Основні форми діяльності сільських, селищних, міських рад

Серед правових форм діяльності місцевих рад можна виділити нормотворчу, установчу, правозастосовчу, контрольну та інтерпретаційну.

Нормотворча форма діяльності місцевих рад здійснюється шляхом прийняття ними рішень нормативного характеру, затвердження регламенту ради, статуту територіальної громади, положень про символіку територіальної громади, про постійні комісії ради, про відділи, управління та інші виконавчі органи ради, про Президію ради та інших.

Установча форма діяльності місцевих рад отримує свій прояв у формуванні власної структури та визначення кількісного складу ради, структури виконавчих органів ради, чисельності апарату ради і виконкому; обранні депутатами голови районної і обласної ради; прийнятті рішення про дострокове припинення повноважень депутата, сільського, селищного, міського голови, секретаря ради.

Правозастосовча форма реалізується через прийняття радою рішень індивідуального характеру, висновків і рекомендацій постійними комісіями ради, рішень президій обласної, районної ради дорадчого характеру.

У межах контрольної форми діяльності місцевих рад можна виділити два види проваджень: нормотворче і виконавче. Нормотворче контрольне провадження полягає у здійсненні контролю за законністю нормативних актів виконавчих органів ради, державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій. За підсумками контрольної діяльності місцеві ради можуть скасовувати акти виконавчих органів ради, які суперечать законодавству чи рішенням ради, можуть звертатися до суду щодо визнання незаконними актів державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, що обмежують права громад, повноваження органів місцевого самоврядування. Виконавче контрольне провадження полягає у контролі за реалізацією відповідними органами та посадовими особами своїх повноважень і здійснюється шляхом заслуховування звітів сільського, селищного, міського голови про роботу виконавчих органів ради, звітів постійних комісій, керівників виконавчих органів ради і посадових осіб, яких вона призначає, повідомлень депутатів про їх роботу та ін.

Основними організаційними формами діяльності місцевих рад є: сесії; окремі та спільні засідання постійних комісій, підкомісій і робочих груп; засідання президій обласних, районних рад; засідання тимчасових контрольних комісій; персональна робота голови ради, секретаря, заступників голови ради; робота депутатів у виборчих округах; участь голови ради чи депутатів у загальних зборах громадян за місцем проживання; участь депутатів з правом дорадчого голосу в засіданнях інших місцевих рад та їх органів, органів самоорганізації населення; звіти сільського, селищного, міського голови перед територіальною громадою, депутатів перед виборцями.

Ефективною формою роботи, що активізує діяльність громад, підвищує відповідальність посадових осіб, є зустрічі керівників та посадових осіб місцевих рад з населенням. Відповідні групи на таких зустрічах очолюють місцевий голова чи голова ради, його заступники. Підготовка до зустрічей здійснюється заздалегідь, про них попереджується населення, попередньо вивчаються запити жителів. Апарат ради і місцеві держадміністрації узагальнюють зміст заяв і пропозицій громадян, про їх виконання та зплановані заходи надається інформація у місцевих засобах масової інформації. До вирішення звернень і критичних зауважень населення залучаються керівники підприємств, установ та організацій, депутати місцевих рад.

Серед допоміжних організаційних форм діяльності місцевих рад можна також виділити періодичне проведення їх посадовими особами і депутатами прес-конференцій та інтерв’ю, прийом громадян, участь у роботі «Виїзних приймалень» тощо.

Керівники та інші посадові особи органів місцевого самоврядування зобов’язані проводити особистий прийом громадян. Прийом проводиться регулярно у встановлені дні та години, у зручний для громадян час, за місцем їх роботи і проживання. Графіки прийому доводяться до відома громадян. Порядок прийому громадян в органах місцевого самоврядування визначається їх керівниками. Усі звернення громадян на особистому прийомі реєструються. Якщо вирішити порушені в усному зверненні питання безпосередньо на особистому прийомі неможливо, воно розглядається у тому ж порядку, що й письмове звернення. Про результати розгляду громадянину повідомляється письмово або усно, за бажанням громадянина.

Матеріально-технічні форми реалізуються секретарем та апаратом ради. У своїй діяльності місцеві ради використовують правові, органі­заційні й матеріально-технічні форми, за допомогою яких забезпечується вплив на соціальні й управлінські процеси на місцевому рівні, здійснюється реалізація їх функцій і компетенції.

Характеристику правових форм діяльності місцевих рад почнемо з нормотворчої форми, яка складається із сукупності дій і процедур щодо прийняття, зміни чи скасування рішень нормативного характеру (ста­туту територіальної громади та положення про її символіку, регламенту ради, положення про постійні комісії ради, про відділи, управління та інші виконавчі органи ради, про Президію ради та інші). В межах цієї форми можна виокремити різні провадження, що відрізняються суб'єкт­ним складом, стадіями, строками, характером питань, що підлягають врегулюванню, — наприклад, бюджетне провадження, нормативно-до­говірне провадження (щодо договорів нормативного змісту), норматив­но-статутне провадження та інші.

Регулювання нормотворчого процесу на місцевому рівні здійс­нюється за допомогою статуту територіальної громади та норм регла­менту. Враховуючи можливе розмаїття статутних й регламентних норм місцевих рад щодо процесуальних питань нормотворення та специфіку відносин, що підлягають врегулюванню, все ж можна виокремити такі загальні стадії: 1) ініціювання необхідності розробки й прийняття нор­мативного правового акта, визначення предмета його регулювання, постановка цілі правового регулювання. Нормотворча ініціатива може виходити від членів територіальної громади (місцева ініціатива), депу­татів, постійних комісій, виконавчих органів ради, 2) прийняття рішен­ня про підготовку проекту нормативного акта, 3) розробка проекту, яка може здійснюватися депутатом, постійною комісією ради чи створе­ною з цією метою робочою групою із залученням представників гро

мадськості, вчених і спеціалістів; юридична експертиза проекту, що здійснюється юридичною службою апарату ради, 4) попередній розгляд проекту, що відбувається на засіданні постійної комісії чи на спільно­му засіданні комісій, якщо питання належить до їх компетенції, 5) про­екти нормативних актів, що мають особливо важливе значення для те­риторіальної громади, торкаються інтересів усіх або більшості жителів, можуть проходити громадське обговорення, 6) офіційний розгляд радою проекту акта із дотриманням встановлених процедур, 7) прийняття нор­мативного правового акта, його оформлення, опублікування, набран­ня чинності.

Відповідно до ст. 59 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, перед­бачених законом. Передбачається й можливість ветування рішення ради з боку сільського, селищного, міського голови, який у п'ятиденний строк з моменту рішення ради може його зупинити і внести на повторний розгляд із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов'язана у двотижне­вий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхиляє зауважен­ня голови і підтверджує своє попереднє рішення голосами двох третин депутатів від загального складу, рішення набирає чинності. Нормативні рішення ради набирають чинності з дня офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк їх уведення в дію.

Правозастосовча форма полягає в сукупності дій і процедур щодо прийняття радою рішень індивідуального характеру, актів застосуван­ня права. Законодавство не передбачає окремого виду акта місцевої ради, що має правозастосовчии характер, називаючи всі акти місцевої ради рішеннями. Серед проваджень, які виникають у межах цієї фор­ми, можна вирізнити нагородне, щодо присвоєння рангів посадових осіб місцевого самоврядування, щодо відчуження комунального майна, щодо питань боротьби зі стихійним лихом, щодо надання дозволів на розміщення об'єктів, на проектування та розробку проектів відведен­ня земельних ділянок та інші. Конкретні стадії правозастосування ви­значаються залежно від специфіки провадження й регламентних норм.

Установча форма діяльності полягає в сукупності дій і процедур щодо системно-структурних перетворень на місцевому рівні. Для цієї форми характерними є різні провадження — щодо формування струк­тури та визначення кількісного складу ради, структури виконавчих ор­ганів ради, чисельності апарату ради і виконкому, щодо створення ко­мунальних підприємств, муніципальної міліції; виборчі провадження (щодо обрання секретаря ради, голів тимчасових та контрольних комі­сій, у обласній, районній та районній у місті раді — щодо обрання го­лови ради та його заступників); неординарні провадження (щодо до­строкового припинення повноважень депутата, сільського, селищного, міського голови, голови районної, обласної, районної в місті ради та його заступників, секретаря ради).

Контрольна форма діяльності знаходить свій прояв у сукупності дій і процедур щодо перевірки місцевою радою стану додержання, виконан­ня та застосування правових приписів суб'єктами суспільних відносин. У межах цієї форми можна виокремити нормотворче і виконавче конт­рольні провадження. Нормотворче контрольне провадження виникає у процесі здійснення контролю за законністю нормативних актів вико­навчих органів ради, державних адміністрацій, органів місцевого само­врядування, підприємств, установ, організацій. Результатом можуть виступати рішення ради щодо скасування актів виконавчих органів ради, звернення до суду щодо визнання незаконними актів, що обме­жують права громад, повноваження органів місцевого самоврядування. Виконавче контрольне провадження виникає підчас здійснення конт­ролю за реалізацією відповідними органами та посадовими особами своїх повноважень. У цьому разі результатом може бути рішення щодо недовіри, відповідальності посадових і службових осіб, подання відпо­відним органам вищого рівня щодо звільнення з посад керівників.

Інтерпретаційна форма діяльності місцевої ради охоплює сукупність дій і процедур щодо роз'яснення змісту рішень, що були прийняті місце­вою радою чи її структурними підрозділами.

Крім правових форм діяльності для місцевих рад як колегіальних представницьких органів місцевого самоврядування важливе значення мають організаційні форми, серед основних з яких слід назвати сесії ради, засідання постійних комісій, підкомісій і робочих груп, президій облас­них, районних рад, тимчасових контрольних комісій; громадські слу­хання, апаратні наради, персональну роботу голови ради, секретаря, за­ступників голови ради; роботу депутатів у виборчих округах; участь го­лови ради чи депутатів у загальних зборах громадян; участь депутатів з правом дорадчого голосу в засіданнях інших місцевих рад та їх органів, органів самоорганізації населення; звіти сільського, селищного, місько­го голови перед територіальною громадою, депутатів перед виборцями. До допоміжних організаційних форм діяльності місцевих рад належать робочі зустрічі, прес-конференції та інтерв'ю, прямі телефонні зв'язки з населенням посадових осіб місцевої ради, прийом громадян, закор­донні візити депутатських делегацій ради тощо.

Матеріально-технічні форми реалізуються секретарем та апаратом ради і полягають у веденні діловодства, зборі й обробці інформації, звітах, прогнозах, кошторисах, довідках, бухгалтерському обліку, стати­стиці, картотечній роботі, побутовому, технічному, інформаційному, транспортному забезпеченні тощо.

Білет 2

1. континентальна модель місцевого самоврядування (загальна характеристика)

Континентальна модель є результатом тривалої еволюції римської системи організації влади на місцях і вона характеризується такими основними рисами:

• більш високим (у порівнянні з англо-американською моделлю) ступенем централізації управління, наявністю органів місцевого управління з вертикальною підпорядкованістю;

• повноваження місцевого самоврядування визначаються згідно з негативним принципом правового регулювання (органам місцевого самоврядування дозволяється робити все, що не заборонено законом).

Континентальна модель (вона ж романо-німецька, французька) отримала поширення у країнах Європи, франкомовній Африці, багатьох країнах Латинської Америки, Близькому Сході. Вона базується на поєднанні державного управління на місцях і місцевого самоуправління. Родоначальницею є Франція, тому специфіка моделі виходить з історії цієї країни, коли головною опорою королівської влади служили повноважні представники монархії на місцях, а не органи місцевого самоуправління комун. Континентальна модель місцевого управління, як зазначив французький дослідник І. Мені, нагадує ієрархічну піраміду, по якій відбувається передача різних директив і інформації, і в рамках якої на центральні власті активно працює ціла армія агентів на місцях. Ця модель також характеризується певною підпорядкованістю нижчих ланок вищим. В Італії, наприклад, подібна ієрархічна підпорядкованість виражається зокрема, в передбаченій Конституцією практиці областей здійснювати контроль за законністю актів провінцій, комун та інших місцевих утворень [12].

Основними ознаками цієї моделі є: поєднання прямого державного управління і місцевого самоврядування; утвердження у здійсненні публічної влади принципу негативного правового регулювання діяльності органів місцевого самоврядування, згідно з яким вони можуть здійснювати всі дії прямо незаборонені законом.

У різних країнах континентальна модель має свої особливості, що пов’язано з різним підходом до визначення територіальної основи місцевого самоврядування, різним трактуванням ролі „природних” та „штучних” адміністративно-територіальних одиниць при визначенні системи територіальної організації влади

Поиск по сайту: