Фіскальна політика держави, її види та інструменти. Вплив фіскальної політики на національну економіку

Фіскальна (бюджетно-податкова) політика - це заходи уряду, спрямовані на забезпечення повної зайнятості та виробництво неінфляційного ВВП шляхом зміни державних видатків, системи оподаткування та підходів до формування державного бюджету в цілому.

Це дії уряду, спрямовані на формування оптимального обсягу і структури державних витрат для забезпечення належного рівня зайнятості, обмеження і запобігання інфляції та інших негативних економічних явищ.

Цій політиці властиві такі функції:

- вплив на стан господарської кон'юнктури;

- перерозподіл національного доходу;

- нагромадження необхідних ресурсів для фінансування соціальних програм;

- стимулювання економічного зростання;

- підтримка високого рівня зайнятості тощо.

Фіскальну політику розрізняють як дискреційну та недискреційну.

Дискреційна політика - це цілеспрямована зміна величини державних податків, видатків і сальдо державного бюджету (різниця між частиною податків і державними закупками) в результаті зміни законодавства, метою якої є:

- стабілізація економіки;

- досягнення рівноваги в економіці;

- збільшення рівня зайнятості;

- зниження темпів інфляції.

Дискреційна політика може здійснюватися тільки з часом, оскільки вона пов'язана з прийняттям законодавчих рішень.

До інструментів дискреційної фіскальної політики належать:

- зміна ставок оподаткування;

- скасування або запровадження нових податків чи податкових пільг;

- трансферти, обсяги яких нейтральні щодо розмірів доходів. Дискреційна фіскальна політика залежно від фази циклу може бути:

стимулювальною (експансії) фіскальною політикою - це

бюджетно-податкова політика, спрямована на збільшення державних витрат та зменшення податків з метою розширення сукупного попиту в економіці в період циклічного спаду;

стимулювальною (обмежувальною) фіскальною політикою - це бюджетно-податкова політика, за якої відбувається скорочення державних видатків та збільшення податків з метою скорочення сукупного попиту в умовах надлишкового попиту при циклічному піднесенні;

недискреційною (автоматичною) фіскальною політикою - це політика вбудованих стабілізаторів, вона не пов'язана зі зміною законів;

автоматичним ("вбудованим") стабілізатором - це механізм, який дає змогу зменшити циклічні коливання в економіці без зміни податкового законодавства. Такими стабілізаторами є:

- прогресивна податкова система;

- трансфертні платежі;

- система участі в прибутку;

- допомоги по безробіттю в період економічних спадів.

Фіскальна політика має дуже важливу рису: її вплив мультиплікується. Це означає, що зміна державних видатків або податків на певну величину викликає відмінну за величиною (зазвичай, більшу за обсягом) ВВП. Як видно з визначень, фіскальна політика має дві складові:

податки

державні видатки

Податки – частина доходу, що сплачується фірмами і домогосподарствами у розмірі, встановлені законом. В вузькому розумінні до податків належать фіскальні вилучення, що утворюють дохід державного і місцевих бюджетів. В широкому розумінні податками вважаються всі фіскальні вилучення, встановлені державою, в тому числі відрахування до цільових не бюджетних фондів – пенсійного, фондів соціального страхування на випадок втрати працездатності, безробіття та нещасних випадків на виробництві. [Будаговська, с.306]

Податки бувають прямими і непрямими.

Прямі податки призводять до зменшення доходів, що оподатковуються. Держава встановлює відсоток з цих доходів, які вона конфіскує у вигляді податків. Ці податки використовуються в світі як основне джерело держаних доходів. До них належать податок з прибутку підприємств, податок з доходів громадян, подушний податокта ін.

Непрямі податки впливають на ціну товару. Їх величина автоматично додається до обсягу ціни оподатковуваних товарів чи послуг. До цього виду податків належать ПДВ, акцизний збір і мито. Основною метою непрямих податків є безпосередній контроль за ціноутворенням.

Податки не є повноправною частиною ВВП – вони не враховуються в ВВП за видатками, і лише непрямі податки враховуються під час обчислення ВВП за доходами. (Семюелсон, 148)

Податки мають значний вплив на рівень виробництва – через ефект мультиплікатора.

Поиск по сайту: