|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Посттрансфузійні реакції та ускладнення негемолітичного типуПричини: сенсибілізація реципієнта до антигенів лейкоцитів, тромбоцитів у разі переливання не відмитих еритроцитів (цільної крові) та білків плазми внаслідок раніше проведених трансфузій і внаслідок вагітності. Клінічні прояви розвиваються звичайно через 20 - 30 хв. після закінчення гемотрансфузії, іноді раніше або навіть під час переливання і характеризуються ознобом, гіпертермією, головним болем, болем у крижах, кропивницею, свербінням шкіри, задишкою, задухою, розвитком набряку Квінке. Лікування: десенсибілізуюча терапія - 0,5 - 1,0 мл адреналіну внутрішньовенно, антигістамінні препарати, кортикостероїди, хлорид чи глюконат кальцію, при необхідності - серцево-судинні препарати, наркотичні анальгетики, дезінтоксикаційні та протишокові розчини. Профілактика подібних реакцій і ускладнень полягає в ретельному зборі трансфузійного анамнезу, використанні відмитих еритроцитів, індивідуальному підборі пари "донор - реципієнт". 8.2.4. Посттрансфузійні реакції та ускладнення, пов'язані з умовами консервування і зберігання крові, еритроцитної маси Причина: реакція організму на стабілізуючі розчини, що їх використовують під час консервування крові та її компонентів, на продукти метаболізму клітин крові, що утворюються внаслідок її зберігання, на температуру трансфузійного середовища, яке переливають. Гіпокальціємія розвивається під час трансфузій великих доз цільної крові чи плазми, заготовлених з використанням натрію цитрату, особливо у разі значної швидкості переливання. Трансфузія крові і плазми, заготовлених з використанням натрію цитрату, зі швидкістю 150,0 мл/хв. знижує рівень вільного кальцію максимально до 0,6 ммоль/л, а у разі швидкості 40,0 мл/хв. вміст вільного кальцію в плазмі реципієнта змінюється незначно. Рівень іонізованого кальцію повертається до норми одразу після припинення переливання, що пояснюється швидкою мобілізацією кальцію з ендогенних депо і метаболізмом цитрату в печінці. При відсутності будь-яких клінічних проявів тимчасової гіпокальціємії стандартне призначення препаратів кальцію (для "нейтралізації" цитрату) невиправдане, оскільки воно може спричинити появу аритмії у хворих з патологією серця. Необхідно пам'ятати про категорії хворих з початковою гіпокальціємією чи можливим її виникненням у разі проведення різних лікувальних процедур (лікувальний плазмаферез з поверненням ексфузованого об'єму плазми), а також під час оперативних втручань. Особливу увагу треба приділити хворим з такою патологією: гіпопаратиреоїдизм, D-авітаміноз, хронічна ниркова недостатність, цироз печінки і активний гепатит, природжені гіпокальціємії у дітей, панкреатит, токсико-інфекційний шок, тромбофлебітичні та постреанімаційні стани, тривала терапія кортикостероїдними гормонами і цитостатиками. Клініка, профілактика і лікування гіпокальціємії: зниження рівня вільного кальцію в крові призводить до артеріальної гіпотензії, підвищення тиску в легеневій артерії і центрального венозного тиску, подовження інтервалу Q - T на ЕКГ, появи судом, сіпання м'язів гомілки, обличчя, порушення ритму дихання з переходом в апное у разі високого ступеня гіпокальціємії. Суб'єктивно наростання гіпокальціємії хворі сприймають спочатку як неприємне відчуття за грудиною, яке перешкоджає під час ходьби, в ротовій порожнині з'являється неприємний присмак металу, відзначаються посіпування м'язів язика і губ, у разі подальшого зростання гіпокальціємії - поява тонічних судом, порушення дихання аж до його зупинки, порушення ритму серця - брадикардія аж до асистолії. Профілактика полягає у виявленні хворих з потенційною гіпокальціємією (схильність до судом), вливання плазми здійснюється зі швидкістю не більше за 40,0 - 60,0 мл/хв., профілактичному введенні 10,0% розчину кальцію глюконату (10,0 мл на кожні 0,5 л плазми). У разі появи клінічних симптомів гіпокальціємії необхідно припинити вливання плазми, внутрішньовенно ввести 10,0 - 20,0 мл кальцію глюконату чи 10,0 мл кальцію хлориду, здійснити контроль ЕКГ, терміново визначити рівень електролітів крові. Гіперкаліємія у реципієнта може виникнути під час швидкого переливання консервованої крові (біля 120,0 мл/хв.) або концентрату еритроцитів тривалого зберігання. Основним клінічним проявом гіперкаліємії є розвиток брадикардії. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.002 сек.) |