|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Масштаби і основні тенденції міжнародної торгівлі в сучасних умовах
Характеризуючи основні тенденції в регіональному аспекті, слід зазначити, що стабільно високі темпи міжнародної торгівлі підтримуються за рахунок розширення торгівлі усередині країн ОЕСР (Організації економічного співробітництва і розвитку) С середини 90-х років частка країн організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) у світовій торгівлі тримається на рівні 72-73%. Три чверті експорту промислово розвинутих країн спрямовано в інші розвинуті країни. При цьому 4/5 експорту - непродовольчі товари.
У цьому зв'язку дуже помітною тенденцією стало збільшення обсягів внутрішньогалузевої торгівлі між розвинутими країнами (між автомобільними, авіаційними, електронними, сталеливарними й іншими компаніями). До важливих тенденцій розвитку світової торгівлі останнього часу варто віднести швидке зростання торгівлі між країнами, що розвиваються. Так, частка Азії (без Японії) у світовій торгівлі перевищила частку Північної Америки і продовжує збільшуватися. Зростає експортна експансія "нових індустріальних країн" (НІК) на ринки НІК "другої" і "третьої" хвилі, а також країн периферії.
До інших суттєвих особливостей розвитку міжнародної торгівлі на сучасному етапі слід віднести: - поширення усталених і довгострокових відносин між постачальниками та покупцями і збільшення питомої ваги внутрішніх фірмових поставок всередині транснаціональних корпорацій; 30% взаємної торгівлі промислово розвинутих країн приходиться на внутрішньофірмові поставки міжнаціональних корпорацій. Транснаціональні компанії розвивають монополію окремих країн на володіння порівняльними перевагами. Вони організують виробництво там, де витрати виробництва найменші, і користуються цими перевагами у своїх інтересах. - активізація (починаючи з другої половини 70-х років) зустрічної торгівлі, що зумовлено як незбалансованістю зовнішньоторговельних розрахунків, так і тенденцією до збільшення в світовому товарообміні частки комплексних і довгострокових зв'язків які виходять за межі разових комерційних угод; - посилення конкуренції між країнами Тріади; Після розпаду соціалістичного блоку в Східній Європі різко зросла торгівля між ЄС і країнами колишнього соцтабору (включаючи країни Балтії). - поява тенденції до створення замкнутих економічних просторів, розподіл глобальної системи торгівлі на кілька великих блоків; Істотні зрушення у розвитку світової торгівлі в другій половині XX століття сприяли виникненню такого явища у її міжнародній організації, як регіоналізм. Тобто укладання угоди про особливо тісне співробітництво окремих країн за типом зон вільної торгівлі та митних союзів. Кількість таких угруповань до кінця 90-х років по різних оцінках становила від 80 до 100. За оцінкою Світового банку в рамках таких зон здійснюється біля половини світової торгівлі. Серед найбільш відомих замкнутих економічних просторів: Європейська асоціація вільної торгівлі, Центральноєвропейська асоціація вільної торгівлі, Європейський союз, Північноамериканська зона вільної торгівлі, Організація Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва, МЕРКОСУР та ін. Порівняно з міжрегіональною торгівлею подібна торгівля становить переважну частину експорту даного регіону. Найяскравішим прикладом цієї тенденції є регіональна структура торгівлі ЄС: до 70 % торгівлі припадає на взаємні поставки, причому в усіх країн ЄС цей показник перевищує 50 %[4]. До формування подібних блоків призводять об'єктивні процеси політичного, економічного та історичного характеру. Утворення зон вільної торгівлі не вносить принципових змін у світове господарство. Активізація таких процесів, з одного боку, сприяє розвитку міжнародної торгівлі (у рамках зон, блоків, регіонів), а з іншого боку - створює ряд перешкод, властивих будь-якому закритому формуванню того чи іншого ступеню. На думку експертів ООН, проблема полягає не в тому, що такі блоки утворюються, а в тому, наскільки всеосяжним буде їх характер і як запобігти їх негативному впливу на систему світової торгівлі. Особливе місце в системі міжнародної торгівлі із середини 90-х рр. займаєелектронна торгівля - торгівля у всесвітній мережі Інтернет. Інтернет-комерція, названа "новою економікою", розвивається набагато динамічніше більшості секторів світового господарства. У багатьох країнах світу відбувається процес адаптації до "нової економіки", усвідомлення її ролі в системі міжнародних економічних зв'язків. Таким чином, «нова економіка» і глобалізація світового господарства, що вже стали реальністю прискорили зростання продуктивності праці, але одночасно, вочевидь, підсилили нестабільність на ринках і в національних економіках. Навіть у випадку синхронного підйому підприємницької активності у світі для глобальної торгівлі в майбутньому буде характерним підвищена нестійкість[5].
Зміни у товарній структурі світової торгівлі на сучасному етапі, зумовлені науково-технічним прогресом і структурними перетвореннями у виробництві сприяли тому, що: - збільшилась питома вага готових виробів і напівфабрикатів і відповідно знизилась частка сировинних і продовольчих товарів; - зросла частка машин, обладнання і транспортних засобів у світовому товарообігу; значно збільшились обсяги експорту автоматичних пристроїв для обробки даних, електронних товарів, телекомунікаційного та офісного обладнання; - інтенсифікувався обмін продукцією інтелектуальної праці (ліцензії, ноу-хау, інжинірингові послуги); - експорт/імпорт послуг (особливо нових видів консультаційних, банківських, інформаційних, зв'язку, оренди тощо) виокремився у динамічно зростаючий сектор світової торгівлі. Характеризуючи галузеву структуру світової торгівлі в першій половині XX століття (до другої світової війни) і в наступні десятиліття, необхідно відмітити істотні зміни. Якщо в першій половині століття 2/3 світового товарообігу доводилося на продовольство, сировину і паливо, то до кінця століття на них доводиться тільки 1/4. Частка торгівлі продукцією обробної промисловості виросла з 1/3 до 3/4. І, нарешті, більш 1/3 усієї світової торгівлі до кінця 90-х років - це торгівля машинами й устаткуванням[6]. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |