|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Виготовлення цегли, каменю, бетонних та залізобетонних виробівСпосіб виготовлення силікатної цегли із застосуванням автоклавної обробки запропонував в 1880 р. німецький вчений Міхаеліс. Згідно з ҐОСТ 379-79 вироби розподіляють за розмірами і видом, за призначенням, теплотехнічними властивостями, міцністю, морозостійкістю.
Залежно від розмірів і виду вони бувають порожнистими, повнотілими, пористими (з пористими заповнювачами), пористо-порожнистими. Маса потовщеної цегли у висушеному стані не повинна перевищувати 4,3 кг. Порожнини в цеглі і камені повинні розташовуватися перпендикулярно до її лицьової поверхні (рис. 20.1). За призначенням вироби поділяються на звичайні і лицьові. Крім того, лицьова цегла та камінь можуть бути нефарбованими та кольоровими. За теплотехнічними характеристиками і густиною (середньою густиною) в сухому стані цеглу і камені розділяють на три групи: • ефективні, які дозволяють зменшити товщину огороджувальних конструкцій в порівнянні з товщиною стін, що зроблені з повнотілої цегли. До цієї групи належить цегла з густиною не більше 1400 кг/м3 і камені густиною не більше 1450 кг/м3; • умовно-ефективні, які покращують теплотехнічні властивості огороджувальних конструкцій без зменшення їх товщини. До цієї групи відносять цеглу густиною від 1400 до 1650 кг/м3; • звичайна силікатна цегла густиною більше 1650 кг/м3., За міцністю цегла камінь підрозділяються на марки. Марка – показник міцності цегли (властивості чинити опір навантаженню і деформаціям) без руйнування). Позначається літерою М з цифровим значенням. Цифри показують, яке навантаження на 1 см2 може витримати цеглина, або камінь. Наприклад, марка М100 означає, що цеглина гарантовано витримує навантаження у 100 кг на 1 см2. Цегла і камінь можуть мати марку від 75 до 300. для будівництва багатоповерхових будинків використовують цеглу марки М150, при будівництві котеджів (2 – 3-поверхових) – марку М100. За морозостійкістю цегла і камінь ділять на марки: Мрз50, Мрз35, Мрз25 і Мрз15. В залежності від марки за морозостійкістю вироби повинні витримувати без явних ознак руйнування (лущення, відшарування оздоблювального покриття) не менше відповідно 50, 35, 25 і 15 циклів заморожування та відтавання. Сировинні матеріали для виробництва силікатної цегли та каменю дуже поширені: вапно та кварцовміщуючі речовини, перш за все кварцовий пісок. Технологічний процес виробництва складається з дозування і попереднього змішування компонентів, витримування суміші з метою гашення вапна, формування сирцю та його автоклавної термічної обробки. Сировинну суміш готують з двох основних компонентів: меленого вапна і кварцового піску. Для отримання цегли підвищеної міцності до складу сировинної суміші додають тонкомелений пісок. В цьому випадку частину піску попередньо подрібнюють у кульових млинах, найчастіше разом з вапном. Бетонні та залізобетонні вироби Бетон є одним з найважливіших будівельних матеріалів в усіх сферах сучасного будівництва. Технологічний процес виробництва збірних бетонних і залізобетонних виробів складається з ряду самостійних операцій, що об'єднуються в окремі процеси. Операції умовно поділяють на основні, допоміжні і транспортні. До основних операцій відносять: приготування бетонної суміші, включаючи підготовку матеріалів; виготовлення арматурних елементів і каркасів; формування виробів, куди входить їхнє армування; термальну обробку відформованих виробів, звільнення готових виробів від форм і підготовка форм до чергового циклу; оздоблення і обробка лицьової поверхні деяких видів виробів. До допоміжних операцій відносять: отримання і подачу пару і води, стислого повітря, електроенергії, складування сировинних матеріалів, напівфабрикатів і готової продукції. До транспортних відносять: операції з переміщення матеріалів, напівфабрикатів і виробів. Основне і транспортне обладнання, призначене для виконання операцій у певній послідовності, називають технологічною лінією. Бетон – це штучний камінь, що утворюється внаслідок формування і тверднення раціонально підібраної суміші в'яжучої речовини, води і заповнювачів (піску і щебеню або гальки). Суміш цих матеріалів називають бетонною сумішшю. Зерна піску і щебеню складають кам'яний остов у бетоні. Цементне тісто, що утворюється після додавання до бетонної суміші води, заповнює проміжки між заповнювачами і відіграє роль мастила для заповнювачів суміші, що надає бетонній суміші рухливості. Цементне тісто твердне і зв'язує зерна заповнювачів, утворюючи штучний камінь – бетон. Бетон у поєднанні із сталевою арматурою називають залізобетоном. У бетон можуть вводитися спеціальні добавки, що покращують властивості бетонної суміші і бетону (наприклад, прискорювачі тверднення, протиморозні та ін.). Цемент вибирають з урахуванням вимог, що висуваються до бетону (міцність, морозостійкість, хімічна стійкість водонепроникності та ін.), а також технології виготовлення виробів, їхнього, призначення й умов експлуатації. Для приготування важких бетонів (для найбільш відповідальних робіт) застосовують портландцемент, пластифікований портландцемент, портландцемент з гідравлічними добавками, шлакопортландцемент, швидкотверднучий портландцемент та ін. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |