Розділ 7 КВІДИЧНІ КОМАНДИ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ І ІРЛАНДІЇ

Необхідність зберегти квідич в таємниці від маґлів пояснює рішення Відділу чарівних ігор і спортивних змагань Міністерства магії обмежити кількість ігор, що проводяться в рік, і якщо ігри любителів можуть проводитися необмежено, доки дотримуються розпорядження відділу, то кількість професійних квідичних команд була обмежена із створенням Ліги в 1674 році. Тоді тринадцяти кращим командам Великобританії і Ірландії було запропоновано вступити в Лігу, а іншим — оголосити про розпуск. Ці тринадцять команд і змагаються за Кубок Ліги щороку.

Віґтаунські Воїни. Цей клуб з південно-західної Шотландії був заснований в 1422 році сімома дітьми чаклуна-м'ясника на ім'я Волтер Паркін. Чотири брати і три сестри були за всіма мірками грізною командою. Вони рідко програвали, частково, як то кажуть, через страх, що відчували їх суперники, які бачили Волтера, що стоїть у краю поля з паличкою в одній руці і великим обробним ножем — в іншій. Впродовж століть нащадки Паркіна продовжували виступати за «Воїнів», і на згадку про походження команди її гравці до цих пір носять криваво червону форму з великим срібним обробним ножем на грудях.

Гарпії Гервена. Гарпії Гервена, один із найстаріших валійських клубів (заснований в 1203 році), унікальний тим, що до його складу завжди входили тільки відьми. Мантії Гарпій темно-зеленого кольору із золотим кігтем на грудях. Перемога над «Ґейдельбергськими Гончаками» в 1953 році визнана однією з кращих ігор за всю історію квідича. Гра, яка продовжувалася сім днів, була закінчена приголомшливим упійманням снича Ловцем «Гарпій» — Ґлініс Ґріфітс. Наприкінці матчу капітан «Гончаків» Рудольф Бранд відважно спустився з мітли і зробив пропозицію капітанці Гарпій, Ґвендолен Морґан, яка у відповідь так ударила його своєю «Чистьохою-5», що Бранд отримав струс мозку.

Гордість Ґленельґа. Ця команда походить з острова Скай, де вона була заснована в 1292 році. «Гордості», як їх називають уболівальники, носять темно-пурпурні мантії із золотою зіркою на грудях. Їх найвідоміший загонич Катріона Маккормак була капітаном команди в 1960-х і привела її до двох перемог в національній першості. Крім того, Катріона Маккормак тридцять шість разів виступала за збірну Шотландії. Її дочка Міган сьогодні — захисник «Гордості Ґленельґа». (Її син Кірлі — провідний гітарист популярної групи «Віщі сестрички»).

Калабані Юнайтед. Заснована в 1163 році, «Калабані Юнайтед» — найстаріша команда Ліги. На рахунку команди двадцять дві перемоги в національній першості і дві — в Кубку Європи. Командний гімн «Хлопці, бийте бладжери сильніше і затисніть цей квафел» був недавно записаний чарівницею співачкою Целестиною Ворбек для збору коштів на підтримку Лікарні імені Святого Мунґо. Гравці Калюжі носять темно-сині мантії з емблемою клубу — двома схрещеними очеретами.

Катапульти Керфіллі. Гравці валійських «Катапульт», створених в 1402 році, носять форму з вертикальними зеленими і яскраво-червоними смугами. Сторінки історії команди прикрашені вісімнадцятьма перемогами в національній першості і знаменитим тріумфом 1956 року, коли у фіналі Європейського кубка вони перемогли норвезьких «Шуліків Карасека». Трагічна загибель найвідомішого гравця «Катапульт», «Небезпечного» Дая Левелліна, з'їденого химерою під час відпустки в Мікенах (Греція), послужила приводом для оголошення національного трауру в Уельсі. Меморіальна медаль імені Небезпечного Дая присуджується тепер наприкінці кожного сезону гравцеві, який здійснював найризикованіші маневри.

Деркачі Кенмер. Ця ірландська команда, заснована в 1291 році, всесвітньо відома видовищами, що їх влаштовують живі талісмани цієї команди — леприкони і які супроводжуються грою на арфі їх уболівальників. У «Деркачів» смарагдово-зелені мантії з двома оберненими спиною один до одного жовтими «К» на грудях. Даррен О'Гара, захисник «Деркачів» з 1947 по 1960 рік, був тричі капітаном збірної Ірландії і є винахідником «атакувальної позиції "Яструбина голова".

Кажани Лімавади. Ця найпопулярніша команда Північної Ірландії вигравала Кубок двадцять сім разів, поступившись за цим показником всього лише одній команді. У гравців цієї команди чорні мантії з яскраво-червоним кажаном на грудях. Їх знаменитий талісман, кажан Барні, також відомий своєю участю в

рекламі масляного еля (Барні: Я пищу від масляного еля!).

Осмінгтонські Оси. «Осмінгтонські Оси» носять мантії з чорними і жовтими горизонтальними смугами і із зображенням оси на грудях. Засновані в 1312 році, «Оси» перемагали вісімнадцять разів в національній першості і двічі ставали півфіналістами Кубка Європи. Назва команди вважається висхідною до неприємної історії, що відбулася на матчі з «Сілотськими Стрілами» в середині XVII століття, коли відбивач, пролітаючи мимо дерева на краю поля, побачив на нім осине кубло і вибив його у бік Ловця «Стріл», який постраждав так сильно, що йому довелося покинути гру. Осмінгтонці виграли і зробили осу своїм талісманом. Уболівальники «Ос» (також відомі як «Жала») традиційно голосно дзижчать, щоб відвернути увагу загоничів супротивника при виконанні штрафного кидка.

Гармати з Чадлі. Багато хто, можливо, визнає, що дні слави «Гармат із Чадлі» відійшли в минуле, але їх завзяті уболівальники живуть надією на відродження минувщини. «Гармати» перемагали в чемпіонаті двадцять один раз, але востаннє це відбулося в 1892 році, а їх виступам в XX столітті ніколи не вистачало блиску. Форма гравців — яскраво оранжева, вона прикрашена ядром, що летить, і двома великими чорними літерами "Г" і "Ч". Девіз клубу був змінений в 1972 році з «Ми переможемо» на «Схрестимо пальці і сподіватимемося на краще».

Сілотські Стріли. Ця північноанглійська команда була заснована в 1612 році. Їх форма — світло-блакитна і прикрашена срібною стрілою. Уболівальники «Стріл» погоджуються, що зоряним часом їх команди був поєдинок 1932 року з тодішніми чемпіонами Європи, «Габровськими Грифами». «Стріли» перемогли в дощ і туман, — гра тривала шістнадцять днів! Стара традиція уболівальників випускати з чарівних паличок стріли, коли загоничи забивають гол, була заборонена Відділом чарівних ігор і спортивних змагань після того, як в 1894 році одна із стріл пронизала ніс судді Наджентa Поттсa. Між «Стрілами» і «Осмінгтонськими Осами» існує традиційна ворожнеча.

Соколи Сеннена. Соколи носять темно-сіру з білим уніформу з головою сокола на грудях. Відомі вони грубою грою. Така репутація закріпилася за ними завдяки всесвітньо відомим відбивачам, Кевіну і Карлу Броудморам, які виступали за клуб з 1958 по 1969 рік. Поведінка братів вимушувала Відділ чарівних ігор і спортивних змагань забороняти їм на деякий час виступати як мінімум чотирнадцять разів. Девіз клубу: «Давайте виграємо, а якщо не вийде, давайте проломимо пару голів».

Стресморські Сороки. «Сороки» — найуспішніша команда Британської і Ірландської Ліги. Вони перемагали в національному чемпіонаті тридцять двічі і двічі ставали європейськими чемпіонами. У «Сорок» безліч прихильників у всьому світі. Серед відомих гравців, які грали за цю команду, була і ловець Юніс Мюррей (померла в 1942 році), яка колись клопотала про збільшення швидкості снича, «бо з сьогоднішнім сничем дуже просто грати», і Хаміш МакФерлeн (капітан, 1957-1968), який після завершення квідичної кар'єри став таким же блискучим головою Відділу чарівних ігор і спортивних змагань. «Сороки» носять чорну з білим форму з однією сорокою на грудях та іншою на спині.

Торнадо Татшилла. Гравці носять небесно-блакитні мантії з подвійним темно-синім «Т» на спині і на грудях. Засновані в 1520 році, найбільший успіх вони мали на початку XX століття, коли під керівництвом ловця Родерика Пламптона вони перемогли в національній першості п'ять разів підряд, що є рекордом Ліги. Родерик Пламптон виступав двадцять двічі за збірну Англії, і саме він встановив рекорд в упійманні снича в ході гри (три з половиною секунди, матч з «Катапультами Керфілі», 1921).

Поиск по сайту: