Визначте специфіку життя і творчості вагантів (на матеріалі конкретних поезій)

Поезія вагантів виникає на базі поезії про життя мандруючих «вчених кліриків», про події, свідками яких їм судилося бути. ваганами називалися мандрівні поети, розквіт діяльності яких припадає на ХІІ-ХІІІ ст. (від лат. Вагани – «vagantes» - «мандрівні люди»). За соціальним станом вагани неоднорідні – багато серед них було студентів, які недовчилися («Бідний студент» - студент мандрує, через бідність не може долучитися до премудростей, одяг має поганий, до церкви не ходить, бо холодно стояти, просить крихту у міських правителів для бідних, «за те що зволили жебрака одіти, Бог воздасть старицею на тамтому світі»), бідних кліриків, міських декласованих елементів .(«Орден ваганів» - засуджуються багатії, приймаються до ордену усі, хто розуміється на бідності не залежно від національності. В ордені гуляють, їдять, до світанку не встають, «дві свити не мають», а як мають «програють». Тут живуть радісно ті, хто в безнадії чекає кращої долі.) Оскільки мовою поезії ваганів була латина, зрозуміла на теренах усієї Європи, вони утворили своєрідне міжнародне братерство.

Основні теми та мотиви поезії ваганів – студентське життя, радощі плоті, кабацький розгул, зіпсованість світу, мінливість долі, що часто набувала метафори «колеса Фортуни». («Занепад освіченості» - наука сьогодні мука. Наука – хитрощі, лінощі, погані вчителі. Іронія щодо минулих часів – людей порівнюють із звірами, надаючи їм певної характеристики. В кінці згадується про Суд і виділяється заклики щодо замислення над «гріхами» в освіті.

«Безтурботна пісня» - книги – геть, краще веселитися! Прийшла весна – не до радощів, старість лякає хворобами, до богів подібні – кохаймося з дівчатами. У танку (веселощі) навіть вередливому стрінеться пара.) Відкинувши усі риси куртуазної манірності, ваганти у своїх поезіях виявляли глибоку ерудицію і розкутість думки. Їхня маргінальність щодо суворого ієрархізованого середньовічного суспільства у сполученні з рудиментами освіти обумовила дуалістичність їхнього світобачення – з одного боку, вони уславлювали радощі життя, з другого – ставилися до нього та свого місця в ньому (чи скоріше відсутності такого місця) з гіркою іронією. Джерелами поезії ваганів слугують рукописні збірки ХІІ-ХІІІ ст. Найвідоміша з них – збірка «Carmina Burana» («Байренські пісні») з Бенедикт-байренського монастиря у Німеччині.

З формальної точки зору лірика ваганів відрізняється вченістю, знанням античних та християнських авторів, а паралельно – використанням фольклорних мотивів та образів.

Їй притаманна пародійність щодо лицарської літератури (зокрема, у зовсім іншій концепції кохання) («Весняна пісня» - дівчина-весна несе щастя для хлопців (тема кохання), дівоча краса).

, а також травестування та зниження церковно-релігійних жанрів. Серед творів ваганів є макаронічні (тобто такі, що використовують одразу дві мови_. Як правило, авторство цих віршів анонімне, за винятком таких відомих імен чи псевдонімів, як Гюг («Прімас») Орлеанський, Архіпіїта Кельнський та Вальтер Шатільонський. Поезія вагантів взагалі виховувала вільнодумців, яким в усі часи судилося розхитувати підвалини пересіченості і закостенілості. Перекладач А.Содомора, що був причетний до створення латиноукраїнської антології “Поезія вагантів” разом з М.Борецьким, відмічає, наприклад, в їх поезії передовсім високе мистецтво володіння словом, римою, звертає увагу на цікаві форми, легкість звучання пісень, ніж саму сутність.

Поиск по сайту: