Захист прав і законних інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності

Україна, відповідно до ст. 389 ГК здійснює захист прав та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України згідно з нормами міжнародного права. Такий захист здійснюється за зверненням зазначених суб'єктів ЗЕД черездипломатичні та консульські установи, державні торговельні представництва, які представляють інтереси України, а також в інший спосіб, визначений законом.

Україна відповідно до ст.29 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» і Закону України від 28.12. 1998 р. «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» із внесеними змінами і доповненнями має право вживати заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань.

У разі, коли є відомості про те, що інші держави, митні союзи або економічні угруповання обмежують здійснення законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності відповідно до їх компетенції мають право застосовувати адекватні заходи у відповідь на такі дії. Якщо такі дії заподіюють шкоду або створюють загрозу її заподіяння державі та/або суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності, то зазначені заходи можуть передбачати її відшкодування.

Заходами у відповідь на дискримінаційні та/або недружні до інших держав, митних союзів або економічних угруповань є:застосування повної заборони (повного ембарго) на торгівлю; застосування часткової заборони (часткового ембарго) на торгівлю; позбавлення режиму найбільшого сприяння або пільгового спеціального режиму; запровадження спеціального мита; запровадження режиму ліцензування та/або квотування зовнішньоекономічних операцій; встановлення квот (контингентів); запровадження комбінованого режиму квот і контингентів; запровадження індикативних цін щодо імпорту та/або експорту товарів; інші заходи, передбачені законами та міжнародними договорами України.

Так, якщо зростання обсягу імпорту в Україну відбувається у таких розмірах та (або) у такі строки або на таких умовах, що заподіюється або існує загроза заподіяння значної шкоди з метою захисту національних інтересів, відповідно ст. 16 Закону «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» може бути прийнято рішення про застосування таких спеціальних заходів: запровадження режиму квотування імпорту в Україну, що є об’єктом спеціального розслідування, з визначенням обсягів квот та порядку їх розподілу; установлення спеціального мита щодо імпорту в Україну, який є об’єктом спеціального розслідування.

У Законі визначено органи, що приймають рішення про застосування заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України та Мінекономіки.

Верховною Радою України приймаються рішення про: позбавлення режиму найбільшого сприяння або пільговогоспеціального режиму та про застосування повної заборони (ембарго) на торгівлю. У Законі встановлена процедура застосування цих рішень.

Кабінет Міністрів України приймає рішення про: застосування часткової заборони (ембарго) на торгівлю; здійснення заходів тарифного регулювання щодо імпорту та/або експорту товарів; запровадження режиму, ліцензування та/або квотування зовнішньоекономічних операцій.

Мінекономікиприймає рішення про: здійснення заходів нетарифного регулювання щодо імпорту та/або експорту товарів;ліцензування та реєстрацію окремих видів контрактів; запровадження індикативних цін щодо імпорту та/або експорту товарів;застосування інших заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань.

З метою встановлення фактів дискримінаційних та/або недружніх дій інших держав, митних союзів або економічних угруповань Мінекономіки проводить відповідне розслідування в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Матеріали такого розслідування розглядаються Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі, яка дає рекомендації відповідним державним органам щодо застосування відповідних заходів. На підставі матеріалів розслідування Мінекономіки України разом з МЗС звертається до відповідних та/або компетентних органів інших держав або митних союзів чи економічних угруповань з пропозицією про врегулювання спірної ситуації.

У разі, коли відповідні державні та/або компетентні органи інших держав або митних союзів чи економічних угруповань не дали офіційної згоди на застосування міжнародно-правових засобів врегулювання міжнародних спорів та/бо коли дискримінаційні та/або недружні дії цих органів безпосередньо або опосередковано порушують міжнародні договори України а цими державами, митними союзами або економічними угрупованням», Мінекономіки, у межах своєї компетенції, відповідно де рекомендацій Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі (надалі – Комісія) самостійно застосовує відповідні заходи чи передає матеріали Кабінету Міністрів України для прийнята відповідних рішень про застосування необхідних заходів. Застосування заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших, держав, митних союзів або економічних угруповань припиняється у разі припинення відповідними державами, митними союзами або економічними угрупованнями таких дій щодо України, підписання відповідної угоди та/або відшкодування шкоди.

Акти Мінекономіки про врегулювання спору та застосування заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань є обов'язковими для виконання органами виконавчої влади в Україні, суб'єктами ЗЕД та іноземними суб'єктами господарської діяльності. Рішення про застосування відповідних заходів може бути оскаржено в судовому порядку протягом місяця від дати запровадження таких заходів у порядку, встановленому законами України.

У випадку недобросовісної конкуренції і зростаючого імпорту які завдають або можуть завдавати істотної шкоди національним товаровиробником до суб’єктів ЗЕД або їх контрагентів застосовуються санкції відповідно до Закону «Про зовнішню економічну діяльність» та інших законів. Згідно з (ст. 31) цього Закону під недобросовісною конкуренцією при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності розуміють: здійснення демпінгового імпорту, до якого застосовуються антидемпінгові заходи; здійснення субсидованого імпорту, до якого застосовуються компенсаційні заходи; здійснення інших дій, що законами України визнаються недобросовісною конкуренцією. Під зростаючим імпортом розуміють здійснення імпорту в обсягах та/або за умов, що заподіюють значну шкоду або створюють загрозу заподіяння значної шкоди українським виробникам відповідних товарів.

За результатами антидемпінгового, антисубсидиційного або спеціального розслідування відповідно до законів України приймається рішення про застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, що може бути оскаржено в судовому порядку протягом місяця від дати запровадження відповідних заходів у порядку, встановленому законами України.

Застосування режимів вільної торгівлі, преференцій, спеціальних пільгових режимів прикордонної (прибережної) торгівлі,спеціальних (вільних) економічних зон, а також податкових, митних та інших пільг, що діють при імпорті в Україну товарів, щодо яких застосовуються антидемпінгові, компенсаційні або спеціальні заходи, зупиняється до закінчення застосування зазначених заходів.

Механізм захисту національного товаровиробника від демпінгового імпорту з інших країн, митних союзів або економічнихугруповань, підстави та порядок порушення і проведення антидемпінгових розслідувань і застосування антидемпінгових заходіввстановлені у Законі України від 22.12.1998 р. «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту».

Відповідно до ст.1 цього Закону, антидемпінгові заходи - це попередні або остаточні заходи, що застосовуються під час або за результатами антидемпінгового розслідування. Цей Закон застосовується до імпорту товару, що є об'єктом демпінгу, якщо такий імпорт завдає шкоди національному товаровиробникові подібного товару.

Антидемпінгове мито (попереднє або остаточне) – особливий вид мита, щостягується у разі ввезення на митну територіюУкраїни товару, який є об'єктом застосування антидемпінгових заходів (попередніх або остаточних).

Товар вважається об'єктом демпінгу, якщо з Україні його експортна ціна нижча від порівнянної ціни на подібний товар україні експорту в звичайних торговельних операціях.

Попередні антидемпінгові заходи можуть застосовуватися при наявності таких умов: порушена антидемпінгова процедура у порядку, встановленому ст. 12 Закону; порушено антидемпінгове розслідування в порядку, встановленому ст. 13 Закону у газеті було опубліковане повідомлення про порушення антидемпінгового розслідування; зацікавленим сторонам були надані відповідні можливості щодо подання відомостей і коментарів згідно зі ст.12 Закону; у ході антидемпінгового розслідування Міністерство зробило попередній позитивний висновок щодо наявності демпінгу і збитку, що є його наслідком; національні інтереси потребують застосування попередніх і антидемпінгових заходів з метою запобігання нанесення збитку.

Такі заходи застосовуються за рішенням і Комісії не раніше як через 60 днів і не пізніше як через 9 місяців після порушення відповідного антидемпінгового розслідування.

Антидемпінгове розслідування припиняється, як правило, відповідно до рішення Комісії про застосування остаточних антидем­пінгових заходів.

Закон України «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту» від 22.12.1998 р. визначає механізм захисту національного товаровиробника субсидованого, імпорту з інших країн, митних союзів і економічних угруповань, регулюєпринципи і порядок порушення і проведення антисубсидиційних розслідувань, а також застосування компенсаційних заходів.

Субсидований імпорт при цьому – це ввезення на митну територію країни імпорту товару (товарів), який користується пільгами від субсидії, що надається для виробництва, переробки, транспортування або експорту такого товару. Компенсаційні заходи – попередні або остаточні заходи, що застосовується згідно з Законом під час або за результатами антисубсидиційного розслідування.

Компенсаційне мито (попереднє або остаточне) – особливий вид мита, стягнутого у разі ввезення на митну територію України товару, що є об'єктом застосування компенсаційних заходів (попередніх або остаточних).

Законом України від 22.12.1998 р. «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» з метою введення механізмів захисту інтересів національного товаровиробника регулюються принципи і порядок порушення та проведення спеціальних розслідувань фактів росту імпорту в Україну з інших країн, митних союзів або економічних угруповань, що наносить значний збиток або загрожує нанесенням значного збитку національному товаровиробнику, за результатами яких можуть застосовуватися спеціальні заходи.

У практиці України вже є випадки застосування таких спеціальних заходів. Так, прийнято рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну хутра штучного та тканини ворсової походженням з Республіки Білорусь, Китайської Народної Республіки (у тому числі Тайваню, Гонконгу, Макао), Російської Федерації та Угорської Республіки» від 14.09.1999 р. №СП-8/1999.

Рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 27.09.99 р. № СП-9/1999 комісією порушене спеціальне розслідування щодо імпорту в Україну поролону з Європейського Союзу, Канади. Королівства Норвегії," митного союзу країн Балтії (Естонської, Латвійської. Литовської Республік), митного союзу Російської Федерації і Республіки Білорусь, Республіки Польща, Словацької, Турецької, Чеської та Словенської Республік. Урезультаті порушення правил здійснення зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, порушення строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, наноситься величезний збиток Україні.

Суб'єкти ЗЕД несуть відповідальність у видах та формах, передбачених ст. 33 і 37 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність», іншими законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами). Україна як держава не несе відповідальності за дії суб’єктів ЗЕД, які відповідно, не несуть відповідальності за дії України як держави.

Відповідно до ст. 33 цього Закону у сфері ЗЕД, що визначається цим Законом та пов'язаними з ним законами України,можуть застосовуватися такі види відповідальності майнова відповідальність, що застосовується у формі матеріального відшкодування прямих, побічних збитків, упущеної вигоди, матеріального відшкодування моральної шкоди, а також майнових санкцій. Якщо порушення суб'єктами ЗЕД або іноземними суб'єктами господарської діяльності цього або пов'язаних з нимзаконів України призвели до виникнення збитків, втрати вигоди та/або моральної шкоди в інших таких суб'єктів або держави, то суб'єкти, що порушили закон, несуть матеріальну відповідальність у повному обсязі; кримінальна відповідальність, що застосовується тільки у випадках, передбачених кримінальним законодавством України (це відповідальність посадових осіб відповідних суб'єктів).

Спеціальними санкціями за порушення законодавства про ЗЕД згідно зі ст. 37 є: накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності своїх обов'язків згідно з цим або пов'язаними з ним законами України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України; застосовування до конкретних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами положень цього Закону стосовно зазначених в ньому положень, що встановлюють певнізаборони, обмеження або режими здійснення зовнішньоекономічних операцій з дозволу держави; тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов'язаних з ним законів України, виконання дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Ці санкції застосовуються Мінекономіки за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів АМК, комісії з питань повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами, та Національного банку України. Зазначені санкції, діють до моменту застосування практичних заходів, щогарантують виконання Закону. Вони можуть бути застосовані суб’єктів ЗЕД або іноземних суб’єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

Порівняно з редакцією цієї норми, що діяла раніше, яка передбачала обмежений перелік органів, за поданням яких ці санкції застосовувалися, та максимальний строк їх дії б місяців, у чинній редакції Закону розширено перелік органів, за поданням яких можуть бути застосовані санкції, а також дозволено застосовувати ці санкції на невизначений строк.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів і Національного банку України від 12.12.1998 р. № 1968 «Про посилення контролю за проведенням розрахунків резидентів і нерезидентів за зовнішньоекономічними операціями» (зі змінами від 24.01.2000 р. № 127) у разі застосування до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності як резидента, так і нерезидента – резидента згідно зі ст. 37 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» спеціальної санкції – тимчасового зупинення ЗЕД уповноважені банки не приймають від нього доручень на перерахування коштів на користь нерезидентів та резидентів. У разі застосування досуб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальної санкції – індивідуального режиму ліцензування уповноважені банки здійснюють розрахунки за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) тільки при наявності у резидентів разової індивідуальної ліцензії, наданої органом, що застосував зазначену спеціальну санкцію.

Детально застосування цих санкцій встановлено Положенням про застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» затверджено наказом Мінекономіки від 17.04.2000 р. № 52 (надалі – Положення). Санкція ліцензування зовнішньоекономічної діяльності українських суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності передбачає здійснення Міністерством економіки України індивідуального ліцензування кожної окремої зовнішньоекономічної операції певного виду зовнішньоекономічної діяльності, передбаченої у ст.4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Здійснення суб'єктами ЗЕД зовнішньоекономічних операцій без відповідних ліцензій тягне за собою накладення штрафу в сумі 10% вартості проведеної операції, перерахованої у валюту України за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на день здійснення такої операції. Штрафи стягують органи державної податкової служби на підставі відповідних рішень центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики у порядку, визначеному Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З метою контролю за зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що вчинили порушення у цій сфері, оформлюється газова (індивідуальна) ліцензія, яка вилається Мінекономіки чи уповноваженими ним органами. Разова (індивідуальна) ліцензія є підставою для здійснення зовнішньоекономічних операцій суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовані санкції. Оформлюється разова (індивідуальна) ліцензія у порядку, визначеному Мінекономіки.

У разі застосування цієї санкції суб'єкту господарської діяльності необхідно одержати індивідуальний письмовий дозвіл Мінекономіки на здійснення будь-якої зовнішньоекономічної операції. Санкція застосовується у випадках порушення ним Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та пов'язаних з ним актів чинного законодавства, у тому числі стосовно антимонопольних заходів, заборони недобросовісної конкуренції, обмеження реекспорту, заборони демпінгу та інших зазначених у ньому положень, що встановлюють певні заборони, обмеження або режими здійснення зовнішньоекономічних операцій з дозволу держави. Ця санкція щодо українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності відповідно до ст.37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність" застосовується у разі порушень законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, коли ці порушення безпосередньо не можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки держави.

Застосування санкції у вигляді індивідуального режиму ліцензування не означає, що вся зовнішньоекономічна діяльність суб'єкта підприємництва блокується. Введення індивідуального ліцензування означає лише проведення експертизи зовнішньоекономічних договорів на предмет їх відповідності міжнародним нормам, валютному законодавству України, відповідності рівня цін на експортовану або імпортовану продукцію сформованій кон'юнктурі.

Після проведення такої експертизи контрактів оформлюється разова індивідуальна ліцензія на зовнішньоекономічну операцію. Отримана разова ліцензія є підставою для митного оформлення вантажів і проведення банківських розрахунків.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про державний збір за видачу разових (індивідуальних) ліцензій з суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що порушили Закон України від 21.04.98 р. №524 (у редакції від 14.12.98 р. № 1965) «Про зовнішньоекономічну діяльність» встановлено, що за видачу разових (індивідуальних) ліцензій на здійснення зовнішньоекономічних операцій суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких згідно зі ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» Мінекономічних застосована спеціальна санкція у вигляді індивідуального режиму ліцензування втягується державний збір у розмірі 0,2% від вартості товарів (продукції, робіт, послуг). При цьому перерахунки валюти здійснюються за курсом, встановленим Національним банком України на дату платежу.

Підставою для здійснення суб'єктом ЗЕД, до якого застосований індивідуальний режим ліцензування, кожної окремої операції певного виду зовнішньоекономічної діяльності, зазначеного у ст.4 Закону України «Про зовнішньоекономічнудіяльність», є разова (індивідуальна) ліцензія, що видається Мінекономіки або уповноваженими ним органами. Таке повноваження надається у кожному конкретному разі окремо і вказується у відповідному наказі про застосування санкцій до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності відповідно до критеріїв, установлених Положенням про порядок надання разових (індивідуальних) ліцензій.

Таким чином, якщо у разі застосування санкції тимчасового зупинення ЗЕД не дозволяється проведення будь-яких зовнішньоекономічних операцій, то у разі застосування режиму індивідуального ліцензування дозволене проведення всіх видів ЗЕД, але для проведення кожної окремої операції суб'єкт ЗЕД має одержувати разову (індивідуальну) ліцензію. Під час надання такої ліцензії Мінекономіки або уповноважені ним органи перевіряють відповідність зовнішньоекономічної операції чинному законодавству. Отже, санкція застосовується не щодо будь-якої конкретної групи товарів або виду діяльності, за якими було допущене порушення, а до кожної операції у сфері ЗЕД, що включає закінчену разову передачу товару і закінчені розрахунки за цю разову передачу.

Договори (контракти) суб'єктів ЗЕД, до яких застосований індивідуальний режим ліцензування, мають містити всі істотні умови угоди, погоджені сторонами відповідно до чинного законодавства України. Будь-які зміни або доповнення до зазначених договорів (контрактів), що змінюють зазначені істотні умови, є новим договором і потребують одержання нової разової (індивідуальної) ліцензії в порядку, встановленому Положенням про порядок надання разових (індивідуальних) ліцензій. При цьому раніше видана разова (індивідуальна) ліцензія анулюється.

Митне оформлення товарів і здійснення розрахункових операцій у зовнішньоекономічній діяльності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовані спеціальні санкції, проводиться тільки за умови наявності разової (індивідуальної) ліцензії.

Тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності щодо українських суб'єктів ЗЕД та іноземних суб'єктів господарської діяльності визначає позбавлення права займатися всіма видами зовнішньоекономічної діяльності, передбаченими ст. 4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», за винятком: завершення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, при яких з боку українських суб'єктів ЗЕД чи іноземних суб'єктів господарської діяльності були перераховані кошти, до застосовування цієї санкції; завершення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями за продукцію, яку було відправлено за межі України українськими суб'єктами ЗЕД чи відправлено до України іноземними суб'єктами госпо­дарської діяльності, до застосування цієї санкції.

Для завершення таких операцій українському суб'єкту ЗЕД слід у встановленому порядку отримати разову (індивідуальну) ліцензію Мінекономіки України.

Санкції у вигляді тимчасового зупинення ЗЕД можуть застосовуватись Мінекономіки до суб'єктів ЗЕД у разі здійснення ним таких дій у сфері зовнішньоекономічних відносин: які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки; які призводять до порушень міжнародних зобов'язань України: якщо суб'єкт ЗЕД, до якого раніше була застосована санкція - індивідуальний режим ліцензування, протягом року після її застосування не вжив заходів щодо відповідності своєї діяльності вимогам чинного законодавства у сфері ЗЕД.

Українські суб'єкти ЗЕД, до яких у встановленому порядку застосована спеціальна санкція – індивідуальний режим ліцензування чи тимчасове зупинення ЗЕД, не мають права укладати угоди доручення, комісії, агентські, про спільну діяльність та співробітництво, консигнації, дилерські, дистриб'юторські, оренди, найму, лізингу, зберігання та інші угоди, що передбачають прове­дення зовнішньоекономічних операцій іншими особами або на користь інших осіб за дорученням чи передачу майна у строкове користування з метою проведення ЗЕД.

Якщо зазначені санкції застосовані до іноземного суб'єкта господарської діяльності, то українські суб'єкти ЗЕД не мають права укладати з ним угоди, що передбачають проведення зовнішньоекономічних операцій іншими особами чи на користь інших осіб за дорученням або передачу майна у строкове користування з метою проведення ЗЕД в Україні чи з товарами українського походження.

Дія спеціальних санкцій (тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності та індивідуального режиму ліцензування) що застосовуються до суб'єктів ЗЕД, поширюється на всі види ЗЕД, зазначені у ст. 4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», на операції, як здійснюються українськими суб'єктами ЗЕД та іноземними суб'єктами господарської діяльності. Прицьому окремою зовнішньоекономічною операцією є комплекс дій українського суб'єкт; ЗЕД та іноземного суб'єкта господарської діяльності, що підпадає під визначення одного із видів ЗЕД, передбачених ст. 4 Закону, та включає в себе закінчену разову передачу товару (виконання роботу надання послуг) та закінчені розрахунків (грошові, товарні та в інших формах) за ці разову конкретну передачу товару (виконання робіт, надання послуг).

Суб'єкти ЗЕД та іноземні суб'єкти господарської діяльності мають право безпосередньо звертатися до Мінекономіки з клопотанням про дострокове припинення чи зміну виду спеціальних санкцій за наявності у таких суб'єктів і на підставі затверджених органом, щ виявив правопорушення, документів про вжиття практичних заходів, що гарантують припинення правопорушення та ліквідацію його наслідків із вказівкою вжитих заході і конкретних результатів їх вжиття. Застосування санкцій може бути оскаржено в судовому порядку.

Контрольні запитання

1. Для чого здійснюється зовнішньоекономічна діяльність?

2. Чим відрізняються поняття «зовнішньоекономічна діяльність» і «зовнішньоекономічна операція»?

3. За якими критеріями і на які види можна класифікувати зовнішньоекономічну діяльність?

4. В яких формах може здійснюватися зовнішньоекономічна діяльність?

5. Які обмеження встановлені законом щодо певних видів зовнішньоекономічної діяльності? Яка мета таких обмежень?

6. Які категорії осіб можуть бути суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності?

7. У чому полягає особливість правового статусу суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності?

8. Назвіть характерні риси правового режиму зовнішньоекономічної діяльності?

9. З якою метою здійснюється державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності?

10. Які органи здійснюють державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності?

11. На яких принципах здійснюється державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності?

12. В яких випадках можуть запроваджуватися дискримінаційні заходи ще певних категорій суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності?

13. За якими критеріями класифікують зовнішньоекономічні договори?

14. У чому полягає специфіка зовнішньоекономічного договору?

15. В якій формі укладається зовнішньоекономічний договір?

16. Які вимоги ставляться до змісту зовнішньоекономічного договору?

17. В якому порядку розглядаються спори, що виникають у процесі виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів)?

ГЛАВА 11

Поиск по сайту: