкової реєстрації. За інші відокремлені підрозділи подає декларацію і сплачує збір водокористувач, до складу якого входять такі підрозділи. При цьому податкова декларація подається та збір сплачується до органу ДПС за місцем знаходження водних об'єктів та за ставками збору, установленими для цих водних об'єктів.

З прийняттям ПКУ всі законодавчі норми, що регулювали сплату збору за спеціальне водокористування в частині використання поверхневих та підземних вод втратили чинність.

8.1.4. Платники, об’єкт, ставки, порядок обчислення, обліку і перерахування збору за спеціальне використання лісових ресурсів та порядок подання лісокористувачами Податкового розрахунку збору

Лісовим кодексом України встановлено, що спеціальне використання лісових ресурсів в є платним і збір за їх використання встановлюється положеннями розділу XVII Податкового кодексу України, який має аналогічну назву «Збір за спеціальне використання лісових ресурсів».

Поняття збір за спеціальне використання лісових ресурсів визначено як загальнодержавний збір, який справляється як плата за спеціальне використання лісових ресурсів і закріплено п.14.1.65 статті 14 ПКУ. Як і за іншими ресурсними зборами важливо визначити всі елементи збору за спеціальне використання лісових ресурсів. Положеннями статей 329-334 розділу XVII ПКУ визначено платників, об'єкт оподаткування, ставки, порядок обчислення, перерахунку та сплати збору.

На відміну від нормативно-правових актів, які діяли до 01.01.11 р. і регулювали питання справляння цього збору, Податковим кодексом враховані всі зміни останніх років, які були внесені до Лісового кодексу України. Разом з цим з назви збору та об'єктів оподаткування вилучено словосполучення «користування земельними ділянками лісового фонду». Крім того, розширено визначення платників збору.

Раніше платниками збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду були юридичні і фізичні особи, які мали в постійному або тимчасовому користуванні земельні ділянки лісового фонду. А нині платниками збору є всі лісокористувачі. Термін «лісокористувачі» є узагальненим, оскільки об’єднує всіх тимчасових та постійних користувачів лісових ресурсів, форми і види господарської діяльності, що визначається як користування лісами згідно з ЛКУ.

Отже, лісокористувачі – платники збору за спеціальне використання лісових ресурсів -- юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, фізичні особи (крім фізичних осіб, які мають право безоплатно без видачі спеціального дозволу використовувати лісові ресурси відповідно до лісового законодавства), а також фізичні особи - підприємці, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів на підставі спеціального дозволу (лісорубного квитка або лісового квитка) або відповідно до умов договору довгострокового тимчасового користування лісами (ст. 329 ПКУ).

Згідно зі ст. 330 ПКУ до об'єктів оподаткування збором відноситься:

1) вся заготовлена деревина, у тому числі деревина, що була заготовлена в порядку рубок головного користування та під час проведення наступних заходів:

· щодо поліпшення якісного складу лісів, їх оздоровлення, посилення захисних властивостей (у деревостанах віком понад 40 років - рубки догляду за лісом, вибіркові санітарні рубки, вибіркові лісовідновні рубки, рубки, пов'язані з реконструкцією, ландшафтні рубки і. рубки переформування; незалежно від віку деревостанів - суцільні санітарні та суцільні лісовідновні рубки);

· із розчищення лісових ділянок, вкритих лісовою рослинністю, у зв'язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, шляхів тощо.

2) другорядні лісові матеріали (заготівля живиці, пнів, лубу та кори, деревної зелені, деревних соків та інших другорядних лісових матеріалів, передбачених нормативно-правовими актами з ведення лісового господарства);

3) побічні лісові користування (заготівля сіна, випасання худоби, заготівля дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин, збирання лісової підстилки, заготівля очерету та інших побічних лісових користувань, передбачених нормативно-правовими актами з ведення лісового господарства);

4) використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт.

Відповідно до статей 16–18 Лісового кодексу України визначено право постійного та тимчасового користування лісами.

У постійне користування надаються ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи без встановлення строку. На землях комунальної власності ліси надаються у постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування для ведення лісового господарства без встановлення строку спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою (ст. 17 ЛКУ).

Згідно зі статтею 18 ЛКУ тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим – терміном від одного до п’ятдесяти років, і короткостроковим – терміном до одного року. Довгострокове тимчасове користування лісами засноване на договорі про строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень для цілей, передбачених законодавством. Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства. Тимчасовий лісокористувач не має права передавати лісові ділянки в тимчасове користування іншим особам.

Ставки збору за заготівлю деревини основних та неосновних лісових порід у порівнянні з діючими у 2010 році таксами, що були встановлені Постановою N44, збільшено в 1,185 разу (ст. 331 ПКУ). Змінено повноваження Кабінету Міністрів України та визначено повноваження Верховної Ради АР Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад щодо встановлення ними ставок збору за заготівлю другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань та використання корисних властивостей лісів (п. 331.11 ст. 331 ПКУ). Окрім цього, пунктом 5 розділу XIX "Прикінцеві положення" ПКУ доручено Кабінету Міністрів України щорічно до 1 червня вносити до Верховної Ради України проект закону про внесення змін до ПКУ щодо ставок оподаткування, визначених в абсолютних значеннях, зокрема, збору за спеціальне використання лісових ресурсів, з урахуванням індексу споживчих цін.

Ставки збору за заготівлю одного щільного кубічного метру деревини основних та неосновних лісових порід (ділової (без кори) та дров’яної (з корою)) залежать від лісової породи, розряду від 1 до 5, поясу – 1-2, розміру (великої, середньої, дрібної) та наведені в статті 331 ПКУ.

Суб’єкти лісових відносин, які видають спеціальні дозволи, складають перелік лісокористувачів, яким у визначеному порядку видано лісорубний або лісовий квиток, за формою, встановленою центральним органом ДПС за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства і до 10 числа місяця, що настає за звітним кварталом, направляють його органам ДПС.

Сума збору в гривнях з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) обчислюється суб'єктами лісових відносин, які видають спеціальні дозволи, і зазначається у таких дозволах. Відповідно до п.2 частини другої ст. 29 Бюджетного кодексу України (далі – БКУ), який діє з 01.01.2011 р., 50 відсотків збору за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування, зараховуються до доходів загального фонду держбюджету, а інші 50 відсотків цього збору зараховуються до доходів обласних бюджетів при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів згідно п. 2 частини першої ст. 66 БКУ.

Збір за спеціальне використання лісових ресурсів (крім збору за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування) зараховується до доходів загального фонду місцевих бюджетів і не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Платежі цього збору зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування за місцезнаходженням (місцем розташування) відповідних природних ресурсів (п. 3 частини першої ст. 69 БКУ).

Як правило, необхідність у здійсненні перерахунку збору відбувається за фактом використання/заготівлі при відповідних обставинах. Сума збору, зазначена в лісорубному та в лісовому квитках, підлягає перерахунку суб'єктом лісових відносин, який видає спеціальні дозволи на підставі акту огляду місць використання лісових ресурсів і спеціального дозволу (п. 332.3ПКУ), у разі якщо:

а) загальна кількість фактично заготовленої деревини під час її відпуску з обліком за площею перевищує зазначену в лісорубному квитку та кількість більше ніж на 10 відсотків;

б) фактичний обсяг використання лісових ресурсів перевищує зазначений у лісовому квитку на весь обсяг такого перевищення.

Перерахунок збору і, відповідно, зміна записів у спеціальних дозволах повинні також проводитися при виявленні та виправленні технічних, арифметичних помилок або описок, допущених під час проведення матеріальної і грошової оцінки об’єкта оподаткування збором за спеціальне використання лісових ресурсів. Проведені уточнення суми збору повинні вноситися до лісорубного квитка, оскільки зазначені показники використовуються платником при розрахунку збору за спеціальне використання лісових ресурсів, що подається до органів ДПС за встановленою формою.

Для сплати збору за спеціальне використання лісових ресурсів встановлено податковий період, який дорівнює календарному кварталу. А це означає, що суб’єкти лісових відносин формують щокварталу відповідний перелік лісокористувачів, яким видано спеціальний дозвіл. На підставі такого переліку лісокористувачів органи ДПС контролюють своєчасність подання їй зазначеними платниками розрахунку збору за спеціальне використання лісових ресурсів. Вже зазначалося вище, що суми збору за спеціальне використання лісових ресурсів, які розраховуються та проставляються суб’єктами лісових відносин у лісорубних квитках, обчислюються на підставі затверджених ставок збору за заготівлю деревини основних або неосновних лісових порід у гривнях з копійками за один кубометр деревини ділової (без кори) або дров’яної (з корою), які застосовуються з урахуванням розподілу лісів за поясами і розрядами (332.2).

При розрахунку суми збору за заготівлю другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань та використання корисних властивостей лісів для виробничої та комерційної діяльності, що проставляється у лісових квитках, застосовуються ставки збору, встановлені місцевими органами самоврядування.

Лісовим законодавством України визначені випадки припинення права постійного та тимчасового користування лісами. Припинення права використання лісових ресурсів здійснюється в установленому порядку шляхом анулювання лісорубного або лісового квитка суб’єктами лісових відносин, які їх видали. Перерахунок збору за спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється тільки у разі анулювання лісорубного або лісового квитка у зв’язку з вилученням земель для інших потреб. В інших випадках анулювання лісорубного або лісового квитка перерахунок плати не здійснюється і вся нарахована за такими квитками сума збору повністю сплачується до відповідних бюджетів.

Лісовим законодавством України передбачено, що у випадку стихії або інших причин, які унеможливлюють заготівлю та вивезення деревини, на підставі обґрунтованої письмової заяви лісокористувача може бути надана органами Державного лісового господарства України за погодженням з уповноваженими органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України відстрочка на заготівлю деревини (зі встановленням відповідного строку вивезення деревини) та на вивезення деревини. У разі надання таких відстрочок суб’єкти лісових відносин повинні здійснювати перерахунок збору за спеціальне використання лісових ресурсів, тобто одночасно на 1,5 відсотка збільшується сума збору за заготівлю деревини, залишеної на пні. А за відстрочку на вивезення деревини збір (за невивезену вчасно деревину) – збільшується на 1,5 відсотка за кожний місяць відстрочки. Для впорядкування механізму реалізації лісових ресурсів та підвищення відповідальності лісокористувачів за їх своєчасне і повне освоєння у разі додаткового продовження строку вивезення деревини, але не більше як на 3 місяці, проводиться перерахунок і сума збору (за невивезену вчасно деревину) для лісокористувача збільшується на 5 відсотків за кожний місяць відстрочки.

У лісорубному квитку, який видається платнику збору суб’єктами лісових відносин, визначено дозволені для заготівлі (вирубки) обсяги деревини. Законодавством України не передбачено зменшення суми збору за спеціальне використання лісових ресурсів, зазначеної у лісорубних квитках, у разі неповної заготівлі деревини або не проведення її взагалі. Саме тому збір за спеціальне використання лісових ресурсів лісокористувачі сплачують повністю до відповідних бюджетів за всю дозволену для заготівлі кількість деревини та інші види спеціального використання лісових ресурсів.

Згідно ст..46 ПКУ центральному органу ДПС надано право розробляти та затверджувати форми податкових декларацій (розрахунків, перерахунків), що відповідають нормам чинного податкового законодавства. Так, наказом ДПАУ «Про затвердження форми Податкового розрахунку збору за спеціальне використання лісових ресурсів» від 24.12.2010 р. N1019 встановлена форма Податкового розрахунку та додатку до нього Перерахунку податкового зобов'язання збору за спеціальне використання лісових ресурсів, які повинні відповідно до ст. 333-334 ПКУ застосовуватися лісокористувачами – платниками збору для визначення і декларування податкових зобов’язань з цього збору.

Згідно форми Податкового розрахунку лісокористувачі розраховують суму збору наростаючим підсумком з початку звітного року та відображають у розрахунку, у якому окремими рядками зазначається сума збору, сплачена відповідно до підпунктів 334.2.1 та 334.2.2 ПКУ і подають його органу ДПС за місцем адміністративного розташування лісової ділянки у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, за винятком:

1) лісокористувачів, якими до отримання лісорубних та лісових квитків – спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці, форма та порядок видачі яких затверджується Кабінетом Міністрів України (Постанова КМУ від 23.05.2007 р. № 761 «Порядок видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів»), збір вноситься в каси суб’єктів лісових відносин, які їх видають:

а) фізичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців, яким видано лісорубні та лісові квитки;

б) лісокористувачів (крім фізичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців, яким видано лісові квитки), у яких сума збору в лісорубному чи лісовому квитках не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня року, у якому сплачується збір;

в) лісокористувачів з іншої області, які сплачують збір повністю до видачі їм спеціального дозволу за місцем адміністративного розташування лісової ділянки, на якій здійснюється заготівля деревини. Якщо суми збору сплачуються до каси суб’єкта лісових відносин, який видає спеціальні дозволи, то у спеціально заведеній книзі обов’язково має бути зроблено відповідний запис, а лісокористувачеві видається квитанція. При цьому одночасно у лісорубних і лісових квитках робиться позначка про сплату збору в касу (зазначаються номер і дата квитанції про сплату).

Лісокористувачі сплачують збір за квартал як рівну частину, а саме ¼ частини, від суми збору, зазначеної в спеціальних дозволах, виданих у поточному році, крім сум збору, сплачених відповідно до підпунктів 334.2.1 і 334.2.2 пункту 334.2 статті 334 ПКУ, у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду,тобто протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (п. 57.1 ст. 57 ПКУ). Наприклад, граничним терміном подання податкового розрахунку збору за спеціальне використання лісових ресурсів за I квартал 2011 року є 10.05.2011 року, а останнім днем сплати збору – 20.05.2011 року; за півріччя 2011 р. відповідно – 09.08.2011 р. та 19.05.2011 р.; за 3 квартали п. р. – 09.11.2011 р. та 18.11.2011 р.; за 2011 рік – 09.02.2012 р. та 17.02.2012 р.

У разі отримання лісокористувачем дозволу у поточному році, якщо воно відбувається після чергового строку сплати збору або при донарахуванні суми збору у цих випадках він зобов’язаний сплатити всі суми збору за строками, що минули. Джерелом сплати збору за спеціальне використання лісових ресурсів є дохід платника збору, а лісокористувачі відображають сплачений збір у витратах операційної діяльності.

Поиск по сайту: