Теоретичні відомості. Національний інформаційний фонд України - сукупність інформаційних фондів (інформаційних ресурсів) держави: архівного

Національний інформаційний фонд України - сукупність інформаційних фондів (інформаційних ресурсів) держави: архівного, бібліотечного, стандартів, архіву друку, фонду фільмів, патентного та інших фондів.

Автоматизований інформаційний фонд науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт і захищених дисертацій є національним надбанням держави. У Фонді зберігаються дані про результати та досвід науково-технічної діяльності, накопичені за роки незалежності України.

Фонд складається з взаємопов'язаних частин первинної, вторинної та фактографічної інформації як на паперових, так і на магнітних носіях.

Первинна інформація являє собою заключні звіти, пояснювальні записки науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) і захищені дисертації. Нині загальний обсяг цього масиву становить понад 100 тис. документів.

Фактографічна інформація – це державний реєстр науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт і захищених дисертацій України з фондом реєстраційних карток на розпочаті НДДКР; облікових карток на проміжні, заключні звіти, пояснювальні записки та дисертації (понад 500 тис. документів).

Вторинна інформація – це система баз даних, яка забезпечує багатоаспектний пошук інформації в усіх масивах Фонду.

Одна з важливих функцій Фонду – належне збереження наробку українських учених і надання можливості для його використання.

Організація і структура інформаційного фонду

Видова структура інформаційного фонду бібліотек:

- Бібліотечний фонд (видання-твори друку),

- Фонд електронних інформаційних ресурсів (бази даних; електронні версії та копії документів; електронні документи-документи, які існують лише в електронній формі), вироблення, накопичення і зберігання інформації в електронній формі дає змогу оперативно її обробляти, використовувати і поширювати.

Інформаційний фонд (ІФ) становить внутрішньо-машинна інформаційна база (ІБ)(складають незалежні масиви даних, що мають файлову організацію і створені у прикладних програмах, написаних алгоритмічними мовами), яка є сукупністю взаємозв'язаних масивів інформації.

Метою організації і підтримки Інформаційного фонду є інформаційно-довідкове обслуговування управлінського персоналу.

Основний принцип організації ІФ - гнучкість його побудови. Суть принципу гнучкості полягає у виконанні двох умов:

- організація ІФ має забезпечувати можливість постійного нарощування і розширення без докорінної перебудови його структури;

- необхідно мати програмні засоби організації ІФ, що дають змогу підтримувати будь-яку необхідну кількість інформаційних файлів.

Єдиний інформаційний фонд АІС (автоматичної інформаційної системи) є сукупністю взаємозв'язаних файлів, перша частина яких створюється на основі інформації первинних документів з позамашинної інформаційної ІБ, друга формується у процесі розв'язування задач управління, а третя передається по каналах зв'язку із зовнішніх АІС.

До складу ІФ входять такі файли:

- НДІ, які використовуються тривалий час без зміни в багатьох циклах оброблення;

- оперативні, інформація яких оновлюється в міру здійснення господарських операцій, накопичується за певний період, після закінчення якого підлягає узагальненню та обробленню, а потім стирається або заноситься в архів;

- вихідні, що формуються у процесі розв'язування задач і використовуються для розв'язання інших задач;

- архівні, що накопичуються і зберігають інформацію попередніх періодів.

Найефективнішою організацією ІФ є організація логічно взаємозв’язаних файлів у вигляді БД.

Бази даних, банки даних органів науково-технічної інформації

Інформаційні ресурси науково-технічної інформації - це систематизоване зібрання науково-технічної літератури і документації (книги, брошури, періодичні видання, патентна документація, нормативно-технічна документація, промислові каталоги, конструкторська документація, звітна науково-технічна документація з науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, депоновані рукописи, переклади науково-технічної літератури і документації), зафіксовані на паперових чи інших носіях;

База даних – це впорядкована сукупність спеціально організованих і логічно зв’язаних інформаційних елементів, яка відображає стан об’єктів та їх характерні параметри у розглядуваній предметній ділянці. На відміну від простих наборів даних бази даних володіють характерними перевагами відносно організованої іншим чином інформації:

- для баз даних характерним є однократний ввід та багатократне використання інформації, введена інформація застосовується для вирішення багатьох проблем, забезпечується її багатоцільове і сумісне використання;

- бази даних існують незалежно від конкретних прикладних програм, що забезпечує уніфікацію засобів організації даних і незалежність прикладних програм від організації даних;

- бази даних володіють модельністю (структурованістю, що відображає певну предметну ділянку);

- бази даних дозволяють встановити мінімально необхідний рівень

- надлишковості даних (тобто дані не дублюються при їх використанні різними користувачами);

В базі даних забезпечується дотримання стандартів представлення даних, що спрощує їх створення та обслуговування:

1) в базах даних забезпечується централізоване управління інформаційними ресурсами,

2) синхронна підтримка даних для всіх прикладень, включаючи мови запитів і засоби захисту.

В банку даних здійснюється збереження та пошук інформації, завантаження та обновлення даних, їх реорганізацію та відновлення. Основні вимоги до банку даних:

1) інтеграція баз даних і цілісність кожної з них,

2) незалежність,

3) мінімальна надлишковість даних, що зберігаються, і здатність до їх розширення,

4) ефективного функціонування банку даних є забезпечення захисту даних від несанкціонованого доступу або випадкового знищення даних, які надають потрібну інформацію

Таким чином в банку даних інформація сприяє зменшенню невизначеності вибору рішень, які забезпечують існування і функціонування будь-якої системи у навколишньому світі.

Організація доступу до інформації в автоматизованому режимі

C віддалений доступ,

C локальні ресурси,

C ресурси на СD-ROM

C

Види управлінської документації установи

Сьогодні ДКУД України включає 15 уніфікованих (загальноприйнятих) систем управлінської документації:

C організаційно-розпорядчої;

C первинно-облікової;

C банківської;

C фінансової;

C звітно-статистичної;

C планової;

C ресурсної;

C торговельної;

C зовнішньоторговельної;

C цінової;

C з питань побутового обслуговування населення;

C бухгалтерсько-облікової.

Економічна система документації

C торговельну,

C зовнішньоторговельну,

C фінансову,

C цінову,

C банківську,

C ліцензійну,

C інвестиційну.

Наукова система документації

Наукова система документації охоплює: науково-організаційну, науково-дослідну, дослідно-конструкторську, дослідно-технологічну, патентну підсистеми документації.

Спеціальні види документів на новітніх носіях інформації

Документи на новітніх носіях інформації відносяться до класу технічно кодованих, які містять запис, доступний для сприйняття тільки за допомогою технічних засобів, у тому числі звуковідтворюючої, проекційної апаратури або комп'ютера.

З усього масиву існуючих документів розглянута група розподіляється за способом запису й зчитування інформації. Відповідно до цієї ознаки документи на новітніх носіях інформації поділяють на:

C документи на перфорованих носіях інформації (перфоровані документи), до складу яких входять перфокарти, перфострічки, апертурні карти;

C документи на магнітних носіях інформації (магнітні документи), до складу яких входять магнітні стрічки, магнітні карти, магнітні гнучкі диски (дискети) і тверді, а також відео-диски;

C документи на оптичних носіях інформації (оптичні документи), групу яких складають мікрографічні документи (мікрофільми, мікродиски, мікрокарти) і оптичні диски;

C документи на голографічних носіях інформації (голографічні документи). До них відносять голограми.

За характером зв'язку документів в автоматизованих системах розрізняють:

C машинно-орієнтований документ, призначений для запису й зчитування частини інформації, що міститься в ньому, засобами обчислювальної техніки (заповнені спеціальні форми бланків, анкет та ін.);

C документ, який читає машина, придатний для автоматичного зчитування інформації, яка міститься в ньому, за допомогою сканера (текстові, графічні й інші види запису, поштовий індекс);

C документ на носії, котрий читає машина, створений засобами обчислювальної техніки та записаний на носій, який читає машина: магнітну стрічку (МС), магнітний диск (МД), дискету, оптичний диск – і оформлений у встановленому порядку;

C документ-машинограма (роздруківка), створений на паперовому носії за допомогою засобів обчислювальної техніки й оформлений у встановленому порядку;

C документ на екрані дисплея, створений засобами обчислювальної техніки та відображений на екрані дисплея (монітора), оформлений у встановленому порядку;

C електронний документ, що містить сукупність інформації в пам'яті обчислювальної машини, призначений для сприйняття людиною за допомогою відповідних програмних і апаратних засобів.

Система науково-технічної інформації

Національна система науково-технічної інформації - це організаційно-правова структура, за допомогою якої формується державна інформаційна політика, а також здійснюється координація робіт по створенню, користуванню, зберіганню та поширенню національних ресурсів науково-технічної інформації з урахуванням інтересів національної безпеки.

Система науково-технічної інформації складається з:

C спеціалізованих державних підприємств, установ, організацій, державних органів науково-технічної інформації, наукових і науково-технічних бібліотек, об'єднаних загальносистемними зв'язками та обов'язками;

C підприємств будь-яких організаційно-правових форм, заснованих на приватній чи колективній власності, предметом діяльності яких є інформаційне забезпечення народного господарства і громадян України.

Хід роботи

Поиск по сайту: