Показники руху і відтворення тварин

У тваринництві відбувається безперервний рух поголів’я тварин внаслідок одержання приплоду, забою їх на м’ясо, падежу, закупок і продажу. Змінюється і структура виробничого використання тварин у результаті переведення їх з молодших у старші вікові і відгодівельні групи. Зміна кількості тварин вивчається за балансовим методом шляхом складання спеціальних балансових таблиць, які називають балансом руху поголів’я худоби та птиці, або просто оборотом стада. Статистичні органи складають таблиці обороту стада по окремих видах тварин, як правило, за рік. Вони містять такі статті: 1) наявність тварин на початок року; 2) надходження (приплід, купівля, одержано зі сторони, переведено з інших груп, інші надходження); 3) вибуття (реалізовано для забою на м’ясо, забито у своєму господарстві, продано і видано населенню, інше вибуття); 4) наявність тварин на кінець року. Показники обороту стада наводяться в натурі, тобто в головах і живій масі.

Джерелами даних для складання оборотів стада по районах, областях і в цілому по країні є статистичні звіти за формами № 24 (річна) та річні звіти сільськогосподарських підприємств.

Якщо баланс поголів’я складається по категоріях господарств, то в його прибуткову частину «Надходження» додається стаття «Куплено в інших категоріях господарств», а у видаткову частину — «Продано іншим категоріям господарств». При складанні обороту стада по області в територіальному розрізі до нього включають відповідно статті «Куплено в інших областях» і «Вивезено в інші області».

Показники обороту стада повинні балансуватися і взаємно контролюватися: наявність поголів’я на початок року плюс усі статті надходження повинні дорівнювати сумі всіх видаткових статей плюс залишок на кінець року, що можна записати у вигляді такої рівності:

Н_п + Н = В + Н_к,

де Н_п і Н_{к ,} — наявність тварин відповідно на початок і кінець року; Н — усі надходження; В — усі вибуття.

У нашому прикладі взаємозв’язок балансових статей обороту стада відповідає наведеній вище рівності, якщо до чисельності поголів’я на 1 січня звітного року (рядок 40) додати дані рядків 44, 48, 50, а по коровах — замість рядка 44 дані рядка 43, то одержана сума повинна дорівнювати сумі рядків 56, 62, 63, 65, 70 і 75, а по коровах і рядка 73.

Так, по великій рогатій худобі та по коровах (без корів на відгодівлі і нагулі) маємо:

400679 + 143902 + 18645 + 3140 = 131229 + 17292 + 36635 + + 13758 + 367452 і 161619 + 33597 + 1907 +195 =
= 18560 + 3186 + 2944 + 741 + 22092 + 149795.

Дані обороту стада використовують для вивчення руху тварин. Для характеристики надходження тварин по різних джерелах та їх вибуття в різних напрямах обчислюють абсолютні та відносні показники динаміки, такі як абсолютний приріст, темпи росту і приросту.

З наведених у табл. 42 даних обороту стада видно, що поголів’я великої рогатої худоби в сільськогосподарських підприємствах області зменшилося протягом року на 33 227 голів (367452 – – 400679), або 8,3% . Це зменшення відбулося в основному за рахунок реалізації на забій (на м’ясо) та продажу і видачі населенню, включаючи продаж молодняку на ринку. За рахунок реалізації на забій (на м’ясо) чисельність худоби в сільськогосподарських підприємствах області зменшилася на 131 229 голів, або 32,8% , а за рахунок продажу і видачі населенню, включаючи продаж молодняку на ринку, — на 36 635 голів, або 9,1% . Чисельність корів (без корів на відгодівлі та нагулі) у сільськогосподарських підприємствах області зменшилося на 11 824 голови (149795 – 161619), або 7,3%.

Таблиця обороту стада є також важливим і зручним способом характеристики процесу відтворення тварин. Під відтворенням стада розуміють процес постійного оновлення поголів’я тварин шляхом одержання приплоду та вирощування молодняку і заміни вибулих тварин молодняком. Якщо чисельність тварин і співвідношення їх груп не змінюються, те відтворення називається простим; якщо на кінець року чисельність тварин зменшується — звуженим, якщо чисельність тварин на кінець року збільшується — розширеним.

Відтворення стада включає одержання приплоду, переведення приплоду в ремонтні групи або групи відгодівлі, переведення молодняку в основне стадо, вибракування тварин, загибель, забій на м’ясо, продаж, купівлю тощо. Статистика відображає всі ці стадії процесу відтворення за допомогою обчислення спеціальних показників, серед яких основними є такі:

1. Показник розплоду — відсоткове відношення кількості маток, що розтелилися, до загальної кількості маток на початок року, призначених для одержання приплоду. Цей показник показує, яка частка наявного поголів’я маток дала приплід.

До маток, призначених для одержання приплоду, належать: по великій рогатій худобі — корови (без корів на відгодівлі чи нагулі), телиці від 2-х років і старші, осіменені телиці старші 1-го року; по свинях — основні свиноматки, що перевіряються; по вівцях і козах — матки та ярки старші 1-го року; по конях — кобили старші 3-х років.

Так, за даними форми № 24 (річна), в сільськогосподарських підприєм-
ствах області на початок 1999 р. було 161 619 корів (без корів на відгодівлі та нагулі) і 29 747 телиць старші 2 років та 17 648 осіменених телиць старші 1 року і протягом року 142 333 корів і осіменених телиць розтелилися. Звідси показник розплоду маток становить:

.

2. Показник виходу приплоду в розрахунку на 100 маток обчислюють двома способами: 1) як відношення кількості живого приплоду до кількості маток, призначених для одержання приплоду на початок року; 2) як відношення кількості живого приплоду до кількості маток основного стада (корів, основних свиноматок, вівцематок та ін.). При розрахунку першого показника до живого приплоду включають живий приплід, одержаний від маток на початок року, призначених для одержання приплоду, а при визначенні другого показника — живий приплід, одержаний від маток основного стада приплоду на початок року. Цей показник статистичні органи визначають на 100 маток таким чином: телят у розрахунку на 100 корів, поросят — на 100 основних свинок, ягнят і козенят — на 100 вівце-козематок. Перший показник характеризує сту­пінь використання для розширеного відтворення стада всього маточного поголів’я, другий — ступінь використання для розширеного відтворення стада та одержання продукції від маток основного стада.

Показник виходу телят на 100 маток за даними табл. 42 становить:

для всього маточного поголів’я —

(голів);

для корів — (голів).

Для багатоплідних скороспілих тварин (свиней, овець, кроликів) визначають також показник плодючості маток,який характеризує кількість приплоду від однієї матки за один розплід і обчислюється яквідношення кількості живого приплоду за рік до числа розплодів, і коефіцієнт обороту маток — відношення кількості розплодів до кількості маток, що розплодилися у цьому році.

3. Показник яловості корів — відсоткове відношення кількості корів, які не дали приплоду, до загальної кількості корів на початок року, призначених для одержання приплоду. Нетелі, які абортували або дали мертвонароджених телят, переводяться в групу телиць. Цей показник можна також обчислити як різницю між 100% і показником виходу приплоду на 100 корів.

4. Показник забезпеченості стада ремонтним молодняком характеризує можливості розвитку тваринництва (здійснення розширеного відтворення) за рахунок поповнення продуктивного стада ремонтним молодняком. Цей показник обчислюється діленням кількості ремонтного молодняку на доросле поголів’я певного виду худоби відповідно на початок і кінець року. Для великої рогатої худоби показник забезпеченості стада ремонтним молодняком визначається кількістю нетелей, телиць віком старші 2-х років і телиць від 1-го до 2-х років у розрахунку на 100 корів, для свиней — кількістю свиноматок, що перевіряються, і ремонтних свинок віком понад 4 місяці в розрахунку на 100 основних свиноматок, для овець — кількістю ярок старші 1-го року в розрахунку на 100 вівцематок. Відомо, що корови в господарстві продуктивно використовуються протягом 10—12 років. Щороку їх вибуває зі стада понад 8%. Тому для простого відтворення стада слід мати на 100 корів 8—10 голів ремонтного молодняку, а для розширеного відтворення — значно більше.

За даними форми № 24 (річна), в сільськогосподарських підприємствах області на 1 січня 2000 р. було 149 795 корів (без корів на відгодівлі та нагулі), 35 893 нетелей, 29 747 телиць старші 2-х років. Показник забезпеченості ремонтним молодняком стада корів дорівнює:

нетелями — = 24 (голів);

телицями старші 2-х років — (голів).

З наведених розрахунків випливає, що господарства області спроможні здійснювати розширене відтворення поголів’я корів.

5. Показник вибракування тварин. Під вибракуванням розуміють реалізацію худоби для забою на м’ясо, а також худобу, забиту в своєму господарстві. До вибракування не відносять продаж худоби на плем’я і молодняку для вирощування. Чисельність вибракуваних тварин визначається за даними звітності, а також за даними обороту стада як кількість тварин на початок року плюс надходження протягом року і мінус падіж, кількість проданих тварин для подальшого вирощування і кількість тварин на кінець року. Відносний показник вибракування тварин обчислюють як відсоткове відношення кількості вибракуваних тварин до загальної кількості їх в обороті, тобто до поголів’я в обороті. Під поголів’ям в обороті розуміють кількість тварин на початок періоду плюс приплід і надходження протягом року зі сторони. Цей показник характеризує частку поголів’я худоби, яка використана для забою на м’ясо.

За даними табл. 42 показники вибракування тварин становлять:

поголів’я великої рогатої худоби в цілому —

корів —

6. Показник падежу тварин. Падіж тварин — це втрата тварин, включаючи всі випадки їх смерті від хвороби, у зв’язку зі старістю, внаслідок стихійного лиха, пожежі, нападу хижаків, нещасних випадків, а також вимушеного забою тварин, м’ясо яких не було використане в їжу або на годівлю худоби, а не звірям.

Відносний показник падежу тварин обчислюється відношенням кількості здохлих і загиблих тварин до поголів’я в обороті або до середньорічного поголів’я. Падіж корів, як правило, обчислюється у відсотках до середньорічного поголів’я.

7. Показник збереження тварин обчислюють відніманням від 100% показника падежу тварин.

За даними табл. 42 показник падежу і загибелі в цілому по стаду великої рогатої худоби становить:

,

а збереження — 97,6% (100 − 2,4).

Відзначимо, що показник вибракування і падежу визначають як в цілому по всьому стаду, так і за окремими статево-віковими групами. При визначенні даного показника за окремими статево-віковими групами до поголів’я в обороті відносять також тварин, переведених з інших груп. При цьому, коли тварини в групі перебувають менше року, наприклад для молодняку свиней від 4 до 9 місяців, ці показники обчислюють за формулою:

де М — число вибракуваних або здохлих тварин; n — число місяців перебування в групі; S — поголів’я на початок року або середньорічне поголів’я тварин даної групи.

На основі даних обороту стада можна визначити показники збереження тварин або падежу як по всьому поголів’ю, так і по окремих статево-вікових групах.

8. Показник виходу ділового приплоду в розрахунку на одну або 100 маток розраховують як відношення одержаного живого приплоду, крім загиблого молодняку народження поточного року, до кількості маток, призначених для одержання приплоду.

Оборот стада не тільки характеризує процес відтворення сільськогосподарських тварин, а й дає змогу визначити розміри продукції вирощування тварин, виробництва м’яса, молока, вовни, а також потреби у кормі, витратах праці тощо.

Контрольні запитання

1. Що таке тваринництво як галузь економіки та які групи, класи, підкласи та категорії виділяють у ньому згідно з українською Класифікацією видів економічної діяльності та Державним класифікатором продукції і послуг?

2. У чому полягає завдання статистики тваринництва та які показники використовують для характеристики стану і розвитку тваринництва?

3. Наведіть основні ознаки класифікації сільськогосподарських тварин та групи, що розрізняють на основі цих ознак.

4. Назвіть основні групи тварин, що виокремлюють за віком і статтю.

5. Що розуміють під породою тварин і як класифікують тварин за породою?

6. У чому полягають особливості класифікацій сільськогосподарських тварин вітчизняної і зарубіжної статистики?

7. Назвіть показники кількості поголів’я сільськогосподарських тварин та викладіть методику їх визначення.

8. Що таке кормо-день і як визначають середнє поголів’я сільськогосподарських тварин на його основі?

9. Для чого перераховують поголів’я сільськогосподарських тварин в умовне поголів’я і які ви знаєте коефіцієнти перерахунку?

10. Що таке оборот стада та в чому полягає його значення? Яка його структура?

11. Що означає відтворення стада і які ви знаєте показники відтворення стада?

12. Як визначаються показникирозплоду, виходу приплоду в розрахунку на 100 маток і яловості корів?

13. Як визначаються показники забезпеченості стада ремонтним молодняком, вибракування і збереження худоби?

Завдання 1. На фермах господарства, де на 01.03 налічувалося 600 голів корів молочного стада, відбулися такі зміни: 04.03 переведено первісток до основного стада — 8 гол.; 09.03 продано державі на забій — 3 гол.; 11.03 видано селянським господарствам на відгодівлю — 10 гол.; 15.03 отримано в обмін — 5 гол.; 17.03 продано населенню — 4 гол.; 22.03 переведено корів з молочного стада на відгодівлю, нагул — 2 гол.

Визначте середньомісячне поголів’я корів на фермах господарства, скориставшись при цьому двома способами розрахунку. Якому з них слід віддати перевагу?

Завдання 2. За даними місячних звітів за формою № 24-сг «Звіт про стан тваринництва» в сільськогосподарських підприємствах району поголів’я великої рогатої худоби на початок кожного місяця за звітний рік становило (голів): 01.01.99 — 12000; 01.02 — 11710; 01.03 — 11690; 01.04 — 11880; 01.05 — 12605; 01.06 — 13000; 01.07 — 13484; 01.08 — 13440; 01.09 — 13316; 01.10 — 13120; 01.11 — 12960; 01.12 — 12900; 01.01.2000 — 12700.

Визначте середнє поголів’я великої рогатої худоби: 1) за кожний квартал; 2) за період випасу (01.05—01.10); 3) за рік в цілому. Зробіть аналіз руху поголів’я по кварталах, використовуючи абсолютні і відносні показники.

Завдання 3. За даними обліку поголів’я худоби станом на 1 січня 2000 р. поголів’я корів у сільськогосподарських підприємствах області, які мали корів, розподілялося таким чином:

Визначте: 1) структуру розподілу сільськогосподарських підприємств області за кількістю корів по числу господарств і поголів’ю корів; 2) середнє поголів’я корів на одне господарство за даними розподілу сільськогосподарських підприємств за кількістю корів по числу господарств і поголів’ю корів, медіану, середнє квадратичне відхилення і коефіцієнт варіації.

Зробіть висновки щодо структури розподілу поголів’я корів у сільськогосподарських підприємствах області, а також однорідності і форми розподілу.

Завдання 4. Середньорічне поголів’я сільськогосподарських тварин у сільськогосподарських підприємствах району за 1999 р. становило (голів): корів (без корів на відгодівлі та нагулі) — 4581; бугаїв-плід­ників — 6; коней — 520; молодняку великої рогатої худоби і коней — 1502; свиней — 9047; корови на відгодівлі — 568.

Перерахуйте на основі наведених вище коефіцієнтів переведення тварин в умовні голови (корови на відгодівлі переводяться за коефіцієнтом 1,0) всіх тварин на умовне поголів’я за вартісними і кормовими коефіцієнтами. Результати перерахунку оформити у вигляді таблиці.

3.4. Натуральні показники продукції тваринництва

Продукція тваринництва в натуральному виразі складається з двох частин:

1) продукція, одержана в результаті нормальної життєдіяльності тварин, інакше кажучи, внаслідок їх господарського використання як засобів праці (молоко, вовна, яйця, мед і т. п.);

2) продукція, одержана в результаті вирощування, відгодівлі і нагулу (приплід, приріст молодняку, приріст маси тварин на відгодівлі і нагулі), при створенні котрої тварини виступають як предмети праці, або, інакше кажучи, засоби незавершеного виробництва. Вирощені дорослі тварини, залишені на плем’я як закінчена готова продукція, використовуються як засоби праці.

У галузях тваринництва одержують продукцію різних видів. Наприклад, у скотарстві одержують молоко, продукцію вирощування і побічну продукцію (гній). Продукція вівчарства виражається не тільки у вигляді вовни і молока, але й як продукція вирощування і побічна продукція. Вівці використовуються і для одержання овчин і смушок. Є своя специфіка і в інших галузях тваринництва.

Статистика тваринництва визначає обсяги виробництва кожного виду продукції окремо в натуральних одиницях і в умовно-натуральному виразі (молоко в перерахуванні на стандартну (базисну) жирність, м’ясо в забійній масі). У деяких випадках, коли продукція однорідна, її обсяг визначають шляхом підсумовування продукції різних видів тварин, наприклад виробництво молока коров’ячого і буйволового і т. д.

Обсяги виробництва продукції нормальної життєдіяльності тварин характеризуються такими показниками, як валовий надій молока, валовий настриг вовни, валовий збір яєць і т. п. Поряд з цими показниками, що характеризують розміри виробництва різних видів продукції тваринництва, визначають показникпродуктивності тварин — середній вихід продукції в розрахунку на одну тварину. Цей показник характеризує якісний стан тваринництва. Визначення показника продуктивності сільськогосподарських тварин необхідне: 1) для постійного збільшення їх продуктивності на основі вивчення факторів, що зумовлюють його рівень та динаміку; 2) для організації правильної годівлі тварин залежно від їх продуктивності; 3) для виявлення найпродуктивніших тварин і відбору їх на розплід, тобто для раціонального ведення племінної роботи; 4) для оцінки стану і розвитку як окремих галузей тваринництва, так і в цілому всієї галузі, а також для розробки програм їх подальшого розвитку.

Показник продуктивності тварин, як і показники, що характеризують обсяги виробництва різних видів продукції тваринництва, визначають за певний період часу (день, місяць, рік) по окремих видах тварин, фермах, підприємствах та їх групах, категоріях господарств, економічних районах, природно-економічних зонах та адміністративно-територіальних одиницях і в цілому по країні.

Поиск по сайту: