Методичні поради. Якісні характеристики понять «людина», «індивід», «індивідуальність», «особистість»

Якісні характеристики понять «людина», «індивід», «індивідуальність», «особистість». Поняття «людина» є родовим, указує на якісну відмінність людей від тварин, слугує для характеристики всезагальних, притаманних усім людям якостей і особливостей, які знаходять свій вияв у назві «homo sapiens». «Індивід» – конкретна людина, одиничний представник людського роду. «Індивідуальність» – особливі й специфічні якості: природні, соціальні, фізіологічні, психологічні, успадковані й набуті, які відрізняють одну людину від інших, вплив на соціальні процеси та місце в них.Поняття «особистість» слугує для характеристики соціального в людині. Особистість, на відміну від людини, – продукт не тільки природи, а й суспільства, суб’єкт соціальних процесів. Особистість – усталений комплекс якостей людини, набутих під впливом відповідної культури суспільства, конкретних соціальних груп і спільнот, до яких вона належить і до життєдіяльності яких залучена. Порівнюючи ці поняття, можна дійти висновку, що кожен індивід є людиною, і тільки під впливом суспільства він може стати особистістю.

Теорії особистості. Теорія особистісних рис: розгляд особистості як комплексу якостей, що властиві певним категоріям людей, або ж намагання виявити такі риси особистості, які змушують одних людей поводитися більш чи менш однаково в різних ситуаціях (Г. Олпорт, Р. Кеттел, Айзенк). Біхевіористичний підхід: ідея впливу на людину її соціального оточення; усі форми соціальної поведінки – результат спостережень за соціальними моделями (батьками, учителями, друзями, героями кіно тощо (Б. Скіннер та ін.). Когнітивний підхід: спроба пояснення природи контролю людини над своїм існуванням або надання йому певного сенсу (Еліс, Роттер та ін.). Психодинамічні підходи представлені, напр., психоаналітичною теорією 3. Фрейда (відправний пункт – концепція підсвідомого, яке дає змогу зрозуміти складність та неоднозначність людського життя), індивідуальною психологією А. Адлера (розгляд проблеми особистісного зростання) і аналітичною психологією К. Юнга (кожен має тенденцію до індивідуалізації, тобто саморозвитку; індивідуалізація – центральне поняття аналітичної психології). Гуманістичний підхід (гештальттерапія Ф. Перлса, теорії самоактуалізації К. Роджерса й А. Маслоу та теорія інтенціональності Ш. Бюлер).

Соціальний тип особистості – результат взаємодії історико-культурних і соціально-економічних умов життєдіяльності людини, сукупність повторюваних якостей людини як істоти соціальної. Перша типологія особистості: ідеальний – утілює в собі особливості соціального ідеалу певного суспільства; нормативний – репрезентує сукупність якостей особистості, необхідних для розвитку даного суспільства; реально існуючий, або модальний – переважаючий тип особистості на певному етапі розвитку суспільства, який може суттєво відрізнятися від нормативного, а тим більше ідеального типів. Друга типологія особистості: гармонійний, традиційний, технократичний, неадаптований тип. Типологію особистості (за В. Томасом, Ф. Знанецьким): « представник богеми», «філістер», «творча людина».

Контрольні питання

1. У чому сутність поняття особистості з точки зору соціології?

2. Визначте основні напрями соціології особистості в сучасних умовах.

3. Яке значення має для соціології соціальна типологія особистості?

4. Розкрийте зміст соціальної активності особистості.

5. Що означає соціалізація особистості?

6. Назвіть компоненти соціалізації особистості.

7. Поясніть значення термінів «первинна соціалізація», «вторинна соціалізація».

8. Розкрийте сутність механізму соціалізації за З. Фрейдом: імітація, ідентифікація, почуття сорому і провини.

Література: [ 2; 3; 4; 5; 8; 16; 17; 19; 20; 32; 35; 37].

Поиск по сайту: