Аналіз прибутку і рентабельності

Метою діяльності підприємства є одержання прибутку, який створюється у процесі реалізації продукції, робіт і послуг. Для оцінки фінансового стану підприємства також використовують прибуток.

У практиці визначають балансовий і чистий прибуток. Основною складовою балансового прибутку є прибуток, закладений у виручці від реалізації продукції, робіт, послуг. Він визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції, робіт, послуг і витратами на виробництво реалізованої продукції, робіт, послуг та податку на додану вартість і акцизного збору. До балансового прибутку включають прибутки від іншої реалізації та позареалізаційні доходи та збитки.

Чистий прибуток – частина балансового після сплати податку на прибуток. Чистий прибуток залишається у розпорядженні підприємства і використовується для фінансування розширеного розвитку виробництва, утримання невиробничої сфери й соціального розвитку, матеріального заохочення, виплати дивідендів та покриття інших витрат.

Тому фінансовий стан підприємства аналізують за результатами одержаного прибутку порівнянням відповідних показників з показниками попередніх періодів як за абсолютними величинами, так і за відносними, виявляють зміну показників і тенденцію цієї зміни. У процесі аналізу виявляють залежність маси прибутку від впливу різних факторів, до яких належать зміни цін і собівартості реалізованої продукції, робіт і послуг, зміни обсягів структури та асортименту реалізованої продукції, робіт і послуг.

Прибутковість або рентабельність є узагальнюючим критерієм роботи підприємста. Вона характеризує його діяльність і означає, що виручка від реалізації продукції, робіт, послуг покриває витрати на її виробництво, реалізацію і забезпечує відповідні нагромадження. Рентабельність підприємства аналізують як за абсолютними, так і за відносними показниками і визначають у коефіцієнтах та процентах. При аналізі рентабельності, цей показник в залежності від конкретної мети розраховують за різними методами.

Для того, щоб мати повне уявлення про ефективність використання основного й оборотного капіталу, розраховують коефіцієнти (показники) рентабельності: реалізованої продукції, продажу, оборотності активів, всього капіталу, основних і оборотних фондів, фінансових вкладень, акціонерного капіталу, перманентного капіталу.

Важливим показником при аналізі фінансового стану підприємства є показник рентабельності реалізованої продукції, що характеризує ефективність вкладень живої та уречевленої праці на виробництво і реалізацію всієї продукції та її окремих видів.

Коефіцієнт рентабельності реалізованої продукції визначають як відношення прибутку від реалізації продукції до витрат на виробництво та реалізацію продукції:

. (1.13)

У практиці господарської діяльності розраховують рентабельність підприємства діленням балансового чи чистого прибутку на повну собівартість реалізованої продукції.

Рівень рентабельності всієї продукції залежить від зміни рентабельності окремих видів продукції з різною рентабельністю у загальному обсягу їх виробництва та реалізації.

Зміна рентабельності реалізованої продукції оцінюється за впливом факторів зміни структури та асортименту реалізованої продукції, зміни витрат на виробництво та реалізацію продукції.

Рентабельність окремих видів продукції розраховується діленням прибутку на повну собівартість реалізованої продукції або відношенням різниці між ціною продажу і повною собівартістю до повної собівартості (ціни продажу).

Серед показників рентабельності підприємства виділяють рентабельність продажу, що розраховується діленням прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) на суми виручки від реалізації:

, (1.14)

Показник рівня прибутковості (рентабельності) формується під впливом активів. Тому в умовах ринку, кожна гривня, вкладена у запаси, дебіторську заборгованість та інші активи має приносити прибуток. Для цього розраховується коефіцієнт оборотності активів, що визначається як відношення виручки від реалізованої продукції і прибутку до суми активів. Для розрахунку зазначеного коефіцієнта використовують обсяги реалізованої продукції за вирахуванням податку на додану вартість і акцизного збору та сума всіх активів – підсумок балансу, або сума поточних активів (розділ ІІ і балансу)

Оборотність поточних активів визначають за формулою:

. ( 1.15)

Розрахунки за цим коефіцієнтом показують, скільки разів активи обернулися в ході реалізації. Чим вищий обсяг реалізованої продукції, тим ефективніше використання активів і швидкість обігу.

Показником, що має важливе значення для оцінки діяльності підприємства є його рентабельність, яка розраховується відношенням чистого прибутку до суми активів.

Якщо зростання коефіцієнта рентабельності реалізованої продукції може бути орієнтиром для оцінки конкурентоспроможності продукції, а зниження коефіцієнта – означати зменшення попиту на продукції, то коефіцієнт оборотності активів можна вважати орієнтиром у попиті на продукцію.

Слід зазначити, якщо прибуток одержаний з 1 грн. активів нижчий проектної ставки на позичені кошти, то фінансова стійкість підприємства порушується, а фінансове положення не надійне. Отже, розглянуті показники рентабельності реалізованої продукції, оборотності активів і прибутку, одержаного з 1 грн. активів, перебувають у взаємозв’язку.

Узагальнюючим показником рентабельності є коефіцієнт рентабельності всього капіталу (майна), яким володіє підприємство:

. (1.16)

Рентабельність власного капіталу свідчить про те, скільки прибутку одержано з кожної гривні, вкладеної підприємством. За цим показником визначаються ефективність використання інвестиційного, акціонерного капіталу і критерії оцінки рівня котування акцій на фондовій біржі та оцінюється потенціальний дохід від власних засобів у цінних паперах різних підприємств. Для визначення ефективності використання власних засобів розраховується коефіцієнт, що свідчить, яка частина балансового або чистого прибутку припадає на кожну гривню власного капіталу, за такою формулою:

. (1.17)

Для оцінки ефективності господарської діяльності використовують показник рентабельності виробничих фондів, що розраховується відношенням суми балансового або чистого прибутку до вартості основних виробничих засобів і матеріальних оборотних засобів. При розрахунку використовують середню вартість основних і оборотних засобів. Розраховують коефіцієнт за формулою:

. (1.18)

При аналізі рентабельності використовується ще коефіцієнт рентабельності власного і довготермінового позикового (перманентного) капіталу, де чисельником є балансовий (чистий) прибуток, а знаменником – власні засоби, плюс довготермінові позикові засоби. У період, коли загострюються економічні проблеми, висока прибутковість підприємства не завжди забезпечує йому фінансову стабільність. Виявляється, що можна бути прибутковим за даними бухгалтерського обліку, і водночас відчувати значні труднощі в оборотних засобах, які, в кінцевому підсумку, здатні викликати не тільки соціально-економічну напругу у взаємовідносинах з контрагентами, фінансовими органами, працівниками, а й привести до банкрутства.

Аналіз фінансової структури балансу ВАТ „Київський ЕВРЗ” на 31.12.2002 р. та на 31.12.2003 р.

В системі економічної інформації, пристосованої до вимог і особливостей ринкового господарювання важливе місце належить бухгалтерському балансу, в якому віддзеркалюються склад і розміщення засобів підприємства і джерела їхнього утворення.

Усі господарські засоби й джерела їхнього утворення відображаються в активі і пасиві балансу за економічними однорідними видами, згрупованими за розділами. У кожному розділі активу й пасиву балансу однорідні за економічними змістом види господарських засобів і джерела їх утворення об’єднані в балансові статті, що відповідають рахункам бухгалтерського обліку. Баланс є складовою бухгалтерської звітності і за будовою має вигляд двосторонньої таблиці.

В умовах ринкової економіки важливе значення надається одержанню достовірної інформації для проведення аналізу і читання балансу в часі, оцінка майна, відображеного в ньому, аналізу фінансового стану підприємства. Основне джерело економічної інформації – бухгалтерська та статистична звітність. ВАТ „Київський ЕВРЗ” складає та подає фінансову звітність у складі, визначеному законодавством України та іншими нормативними актами. За даними інформації, що міститься у бухгалтерському балансі, звітах про фінансові результати, про рух грошових коштів та про власний капітал, порівнянням одержаної інформації проводять аналіз фінансової діяльності товариства за горизонтальним і вертикальним напрямками.

Суть горизонтального аналізу полягає в тому, що проводять його порівнянням окремих показників за статтями балансу і звітів підприємства за суміжні звітні періоди і в динаміці за ряд років. Проводячи горизонтальний аналіз, встановлюючи відхилення від базового, попереднього звітного періоду або показників, планів, завдань та даних інших підприємств, виявляють тенденції розвитку підприємства, причини таких відхилень і можливі результати фінансової діяльності.

Форми фінансової звітності ВАТ „Київський ЕВРЗ” за 2002 та 2003 роки наведені у додатках. Горизонтальний аналіз майнового стану, що характеризується балансами за 2002–2003 рр.., можна представити у вигляді наступної таблиці.

Додаток 2.

Коефіцієнти фінансової стійкості ВАТ „КЕВРЗ” за 2001-2003 рр.

Додаток 3.

Аналіз показників рентабельності ВАТ „КЕВРЗ” за 2002-2003 р

Таблиця 3.1 – Порівняльний аналіз балансових показників ВАТ „Київський ЕВРЗ” за 2002-2003 рр., тис.грн.

За ринкових умов для підприємства збільшення валюти балансу, а також окремих видів активів є позитивною тенденцією. Як видно з таблиці 3.1 ВАТ, „Київський ЕВРЗ” на кінець останнього звітного періоду (31.12.2003) збільшив показник валюти балансу й у порівнянні з початком останнього звітного періоду, й у порівнянні з початком попереднього звітного періоду. За звітний 2002 р. активи зменшилися майже по всіх статтях активу Балансу. Проте за 2003 рік їх рівень зріс. Загальна валюта балансу збільшилася на 4,9% станом на 31.12.2003 від показників на аналогічну дату минулого року за рахунок збільшення таких активів: інші фінансові інвестиції, незавершене виробництво, готова продукція, дебіторська заборгованість за товари роботи послуги, грошові кошти, а також витрати майбутніх періодів.

Частина майнового стану, що характеризується необоротними активами, майже не змінилася, крім природного зменшення реальної вартості на суму амортизації та зменшення цінової оцінки незавершеного будівництва. Проте інша частина, що характеризується оборотними коштами потребує детального аналізу.

Перш за все, істотні зміни зазначаються у дебіторській заборгованості. 96%-ве збільшення дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги від рівня попереднього року має непокоїти керівництво заводу. Так само занепокоєння слід виявляти і щодо збільшеного показника наявності готової продукції. Адже, враховуючи особливості виробничої діяльності та організації господарського процесу, порушення платіжної дисципліни з боку доріг та інших контрагентів призводить до гальмування і навіть блокування діяльності заводу, та як наслідок зменшення показника прибутку.

Статті активу балансу слід нерозривно аналізувати з статтями пасиву балансу. Таблиця 3.1 дає вичерпну інформацію щодо змін за статтями пасиву на вказані звітні дати.

З таблиці бачимо, що Власний капітал заводу змінювався за статтями нерозподіленого прибутку, резервного капіталу та інший додатковий капітал. Показник прибутку за останній звітний період збільшився на 44%. Проте балансовий прибуток не дає загальної характеристики прибутку. З цією метою його слід співставити з сумою чистого прибутку, зазначеною у формі №2 за аналогічний період. Вона становить 1495,8, що на 23 % менше від рівня минулого року. І враховуючи, що обсяг виробництва збільшився майже вдвічі, таке падіння слід розцінювати як не зовсім вдале управління активами. А збільшений показник прибутку, що зазначений у Балансі, утворився за рахунок залишку нерозподіленого прибутку минулого року. Поява резервного капіталу є позитивною тенденцією і говорить про уважність керівництва ВАТ до змін у законодавстві.

Загальне відхилення за розділом Поточні зобов’язання становить 38%. Але враховуючи, що збільшення виробництва призводить до збільшення показників поточної заборгованості, то збільшення заборгованості перед бюджетом, позабюджетними фондами, зі страхування, оплати праці та інші є природним. Негативною є тенденція до збільшення розміру кредитів банку, виданих векселів, а також кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги. Неістотно високе збільшення цих показників вимагає детального аналізу платоспроможності товариства та пошуку причин цих змін.

Інформацію для формування висновків аналізу доповнює вертикальний аналіз балансу.

Вертикальний ( або структурний) аналіз балансу і звітів дає змогу проаналізувати структуру активів підприємства, тобто визначити, яку питому вагу в загальній сумі активів (валюті балансу) становлять основний капітал та нематеріальні активи, запаси і витрати, фінансові вкладення, грошові кошти та дебіторська заборгованість, а у пасиві – аналізується структура власного капіталу, короткострокової та довгострокової заборгованості, кредиторської заборгованості. При структурному аналізі звітності всі показники співвідносяться між собою, співставляються показники підприємства зі структурою показників інших господарств. Такий аналіз дає змогу відшукати оптимальну структуру активів та пасивів підприємства для успішного проведення господарської та фінансової діяльності.

Вертикальний аналіз, що представлений таблицею 3.2, засвідчив висновки, зроблені за результатами горизонтального аналізу. Основні статті, за якими слід впроваджувати заходи щодо стабілізації та найефективнішого співвідношення власних та залучених коштів, обігових засобів та необоротних активів, є дебіторська заборгованість, витрати майбутніх періодів, поточні зобов’язання, зокрема кредити банків та кредиторська заборгованість. Конкретніші висновки можна сформувати завдяки аналізу відносних показників, що розраховуються на основі наведених у формах фінансової звітності ВАТ „Київський ЕВРЗ” за останні звітні періоди показників і наведені нижче.

Таблиця 3.2 – Структурний аналіз балансів ВАТ „Київський ЕВРЗ” за 2002-2003 рр.

3.2. Аналіз фінансової стійкості ВАТ „Київський ЕВРЗ” за 2002-2003рр.

Сутність аналізу фінансової стійкості підприємства полягає у виявленні співвідношення вартості матеріальних оборотних засобів і величини власних та позикових джерел формування.

Для оцінки фінансової стійкості ВАТ „Київський ЕВРЗ” слід розрахувати показники, що охоплюють наявність таких видів джерел: власних оборотних засобів, власних і довгострокових позикових засобів, використаних на формування виробничих запасів, власних і довготермінових позикових засобів та короткотермінових кредитів і позикових засобів.

Наявність власних оборотних засобів слід розрахувати шляхом вирахуванням із величини власних засобів (І розділ пасиву балансу) величини основних засобів і вкладень (І розділ активу балансу). Цей розрахунок за 2002 та 2003 роки виглядає наступним чином (використовуємо середньорічні дані за балансом):

2002 р. = 58027,55 – 43893,9 = +14133,65 (тис.грн.)

2003 р. = 58377,5 – 42617,3 = +15760,2 (тис.грн.)

Одержаний позитивний результат (+) свідчить про наявність власних оборотних засобів.

У процесі дослідження фінансової стійкості аналізують відповідність показників забезпеченості запасів джерелами їхнього формування, тобто визначають якими джерелами покривають запаси. Для їх визначення із одержаної суми наявних власних оборотних засобів вираховують суми виробничих запасів.

2002 р. = +14133,65 – 9564,95 = +4 568,7 (тис.грн.)

2003 р. = +15760,25 – 9305,25 = +6 455 (тис.грн.)

Різниця (+) свідчить, що запаси покриваються власними оборотними засобами, а (-) свідчив би про їхню нестачу, або про те, що покриті вони за рахунок зобов’язань перед кредитними установами.

Крім того, для визначення джерел покриття запасів і витрат до лишку (нестачі) власних оборотних засобів додають довготермінові позики, а для загальної величини джерел ще короткотермінові кредити й позикові кошти.

2002 р. = +4 568,7 + 987,6 + 501 = +6 057,3 (тис.грн.)

2003 р. = +6 455 + 1397,6 + 436 = +8 288,6 (тис.грн.)

Одержані дані у результаті проведених розрахунків дають змогу визначити, до якого типу фінансової стійкості віднести стан підприємства. Такий розрахунок характеризує ВАТ „Київський ЕВРЗ” як підприємство з нормальним фінансовим станом, який настає за умови фінансування виробничого процесу за рахунок власних оборотних коштів.

Наступним етапом аналізу фінансової стійкості підприємства є проведення її розрахунків за показниками, наведеними у балансі (ф№1). Щоб повністю оцінити фінансову стійкість, її слід охарактеризувати у розрізі різних статей балансу, таких, як наявність грошових коштів, дебіторська заборгованість, кредиторська заборгованість, власний капітал, необоротні активи, запаси, кредити та інше. Для цього використовують розрахункові показники фінансової стійкості, серед яких коефіцієнт автономії, коефіцієнт позикових засобів, коефіцієнт довготемінового залучення позикових коштів, коефіцієнт фінансової стійкості, коефіцієнт забезпечення підприємства власними засобами, коефіцієнт маневрування та інші.

Аналізуючи фінансову стійкість ВАТ „КЕВРЗ” використовуємо баланси, які складені на дати 31.12.2002 та 31.12.2003, що представлені у додатках. Оцінювання стійкості фінансового стану будемо проводити у наступному порядку.

Розрахунок розпочинаємо з коефіцієнту автономії, що має показати залежність ВАТ „КЕВРЗ” від позикових засобів і розраховується за формулою:

, (3.1)

Розраховуємо цей показник за даними двох останніх років:

, , .

Порівнюючи одержані коефіцієнти із нормативним значенням, яке становить 0,6, бачимо, що на звітні дати коефіцієнт перевищує нормативний показник, а це свідчить, що залежність заводу від позикових засобів незначна і на початок 2003 року була меншою, ніж на початок 2002 року і на кінець 2003 року.

Далі доцільно розрахувати показник, зворотній до коефіцієнта автономії, коефіцієнт власності, який показує, чи покривається за рахунок власних засобів зобов’язання підприємства. Він розраховується за формулою: , і на звітні дати становить: (3.2)

, , .

Бачимо, що частина зобов’язань у валюті балансу на кінець 2002 року зменшилася, проте на кінець 2003 року знов зросла до рівня, що встановився на початок 2002 року.

Для визначення фінансової незалежності розраховуємо коефіцієнт фінансової стійкості, який характеризує співвідношення власних та позикових коштів, і розраховується за формулою:

, (3.3)

Розрахунок має вигляд:

, ,

.

Норматив за цим коефіцієнтом становить 1. Тобто підприємство знаходиться у відносній фінансовій незалежності і позикові кошти суттєво менші, від розміру власних коштів. Завод навіть не використовує (не залучає) довготермінові позики для фінансування активів.

Важливим при аналізі фінансової стійкості є коефіцієнт забезпечення підприємства власними засобами. Цей коефіцієнт розраховується як відношення різниці між обсягом джерел власних та прирівняних до них коштів (розділ І пасиву балансу) і фактичної вартості основних засобів та інших позаоборотних активів (розділ І активу балансу) до фактичної вартості наявних у підприємства оборотних коштів (розділ ІІ і розділ ІІІ активу балансу)

, (3.4)

, ,

Нормативне значення К _ЗК= 0,1. У порівнянні з нормативом коефіцієнт забезпечення власними коштами підприємства свідчить про те, що оборотні активи завод фінансує за рахунок власних засобів.

Фінансову стійкість підприємства характеризує питома вага дебіторської заборгованості у вартості майна. Дебіторська заборгованість ВАТ „КЕВРЗ” складає:

, (3.5)

, , .

Частка дебіторської заборгованості зменшилася несуттєво і є дуже нестійкою щодо збільшення. Для заводу дуже важливим є підтримувати її на низькому рівні, бо порушення платіжної дисципліни з боку замовників може призвести до утримання коштів у процесі виробництва і блокування цього процесу з причини відсутності вільних оборотних коштів.

Важливою характеристикою стійкості фінансового стану є коефіцієнт маневрування власних коштів підприємства, який свідчить про їхню мобільність і розраховується як відношення оборотних засобів (запаси і грошові кошти, розрахунки та інші активи) підприємства до загальної величини власних засобів (розділ І пасиву балансу або „Статутного капіталу”). Розрахунок його виглядає наступним чином:

, (3.6)

, , .

Отже аналіз фінансової стійкості за відносними показними дає змогу оцінити, чи забезпечене підприємство власними коштами для здійснення своєї господарської діяльності, чи воно вимушене постійно звертатися за позиковими коштами до установ банку та інших кредиторів.

Для розрахунку відносних показників оцінки фінансової стійкості використовувалися дані балансів „Київського електровагоноремонтного заводу” на 31.12.2002 року та на 31.12.2003 року. Розрахунок вказаних показників можна представити у вигляді таблиці 3.3. та графічно на рис. 3.1., також показникі наведені у Додатку 2.

Таблиця 3.3 – Коефіцієнти фінансової стійкості ВАТ „КЕВРЗ” за 2001-2003 рр.

Рис. 3.1 - Діаграма показників фінансової стійкості ВАТ „КЕВРЗ” за 2001-2003 рр.

На основі наведених даних можна зробити наступні висновки.

Київський електровагоноремонтний завод здійснює виробничо-господарську діяльність за рахунок фінансування її власними оборотними коштами. Несуттєві короткострокові кредити банків залучаються при зв’язуванні коштів замовниками, тобто дебіторська заборгованість з боку доріг є основною причиною збільшення кредиторської заборгованості заводу та використання банківських кредитів.

Світовий досвід ведення господарської діяльності в умовах ринкового середовища стверджує, що існування та функціонування за рахунок власних коштів підприємствами не є найвигіднішим методом управління активами. Тим паче не виведе підприємство на рівень абсолютної фінансової стійкості і використання головним чином позикових коштів для здійснення планових завдань. Головним завданням для підприємств є пошук оптимального співвідношення власних та залучених коштів, яке не зробить господарюючий суб’єкт повністю фінансово залежним від кредитних установ, та дозволить не блокувати виробничий процес у зв’язку із виникненням непередбачених обставин, таких наприклад, як збільшення заборгованості замовників.

Поиск по сайту: