АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Єдність і відмінність абсолютної і відносної додаткової вартості

Читайте также:
  1. ВИТРАТНИЙ (МАЙНОВИЙ) ПІДХІД В ОЦІНЦІ ВАРТОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
  2. Вихідні дані для обчислення середньорічної вартості основних виробничих фондів
  3. Відмінність дроблення від мітотичного розподілу соматичних клітин.
  4. Внутрішньогалузева конкуренція і утворення ринкової, або суспільної, вартості
  5. Глава 8. Загальні положення щодо митної вартості
  6. Глава 9. Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування
  7. ДОХІДНИЙ ПІДХІД В ОЦІНЦІ ВАРТОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
  8. Єдність продуктивних сил І виробничих відносин
  9. Загальна форма вартості
  10. Закон вартості
  11. Зміна складових частин витрат виробництва і вартості товару

 

Виробництво абсолютної і відносної додаткової вартості, як було показано вище,— це два способи виробництва і привлас­нення додаткової вартості власниками засобів виробництва еко­номічним примусом робітників, два способи підвищення ступеня експлуатації найманих робітників.

Обидва способи виробництва додаткової вартості передба­чають певний рівень суспільної продуктивності праці, що дає " змогу обмежити необхідний робочий час, тобто час, протягом якого відтворюється еквівалент вартості робочої сили, частиною робочого дня. Якби весь робочий час, що є в розпорядженні ви­робника, був затрачений на виробництво засобів існування, необ­хідних йому і його сім'ї, то в нього не лишилося б часу для без­платної праці на користь експлуататора. Тому абсолютна додат­кова вартість, писав К. Маркс, відносна. Вона відносна тому, що її виробництво врешті-решт пов'язане з певним рівнем продук­тивності праці, що дає можливість обмежити необхідний робочий час частиною робочого дня. Відносна ж додаткова вартість абсо­лютна тому, що її виробництво передбачає абсолютне подовжен­ня робочого дня за межі необхідного робочого часу. Додатковий час в межах незмінного робочого дня збільшується за рахунок зменшення необхідного робочого часу в зв'язку із зростанням продуктивності праці.

Єдність способів виробництва абсолютної і відносної додат­кової вартості виявляється і в тому, що засобом одержання як абсолютної, так і-відносної додаткової вартості є експлуатація і підвищення інтенсивності праці. Зростання інтенсивності праці означає збільшення затрат життєвої енергії робітника за одини­цю часу. Треба розрізняти підвищення індивідуальної інтенсив­ності праці, тобто її посилення на окремих підприємствах, і під­вищення суспільно нормального рівня інтенсивності праці.

 

Припустимо, що індивідуальна інтенсивність праці збільшилася в 1,5 раза. Тепер за той самий час робітник виробляє в 1,5 раза більше одиниць товару. При цьому вартість кожної одиниці товару незмінна. Як було показано в попередньому розділі, інтенсивніша праця створює в рівні періоди часу не тільки більшу кількість товарів, а й більшу вартість порівняно із суспільною працею середньої інтенсивності. Вартість же одиниці товару лишається попе­редньою. У нашому прикладі (за кількістю енергії, що витрачається) година інтенсивної праці дорівнюватиме 1,5 години суспільно необхідної праці. Тепер в результаті збільшення інтенсивності праці для відтворення еквівалента вар­тості робочої сили робітнику потрібно вже не 6 годин, а 4. Ллє за ці 4 години він витрачає життєвої енергії стільки, скільки витрачав її раніше за 6 годин.

 

Ступінь експлуатації робітників, що працюють з підвищеною інтенсивністю праці, зростає, бо необхідний робочий час у цьому разі зменшується, а додатковий час відповідно збільшується. Зміна у співвідношенні необхідного і додаткового робочого часу при зростанні інтенсивності праці відбувається внаслідок ущіль­нення робочого дня. Таким чином, підвищення індивідуальної інтенсивності праці виступає як приховане подовження робочого дня (його ущільнення) і тому є способом виробництва абсолют­ної додаткової вартості.

Збільшення середньої суспільної інтенсивності праці означає, що суспільно нормальні умови виробництва змінилися, суспільна продуктивність праці зросла, у даному разі суспільна вартість одиниці продукції зменшилася. Якщо зміна умов виробництва поширюється і на ті галузі,, де створюються засоби існування ро­бітників і засоби виробництва для створення цих засобів існу­вання, то в результаті цього необхідний робочий час скорочуєть­ся, від чого виграє весь клас капіталістів, що починають одержу­вати відносну додаткову вартість. Отже, підвищення суспільно нормального рівня інтенсивності праці виступає як засіб вироб­ництва відносної додаткової вартості.

Проте між способами виробництва абсолютної і відносної до­даткової вартості є відмінність. Вона з усією очевидністю виявляється тоді, коли мова заходить про конкретний шлях підвищен­ня норми експлуатації за даних конкретних умов. Виробництво абсолютної і відносної додаткової вартості розрізняють як за ме­тодами, засобами і умовами збільшення додаткового робочого часу, так і за суспільними його наслідками. Виробництво абсо­лютної додаткової вартості, що здійснюється абсолютним подов­женням робочого дня, наочно ілюструє посилення експлуатації робітників капіталістами, наступ буржуазії на життєві інтереси пролетаріату.

Одержання відносної додаткової вартості є більш витонченим способом експлуатації робітників, оскільки воно не зачіпає за­гальної тривалості робочого дня і тим самим маскує підвищення ступеня експлуатації. Виробництво відносної додаткової вартості пов'язане із зростанням продуктивності праці, з удосконаленням техніки виробництва. Проте впровадження удосконалених зна­рядь праці, зміна організації виробництва в умовах капіталізму неминуче веде до підвищення інтенсивності праці, до витіснення робітників з виробництва та інших наслідків, що характеризу­ють процес погіршення становища робітничого класу.

Історично виробництво абсолютної додаткової вартості пере­важало на ранніх стадіях розвитку капіталізму—при простій кооперації і мануфактурі, коли виробництво грунтувалося на ручній праці і для створення додаткової вартості капітал вико­ристовував методи, засоби і умови виробництва ремісничих май­стерень і селянських господарств. При простій кооперації і ману­фактурі подовження робочого дня було основним способом ви­робництва додаткової вартості. Зрозуміло, що на цих стадіях розвитку капіталізму мало місце і виробництво відносної додат­кової вартості, бо кооперація і мануфактура є історичними ста­діями підвищення суспільної продуктивності праці при капіта­лізмі, а отже, і виробництва відносної додаткової вартості.

Виробництво додаткової вартості передбачає підпорядкуван­ня праці капіталу. Це означає, що найманий робітник продає свою робочу силу капіталісту, працює під його контролем і ство­рює капіталісту додаткову вартість. Переважання виробництва абсолютної додаткової вартості характеризувало здебільшого формальне підпорядкування праці капіталу. У мануфактурний період наймані робітники не були ще остаточно прикуті до капі­талістичних підприємств. Колишні селяни ще не втратили зв'яз­ків із землею, мали своє господарство. Колишні ремісники, на­вчені робітники могли залишити підприємство капіталіста і стати самостійними виробниками. Різниця в затратах праці на вироб­ництво продукції на капіталістичних підприємствах і в ремісни­чих майстернях була невелика. Продукція ремісників могла ви­тримувати конкуренцію з продукцією капіталістичних під­приємств.

У цей період капітал ще не повністю підпорядкував собі пра­цю. Підпорядкування праці капіталу було ще формальним.

З переходом до машинної індустрії основним сяособом ви­робництва, додаткової вартості стало виробництво відносної до­даткової вартості. Проте капіталісти продовжували і продовжу­ють використовувати також методи виробництва і абсолютної додаткової вартості — подовження робочого дня, підвищення ін­тенсивності праці.

Переважання виробництва відносної додаткової вартості означає, що капіталісти для її створення застосовують властиві їм специфічно капіталістичні методи, засоби і умови виробниц­тва. Переважання виробництва відносної додаткової вартості виражає реальне підпорядкування праці капіталу, панування капіталістичного способу виробництва. Тепер машина виконує виробничі функції робітника, визначає поділ праці всередині під­приємства, задає темп і ритм роботи. Робітник перетворюється в придаток машини і поза роботою на капіталістичному підпри­ємстві не може виявити свою здатність до праці, а отже, одержу­вати засоби існування. Підпорядкування праці капіталу стало не тільки формальним, а й реальним. Завершився процес, який роз­почався з виникненням капіталістичного способу виробництва.

Нині в країнах капіталу широко використовують обидва спо­соби виробництва додаткової вартості, але, як і колись, перева­жає виробництво відносної додаткової вартості. Зростанню сту­пеня експлуатації робітників служать використання капіталіста­ми науково-технічного прогресу і підвищення інтенсивності лраці.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 | 116 | 117 | 118 | 119 | 120 | 121 | 122 | 123 | 124 | 125 | 126 | 127 | 128 | 129 | 130 | 131 | 132 | 133 | 134 | 135 | 136 | 137 | 138 | 139 | 140 | 141 | 142 | 143 | 144 | 145 | 146 | 147 | 148 | 149 | 150 | 151 | 152 | 153 | 154 | 155 | 156 | 157 | 158 | 159 | 160 | 161 | 162 | 163 | 164 | 165 | 166 | 167 | 168 | 169 | 170 | 171 | 172 | 173 | 174 | 175 | 176 | 177 | 178 | 179 | 180 | 181 | 182 | 183 | 184 | 185 | 186 | 187 | 188 | 189 | 190 | 191 | 192 | 193 | 194 | 195 | 196 | 197 | 198 | 199 | 200 | 201 | 202 | 203 | 204 | 205 | 206 | 207 | 208 | 209 | 210 | 211 | 212 | 213 | 214 | 215 | 216 | 217 | 218 | 219 | 220 | 221 | 222 | 223 | 224 | 225 | 226 | 227 | 228 | 229 | 230 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.)