Визначення термоокислювальної стабільності

У чотири випаровувача беруть навіску досліджуємого масла з похибкою не більше 0,0002г: 0,035...0,040 для масел з кінематичною в’язкістю вище 8,5 (сСт.) при +100 С; (0,2 0,0005)г. – для масел до 8,5(сСт.) при +100 С.

Випробування проводять так, як для оцінки моторних властивостей. Після потемнення масляної плівки знімають з диска один випаровувач і відмічають час. Ті, що залишилися знімають по одному через кожні 5...10 хвилин для масел без присадок і через 20 хвилин – для масел з присадками. Випаровувачі охолоджують на повітрі 10 хвилин, в ексикаторі 15...20 хвилин і зважують. По результатам зважування визначають випарованність масла.

Випаровувачі з залишком встановлюють на підставку залишком донизу, або залишком догори, екстрагірують, заносять у сушильну шафу охолоджують і визначають масову долю робочої фракції та масову долю лакової фракції.

Масова доля лака при температурі Т на протязі часу вираховують по формулі:

(6.3)

Дані випробування заносять у табл. 6.

Таблиця 6.1.

Результати випробування

Час випробування, хвилин.	Масова доля робочої фракції	Масова доля лаку , %

По отриманим даним будують графік залежності кількості робочої фракції і лаку від часу. З точки перетину кривих опускають перпендикуляр на весь абсцис і отримують значення термоокислювальної стабільності. Порівнюють отриманні результати термоокислювальної стабільності з вимогами ГОСТ для досліджуємого масла і роблять висновки про його термоокислювальну стабільність.

Рис. 2 Графік залежності кількості РФ