Розділ 2 СТАРОВИННІ ІГРИ НА МІТЛАХ

Спортивні змагання на мітлах виникли практично відразу після того, як мітли були вдосконалені настільки, щоб повертати, а також змінювати висоту і швидкість польоту. Ранні чаклунські тексти і зображення дозволяють нам припустити, як виглядали ігри наших предків. Багато з цих ігор вже зникли, інші збереглися або ж, змінившись, стали сьогоднішніми спортивними змаганнями.

Прославлені шведські щорічні гонки на мітлах сходять до X століття. Учасники долають трохи більше, ніж триста миль — від Коппаберґа до Арьєплоґа. Шлях проходить через заповідник драконів, а срібний приз переможця має форму шведського Короткорила. Сьогодні гонки є подією міжнародного масштабу — чаклуни всіх країн збираються в Коппаберзі, щоб підбадьорити тих, хто вийшов на старт, а потім переміщуються в Арьєплоґ, щоб вітати тих, хто дожив до фінішу.

Відома картина «Guenther der Gewalttaetige ist der Gewinner» («Гюнтер Грізний — Переможець»), що датується 1105 роком, представляє давньогерманську гру штіхшток. Двадцятифутова жердина була увінчана надутим драконячим міхуром. Завданням одного з гравців, прив'язаного за талію до стовпа мотузком, було захист цього міхура. Мотузок не дозволяв захисникові відлетіти від стовпа більш ніж на десять футів. Решта всіх гравців по черзі підлітала до міхура і намагалася проколоти його загостреним кінцем своїх мітел. Захисник міг користуватися своєю паличкою для відбиття атаки. Гра припинялася, якщо міхур був проколений, якщо захисник зміг закляттям вивести решту всіх гравців з гри або якщо він падав від знемоги. У штіхшток перестали грати в XIV столітті.

У Ірландії великого поширення набула гра айнґіґейн. Вона оспівана в багатьох ірландських баладах (стверджується, що легендарний чарівник «Фанатік» Фінґан був чемпіоном з айнґіґейну). У цій грі гравці один за іншим хапають м'яч (званий «дім») — насправді використовувався жовчний міхур кози — і намагаються пролетіти з ним через ланцюжок бочок, які горять, будучи підвішеними високо в повітрі. Міхур повинен бути прокинутим через бочки. Гравець, що ухитрився прокинути його через всі бочки швидше за всіх і не загорітися, вважається переможцем.

Шотландія є батьківщиною однієї з найнебезпечніших ігор на мітлах — креотценну. Кожен гравець в креотценн прив'язував до голови казан. По сигналу рогу або барабана до сотні зачарованих уламків скель і каменів, які до цього висіли в сотні футів над землею, падають на землю. Гравці в креотценн злітають в повітря і намагаються зловити в свої казани якомога більше каменів. Ця гра користувалася великою популярністю в Середні віки, і багато шотландських чарівників вважали її відмінною перевіркою на мужність і хоробрість, не дивлячись на величезну кількість нещасних випадків, що відбувалися під час гри. Гра була заборонена в 1762 році, і хоча Маґнус «Вм'ятоголовий» Макдоналд організував в 60-х роках XIX століття кампанію по поверненню креотценну, Міністерство магії відмовилося знов дозволяти цю гру.

Гра сдвіґудар була популярна в Англії, в Девоні. Вона нагадує грубу форму дуелі, де основна мета гравців полягає в тому, щоб зіпхнути з мітел якомога більше суперників. Переможцем вважається останній гравець, що утримався на мітлі. Сдвіґудар дожив до наших днів тільки як дитяча забава.

Гра деретенніс з'явилася в Херефордширі. Як і в штіхштоці, в цій грі використовується надутий міхур, зазвичай свинячий. Гравці сідають задом наперед на свої мітли і б'ють лозинами мітли по міхуру, перекидаючи його назад через огорожу. Якщо один з гравців не попадає по міхуру, то його супротивникові зараховується одне очко. Переможцем стає гравець, що першим набрав 50 очок. У деретенніс до цих пір грають в Англії, хоча ця гра ніколи не була особливо популярною.

Поиск по сайту: