Статистика кількості та складу сільськогосподарських тварин

Стан і розвиток тваринництва значною мірою визначається складом і кількістю худоби, птиці та інших сільськогосподарських тварин. Тому дані про кількість і склад поголів’я сільськогосподарських тварин мають важливе значення для оцінки стану і розвитку тваринництва, характеристики процесу їх відтворення і продуктивності, визначення розмірів окремих видів продукції тваринництва та його виробничого напряму, розрахунків потреб кормів, тваринницьких приміщень, робочої сили, засобів механізації тощо, а також для проведення міжнародних порівнянь.

У статистиці облік кількості тварин ведуть у головах диферен­ційовано за видами, віком, статтю, виробничо-економічним призначенням, господарським використанням і породами.

До основних видів сільськогосподарських тварин належать: велика рогата худоба, свині, вівці, кози і коні. Крім того, обліковують птицю, кролів, хутрових звірів, бджіл, службових собак тощо. Слід відзначити, що при статистичному обліку великої рогатої худоби, як правило, наводяться два показники: вся велика рогата худоба, в т. ч. корови.

Важливим в економічному відношенні є розподіл сільськогосподарських тварин за віком, оскільки господарське використання тварин значною мірою залежить від віку, наприклад з віком пов’язані зміни живої ваги тварин і певні якісні їх зміни, які зумовлюють перехід тварин з однієї статево-вікової групи до іншої. За віком усі види сільськогосподарських тварин поділяють на дві основні групи: дорослі тварини і молодняк. Дорослих тварин, у свою чергу, класифікують як основне стадо, кастрована продуктивна і робоча худоба, дорослі тварини на відгодівлі та нагулі. Основне стадо включає маточне поголів’я і самців-плідників.

До маточного поголів’я належать дорослі матки, від яких одержано приплід, а по деяких видах тварин — матки, які досягли зрілого віку, хоча й не давали ще приплоду. Маточне поголів’я великої рогатої худоби — це корови, виключаючи сухостійних,тобто корів, що не дояться на момент обліку через тільність, ялових, тобто корів, від яких не отриманий приплід протягом року, і телиць, які дали приплід. Маточне поголів’я свиней — це основні і свиноматки, що перевіряються. До основних свиноматок належать матки, що опоросилися один або кілька разів і переведені в основне стадо. До свиноматок, що перевіряються, належать свинки, вперше спаровані для одержання від них припло­ду, а також підсосні, що вперше опоросились, і матки, після яких поросята будуть переведені в основне стадо або поставлені на відгодівлю для забою. До маточного поголів’я інших видів худоби включаються кобили старші 3-х років, вівцематки, козоматки та ярки старші одного року, незалежно від того, давали вони приплід чи ні.

До самців-плідників належать самці, придатні до використання як плідники і призначені до участі в майбутній парувальній кампанії.

Молодняк поділяється на ремонтний— це молодняк старшого віку, призначений для поповнення власного основного продуктивного стада або продажу іншим господарствам з метою подальшого виробничого використання; молодняк на відгодівлі та на­гулі, призначений для забою на м’ясо; молодняк молодшого віку. В свою чергу, кожна група молодняку поділяється за статтю і віком. Наприклад, по молодняку великої рогатої худоби виділяють: телиць, призначених переважно для поповнення стада корів, серед яких окремо стоїть група нетелів — запліднених телиць, які являють собою перехідну групу від молодняку до корів; вони беруть участь у відтворенні стада, хоча ще не дають молоко; група бичків і кастратів, які частково призначаються для вирощування робочих волів, в основному ж — для виробництва м’яса. Розподіл молодняку за віком здійснюється за числом років, що виповнилося (молодняк до 1 року, від 1 до 2 років, від 2 років і більше), і за роком народження (молодняк поточного року, молодняк народження попередніх років). Для тварин, які швидко набирають масу, наприклад свиней, вікові інтервали визначаються у місяцях.

Зазначимо, що облік сільськогосподарських тварин за окремими видами, статево-віковими групами дозволяє вивчити виробничу спрямованість тваринництва, процес відтворення тварин та їх продуктивність, обсяг продукції тваринництва і вирішити різні проблеми щодо його подальшого розвитку.

При проведенні статистичними органами щорічних обліків сіль­ськогосподарських тварин станом на 1 січня виділяються такі статево-вікові групи по основних видах тварин:

· по великій рогатій худобі — всього великої рогатої худоби; корів (без корів на відгодівлі та нагулі); знаходилось на відгодівлі і нагулі великої рогатої худоби, в т. ч. корови м’ясного і молочного напрямів; корови на відгодівлі і нагулі м’ясного і молочного напрямів; телиці від 1 до 2 років (осіменених); телиці від 2 років і старші (осіменених, неосіменених — окремо); бугаї-плідники, воли робочі; худоба м’ясного напряму в т. ч. корови м’ясного напряму;

· по свинях — всього, основні свиноматки (по господарствах населення і фермерських господарствах обліковуються свиноматки від 9 місяців і старші), свиноматки, що перевіряються, ремонтні свинки старші 4 місяців;

· по вівцях — всього овець, вівцематки та ярки старші 1 року, вівцематки каракульської породи, з них овець романівської породи;

· по козах — всього кіз, козоматки;

· по конях — всього коней, кобили від 3 років і старші, робочі коні;

· по кролях — всього кролів, кролематки;

· по хутрових звірях обліковують дорослих самців і дорослих самок за видами (лисиці, песці, норки, нутрії та ін.).

Птицю обліковують по видах (кури, гуси, качки, індики та ін.) і також поділяють на дорослих і молодняк. Молодняк курей несучих порід переводять в доросле стадо у віці 150 днів, молодняк курей м’ясних і м’ясо-яєчних порід — у віці 180 днів, гусей та індиків — у віці старші 5 місяців і качок — у віці старші 3 місяців. З групи дорослої птиці окремо виділяють стадо несучок, незалежно від того, чи одержують яйця від них на момент обліку, чи ні.

Зауважимо, що в річних бухгалтерських звітах сільськогосподарських підприємств класифікація сільськогосподарських тварин подається за укрупненими групами. У виробничо-зоотехніч­ному обліку класифікація тварин за статево-віковими групами детальніша.

За господарським використанням сільськогосподарських тва­рин розподіляють на дві групи: продуктивні тварини, які дають продукцію (м’ясо, молоко, вовну і т. ін.); робоча худоба, яка використовується як тяглова сила. До першої групи належить велика рогата худоба, свині, вівці й кози; до другої — коні, робочі воли, робочі буйволи, осли, верблюди, мули. В окрему групу виді­ляють тварин на відгодівлі і нагулі.

За виробничо-економічним призначенням сільськогосподарських тварин поділяють на основні та оборотні фонди, залежно від того, які функції на момент обліку виконують тварини у виробничому процесі. Доросла продуктивна і робоча худоба є засобом праці і належить до основних фондів, а молодняк тварин і тварини на відгодівлі — незавершене виробництво і відноситься до оборотних фондів. До них належать також дрібні тварини (птиця, кролі, бджоли), незалежно від їх віку.

У всьому світі нараховується близько 2000 порід тварин. Останнім часом у господарствах України розводять понад 82 породи тварин, в тому числі 36 порід великої рогатої худоби, з них 18 — молочного, 7 — молочно-м’ясного і 11 — м’ясного напрямів; 10 — свиней, 8 — овець, 8 — коней, 12 — птиці, 4 — кролів тощо.

Порода тварин — це група тварин, яка має однакове походження, виведена людиною у певних природних та економічних умовах і відрізняється від інших груп рівнем продуктивності та якістю продукції, зовнішньою статурою і достатньою кількістю для подальшого її розведення без змішання з іншими породами тварин. Кожна порода тварин має свої характерні біологічні і господарські особливості.

За породою все поголів’я сільськогосподарських тварин поділяють на порідних і безпорідних. Порідних тварин обліковують за виробничими напрямами і за кожною породою окремо. За виробничим напрямом, наприклад, по великій рогатій худобі виділяють молочні і м’ясні породи; по вівцях — тонкорунні, напівтонкорунні, напівгрубововняні і грубововняні; по птиці — яєчні і м’ясні породи. В свою чергу, по кожній породі виділяють чистопорідних тварин та помісі ІІІ і IV поколінь. Чистопорідні тварини — це типові для даної породи тварини, які розводяться без змішання з іншими породами. Дорослих чистопорідних тварин групують за класом — еліта-рекорд, еліта, І клас, ІI клас. Якщо тварини одержані схрещуванням двох чи більше порід, вони належать до помісів.