Визначе специфіку життя та творчості вагантів та голіардів ( на матеріалі конкретних поезій)

Вагантами та голіардами називалися мандрівні поети, розквіт діяльності котрих припадає на 12-13 ст. Серед них було багато студентів, що недовчилися, бідних кліриків (найнижчий чин церковнослужителів, коли їх не підносили до рівня священика), міські декласовані елементи (селяни, біднота). Їх смілива діяльність виникла на противагу суворим нормам аскетизму. Ваганти писали свої поезії латиною, тому їх твори були зрозумілі на теренах всієї Європи. Основні теми та мотиви поезії вагантів – студентське життя, радощі плоті, кабацький розгул, зіпсованість світу, мінливість долі, що часто набувала метафори «колеса Фортуни». З одного боку, вони сприймали життя грайливо, уславлюючи радощі та насолоди, а з іншого боку вони ставилися до нього з гіркою іронією. Лірика вагантів відрізняється вченістю, знанням античних та християнських авторів, а паралельно – використанням фольклорних мотивів та образів. Їй притаманна пародійність щодо лицарської літератури (зокрема, у зовсім іншій концепції кохання), а також травестування та зниженні церковно-релігійних жанрів.

Орден Вагантів( вони були веселими, життєрадісними, невгамовними, поклонялися Вакху (богу вина) і Венері (богині кохання), до ордену приймали всіх бажаючих, але важливі були душевні якості, а не конкретна віра; потрібно бути милосердним до усіх людей, незалежно від їхнього соціального статусу; якщо хтось приходив в ошатному вбранні, мав програти сорочку чи штани вагантам), Бідний студент ( Бідний злидень, у якого немає навіть пристойної одежини. Через злидні він не має змоги вчитись, Він дещо іронічно говорить про себе: «Для страждань народжений Плентаюсь світа -ми». Вірш написаний у формі звертання до «власть имущих», від яких залежить доля бідного студента-сироти. Ідея вірша - Милосердя повинно бути не показним, не на словах, а на ділі) Безтурботна пісня, Весняна пісня, Занепад освіченості.

32. феномен чужості світові ф війона на прикладі конкретних творів.

чужість світові є однією з рис екзистенціалізму, які має в собі і творчість Франсуа Війона. згідно з принципами екзистенційних мотивів поняття відчуженості й абсурдності є взаємопов'язаними та взаємозумовленими в літературних творах екзистенціалістів.

"Балада поетичного змагання" - це сповідь людини, звільненої від догми і від віри. Це твір людини з дуже суперечливим характером:

Боюся впасти, лежачи на дні я
здоровий - почуваю вічний біль
безрідний - спадщини чекати вмію
скрізь прийнятий, я гнаний звідусіль.

Автор не має почуття дому, а тому він відчуває себе водночас і своїм, але завжди і всюди чужим.

Людина, що відчуває себе чужинцем, не має друзів і є недовірливою. Саме цю рису ми бачимо у війоновій поезії "балада поетичного змагання", а саме в рядках: "не злість, а доброта мене жахає"

Та найбільше мотивами чужості світу просякнута балада прикмет, в якій повторюються слова "я знаю все й не знаю лиш себе". Війон навіть не відчуває себе господарем власних думок і переживань. в "Епітафії" Війнон визнає, що ніколи не почував себе "в своїй тарілці":

Геть висохли, на сонці чорні стали,
сороки очі видовбали нам
волосся з брів, з борід повисмикали.
Спочину ми ніколи не зазнали!

33 Розкрийте екзистеційні мотиви у ліриці Франсуа Війона

34. Опишіть семантичні прояви любові до кохання в перебігу подієвості тексту Бедьє

Трістан з докором звертається до неї: «Мила, як могла ти так довго не впізнавати мене - довше, ніж ця собака? Хіба справа в персні? Хіба не думаєш ти, що мені було б відрадніше, якби ти впізнала мене при одній згадці про колишнє кохання? Хіба справа в звуці мого голосу? Звук мого серця – ось, що ти повинна була б чути!».

Можемо сказати, що Трістан здійснює подвиги заради любові (вбиваючи дракона, аби дістати Ізольду, велетня – щоб дістати іграшку для милої…), ризикує своїм життям? Тут варто врахувати історичний аспект. Через подвиги герой, рицар намагався прославитись, доказати свою мужність, геройство. Тут вже не таку значну роль відігравало, ким він виступав - «завойовником чи рятівником … головне … - великий воїн, готовий кинути виклик будь-якому грізному ворогу[4]».Тож і не завжди ці подвиги були в ім’я кохання.

Подібну картину можна спостерігати сьогодні, коли, іноді, «герої» суспільства, чи певної групи, намагаються здобути собі авторитет, показуючи, на які «жертви» вони готові, аби доказати свою любов.

35 Доведіть, що в тексті Бедьє є семантичні прояви любові до смерті

Цитата:

Цитата:

36 Опишіть вияви нещасливого взаємного кохання в тексті бедьє

Закохані не можуть бути разом все життя, але не можуть і одне без одного, хоча усвідомлюють гріховність свого почуття. Складається враження, що герої не стільки люблять одне одного, скільки саме кохання; вони навіть насолоджуються своїми муками і нещастями[7]». Нагадує історію Петрарки, який присвятив Лаурі зверх 300-от поезій після її смерті – для нього була важлива не стільки Лаура, скільки саме почуття, що він до неї відчував.

Виходить, що в даному контексті важливим є не стільки любов Трістана до Ізольди й Ізольди до Трістана, як саме почуття, що вони відчували одне до одного. І, звідси, для них головним є не піклування одне про одного, а загострення сили кохання, почуття як такого, що саме й досягається в розлуці і стражданнях про, нібито, неможливість бути разом.

Поиск по сайту: