Облік податку на прибуток та порядок його нарахування

Методичні основи оподаткування прибутку, які вимагають ведення податкового обліку встановлені Податковим кодексом України.

Платниками податку є:

резиденти України:

суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами;

управління залізниці, яке отримує прибуток від основної діяльності залізничного транспорту.

підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, які отримують прибуток від неосновної діяльності залізничного транспорту;

неприбуткові установи та організації у разі отримання прибутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підлягають оподаткуванню;

відокремлені підрозділи платників податку за винятком представництв.

Нерезиденти:

юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України;

постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

На рис. 2.1 визначені платники податку у відповідності до ПКУ.

Рис.2.1 Платники податку на прибуток

Пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 ПКУ прибуток як об’єкт оподаткування визначається:

П =(Д-С)• ставку податку, де

Де П– прибуток звітного податкового періоду;

Д– доходи звітного податкового періоду;

С-собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг;

Розглянемо дані складові, які впливають на розмір обчислюваного оподаткованого прибутку.

Стосовно першої складової (Д).Статті 135–137 ПКУ регламентують спеціальний порядок визначення доходу як об’єкта оподаткування (детальніше порядок формування доходів (див пит.3).

Друга складова (С) – собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг (у рахунках бухгалтерського обліку – рахунок 90 «Собівартість реалізації»). Визначення даного терміна трактується в пп. 14.1.228 п. 14.1 статті 14 ПКУ, де собівартість розуміється як витрати, що прямо пов’язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Склад собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг визначається п. 138.8–138.9 статті 138 ПКУ.

Стосовно амортизаційних відрахувань, то вони є складовою собівартості і відокремлено, як відзначається в частині 1 статті 142 ГКУ, зменшувати оподатковуваний прибуток не будуть.

Внесення у формулу розрахунку прибутку до оподаткування собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг зумовлене тим, що в Податковому кодексі акцентовано увагу на наближенні норм податкового та бухгалтерського обліку.

Об”єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду.

На рис. 2.2 визначені об’єкти оподаткування податком на прибуток підприємства.

Рис. 2.2. Об’єкти оподаткування податком на прибуток підприємства

Облікові процедури щодо податку на прибуток підприємств здійснюється в такій послідовності (рис.2.3).

Рис. 2.3 Процес виконання податкового обов’язку з податку на прибуток підприємств

Ставки податку на прибуток підприємств :