Розділ 9 РОЗРОБКА ШВИДКІСНОЇ МІТЛИ

До початку XIX століття в квідич грали на мітлах різної якості. Ці мітли були великим кроком вперед в порівнянні з своїми середньовічними попередницями. Заклинання підресорюючої подушки, винайдене в 1820 р. Еліотом Сметвіком, удосконалювалося багато років і дозволило зробити мітли набагато зручнішими у використанні, ніж будь-коли раніше.

Проте мітли XIX століття зазвичай не могли розвивати високу швидкість, і ними часто було дуже складно керувати на великій висоті. Зазвичай мітли робили вручну нечисленні майстри-метільники. І хоча ці мітли чудові з погляду дизайну і є витворами мистецтва, їх ходові якості рідко відповідали їх прекрасному зовнішньому вигляду. Прикладом цього є мітла «Дубруч-79», названа так тому, що її перша модель була створена в 1879 р. Виготовлений майстром-метільником Еліасом Ґрімстоном з Портсмута «Дубруч» є красивою мітлою з дуже тонкою дубовою ручкою. Він сконструйований для тривалих польотів і може використовуватися навіть при сильному вітрі. «Дубруч» і сьогодні є досить цінною моделлю, але спроби використовувати його для гри в квідич ніколи не були успішними. Будучи дуже незграбним для різких поворотів на великій швидкості, «Дубруч» ніколи не користувався великою популярністю серед тих, хто цінує маневреність більше, ніж безпеку польоту. Проте його завжди пам'ятатимуть як мітлу, на якій Джокунда Сайкс в 1935 р. брав участь в перших в світі Атлантичних гонках на мітлах (донині чарівники вважали за краще подорожувати на такі дистанції не на мітлах, а на кораблях). Річ у тому, що заклинання телепортації починають втрачати надійність при польотах на дуже великі відстані, і лише дуже досвідчені чарівники можуть використовувати їх при міжконтинентальних польотах.

Мітла «Луночос» створена Ґледіс Бузбі в 1901 р. з'явилася великим кроком вперед в конструюванні мітел. І якийсь час мітли з ясеневою ручкою мали великий попит для ігор в квідич. Основною перевагою «Луносчоса» над іншими мітлами була його здатність підніматися на великі висоти, ныж це вдавалося раніше (і зберігати керованість на цих висотах). Ґледіс Бузбі не могла проводити «Луночос» в тих кількостях, які були потрібні гравцям в квідич.

Поява «Срібної Стріли» була зустрінута з великою радістю. Вона була попередницею швидкісної мітли і розвивала набагато більшу швидкість, ніж «Луночос» або «Дубруч» (до 70 миль на годину при попутному вітрі). Але так само, як і попередні мітли, «Срібну Стрілу» робив тільки один чарівник (Леонард Джевкінс), і попит на неї набагато перевищував пропозицію.

Прорив відбувся в 1926 р., коли брати Боб, Біл і Барнабі Оллертон заснували компанію «Чистьоха». Їх перша модель «Чистьоха-1» була випущена у величезній кількості, чого раніше ніколи не траплялося. Ця мітла позиціонувалася як швидкісна мітла, спеціально сконструйована для спортивних змагань. «Чистьоха» дійсно стала проривом в мітлобудуванні. Вона могла зрізати кути при поворотах так, як жодна мітла раніше не могла. І протягом року всі квідичні команди в країні пересіли на «Чистьох».

Брати Оллертон недовго залишалися поза конкуренцією на ринку швидкісних метел. У 1929 р. була створена друга компанія по випуску швидкісних метел. Її заснували Рендольф Кейч і Василь Хортон, колишні гравці команди «Соколи Сеннена». Першою мітлою торгової фірми «Комета» була мітла «Комета-140», де число 140 позначало кількість моделей, яку Кейч і Хортон випробували, перш ніж запустили цю мітлу у виробництво. Хортон і Кейч запатентували заклинання гальмування, яке дозволило гравцям в квідич менше промахуватися мимо мети і відлітати в положення поза грою. І в результаті «Комета» стала улюбленою мітлою для багатьох британських і ірландських команд.

Тоді як конкуренція між «Чистьохою» і «Кометою» посилювалася (були випущені покращувані моделі «Чистьоха-2» і «Чистьоха-3» в 1934 і 1937 рр. відповідно і «Комета-180» в 1938 р.), в Європі виникали інші виробники мітел. Мітла «Порох» була випущена на ринок в 1940 р. Її створила компанія Еллербі і Спадмо, що розміщувалася в Чорному Лісі. «Порох» — дуже пружна мітла, хоча вона ніколи не могла досягти тих швидкостей, які забезпечували «Чистьоха» і «Комета».

У 1952 р. Еллербі і Спадмо створили нову модель — «Бистриця». Хоч «Бистриця» і була швидкіснішою мітлою, ніж «Порох», вона проте мала тенденцію втрачати потужність при підйомі і ніколи не використовувалася професійними квідичнимі командами.

У 1995 р. компанія «Універсальні мітли» випустила мітлу «Метеор». У той час це була найдешевша швидкісна мітла. На жаль, після первинного вибуху популярності цієї мітли з'ясувалося, що в процесі довгої експлуатації у неї погіршуються швидкісні і висотні характеристики. В результаті компанія «Універсальні мітли» в 1978 р. припинила свою діяльність.

У 1967 р. світ швидкісних мітел був розбурханий інформацією про утворення компанії «Швидкісні мітли Німбус». Ніхто раніше не бачив нічого схожого на мітлу «Німбус-100». Ця мітла могла досягати швидкості до 100 миль в годину і вміла повертатися на 360 градусів в будь-якій точці простору. Вона сполучала надійність старого «Дубруча-79» з простотою керування кращої моделі «Чистьох». «Німбус» негайно став основною мітлою, використовуваною професійними квідичнимі командами Європи, а наступні моделі (1001, 1500 і 1700) дозволяють компанії «Швидкісні мітли Німбус» лідирувати в списку кращих виробників мітел.

Мітла «Ост Хворер-90» була створена в 1990 р. Флітом і Баркером для того, щоб стати лідером на ринку і потіснити «Німбус». Проте, хоча вона була ретельно оброблена і мала ряд нових пристосувань, таких як вбудований свисток попереджень і лозини, що самовипрямляються, незабаром було виявлено, що «Ост Хворер» деформується при високих швидкостях. Завдяки цьому вона заробила репутацію мітли, на якій літають не ті, хто добре літає, а ті, хто має багато ґалеонів.

Поиск по сайту: