Загострення суперечностей імперіалізму і боротьба за мир

Міжімперіалістичне суперництво зростає те­пер в умовах, коли головною суперечністю епохи є суперечність між двома протилеж­ними соціально-економічними системами — соціалізмом і капіталізмом. Із зміцненням і розширенням позицій світового соціалізму імперіалістична буржуазія робить усе, щоб створити єдиний фронт імперіалістичних держав, об'єднаних спільними класови­ми інтересами. Протягом першого десятиріччя після другої сві­тової війни найбільш войовничі кола міжнародного імперіалізму взяли на себе функції антидемократичного і антисоціалістич-ного центру капіталістичного світу. Було створено Північно-атлантичний воєнно-політичний блок, який об'єднує більшість імперіалістичних країн.

¹ Ленін В. І. Повн. зібр. творів, т. 26, с. 333—334.

Разом з тим дедалі більше посилюється протилежний про­цес— єдність імперіалістичних держав підривається зсередини і ззовні. В результаті дії закону нерівномірності економічного і політичного розвитку капіталізму в епоху імперіалізму і роз­гортання міжімперіалістичного суперництва в капіталістичному таборі замість одного центру, який існував аж до середини 50-х років, склалися три центри імперіалістичної сили: 1) Сполучені Штати Америки, до яких приєднується Канада; 2) Західна Єв­ропа, і насамперед країни «Спільного ринку». Цей центр, незва­жаючи на внутрішні суперечності, в цілому протистоїть США і японському імперіалізму; 3) Японія, що поступово намагається об'єднати навколо себе капіталістичні країни в басейні Тихого океану, також об'єктивно протистоїть США і Західній Європі.

Економічне суперництво між цими трьома угрупованнями зростає. Серйозна конкурентна боротьба точиться між США і країнами Західної Європи. У цій боротьбі американські моно­полії намагаються використати технічну перевагу своєї промис­ловості і величезні ресурси вивозу капіталу; вони скуповують під­приємства в Західній Європі і намагаються поставити промисло­вість цього регіону в залежність від США. Небезпека, яка нависла над країнами Західної Європи, змушує їх вдаватися до нових засобів об'єднання своїх сил, зокрема, до розширення нау­ково-технічного співробітництва, створення більших монополістич­них об'єднань, до заходів державної політики, спрямованої на недопущення американського капіталу в деякі ключові галузі виробництва і на фінансування підприємств та галузей, що зміц­нюють позиції західноєвропейських монополій на зовнішніх ринках.

Важливим центром імперіалістичного суперництва є Японія. Стрибкоподібне посилення її позицій відбулося за останнє деся­тиріччя завдяки наявності великих резервів дешевої робочої сили, масовому впровадженню у виробництво досягнень науко­во-технічної революції, зокрема на основі широкого імпорту лі­цензій і патентів, активному застосуванню державно-монополі­стичних підойм прискорення економічного розвитку, відносно не­великому рівню воєнних витрат. Японія істотно випередила своїх конкурентів за темпами зростання промисловості і зовнішньої торгівлі. В результаті цього гострішими стали зіткнення амери­канських і японських монополій як на внутрішніх ринках цих країн, так і на міжнародному ринку. У конкурентній боротьбі між ними застосовують демпінгове зниження цін, встановлення високих митних бар'єрів та інші заходи.

Посилюється і воєнно-політичне суперництво імперіалістич­них держав. Природа імперіалізму не змінилася, а отже, зберег­лося його прагнення до територіальної експансії. Але умови, в яких у минулому йшла боротьба імперіалістичних держав за переділ світу, змінилися. Дуже зросли сили миру на чолі з могут­ньою системою соціалістичних держав, і вперше в історії людства з'явилася можливість відвернення нової імперіалістичної війни.

На зміну умов боротьби за територіальний переділ світу мав також вплив крах колоніальної системи імперіалізму. У мину­лому вший між імперіалістичними державами були значною мі­рою війнами за переділ колоній. Тепер переважна більшість колоній і напівколоній завоювала політичну незалежність, і на­роди цих країн ведуть рішучу боротьбу, щоб її відстояти. Разом з тим підтримка, яку подають соціалістичні держави країнам, що розвиваються, протистоїть спробам імперіалізму за допомогою зброї знову нав'язати колоніальний режим державам, які доби­лися політичної самостійності.

Воєнно-політичне суперництво має місце і всередині воєнних імперіалістичних блоків, спрямованих проти країн соціалізму і національно-визвольного руху. Це суперництво точиться насам­перед за політичну і воєнну гегемонію в капіталістичному світі і в окремих його регіонах.

У сучасну епоху є реальна можливість відвернення нової ім­періалістичної війни. Величезну роль у цьому відіграє послідов­не проведення Радянським Союзом розробленої XXIV з'їздом КПРС Програми миру.

Великим вкладом у справу миру стала загальноєвропейська нарада, яка відбулася в 1975 р. в Хельсінкі, і підписання керів­никами 33 держав Європи, а також США і Канади Заключного акту наради.

XXV з'їзд партії накреслив нові завдання дальшого здійснен­ня і розвитку Програми миру з тим, щоб справа боротьби наро­дів за мир, свободу і незалежність набула необоротного харак­теру. Розв'язання цього завдання створило б сприятливі умови для розв'язання інших важливих проблем, що стоять у наш час перед людством у цілому: проблем необхідності забезпечити про­довольством, сировиною, джерелами енергії величезні маси лю­дей; подолання породженої колоніалізмом економічної відста­лості країн Ази, Африки і Латинської Америки; захист людини від численних небезпек, якими їй загрожує подальший неконт-рольований технічний розвиток, тобто збереження природи для людини. Для розв'язання цих глобальних проблем потрібні ціле­спрямовані зусилля народу кожної країни, планомірне міжна­родне співробітництво.

Зростання прогресивних сил, що борються за мир, змушує імперіалізм йти иа певну розрядку міжнародної напруженості. Проте не можна забувати, що є ще сили, які всіляко протидіють прагненням народів до миру; до таких реакційних сил приєдна­лася і маоїстська пекінська кліка. Для того щоб можливість від­вернення війни перетворилася в дійсність, як і раніше, потрібна наполеглива наступальна боротьба всіх прогресивних миролюб­них сил проти будь-яких проявів реакції і агресії.

Поиск по сайту: