|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Методичні поради. Соціологія політики – одна з важливих галузей соціології, яка пояснює такі явища, як боротьба за владу і здійснення владиСоціологія політики – одна з важливих галузей соціології, яка пояснює такі явища, як боротьба за владу і здійснення влади, оскільки саме ці явища є сутністю політики. Найпоширеніший критерій класифікації політичних систем у сучасній науці – відповідність ідеалів і цінностей суспільства тим формам, у які воно організоване. Розрізняють чотири типи політичних систем: – за джерелом влади (демократична (конституційна), автократична); – за відношенням до дійсності (консервативна, реформаторська, прогресивна, реакційна); – за станом і рівнем політичної культури (англо-американська, континентально-європейська, доіндустріальна (частково індустріальна), тоталітарна); – за характером і спрямованістю політичного процесу (командна, змагальна, соціопримиренська). Крім того, існують класифікації політичних систем: 1) залежно від політичного режиму (тоталітарні, авторитарні, демократичні); 2) за характером взаємодії із зовнішнім середовищем (відкриті системи, закриті системи); 3) з позицій формаційного підходу (рабовласницькі, феодальні, капіталістичні, командно-адміністративні) та ін. Легіти́мність (від лат. legitimus – законний) – це морально-психологічне сприйняття влади громадянами, визнання її права здійснювати управління соціальними процесами, згода, готовність їй підпорядковуватися. Три джерела політичної легітимності згідно теорії німецького соціолога М. Вебера: традиційна легітимність (ґрунтується на визнанні тих політичних дій, що відповідають цінностям і нормам традиційної політичної культури), харизматична легітимність (заснована на вірі в особисті якості лідера), легальна (раціональна) легітимність (має за джерело раціонально встановлені правила, норми (закони). Основний принцип легітимності влади – довірче ставлення людей до влади, віра в її здатність вирішувати життєво важливі завдання. Зовнішні ознаки втрати легітимності влади: наростання заворушень, порушення сформованих норм взаємин між владою і громадянами і, як наслідок, збільшення значення каральних органів, застосування сили. Контрольні питання 1. Що є предметом дослідження соціології політики? 2. Відоме досить поширене виокремлення традиційних (доіндустріальних) і модернізованих політичних систем. Для перших характерне нерозвинуте громадянське суспільство, підданська або патріархальна політична культура, влада у формі диктатури. У других системах існує розвинуте громадянське суспільство, раціональний спосіб обґрунтування влади, диференціація політичних ролей. Наведіть приклади. 3. У чому полягає особливість відкритої і закритої політичної систем? 4. Наведіть приклади тоталітарної, авторитарно демократичної політичних систем. 5. Чим поняття «легітимність» відрізняється від поняття «легальність»? 6. Поясніть особливості традиційної, харизматичної та легальної (раціональної) легітимності (згідно з теорією М. Вебера). Як джерела політичної легітимності пов’язані з соціально-історичними умовами існування суспільства? Наведіть приклади. Література: [2; 3; 4; 5; 8; 16; 17; 19; 20; 26; 34]. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |