Схарактеризуйте особливості куртуазності у ліриці провансальських , французьких та німецьких поетів

Куртуазна поезія виникла після остаточного формування героїчного епосу (11 – поч. 12 ст.) У куртуазній поезії наголошується на інтимних емоційно-чуттєвих аспектах буття. Куртуазна поезія була тісно пов’язана з інститутом лицарства. Прованс – батьківщина куртуазного служіння дамі (знаходиться між Іспанією та Італією). У 12 ст. при дворах заможних феодалів виникає поклоніння жінці, ідеалізуються високі любовні почуття. Саме з культу прекрасної дами починається куртуазна поезія (культ Любові і культ Прекрасної дами). Коханню присвячені усталені канонічні форми кансона (пісня) – Джауфре Рюдель, альба (ранкова пісня, скарга закоханих на неминучість розлуки з настанням ранку) - Раймбаут де вакейрас (писав альба, кансона), тенцона – Пейре та Бернарт де Вендаторн, сирвента, плач – Бертран де Борн. Трубадури (фр. трувери) належали до різних верств населення. Серед них були королі, великі феодали, лицарі, але були й служники, купці, ремісники, ченці. Однак популярність залежала не від титулу, а від таланту. Провансальські поети середньовіччя: Джауфре Рюдель (кансона; трубадур, шляхетний чоловік, заочно покохав графиню Тріполітанську, лише по самих чутках про її куртуазність. Склав про неї багато пісень. І так він навіть пішов у хрестовий похід та став плисти морем. На кораблі його здолала тяжка хвороба, його привезли назад до Тріполі вже як мертвого, повідомили графиню і вона прийшла до нього. Він дякував Богу, що нарешті її побачив (заочне кохання) і так і помер в неї на руках. З того дня його було поховано з великими почестями біля храму тамплієрів, а сама графиня поалася у черниці.!! Саме Джауфре Рюдель був одним із найвідоміших оспівувачів шляхетної дами, ставлення до жінок, яке згодом дістало назву культу Чарівної Дами. Опоетизував він і кохання до неї: ідеальне, чисте, благородне, яке отримало назву «кохання віддалік»!!. Бертран де Борн (сирвента - пісня присвячена політичним та громадським темам. Використовуючи сирвенту, він оспівував і навіть поетизував війну. Як талановитий поет, він надзвичайно яскраво відобразив ідеологію дрібного рицарства, завжди готового взятися до зброї і змушеного, через нестатки, жити війною. Бертран де Борн був звитяжним лицарем та хоробрим вояком, куртуазним шанувальником дам та прегарним трубадуром. Більшу частину творчості Бертрана де Борна становить військова лірика, так звана «службова пісня» - сирвента. Така лірика закликала лицарство до участі у військових діях та мужності. Воював з братами і сусідами. Він хотів щоб королі Франції та Англії завжди воювали один з одним, а коли ж вони укладали мир, завжди намагався своїми сирвентами той мир зруйнувати, переконуючи кожного, що той себе зганьбив, уклавши мир та зробивши поступки. Саме тому, за підбурювання до війни Данте помістив його в «Божественній комедії» до восьмого кола Пекла, де мучилися призвідники розбрату. Ідея твору: заклик до відстоювання своїх прав. Початок вірша є характерним для любовних поезій, а не для войовничої сирвенти. Використання подібного заспіву свідчить про те, що для Бертрана битва — те саме, що для інших — кохання. Пейре та Бернарт де Вендаторн (тенсона – вірш диспут, у якому беруть участь два поети, вони сперечаються на тему кохання. У тенсоні Бернарт розповідає Пейре, що він розлучився зі своєю закоханою. Це була Нормандська Герцогиня. Спочатку їй дуже подобалися кансони Бернарта і вони згодом покохали один одного. Довгий час він жив при її дворі, аж поки, через три роки не взяв її за дружину Генріх, король англійський, та забрав з Нормандії. А Бернарт сумний і тужливий залишився і більше в нього в житті не було ані донн, ані герцогинь. Справа в тім, що прекрасна дама, яка оспівується трубадурами, загалом заміжня жінка, у нашому випадку жінка короля. Тобто, лицарське кохання не було подружнім явищем. У своєму класичному вигляді, лицарське кохання у провансальців спрямоване на порушення подружньої вірності. В тенсоні з Пейре вони сперечаються, Пейре переконує, що саме в тому, що кохання ранить і лікує, саме в цьому є найсолодше його щастя. Закликає Вендаторна шанувати це почуття, хоч воно вже й минуло. Загалом, куртуазне кохання це таємне кохання. Саме тому ми в жодному рядку не побачили ім’я коханої Бернарта. Мовно-стилістичні ОСОБЛИВОСТІ ПРОВАНС. ЛІРИКИ: традиційність як особлива умова поетичного твору; удосконалення форми та мистецьке зусилля в імя куртуазного кохання; в прованс. трубадур, створюючи нові, досконаліші форми, стверджує істинність свого кохання та свою поетичну індивідуальність -> нова поезія протиставляється традиції; використання ключових слів-формул. Маркабрюн (пасторела – зустріч лицаря з пастушкою; це жанр не так «соціальний», де зустрічаються представники протилежних класів, як жанр протиставлення поглядів на життя: з одного боку куртуазного, з іншого — здорового глузду. Причому трубадур, який звертається по-куртуазному до пастушки, майже завжди зазнає поразку. Пасторела входить до першого періоду творчості труверів (всього 3))

Трубадури (прованс.), трувери(франц.).

Французька поезія - спочатку вона розвивалася самостійно, відрізняючись порівняльною простотою своїх форм і змісту. Але незабаром вона підпала під вплив провансальської лірики, звідки почерпнула відповідну філософію й багато рис стилю. Тобто трувери, це спадкоємці провансальських традицій.

Німецька поезія – мінеззанг (пісня кохання). Мінеззанг поділяють на: ранній (незалежний від мистецтва трубадурів), під впливом романської,провансальської поезії та період розквіту та період кризи лицарської культури. Будучи прихильниками світського мистецтва, міннезингери в Німеччині знаходилися все-таки під більш сильним впливом церкви, ніж трубадури і трувери у Франції. Найбільш відомий з міннезингерів - Вальтер фон дер Фогельвейде (1170 - 1230). Пісні його виразні, мелодично рельєфні і багато в чому родинні фольклору. Вперше в лицарській ліриці він оспівав любов до дівчини з народу. На зв'язок з героїчним епосом вказує "нібелунгова" строфа, що зустрічається в поета Кюренберга. М. втілював основні постулати феодального етич. кодексу, зокрема служіння благородній дамі, Богові і сюзеренові. Найтиповішою ситуацією М. було неподілене кохання — пристрасне любовне прагнення чоловіка й недосяжність або відмова жінки. Ліричні строфи помітно відрізняються від лірики провансальських трубадурів. Вони наближаються до типу найпростіших двовіршів і чотиривіршів любовного змісту, зімпровізованих під час хорових весняних танців. За своєю зовнішньою формою пісні нового стилю представляють більші за кількістю строф вірша. Строфа має складну будову, рими завжди точні, принцип рахунку складів. Ранній період – Дітмар фон Айстре (альба забражує таємне побачення лицаря з дружиною сеньйора, що переривається вранішньою зорею(альбою).Всупереч класичній куртуазній ситуації в Альбі любов стає взаємною, але щастя триває. Протиледний жанр до альби — серена, тобто вечірня пісня. Гартман фон Ауе (кансона – оспівує нещасливе кохання до жінки, яка його образила. Поєднує світсько-лицарські та християнські елементи.

Поиск по сайту: