Удосконалення технологій та його значення

Маленькі, легкі камери істотно посилили роль фотожурналістики. Починаючи з 1960-х вбудовані мотори, електричний спалах, автофокус, якісні об'єктиви й інші удосконалення до камер зробили процес фотографування більш легким. Нові цифрові камери зняли обмеження кількості кадрів на плівці, на мікродиск чи карту пам'яті фотоапарата можуть поміститися сотні й тисячі кадрів.

Зміст є найважливішою частиною фотожурналістики, але можливості швидкого збирання й редагування зображення принесли значних змін. Якихось 15 років лише пройшло з того моменту, як розв'язано проблему сканування і передачі одного кольорового знімку з місця подій у редакцію, зараз це займає менше тридцяти хвилин. Сьогодні фоторепортер з цифровою фотокамерою, мобільним телефоном і ноутбуком, може передати високоякісний знімок до редакції за лічені хвилини по тому, як кадр зняли. Камерофони і портативні устрої супутниковому зв'язку надали немислимі раніше можливості мобільної передачі зображень практично з будь-якої точки земної кулі.

Фотожурналістом нашого часу може називати себе кожна людина, яка не прагне до кар'єри професійного фотографа, яка навіть випадково опинилася з фотоапаратом у центрі подій, та розмістила (найчастіше - геть безплатно) фотографії в Інтернеті. Відомі ситуації, коли аматорські кадри, опубліковані Інтернеті, ставали сенсацією. З початку ХХІ століття середовищем поширення інформації та фотографій стала блогосфера. Існують численні спеціалізовані фотожурналістські блоги, які говорять різними мовами світу.

Наприкінці першої декади ХХІ сторіччя традиційну фотожурналістику активно стала тіснити так звана «Громадянська журналістика», що з'явилася країнах Європи - й США. Люди різних професій, зазвичай які не мають матеріальних труднощів і не пов’язані на відміну професіоналів ЗМІ ніякими зобов'язаннями з своїми редакціями, займаються журналістикою, зокрема і фотожурналістикой як хобі, закачуючи фотографії до Інтернету безоплатно, або насичуючи стокові фотобанки своїми знімками, ціна в яких куди становить 1 чи 2 долара США, які охоче купують за таку ціну традиційні ЗМІ.

Показовий приклад стався у Тегерані влітку 2009 року: 3 тис. чоловік вийшли на вулиці у знак протесту проти результатів президентських виборів у Ірані. Жодному з професійних фоторепортерів місцева влада відмовила вести зйомки, журналісти світових фотоагентств не мали можливості вийти за поріг своїх готелів. Проте невдовзі Інтернет був переповнений сотнями фотографій, які зняли на свої «мильниці» і стільникові телефони самі учасникам подій - іранці.

Деякі відомі фотожурналісти:

-Анрі Картье-Брессон

-Пинхасов, Георгій

-Земляниченко, Олександре Вадимовичу

-Гунеев, Сергій Геннадьевич

-Євген Халдей

-Якоб Август Риис

-Вільям Юджін Сміт

-Уолкер Еванс

-Філіпенка, Ігор

-Eddie Adams

Висновки

Фотожурналістика - то окрема форма журналістики, яка використовує фотографію як основне способи вираження. Для неї властиві такі показники, як: час - знімки мають значення в хронологічному контексті розвитку подій; об'єктивність - ситуація передбачає, що фотографії будуть чесними і буде точно відтворювати зафіксовані події; розповідність - знімки разом із іншими елементами новин інформують й прокурори дають читачеві чи глядачеві уявлення суть подій.

По жанрової приналежності фотожурналістика буває новинною, документальною і репортажною.

Фотожурналісти працюють у тих самих рамках об'єктивності, що інші журналісти.

Маленькі, легкі камери істотно посилили роль фотожурналістики. Фотожурналістом нашого часу може називати себе кожна людина, яка не прагне до кар'єри професійного фотографа, яка навіть випадково опинилася з фотоапаратом у центрі подій, та розмістила (найчастіше - геть безплатно) фотографії в Інтернеті. Відомі ситуації, коли аматорські кадри, опубліковані Інтернеті, ставали сенсацією.

Поиск по сайту: