Методичні поради

Етапи розвитку соціологічної науки в Україні: зародження і розвиток соціологічної думки; соціологічна думка в Україні (кін. XIX – поч. XX ст.); сучасний етап розвитку соціології в Україні.

Зародження і розвиток соціологічної думки:

– протосоціологія епохи становлення, розвитку та розпаду Київської Русі (праісторія, Київська держава, княжа доба, литовсько-польський період – V – кінець XV ст.);

– протосоціологічне знання козацької доби (від початків козацтва до зруйнування Січі – кінець XV – третя чверть XVIII ст.);

– протосоціологія доби відродження України (кінець XVIII – середина XIX ст.).

Соціологічна думка в Україні наприкінці XIX – початку XX ст.: Михайло Драгоманов (1841–1895), Михайло Грушевський (1866–1934), Богдан Кістяківський (1868–1920), В’ячеслав Липинський (1882–1931).

М. Драгоманов: основоположник вітчизняної політичної соціології; чимало уваги приділяв перспективам історичного прогресу України, можливостям її самостійного існування на європейському терені; обстоював принципи лібералізму, свободи совісті, духовного прогресу, виступав за невіддільність України від загальноєвропейського історичного процесу, виступав проти національного відособлення; задля досягнення точних узагальнень запропонував метод «логічної семантики» (аналітичне групування досліджуваних суспільних явищ), їх класифікацію й типологізацію.

М. Грушевський: визначний історик, соціолог, державний і громадський діяч, голова Української Центральної Ради, перший президент України; засновник Українського соціологічного інституту (УСІ) у Відні; автор соціологічної концепції – «генетична соціологія»; прагнув дослідити історичні різновиди суспільності на українському етнокультурному матеріалі; особливої уваги заслуговують погляди щодо виникнення і розвитку української та російської народностей, становлення державності в Україні та Росії; запропонований підхід дає змогу послідовно представляти історію великоросійської, українсько-руської і білоруської народностей, а не заступати історію східного слов’янства історією великоруського народу, а також не ігнорувати історію білоруської і українсько-руської народностей або поєднувати її з великоруською; у руслі практичного застосування соціологічних знань чільне місце посідали проблеми формування громадянського суспільства; прагнув довести можливість побудови «держави-громади» на ґрунті солідаризування соціальної спільноти.

Б. Кістяківський: всесвітньо відомий соціолог, автор оригінальних концепцій; значну увагу приділяв аналізу основних понять соціальних наук, обґрунтуванню наукових засад соціологічного дослідження; запропонував три умови для досягнення науковості в соціології; приділяв чимало уваги проблемам національної української культури, застосовуючи теоретико-методологічні можливості соціологічного аналізу до реалій історико-культурного життя; працював над подоланням засилля психологізму в соціальних науках; еволюціонував від позиції соціального психологізму до розуміння обмеженого значення психологічних чинників у суспільному житті, до тлумачення суспільства як суспільності, що породжує почуття й прагнення, які не існують поза цією спільністю, як певної однорідності, що виникає у процесі взаємодії, створюється якісною зміною індивідуальних психічних станів.

В. Липинський: визначний український громадський діяч і учений; залишив філософське обґрунтування політики, української державності, оригінальні соціологічні концепції; у соціальній організації – провідник ідей консерватизму; ключові поняття соціальної філософії – «традиція», «аристократія», «нація»; головний критерій його оцінювання соціологічних міркувань та політичних ідей – ідея державної незалежності; у націотворчих процесах надавав особливого значення провідній верстві як основі й керманичу нації, оскільки вона володіє матеріальною силою, моральним авторитетом, волею до влади, здоровим консерватизмом; запорукою існування й розвитку нації вважав національну державу: «без власної Української Держави не може бути Української Нації, а без Української Нації не може бути на Українській землі громадянського життя»; важливий пункт концепції – поняття територіального патріотизму української нації.

Контрольні питання

1. Чому в соціології велике значення має вивчення витоків соціальних процесів і явищ?

2. Розкрийте особливості розвитку самосвідомості людей часів Київської Русі.

3. У чому полягала специфіка українського козацтва як соціальної спільноти, військової організації та соціальної інституції?

4. У чому М. Грушевський убачав головне завдання своєї праці «Генетична соціологія»? Яка головна її ідея?

5. Які основні складові суспільного прогресу? У чому відмінність між розумінням соціального прогресу М. Драгоманова і О. Конта?

6. Які основні поняття характеризують світогляд В. Липинського? Яка ідея є домінантою політичного мислення цього вченого?

7. Яке ставлення В. Липинського до інтелігенції? Чи можна назвати інтелігенцію елітою?

Література: [1; 2; 3; 4; 5; 8; 16; 17; 18; 19; 20].

Поиск по сайту: