АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Методичні поради. Характерні сутнісні ознаки суспільства:

Читайте также:
  1. I.ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
  2. III. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ .
  3. III. Техніка, поради до виступу
  4. IV. Методичні матеріали до семінарських, лабораторних і практичних занять.
  5. VI. Методичні вказівки щодо виконання індивідуальних завдань.
  6. Довідкові та навчально-методичні матеріали
  7. Загальні методичні вказівки
  8. Загальні методичні вказівки
  9. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ .
  10. Загальні методичні рекомендації до семінарських та практичних занять
  11. І. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
  12. ІІ. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ СТУДЕНТАМИ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

Характерні сутнісні ознаки суспільства:

– спільність території проживання людей, які взаємодіють між собою;

– цілісність і сталість (єдине ціле);

– здатність підтримувати та відтворювати високу інтенсивність внутрішніх зв’язків;

– певний рівень розвитку культури, система норм і цінностей, покладених в основу соціальних зв’язків між людьми;

– автономність і самодостатність, самовідтворення, саморегулювання, саморозвиток.

Розмежовування категорій «суспільство», «держава», «країна»: країна – поняття, яке є переважно географічною характеристикою частини нашої планети, держава – категорія, що відображає політичний стан цієї частини; суспільство – це організована сукупність людей, об’єднаних характерними для них відносинами на певному етапі історичного розвитку.

Типології суспільств залежно від критеріїв. Беручи за головну ознаку писемність, суспільства поділяються на писемні та дописемні; з огляду на наявність і стан промислового виробництва (за Ф. Тьоннісом): традиційне (допромислове) та промислове; за головним способом здобуття засобів до існування (за Г. Ленскі та Дж. Ленскі): суспільство мисливців і збирачів, садівничі суспільства, аграрне суспільство, промислові суспільства; беручи за основу ціннісні критерії (за Д. Рісманом): традиційне суспільство (доіндустріальне); суспільство, кероване зсередини; суспільство (індустріальне), кероване ззовні (постіндустріальне). Розвиненість управління і ступінь соціального розшарування розмежовують суспільства на просте і складне. За політичними режимами суспільства поділяють на демократичне, авторитарне, тоталітарне; за панівною релігією – на християнські та мусульманські. Марксизм за способом виробництва, виробничих відносин і класової структури виділив первіснообщинну, рабовласницьку, феодальну, капіталістичну, комуністичну суспільно-економічні формації.

Особливості сучасного, постіндустріального суспільства: надвиробництво, ускладнення соціальних зв’язків; максимальний розвиток маркетингу; спрямованість у майбутнє; динамічна міжособистісна комунікація; велике значення наукових досліджень, освіти, престиж освіченості; рольовий характер взаємодії (очікування та поведінка людей зумовлюються їх суспільним статусом і соціальними функціями); поглиблений розподіл праці; формальна система регулювання відносин (на підставі писемного права, законів, положень, договорів); складна система соціального управління (відокремлення інституту управління, соціальних органів управління та самоврядування); секуляризація (набуття світських ознак) релігії; виокремлення різноманітних соціальних інститутів.

Соціальна структура суспільства – частина соціальної системи, що поєднує в собі два компоненти: соціальні зв’язки і соціальний склад.

Концепції соціальної структури суспільства.

Марксистське вчення: провідне місце відведено соціально-класовій структурі суспільства; соціально-класова структура суспільства – взаємодія трьох основних елементів: класів, суспільних прошарків і соціальних груп; ядро соціальної структури – класи; класи поділяються на основні й неосновні.

Теорія соціальної стратифікації. Головна ідея теорії: у сучасному постіндустріальному суспільстві марксистська теорія не спрацьовує, тому що в цьому суспільстві на основі широкого акціонування у сфері управління виробництвом з’являються наймані менеджери, а відносини власності виявляються розмитими та втрачають свою визначеність. Заміна поняття «клас» на поняття «страта» (від лат. stratum – верства) або поняттям «соціальна група».

Критерії стратифікації. Ральф Дарендорф: поділ сучасного суспільства на тих, хто керує, і тих, ким керують; у свою чергу, керівники поділяються на керівників-власників і керівників-невласників (бюрократів, менеджерів); у групі, якою керують, виділяється, щонайменше, 2 підгрупи: вища – «робітнича аристократія» та нижча – низькокваліфіковані робітники; формування між цими двома соціальними групами проміжного «нового середнього класу» – продукту асиміляції робітничої аристократії і службовців з пануючим класом – керівниками.

Стратифікація суспільства за 6-ма показниками (Б. Барбер): 1) престиж, професія, влада, могутність; 2) дохід або багатство; 3) освіта і знання; 4) релігійна й ритуальна чистота; 5) положення родичів; 6) етнічна належність. Основні історичні типи стратифікованого суспільства (за Е. Гідденсом): рабство, касти, стани і класи.

Соціальні інститути (від лат. institutum – установа) – організовані об’єднання людей, що виконують певні соціально вагомі функції та забезпечують спільне досягнення цілей на основі соціальних ролей, що їх виконують члени, які задаються соціальними цінностями, нормами і зразками поведінки; характеризуються наявністю мети своєї діяльності; певними функціями, що забезпечують досягнення такої мети набором соціальних позицій і ролей, типових для даного інституту. Основні функції соціальних інститутів: 1) відтворення членів суспільства; 2) соціалізація; 3) виробництво й розподіл; 4) функції управління й контролю. Види соціальних інститутів: економічно-соціальні, політичні, соціокультурні й виховні, нормативно-орієнтуючі, нормативно-санкціонуючі, церемоніально-символічні та ситуаційно-конвенціональні.

«Соціальна мобільність» (термін уведений у соціологію в 1927 р. П. А. Сорокіним) – це зміна індивідом або групою соціального статусу, місця, яке займається в соціальній структурі суспільства; здійснюється увертикальному напрямку – рух униз і вгору та горизонтальному – пересування на одному й тому самому соціальному рівні (П. А. Сорокін).

Контрольні питання

1. У чому полягає суть поняття «суспільство»?

2. Які основні віхи становлення суспільства?

3. Від чого залежить той чи інший тип соціальної структури?

4. Що таке соціальна стратифікація?

5. Що означає соціальна мобільність у суспільстві?

6. Що таке соціальні інститути?

7. Яку роль відіграє «середній клас» у стабілізації соціальної системи?

8. Які функції виконує в суспільстві соціальна організація?

9. Назвіть відмінності й особливі риси структури за марксистською теорію та теорією стратифікації?

Література: [2; 3; 4; 5; 8; 16; 17; 19; 20; 22; 25].


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)